Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 331/267/20

провадження № 61-8636св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Запорізький регіональний протипухлинний центр" Запорізької обласної ради, яке є правонаступником Комунальної установи "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" Запорізької обласної ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року у складі судді Світлицької В. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М.

С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Комунальної установи "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" Запорізької обласної ради (далі - КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР), правонаступником якої є Комунальне некомерційне підприємство "Запорізький регіональний протипухлинний центр" Запорізької обласної ради (далі - КНП "Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 15 серпня 2003 року за наказом № 61 параграф 2 від 06 серпня 2003 року позивач призначена на посаду лікаря-анестезіолога палат інтенсивної терапії в КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР.

02 квітня 2018 року наказом № 75-0 від 30 березня 2018 року вона була переведена на посаду завідувача відділення інтенсивної терапії, лікар-анестезіолог.

21 грудня 2019 року наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 327-0 її звільнено з посади завідувача відділення інтенсивної терапії на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та ліквідацією структурного підрозділу.

Позивач зазначала, що її звільнення не відповідає вимогам чинного трудового законодавства виходячи з такого.

У листопаді 2019 року позивачем отримано лист № 01-07/1074 від 31 жовтня 2019 року за підписом т. в. о. головного лікаря КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Мерзляка С. В., про що на підставі наказів № 100 від 12 липня 2019 року та № 118 від 27 серпня 2019 року відбувається реорганізація установи внаслідок ліквідації відділення анестезіології, а також відділення інтенсивної терапії та створення нового відділення анестезіології та інтенсивної терапії, тобто відбувається скорочення однієї посади завідувача відділення. При цьому, в новому штатному розписі було створено нове відділення анестезіології та інтенсивної терапії, в якому наявна посада завідувача, тобто аналогічна посада за змістом та обсягом посадових обов'язків і функціонального навантаження тій, з якої її було звільнено. Проте, відповідачем всупереч статті 49-2 КЗпП України не запропоновано позивачу вакантні посади. Позивач зазначала, що відповідачем не враховано, що вона має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж ОСОБА_3, якому керівництво установи запропонувало посаду завідувача новоствореного відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Відповідач не повідомив профспілковий комітет установи про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, профком згоди на звільнення позивача не надавав.

Оспорюваний наказ про припинення трудового договору підписаний особою, яка не мала право на підписання.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила:

поновити її на роботі в КНП "Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР з дати звільнення - 21 грудня 2019 року на посаді завідувача відділення інтенсивної терапії;

стягнути з відповідача на її користь 27 693,00 грн,

стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП "Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовлячи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач дотримався процедури звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, роботодавцем дотриманий двомісячний строк повідомлення про майбутнє вивільнення а тому, позовні вимоги про поновлення на роботі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Інша позовна вимога, а саме про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є похідною від вимог про незаконне звільнення, а тому також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, в оскарженому судовому рішення застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Судом першої інстанції не враховано та не надано оцінки тому факту, що як посада завідувача анестезіології та інтенсивної терапії, так і посада головного лікаря-анестезіолога, були відсутні в штатному розписі відповідача станом на день пропонування вказаних посад працівникам, які підлягали вивільненню, позивач станом на день подання заяви про призначення її на посаду завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії - 25 жовтня 2019 року обізнана не була, а дізналась про цей факт лише з листа відповідача від 31 жовтня 2019 року вих. № 01-07/1079 у відповідь на заяву про призначення позивача на посаду завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Як вбачається з довідки про наявність вакантних посад станом на 27 серпня 2019 року в установі відповідача існували 57,50 вільних ставок (вакантних посад), жодна з яких не була запропонована позивачу. Відповідачем надавалась інформація про наявність вакантних посад на конкретні дати, а не протягом всього періоду з моменту попередження позивача про наступне вивільнення до фактично дати звільнення.

Прохання працівника призначити чи перевести його на конкретну вакантну посаду, про наявність якої йому відомо, не звільняє роботодавця від обов'язку запропонувати йому всю наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Апеляційний суд не врахував доводів апеляційної скарги, що фактично визначення кандидатур працівників, які мають вищу кваліфікацію та продуктивність праці відповідачем не проводилось, а було здійснено незрозуміле анонімне анкетування персоналу відділень, які закриваються. При цьому, яким чином шляхом анонімного анкетування персоналу можливо визначити кваліфікацію та продуктивність праці відповідач не зазначив, а суди першої та апеляційної інстанції вказані обставини не дослідили. Для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз відповідачем не проводився. Звільнення відповідача було проведено з порушенням вимог частини 1 статті 42, 49-4 КЗпП України та вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Позиція інших учасників справи

У серпні 2021 року КНП Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Ткаченко О. С., у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 ще 12 серпня 2019 року ознайомлена з наказом № 100 від 12 липня 2019 року "Про реорганізацію окремих структурних підрозділів". Наказом № 118 від 27 серпня грудні 2020 року внесени зміни до наказу № 100 щодо строків об'єднання відділень, саме з 01 листопада 2019 року, а закрити відділення з 31 жовтня 2019 року. Про що позивач була повідомлена 28 серпня 2019 року. Відтак, вказаним підтверджується коли саме ОСОБА_1 дізналась про реорганізацію відділень та коли саме до штатного розпису вносяться відповідні зміни щодо закриття відділень та створення нового, введення нової штатної одиниці лікаря анестезіолога, що спростовує доводи позивача щодо пропонування неіснуючої посади. Судами було встановлено, що реорганізація структурних відділень у відповідача відбулась, і в силу обов'язку роботодавця працевлаштувати працівника, який підлягає скороченню останній запропонував ОСОБА_1 посаду лікаря анестезіолога, яка була єдиною посадою, яку позивач могла займати з урахуванням кваліфікації, освіти та досвіду роботи та від якої вона з невідомих причин відмовилась. Позивач наполягала лише на беззаперечному переведенні її на посаду завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Відповідач, приймаючи рішення кому саме запропонувати посаду завідувача новоствореного відділення, надав перевагу працівнику з більш високою кваліфікацією та продуктивністю, яким виявився ОСОБА_3. Згода профспілки на звільнення ОСОБА_1 не була потрібна, у зв'язку з відсутністю на момент її звільнення на підприємстві належним чином створеної профспілки. Так само матеріали справи не містять даних про перебування позивача у будь-якій профспілці. При поданні відзиву на позовну заяву від 26 лютого 2020 року відповідачу не було відомо про те, що Первинна профспілкова організація КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР не відповідає вимогам Закону та відомості про неї не містяться в реєстрі. Відповідач дізнався про це лише 24 квітня 2020 року з листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих. № 177/0505-04 від 24 квітня 2020 року. Тому в подальшому на підприємстві було створено Первинний профспілковий комітет КНП "Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР від 24 квітня 2020 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 331/267/20, витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року, продовжено КНП "Запорізький регіональний протипухлинний центр" ЗОР строк на подання відзиву на касаційну скаргу, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 серпня 2021 року зазначено, щокасаційна скарга містить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 02 червня 2020 року у справі № 826/24208/15, від 21 лютого 2020 року у справі № 809/1353/16, від 13 березня 2020 року у справі № 813/2688/16, від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14-а, від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17, від 17 березня 2020 року у справі № 826/510/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 серпня 2003 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР на посаду лікаря-анестезіолога палат інтенсивної терапії на підставі наказу № 61 параграф 2 від 06 серпня 2003 року.

02 квітня 2018 року наказом № 75-0 від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача відділення інтенсивної терапії, лікар-анестезіолог.

12 липня 2019 року головним лікарем КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Єсаянц М. Г. видано наказ № 100 "Про реорганізацію окремих структурних підрозділів", яким у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою економії бюджетних коштів наказано реорганізувати окремі структурні підрозділи КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР, а саме: об'єднати відділення анестезіології та відділення інтенсивної терапії шляхом створення відділення анестезіології та інтенсивної терапії 15 жовтня 2019 року; закрити відділення анестезіології 14 жовтня 2019 року, закрити відділення інтенсивної терапії 14 жовтня 2019 року; заступнику головного лікаря з економічних питань переглянути штатний розпис та привести у відповідність до нормативів згідно чинного законодавства та наказів Міністерства охорони здоров'я України.

З вказаним наказом ОСОБА_1 12 серпня 2019 року ознайомлена під особистий підпис.

27 серпня 2019 року головним лікарем КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Єсаянц М. Г. видано наказ № 118 "Про внесення змін до наказу "Про реорганізацію окремих структурних підрозділів", яким наказано внести зміни до пункту 1 наказу від 12 липня 2019 року № 100 та викласти його в наступній редакції: "Реорганізувати окремі структурні підрозділи КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР у зв'язку з виробничою необхідністю з метою економії бюджетних коштів, а саме: об'єднати відділення анестезіології та відділення інтенсивної терапії шляхом створення відділення анестезіології та інтенсивної терапії 01 листопада 2019 року; закрити відділення анестезіології 31 жовтня 2019 року; закрити відділення інтенсивної терапії 31 жовтня 2019 року".

З вказаним наказом ОСОБА_1 28 серпня 2019 року ознайомлена під особистий підпис.

27 серпня 2019 року відповідачем попереджено позивача ОСОБА_1, що посада, яку вона займає, підлягає скороченню. Запропоновано переведення на вакантну посаду лікаря-анестезіолога у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. У разі ненадходження заяви на переведення до 30 жовтня 2019 року, з 31 жовтня 2019 року трудовий договір буде припинено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

З повідомленням ОСОБА_1 28 серпня 2019 року ознайомлена, другий примірник отримала, про що свідчить її особистий підпис.

25 жовтня 2019 року від ОСОБА_1 за вх. № 1007/01-07 надійшла заява з пропозицією про переведення її завідувачем відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР та запереченням щодо переведення її на вакантну посаду лікаря-анестезіолога у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР.

25 жовтня 2019 року наказом № 133 завідувача урологічного відділення КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Мерзляка С. (на якого було тимчасово покладено обов'язки головного лікаря в період з 01 жовтня 2019 року по 09 грудня 2019 року за наказом № 392-К від 30 вересня 2019 року) створено тимчасову комісію для визначення кандидатури на посаду завідувача новоствореного відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Відповідно до протоколу засідання комісії про зайняття вакантної посади завідувача новоствореного відділення анестезіології та інтенсивної терапії КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР від 30 жовтня 2019 року, розглянуто кандидатури осіб, які подали заяви на зайняття вакантної посади завідувача новоствореного відділення анестезіології та інтенсивної терапії: ОСОБА_3 - вища освіта (1980 рік), вища каліф. категорія 2005 рік, стаж роботи зі спеціальності "анестезіологія" 39 років, стаж завідування 28 років; ОСОБА_6 - вища освіта (2002 рік), вища каліф. категорія 2018 рік, стаж роботи зі спеціальності "анестезіологія" 14 років; ОСОБА_1 - вища освіта (2001 рік), вища каліф. категорія 2014 рік, стаж роботи зі спеціальності "анестезіологія" 18 років, стаж завідування 1 рік, науковий ступінь к. м. н. Результати незалежного анонімного анкетування персоналу щодо запропонованих кандидатів: за ОСОБА_3-12 осіб, за ОСОБА_6-11 осіб, за ОСОБА_1-7 осіб; утримались - 2 особи. Вирішили: одноголосно підтримати кандидатуру ОСОБА_3 на зайняття вакантної посади завідувача новоствореного відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Згідно з пунктом 8.5.5 Статуту диспансеру головний лікар диспансеру розробляє і затверджує структуру і штатний розпис диспансеру, визначає функції і обов'язки працівників.

Наказом № 135 від 30 жовтня 2019 року "Про внесення змін до штатного розпису" наказано внести зміни до штатного розпису з 01 листопада 2019 року, зокрема, вивести зі штатного розпису відділення анестезіології 1 штатну одиницю - завідувач відділення анестезіології, лікар-анестезіолог (код КП 1229.5); вивести зі штатного розпису відділення інтенсивної терапії 1 штатну одиницю - завідувач відділення інтенсивної терапії, лікар-анестезіолог (код КП 1229.5) та ввести до штатного розпису відділення анестезіології та інтенсивної терапії 1 штатну одиницю - завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії, лікар-анестезіолог (код КП 1229.5).

Листом т. в. о. головного лікаря КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Мерзляка С. В. від 31 жовтня 2019 року за № 01-07/1074 ОСОБА_1 додатково проінформовано, що відбувається скорочення однієї посади завідувача відділення. З метою вибору кандидатури завідувача за кваліфікаційними критеріями було проведено анонімне анкетування, засідання спеціальної тимчасової комісії, за результатами яких підтримано кандидатуру ОСОБА_3. З дати персонального попередження № 04-35/80 від 27 серпня 2019 року, в якому запропоновано посаду лікаря-анестезіолога, не виникло додаткових вакантних посад за відповідною професією. Просили переглянути заперечення щодо переведення ОСОБА_1 на запропоновану посаду до 01 листопада 2019 року, в іншому випадку її буде звільнено із штату закладу на підставі частини 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно з наказом № 327-О від 21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача відділення інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога (код КП 1229.5), у зв'язку з реорганізацією та ліквідацією структурного підрозділу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Наказ підписаний 21 грудня 2019 року заступником головного лікаря з хірургічної роботи ОСОБА_7.

Наказом головного лікаря КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР Єсаянц М. № 474-К від 16 грудня 2019 року "Про покладення обов'язків головного лікаря" на час листка непрацездатності головного лікаря Єсаянца М. Г. покладено обов'язки тимчасового виконання обов'язків головного лікаря на ОСОБА_7 заступника головного лікаря з хірургічної роботи з 16 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 3.5 посадової інструкції заступника головного лікаря з хірургічної роботи (1210.1) КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР, заступник головного лікаря з хірургічної роботи має право виконувати обов'язки головного лікаря у разі його відсутності на підставі наказу.

Відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21 квітня 2020 року за вих. № К-177/0505-04 роз'яснено про необхідність реєстрації організації профспілки як юридичної особи та легалізації в розумінні Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про первинну профспілкову організацію та її приналежність до будь-якої профспілки вищого рівня, тобто виявлені невідповідність діяльності Первинної профспілкової організації КУ "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" ЗОР вимогам статті 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", зокрема щодо легалізації та набуття статусу юридичної особи.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що "розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18".

Суди встановили, що у відповідача мало місце скорочення чисельності працівників, у зв'язку із реорганізацією окремих структурних підрозділів, внаслідок чого було скорочено посаду, яку обіймала ОСОБА_1, позивача в установленому законом порядку за два місяці було попереджено про наступне вивільнення, відповідачем було запропоновано позивачу вакантну посаду лікаря-анестезіолога, на яку позивач могла претендувати, однак вона проти цього заперечувала.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Відповідачем надано суду апеляційної інстанції довідку про наявність вакантних посад станом на 21 грудня 2020 року із додатками - посадовими інструкціями за цими посадами та зазначенням відповідних пояснень, чому ці посади не пропонували позивачу при звільненні чи не могли бути запропоновані, посадова інструкція лікаря з медичної частини, затверджена 08 березня 2018 року, за змістом пункту 6 якої особа повинна мати фах "Онкологія" та/або "Онкохірургія".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посилання відповідача на те, що їй не було запропоновано всі інші вільні посади не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не було надано відповідачу підтверджуючих документів, що дають право призначення її на інші посади, а тому вони не були запропоновані у зв'язку із відсутністю у неї відповідної освіти, кваліфікації та досвіду роботи.

Але при цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що згідно довідок про наявність вакантних посад станом 27 серпня 2019 року були наявні 57,50 вільних ставок, станом на 21 грудня 2019 року були наявні 60,00 вільних ставок.

Фактично, відповідачем позивачу була запропонована лише посада лікаря-анестезіолога.

Відповідачем не доведено, що позивачу пропонувались усі вакантні посади.

Наведене до підстави вважати, що позивача звільнено у зв'язку із скороченням штату з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України

Враховуючи, що на момент звільнення позивача з роботи на підприємстві були наявні інші вакантні посади, які відповідач повинен був запропонувати позивачу, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про залишення рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

З урахуванням того, що встановлена наявність підстави, яка зумовлює скасування судового рішення, суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахування меж касаційного перегляду, свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасувати.

Справу № 331/267/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 31 березня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук