Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 359/2421/15-ц

провадження № 61-21541св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство",

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" (далі - ДП "Бориспільський лісгосп") звернувся до суду із позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що на виконання судових рішень розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) від 25 листопада 2008 року було припинено право користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га (ліси), змінено їх цільове призначення із категорій земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11.

На підставі розпорядження Київської ОДА від 25 листопада 2008 року зазначеним вище особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,99 га кожна для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Київської ОДА від 02 лютого 2010 року змінено цільове призначення земельних ділянок, право власності на які було оформлено на ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7,

ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, із категорії для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва. У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу вказані земельні ділянки перейшли у власність ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що судові рішення, які стали підставою для ухвалення розпоряджень Київської ОДА, були скасовані, процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства та здійснена поза межами компетенції Київської ОДА, порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок, прокурор просив:

визнати недійсними розпорядження голови Київської ОДА від 25 листопада 2008 року №№ 1469-1487 та від 02 лютого 2010 року № 81-82;

визнати недійсними державні акти від 12 вересня 2011 року, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки;

витребувати на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,9900 га кожна, які розташовані на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області;

витребувати на користь держави Україна в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня

2015 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та ДП "Бориспільський лісгосп" відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання прокурора на те, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп" поза його волею, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до пояснень його представника Анісімова Ф. Х. ДП "Бориспільський лісгосп" надало дозвіл на вилучення в нього спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення з його постійного користування. Також суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправними та скасування оспорюваних розпоряджень, а тому задоволенню не підлягають. Крім того, суд першої інстанції послався на пропуск позовної давності для пред'явлення зазначених позовних вимог.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, суд апеляційної інстанції посилався на те, що Київська ОДА розпорядилася землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень. Процедура вилучення та відведення спірних земельних ділянок відповідачам суперечить вимогам чинного законодавства та здійснена Київською ОДА поза межами її компетенції. Обласні державні адміністрації не були наділені повноваженнями щодо вилучення лісів площею понад 1 га в межах сіл, лісів, селищ та міст. Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача, був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА. Київська ОДА не була наділена повноваженнями щодо передачі спірних земельних ділянок у власність, надання їх у користування та вилучення. Разом із тим, оскільки прокурор подав позов із пропуском установленої законом трирічної позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив, доказів поважності причин пропуску не надав, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відхилено касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, а рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо пропущення прокурором позовної давності на звернення до суду з вищезазначеним позовом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року задоволено частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року, рішення апеляційного суду Київської області від 19 січня 2016 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність має вираховуватись із моменту, коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з тим суди всупереч вимог частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не з'ясували, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави, а також не з'ясували, коли саме Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення державних інтересів щодо права власності на вищезазначені земельні ділянки.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області 12 березня 2019 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та ДП "Бориспільський лісгосп" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки межують між собою, що підтверджується даними опису меж до Планів меж земельних ділянок, що містяться у Державних актах на право власності на земельну ділянку, виданих на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_2,

ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10,

ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_8, а також становлять єдиний масив, що підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України, які знаходяться у публічному доступі.

Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1 га, тобто поза межами своєї компетенції, оскільки обласні державні адміністрації не були наділені повноваженнями щодо вилучення лісів площею понад 1 га в межах сіл, лісів, селищ і міст та передачі їх у власність або користування. Органом, уповноваженим приймати рішення про припинення права постійного користування внаслідок добровільної відмови землекористувача був Кабінет Міністрів України, а не Київська ОДА.

Водночас суд відхилив аргумент прокурора, що земельні ділянки вибули з постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп" поза його волею, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи - відповідно до висновків ДП "Бориспільський лісгосп" від 29 грудня 2007 року №№ 712,719 підприємство погодило проєкти землеустрою щодо вилучення, припинення права постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп" земельною лісовою ділянкою площею по 0,99 га.

У зв'язку з наведеним суд вважав, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування розпоряджень Київської ОДА від 25 листопада 2008 року №№1469-1478 та від 02 лютого 2010 року №№ 81-82 є необґрунтованими, проте задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском прокурором позовної давності за відсутності поважних причин з таких підстав.

Згідно з листом від 27 січня 2010 року № 185 Міжрайонна природоохоронна прокуратура Київської області проводила перевірку додержання вимог органами місцевого самоврядування та виконавчої влади щодо вилучення земельних ділянок лісового фонду, за наслідками проведення якої встановлено, що Київською районною державною адміністрацією були прийняті розпорядження щодо вилучення земельних ділянок лісового фонду на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справах № 2-а-176-1/08, № 2-а-175-1/08, № 2-а-174-1/08, № 2-а-173-1/08. Наведене свідчить про те, що міжрайонному природоохоронному прокурору Київської області та відповідно і прокуратурі Київської області про зазначені розпорядження було відомо ще з січня 2010 року.

Відповідно до листа Київської ОДА від 18 жовтня 2018 року № 11-28/5160 у період 2008-2009 років усі розпорядження, що приймалися головою Київської обласної державної адміністрації по мірі їх прийняття направлялися до Кабінету Міністрів України. Приймання, перевезення та доставка (вручення) усіх розпоряджень здійснювалося Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, у тому числі і розпорядження голови Київської ОДА від 25 листопада 2018 року № 1469-1478. Разом з тим, у листі зазначено, що строк зберігання розрахунків розсилання розпоряджень голови облдержадміністрації, документів з грифом "Затверджую" встановлено 3 роки, реєстрів на відправлену кореспонденцію 1 рік, листування з основної діяльності - 5 років. Термін зберігання зазначених документів закінчився і вони видалені до знищення в установленому порядку.

29 грудня 2007 року ДП "Бориспільський лісгосп" надавало свої висновки про погодження проєкту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Бориспільський лісгосп" та зміни їх цільового призначення, а у січні 2010 року відповідачам та третім особам направляло листи з копіями оскаржуваних розпоряджень, що додатково підтверджує те, що підприємство було обізнане про вилучення земельних ділянок лісового фонду з користування ДП "Бориспільський лісгосп" для подальшої передачі їх у власність громадянам та мало можливість дізнатись про наявність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2008 року №№ 1469-1478 ще з часу їх прийняття, але не скористалися правом їх оскарження у межах загальної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

Крім того, Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагентства України надавало свої висновки "Про погодження проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Бориспільський лісгосп", переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність громадянам (зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_2) для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області" від 22 липня 2008 року №№ 19151,19155, а Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області Держземагентства України затверджувались висновки Державної землевпорядної експертизи землевпорядної документації

від 29 серпня 2008 року.

Оскільки Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища, про порушення державних інтересів Кабінет Міністрів України міг довідатися з моменту надходження відповідних "Проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Бориспільський лісгосп", переведення зазначених земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області" до відповідного підрозділу Держземагентства у липні-серпні 2008 року, а, отже, міг дізнатися про оскаржувані розпорядження Київської ОДА з моменту їх винесення.

При цьому прокурор не просив про поновлення позовної давності.

Суд зазначив, що інші позовні вимоги: про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки, та витребування земельних ділянок на користь держави, є похідними вимогами від вимоги про визнання протиправними та скасування оспорюваних розпоряджень. У зв'язку з тим, що позивачами пропущена позовна давність щодо основної вимоги, вищезазначені похідні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки їх задоволення після спливу позовної давності є невиправданим та неспівмірним втручанням у право власності відповідачів на мирне володіння належним їм майном.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Бориспільський лісгосп" залишено без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції вважав рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень у зв'язку з пропуском позовної давності законним та обґрунтованим, а також погодився з тим, що інші вимоги є похідними, а тому також задоволенню не підлягають. Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що прокурор не просив поновити позовну давність.

Аргументи учасників справи

Зміст доводів касаційної скарги

У грудні 2019 року до Верховного Суду від прокурора Київської області надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими з огляду незаконність розпорядження Київської ОДА від 25 листопада 2008 року № 1469-1478 та від 02 жовтня 2010 року № 81-82, оскільки у приватну власність передані землі лісового фонду 6 кварталу Вишеньківського лісництва ДП "Бориспільський лісгосп" у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 1,00 га, тобто з перевищенням повноважень такого органу державної влади за відсутності волі законного їх власника від імені держави - Кабінету Міністрів України, до компетенції якого належало повноваження з розпорядження цими землями, у тому числі й припинення постійного користування земель лісогосподарського призначення державного лісогосподарського підприємства. Разом з тим, посилаючись на положення статей 256, 261, 267 ЦК України, суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що даний позов поданий з пропуском позовної давності, оскільки і йому, і державі в особі Кабінету Міністрів України через утворені ним органи, які мали повноваження здійснювати контроль за додержанням органами виконавчої влади земельного законодавства України при розпорядженні землями державної власності, було відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення, тобто з грудня 2008 року. Такий висновок судами зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

Прокурор вказує, що:

- Кабінет Міністрів України та ДП "Бориспільський лісгосп" не були учасниками адміністративних справ № 2-а-176-1/08 та № 2-а-174-1/08; про наявні порушення прокурор дізнався лише в 2015 році після проведення перевірки. Кабінет Міністрів України та ДП "Бориспільський лісгосп" є самостійними та незалежними один від одного суб'єктами цивільних правовідносин, які мають різні права на спірне майно - право власності та право постійного користування; між ними відсутнє безпосереднє підпорядкування чи спільне ведення господарської діяльності. Крім того, прокурор наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не мав можливості самостійно встановити обставини, які стали підставою даного позову, а тому дізнався про порушення права власності держави на спірні земельні ділянки лише з моменту отримання копії позовної заяви першого заступника прокурора Київської області

від 18 березня 2015 року;

- посилаючись на лист міжрайонного прокурора від 27 січня 2010 року № 185, суди зазначили, що в органів прокуратури з січня 2010 року виникло право на звернення до суду, однак цей лист не містить жодного факту обізнаності Кабінету Міністрів України про видачу спірних розпоряджень з порушенням вимог законодавства України. Більше того, на момент підписання цього листа розпорядження від 02 лютого 2010 року № 81-82 ще не були прийняті. Не зважаючи на ухвалені судові рішення від 09 листопада 2010 року та від 14 грудня 2010 року у справах № 2-а-176-1/08 та № 2-а-174-1/08 про відмову у задоволенні вимог фізичних осіб, Київська ОДА, будучи учасником цих справ, 12 вересня 2011 року видала державні акти на спірні земельні ділянки;

- необґрунтованими є висновки судів про направлення Кабінету Міністрів України усіх розпоряджень Київської ОДА у період із 2008-2009 років на підставі листа Київської ОДА від 18 жовтня 2018 року, оскільки дана обставина не підтверджується документально;

- надуманими є посилання судів на те, що Кабінет Міністрів України мав можливість дізнатися про порушення вимог закону через Міністра охорони навколишнього середовищу України та Держземагентство, оскільки на законодавчому рівні не врегульовано порядок інформування Кабінету Міністрів України у відносинах із центральними органами виконавчої влади.

Прокурор звертає увагу на те, що будь-яких рішень про припинення права державної власності на землі лісового фонду площею 9,9 га (єдиним масивом), які розташовані в 6 кварталі Вишенківського лісництва ДП "Бориспільський лісгосп", Кабінет Міністрів України не приймав.

Зміст відзиву

У січні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_13 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Вважає, що суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки як Кабінету Міністрів України та ДП "Бориспільський лісгосп", так і прокурору було відомо про розпорядження Київської ОДА ще з 2010 року.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва

від 24 вересня 2008 року у справі № 2-а-176-1/08 задоволено адміністративний позов ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії.

Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельну лісову ділянку кожному по 0,99 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП "Бориспільський лісгосп" (Вишеньківське лісництво, квартал 6) на території Гірської сільської ради Бориспільського району. Визнано протиправною відмову Київської ОДА відвести позивачам земельні лісові ділянки кожному площею по 0,90 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель ДП "Бориспільський лісгосп" Вишеньківське лісництво", квартал 6 на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зобов'язано Київську ОДА надати згоду та затвердити "Проект землеустрою щодо припинення права користування земельною ділянкою ДП "Бориспільський лісгосп", перевести зазначену земельну ділянку із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі у власність позивачам для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради, виготовлений індивідуально на позивачів; вилучити з постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп" (Вишеньківське лісництво, квартал 6) земельну ділянку, що визначена для передачі у власність позивачам земельні ділянки по 0,99 га кожному на території Гірської сільської ради; змінити цільове призначення, вилучених за цим рішенням земельних ділянок з постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп", із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію сільськогосподарського призначення та передати їх у власність позивачам в розмірі 0,99 га кожному для ведення особистого селянського господарства.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року у справі № 2а-174-1/08 задоволено позови ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Київської ОДА про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії.

На виконання вказаних постанов Солом'янського районного суду міста Києва головою Київської ОДА видано розпорядження від 25 листопада 2008 року №№1469-1478, якими припинено право постійного користування та вилучено 10 земельних ділянок загальною площею 9,9 га (ліси) на території Гірської сільської ради із постійного користування ДП "Бориспільський лісгосп" (Вишеньківське лісництво, квартал 6); змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11.

У подальшому на підставі зазначених розпоряджень голови Київської ОДА Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані державні акти:

- серії ЯЗ № 348371 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0106, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348362 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0115, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348368 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0109, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348367 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0110, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348363 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0114, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348365 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0112, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348366 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0111, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348364 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0113, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348369 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0108, яка розташована на території Гірської сільської ради;

- серії ЯЗ № 348370 від 12 вересня 2011 року на право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,9901 га для ведення особистого селянського господарства із кадастровим номером 3220883200:03:001:0107, яка розташована на території Гірської сільської ради.

02 лютого 2010 року Київською ОДА видано розпорядження за №№ 81-82, якими змінено цільове призначення земельних ділянок з цільового призначення - "для ведення особистого селянського господарства" на цільове призначення - "для ведення індивідуального садівництва".

На підставі даних розпоряджень виготовлено та видано державні акти на право власності на землю: серії ЯЙ № 907377 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_11, серії ЯЙ № 311232 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_9, серії ЯЙ № 311228 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_8, серії ЯЙ № 311235 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_7, серії ЯЙ № 311229 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_6, серії ЯЙ № 311230 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_5, серії ЯЙ № 311234 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_4, серії ЯЙ № 311231 від 29 грудня 2012 року на право власності ОСОБА_10.

Земельні ділянки з кадастровими номерами undefined,undefined,undefined,undefined,undefined,undefined,undefined,undefined на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2013 року та від 02 квітня 2013 №№ 243,239,301,235,227,223,247,251 відповідно були відчужені на користь ОСОБА_3, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада

2010 року у справі №№ 2-а-176-1/08 за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Київської ОДА, постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11 до Київської ОДА про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі № 2а-174-1/08 залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Щодо позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави Україна в особі ДП "Бориспільський лісгосп"

На підставі частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зроблено висновок, що "заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 347/1750/19 (провадження № 61-2364св21) зроблено висновок, що "згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Косівське районне підприємство "Райагроліс" створене Косівською районною радою, тобто не є державним органом. Чинне на час подання позову законодавство не передбачало право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств. У справі, що переглядається: заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства "Райагроліс", фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству; тому судові рішення в частині позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства "Райагроліс" до ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки належить скасувати; позов заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства "Райагроліс" до ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання повернути земельні ділянки залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи".

За таких обставин позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі ДП "Бориспільський лісгосп" належить залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Щодо позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на землю, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини 1 , 2 статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 32 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

У статті 57 ЛК України передбачені вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок передбачений статтею 149 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини 9 статті 149 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частини 9 статті 149 ЗК України.

За таких обставин, вилучення земель лісогосподарського призначення не належало до компетенції Київської ОДА.

Установивши вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення площею понад 1 га, які передані у приватну власність єдиним масивом, у встановленому порядку повноважним органом не вилучались, зміна їх цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, тому оспорювані розпорядження Київської ОДА та видані на їх підставі державні акти не відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що "рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою".

Виходячи з викладеного вимоги щодо визнання недійсними розпоряджень не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))".

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішення та державних актів на право власності на земельну ділянку слід було відмовити в зв'язку з обранням неналежного способу захисту.

Щодо позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок

Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, який вважав, що позовна вимога про витребування земельних ділянок є похідною вимогою від вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень Київської ОДА, які не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності, про поновлення якої прокурор не просив, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про витребування земельних ділянок.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду повторила в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 953/24053/19 (провадження № 61-13765св21) зроблено висновок, що "якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Така позиція відображена і у висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18)".

У справі, що переглядається:

- суди попередніх інстанцій обчислювали перебіг позовної давності лише щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень Київської ОДА, а інші вимоги вважали похідними;

- як зазначалося вище, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на землю, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю є обрання позивачем неефективним способом відновлення порушеного права;

- за таких обставин вимогу про витребування земельних ділянок не можна вважати похідною від вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень, а тому необхідно було перевірити, чи є така вимога обґрунтованою та з'ясувати, з якого моменту належить обчислювати позовну давність щодо цієї вимоги.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не визначився щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовної вимоги про витребування земельних ділянок, у повній мірі не перевірив наявність підстав для застосування позовної давності.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що:

- касаційну скаргу належить задовольнити частково;

- рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог прокурора в інтересах ДП "Бориспільський лісгосп" із залишенням у цій частині позовних вимог без розгляду;

- рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог прокурора в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень та державних актів на право власності на землю, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю змінити, виклавши їх мотивувальні частині у редакції цієї постанови;

- постанову апеляційного суду в частині вимог прокурора в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 та 411, 412, 409, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, витребування земельних ділянок на користь держави залишити без розгляду.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, скасування рішень про державну реєстрацію права власності змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у частині позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави Україна в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 провитребування земельних ділянок скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. М. Русинчук

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов