Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 294/1094/17

провадження № 61-43354св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Карповецька сільська рада Чуднівського району Житомирської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів Коломієць О. С., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області, в якому просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Карпівці» поле № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 1,92 га, яка розташована на території Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обгрунтований тим, що після смерті його батька - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну йому за життя земельну частку (пай), розташовану на території Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області розміром 1,92 га. Батько позивача за життя був членом КСП «Карпівці», але помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та на момент смерті не здійснив оформлення свого права і не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) позивач не зміг у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, тому звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Карпівці» поле № НОМЕР_1 , земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 1,92 га, яка розташована на території Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач визнав позовні вимоги, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права, свобод та інтереси сторін чи інших осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року, апеляційну скаргу керівника Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Чуднівської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, задоволено.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Житомирської області понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 107,78 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві та була його членом. Суд першої інстанції не з`ясував, а позивач не надав належних і допустимих доказів, що померлий ОСОБА_2 залишився членом КСП «Комунар» на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Земельна ділянка № 1077, поле № НОМЕР_1 , орієнтованою площею 1,92 га знаходиться за межами населеного пункту. Проте позов ОСОБА_1 пред`явив до Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області, яка є неналежним відповідачем у справі.

Суд першої інстанції у порушення статей 12, 206 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, зокрема не роз`яснив позивачу про залучення до участі у справі Чуднівську районну державну адміністрацію та правонаступників КСП «Карпівці», оскільки прийняте рішення безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 13 квітня 2020 року № 994/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), та рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду постановлено з порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначив, що після смерті його батька - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну йому за життя земельну частку (пай) розташовану на території Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області розміром 1,92 га. Батько позивача за життя був членом КСП «Карпівці», але помилково не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), та на момент смерті не здійснив оформлення свого права і не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Внаслідок відсутності правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) позивач не зміг у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права.

На час паювання землі КСП «Карпівці» чинним був ЗК України в іншій редакції, ніж вказав суд апеляційної інстанції, тобто визнавши порушення судом першої інстанції норм закону, який на час розпаювання не існував.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статті 529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, списки осіб, що мають право на земельну частку (пай) затверджувались рішенням загальних зборів відповідного підприємства і погоджувались з місцевим органом державної влади, якими були сільські ради. Тому паювання земель сільськогосподарських підприємств не стосується органів Держгеокадастру.

Відзив на касаційну скаргу

01 листопада 2018 року надійшов відзив Карповецької сільської ради Чуднівського району Житомирської області, просила касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

01 листопада 2018 року надійшов відзив прокурора Житомирської області, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Позивач не довів, що його батько був членом вказаного КСП, а також не надано державного акта на право колективної власності на землю КСП «Карпівці», статуту підприємства, які б дали змогу з`ясувати порядок вступу до нього і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, дату видачі державного акта на право колективної власності на землю.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Таким чином, у цьому спорі одним із відповідних повноважних органів виконавчої влади є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. Згідно з довідкою Карповецької сільської ради від 02 травня 2018 року № 84 земельна ділянка № НОМЕР_2 , поле № НОМЕР_1 , площею 1,92 га, знаходиться на території Карповецької сільської ради за межами населеного пункту, однак Чуднівська районна державна адміністрація не була залучена до участі у справі як відповідач.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.10, 14).

Суди встановили, що згідно з трудовою книжкою померлого ОСОБА_2 у період з 1939 року до 1990 року він працював у колгоспі ( надалі - радгоспі) с. Карпівці, був звільнений у зв`язку з досягненням пенсійного віку (а. с. 5).

17 червня 1997 року КСП «Карпівці» отримало державний акт про право колективної власності на землю в розмірі 3836,1 га для сільськогосподарського призначення відповідно до рішення Карповецької сільської ради народних депутатів від 15 травня 1997 року. Батько померлого позивача - ОСОБА_2 у списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданих до державного акта не значиться (а. с. 76-90).

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 помер до отриманням КСП «Карпівці» державного акта про право колективної власності на землю.

Земельна ділянка № НОМЕР_2 , поле № НОМЕР_1 , орієнтованою площею 1,92 га, знаходиться за межами населеного пункту (а. с. 9, 74).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Згідно з частинами першої, другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не надав належні та допустимі докази, що померлий ОСОБА_2 залишався членом КСП «Комунар» на час проведення паювання земель і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Суд апеляційної інстанції встановив, що 17 червня 1997 року КСП «Карпівці» отримало державний акт про право колективної власності на землю в розмірі 3 836,1 га для сільськогосподарського призначення відповідно до рішення Карповецької сільської ради народних депутатів від 15 травня 1997 року. Проте батько померлого позивача - ОСОБА_2 у списках осіб, які мають право на земельну частку (пай), доданих до державного акта не значиться, тому дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на вказаний пай.

Верховний Суд зазначає, що позивач має довести, що право, яке він просить визнати за ним у порядку спадкування, набув його батько за життя.

Головним критерієм для одержання права на земельну частку (пай) є факт членства громадянина в колективному сільськогосподарському підприємстві на момент реєстрації державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 696/1268/16-ц (провадження № 61-7892св18), від 07 березня 2020 року у справі № 396/1683/18-ц (провадження № 61-9879св19).

Згідно із встановленими обставинами справи батько позивача помер до отримання КСП «Комунар» державного акта про право колективної власності на землю, в списках осіб, які мають право на земельну частку (пай) відсутній.

Отже, доводи касаційної скарги про набуття позивачем права на земельну ділянку у порядку спадкування є необгрунтованими з огляду на встановлені судами обставинами.

Тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивачем не надано доказів про те, що ОСОБА_2 , як спадкодавець набув таке право за життя.

З огляду на встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Водночас дійшовши висновків, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та з належним колом відповідачів, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статті 116, 122 ЗК України в редакції на час розгляду справи, оскільки до спірних правовідносин (визнання права власності на частку (пай) в порядку спадкування), необхідно застосовувати закон в редакції на час їх виникнення.

З огляду на викладене, з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції необхідно виключити посилання на статті 116, 122 ЗК України як на правову підставу вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги не впливають на висновки суду апеляційної інстанції з огляду на підстави відмови у позові, тому відсутні підстави надавати на них відповідь.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на надану оцінку аргументів касаційної скарги та висновків судів першої й апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є частково обґрунтованою, судове рішення суду апеляційної інстанцій підлягає зміні, шляхом виключення з його мотивувальної частині посилання на статті 116, 122 ЗК України як на правову підставу вирішення спору в іншій частині оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року змінити, виключивши із його мотивувальної частинипосилання на статті 116, 122 ЗК України як на правову підставу вирішення спору.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко