Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 2-395/11

провадження № 61-9437 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство «бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року у складі судді Невойта П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В.,

Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2009 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (далі - ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що у ході проведення перевірки дотримання посадовими особами ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» вимог земельного законодавства при наданні товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ТІВІС» (далі -

ТОВ «НВП «ТІВІС») на підставі договору від 01 жовтня 2007 року

у користування виробничої площадки, площею 583,1 кв. м, розташованої

за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить цьому товариству, встановлено таке.

01 жовтня 2007 року між ТОВ «НВП «ТІВІС» та ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» було укладено договір, згідно з яким

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» передає, а ТОВ «НВП «ТІВІС» приймає у тимчасове користування для своїх виробничих потреб виробничу площадку, площею 583,1 кв. м, яка знаходиться у володінні

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» за вищевказаною адресою на строк до 29 лютого 2008 року.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу ТОВ «НВП «ТІВІС» права власності на неї, а товариство користується нею протягом терміну дії договору.

Після закінчення строку дії договору, а також у зв`язку із з тим, що новий договір не укладався і жодна із сторін не направила іншій стороні пропозиції про укладення договору, 17 березня 2008 року ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» направило на адресу ТОВ «НВП «ТІВІС» попередження з проханням звільнити виробничу площадку, проте зазначене попередження виконано не було.

Пізніше було встановлено, що на вищевказаній виробничій площадці розташований ангар, загальною площею 360,5 кв. м, що зареєстрований в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі - ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки») за ТОВ «НВП «ТІВІС».

Проте, зазначений ангар знаходиться на земельній ділянці, якою на підставі Ухвали третьої сесії третього скликання Львівської міської ради від 24 грудня 1998 року № 308 користується ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 08 червня 1999 року.

Зазначений ангар, загальною площею 360,5 кв. м, зареєстрований

по АДРЕСА_2 , проте фактично розташований

по АДРЕСА_1 , тобто за адресою земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій».

07 липня 2008 року між ТОВ «НВП «ТІВІС» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 придбала приміщення ангару по АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 липня 2008 року

№ 19514613.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2009 року

у справі № 2/20 позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, зобов`язано ТОВ «НВП «ТІВІС» повернути ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» виробничу площадку, загальною площею

583,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Отже, самовільне використання ОСОБА_1 земельної ділянки

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» призводить до порушення майнових інтересів Збройних Сил України та встановленого законом порядку сплати земельного податку та орендної плати.

З урахуванням викладеного військовий прокурор Львівського гарнізону

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» просив суд зобов`язати

ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» земельною ділянкою, загальною площею 583,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу приміщення ангару, загальною площею 360,6 кв. м, зобов`язати

ОСОБА_1 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», загальною площею

583,1 кв. м, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня

2017 року позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій»земельною ділянкою, загальною площею 583,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу приміщення ангару, загальною площею 360,6 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», загальною площею 583,1 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право користування

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» на земельну ділянку, загальною площею 583,1 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , порушено у зв`язку із самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 , яка без достатніх правових підстав користується нею.

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду

від 15 квітня 2015 року у справі № 9104/13255/13 (2а-11305/10/1370) апеляційну скаргу Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 2а-11305/10/1370 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги прокурора задоволено. Визнано протиправними дії ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею

360,6 кв. м, по

АДРЕСА_3 , як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року № 793. Скасовано реєстраційне посвідчення від 19 листопада 1996 року № 793, яким ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвало право власності на приміщення ангару, загальною площею 360,6 кв. м, по АДРЕСА_2 (колишня назва - АДРЕСА_4 , як на об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право користування ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» спірною земельною порушено протиправними діями ОСОБА_1 , яка без належних правових підстав користується нею, самовільно зайняла цю земельну ділянку, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу приміщення ангару та зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку.

Апеляційний суд також посилався на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 9104/13255/13

(2а-11305/10/1370).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 20 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 липня 2017 року залишено без змін (провадження

№ 61-32709 св 18).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» та незаконно користується нею, у зв`язку з чим було порушено право користування ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» вказаною земельною ділянкою.

Верховний Суд зазначив про те, що ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 2а-11305/10/1370

за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування реєстраційного посвідчення, якою змінено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду

від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року про закриття провадження у справі в частині скасування реєстраційного посвідчення, а також постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у цій самій справі, якою визнано протиправними дії ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею

360,6 кв. м по АДРЕСА_4 , як об`єкту нерухомого майна з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року № 793,

не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі статей 411 412 ЦПК України.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У жовтні 2020 рокуОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 за нововиявленими обставинами. Посилалася на те, що воно було обґрунтовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі

№ 2а-11305/10/1370, якою апеляційну скаргу Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 2а-11305/10/1370 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, у тому числі визнано протиправними дії ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею 360,6 кв. м,

по АДРЕСА_3 ,

як об`єкту нерухомого майна та скасовано реєстраційне посвідчення на нього від 19 листопада 1996 року № 793.

Проте справа № 2а-11305/10/1370 неодноразово переглядалася судом касаційної інстанції, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі

№ 2а-11305/10/1370 касаційні скарги ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасовано. Закрито провадження у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними. Роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

За результатом перегляду у порядку цивільного судочинства вищевказаної справи постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року

у справі 466/8559/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації права власності на ангар, загальною площею 360,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 466/8559/20 (провадження № 61-5416 св 22) касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 03 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 12 травня 2022 року у частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», скасовано, позов прокурора у цій частині залишено без розгляду.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у частині вирішення позовних вимог заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін.

Ураховуючи викладене, заявник вважала, що відсутнє рішення суду про визнання протиправними дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації спірного ангару, площею 360,6 кв. м,

по АДРЕСА_2 (колишня АДРЕСА_4 , як об`єкту нерухомого майна та скасування реєстраційного посвідчення на нього від 19 листопада 1996 року № 793. Зазначені обставини свідчать про існування у неї майнових прав на спірний ангар, а отже, і право на земельну ділянку, на якій він розташований, оскільки діє принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, що на ній розташовані.

Вказані обставини є нововиявленими згідно з положеннями пункту 3

частини другої статті 423 ЦПК України, якою передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Саме з дати ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі

№ 2а-11305/10/1370 у неї виникло право на перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами, тому відповідно до вимог пункту 3

частини першої статті 424 ЦПК України нею цей строк пропущено не було.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України задовольнити заяву про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 за нововиявленими обставинами та скасувати його, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» відмовити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону і Міністерства оборони України у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд

за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду

м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року задоволено. Скасовано за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовими рішеннями

у справі № 466/8559/20 встановлено, щоОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» при здійсненні оспорюваної реєстрації на ангар, загальною площею 360,6 кв. м, діяло відповідно до положень закону, що виключає можливість визнання таких дій незаконними зі скасуванням державної реєстрації права власності на вказаний ангар, у тому числі,

за ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність нововиявлених обставин згідно з пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України та правових підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11, оскільки позовні вимоги відчужувача нерухомості до набувача такого майна щодо демонтажу споруди з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, є безпідставними і суперечать положенням закону.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року якою визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Міністерства оборони України у справі заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 скасовано.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 рокуапеляційні скарги Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону і ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що доводи апеляційної скарги прокурора про те, що недопустивши його до участі у справі, суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності учасника справи, який не був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення, на увагу не заслуговують, так як не кожне допущене судом порушення процедури може істотно вплинути на права учасників справи, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження

№ 14-75 цс 22).

Зі змісту мотивувальної частини рішення Шевченківського районного суду

м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 вбачається, що така обґрунтована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 2а-11305/10/1370, яку у подальшому було скасовано, а провадження у справі закрито.

З дати ухвалення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі

№ 2а-11305/10/1370 у ОСОБА_1 виникло право на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а з заявою вона звернулася

у жовтні 2020 року, тобто у межах строку визначеного законом.

Судові рішення у справі № 466/8559/20 є преюдиційними, а тому наявні правові підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі № 2-395/11 та його скасування, так як позовні вимоги відчужувача нерухомості до набувача такого майна щодо демонтажу споруди з огляду на наявність у відчужувача права користування земельною ділянкою під такою спорудою, є неспроможними і суперечать положенням закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонупросить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-395/11 з Шевченківського районного суду м. Львова. Підставою відкриття касаційного провадження були пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено прокурора про дату, час і місце розгляду справи, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова

від 26 жовтня 2022 року визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону і Міністерства оборони України у цій справі № 2-395/11. Зазначена ухвала суду першої інстанції була скасована судом апеляційної інстанції.

Отже, вищевказані обставини відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом зазначені процесуальні порушення усунуто не було.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропуском визначеного пунктом 3

частини першої статті 425 ЦПК України тридцятиденного строку на подачу такої заяви, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України

від 18 липня 2017 року у справі № 2а-11305/10/1370 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 15 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто саме з 18 липня 2017 року слід обчислювати визначений пунктом 3 частини першої статті 425 ЦПК України строк на звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, проте ОСОБА_1 з такою заявою звернулася лише у жовтні 2020 року.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року

у справі № 2-395/11, яке переглядається за нововиявленими обставинами, мотивовано тим, що ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку,

яка відноситься до земель оборони та перебуває у користуванні

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», у зв`язку з чим було порушено право державного підприємства на користування земельною ділянкою.

Разом з тим, предметом спору у справі № 2а-11305/10/1370 є визнання протиправними дії ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею 360,6 кв. м, по АДРЕСА_3 , як об`єкту нерухомого майна

з видачею реєстраційного посвідчення від 19 листопада 1996 року № 793,

яку у подальшому розглянуто у порядку цивільного судочинства, справа

№ 466/8559/20.

Таким чином, судові рішення ні у справі № 2а-11305/10/1370, ні у справі

№ 466/8559/20 не є преюдиційними для справи № 2-395/11.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки у прокурора на час подачі ним касаційної скарги відсутні повноваження на представництво інтересів держави, у тому числі інтересів державного підприємства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України, майно якого є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

У ході проведення військовою прокуратурою Львівського гарнізону перевірки дотримання посадовими особами ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» вимог земельного законодавства при наданні ТОВ «НВП «ТІВІС» в користування виробничої площадки, площею 583,1 кв. м, за адресою: м. Львів, вулиця Шевченка, 134 було виявлено, що 01 жовтня 2007 року між

ТОВ «НВП «ТІВІС» та ДП МОУ «ЛЗЗК» укладено договір № 181-п, за умовами якого ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» передало,

а ТОВ «НВП «ТІВІС» прийняло у тимчасове користування для своїх виробничих потреб виробничу площадку, площею 583,1 кв. м, за адресою: м. Львів,

вул. Шевченка, 134, яка знаходиться у володінні ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій».

Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору передача виробничої площадки в користування не спричиняє передачу ТОВ «НВП «ТІВІС» права власності на неї, а товариство користується нею протягом терміну дії договору.

Після закінчення строку дії договору, а також, у зв`язку із з тим, що новий договір не укладався і жодна із сторін не направила іншій стороні пропозиції про укладення договору, 17 березня 2008 року ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» направило на адресу ТОВ «НВП «ТІВІС» попередження з проханням звільнити виробничу площадку, проте зазначене попередження виконано не було.

Пізніше було встановлено, що на вищевказаній виробничій площадці розташований ангар, загальною площею 360,5 кв. м, зареєстрований

по АДРЕСА_2 , проте фактично розташований

по АДРЕСА_1 , тобто за адресою земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій».

Вищезазначений ангар знаходиться на земельній ділянці, якою на підставі Ухвали третьої сесії третього скликання Львівської міської ради від 24 грудня 1998 року № 308 користується ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 08 червня 1999 року.

07 липня 2008 року між ТОВ «НВП «ТІВІС» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 придбала приміщення ангару по АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 липня 2008 року

№ 19514613.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2009 року, у справі № 2/20 позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, зобов`язано ТОВ «НВП «ТІВІС» повернути

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» виробничу площадку, загальною площею 583,1 кв. м, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 2а-11305/10/1370, якою апеляційну скаргу Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 2а-11305/10/1370 скасовано та ухвалено нову постанову,

якою позовні вимоги задоволено, у тому числі визнано протиправними

дії ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації ангару, площею 360,6 кв. м, по

АДРЕСА_3 , як об`єкту нерухомого майна

та скасовано реєстраційне посвідчення на нього від 19 листопада 1996 року

№ 793.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року

у справі № 2а-11305/10/1370 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду

від 03 жовтня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду 15 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 2а-11305/10/1370 (провадження № 11-616 апп 18) касаційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року змінено шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень посилання на право звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства, зазначивши про право на звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства. У решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 2а-11305/10/1370 касаційні скарги ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасовано. Закрито провадження у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними. Роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З результатом перегляду у порядку цивільного судочинства вищевказаної справи постановою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року

у справі 466/8559/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій сфері Західного регіону про визнання незаконними дій ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» щодо реєстрації права власності на ангар, загальною площею 360,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 466/8559/20 (провадження № 61-5416 св 22) касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова

від 03 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 12 травня 2022 року у частині вирішення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», скасовано, позов прокурора у цій частині залишено без розгляду.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у частині вирішення позовних вимог заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вимогам закону не відповідають.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Верховний Суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено учасника справи - процесуального позивача - прокурора про дату, час і місце розгляду справи, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2022 року визнано відсутність на здійснення представництва Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та Міністерства оборони України у цій справі, зазначена ухвала суду першої інстанції була скасована при апеляційному перегляді. Вищезазначені обставини відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом зазначені процесуальні порушення усунуто не було.

У порушення наведеного та вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України апеляційний суд не скасував оскаржуване рішення суду першої інстанції й не ухвалив власне судове рішення. А посилання апеляційного суду на те, що не кожне процесуальне порушення є підставою для скасування рішення суду є вірним. Проте у цій справі районним судом допущено порушення, яке і призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Більш того, порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (розгляд справи без учасника, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи) не може вважатися формальним процесуальним порушенням.

Також прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропуском визначеного пунктом 3 частини першої статті 425 ЦПК України тридцятиденного строку на подачу такої заяви, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року у справі

№ 2а-11305/10/1370 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня

2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного

суду 15 квітня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Тому, прокурор вважав, що саме з 18 липня 2017 року слід обраховувати визначений пунктом 3 частини першої статті 425 ЦПК України строк на звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, проте ОСОБА_1 з такою заявою звернулася лише у жовтні 2020 року.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на таке.

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати до суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами визнання обставин нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Ураховуючи викладене, суду необхідно звернути увагу на те, що суд першої інстанції під час вирішення справи по суті керувався не лише постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 9104/13255/13 (2а-11305/10/1370), а й іншими доказами, оцінював їх.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України слід відмовити, оскільки у Верховного Суду відсутня така процесуальна можливість, так як судом першої інстанції переглядалося рішення суду за нововиявленими обставинами, а не справа по суті спору.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 відмовити.

Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець