Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 573/1105/17

провадження № 61-29747 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", ОСОБА_2,

третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Надра"), ОСОБА_2, третя особа - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 29 грудня 2012 року він придбав у ОСОБА_2 автомобіль "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3.03 січня 2013 року він зареєстрував право власності на автомобіль та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

09 липня 2016 року, у зв'язку з переобладнанням вищевказаного автомобіля, він отримав нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

У березні 2017 року він дізнався, що 04 лютого 2014 року при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса від 19 березня 2013 року, яким звернуто стягнення на автомобіль "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_6, належний ОСОБА_2, головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника, а саме колишнього власника автомобіля "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, ОСОБА_2 і оголошено заборону на його відчуження.

Вважав, що зазначеною постановою державного виконавця про арешт майна боржника порушено його права, оскільки вищевказаний автомобіль є його особистою приватною власністю, а накладене на нього обтяження перешкоджає у праві володіння та розпорядженні цим майном.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд звільнити з-під арешту автомобіль "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_6 виданий колишньому власнику (НОМЕР_3), накладений постановою головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Плиски А. С. від 04 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Терещенко О. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано арешт автомобіля "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_6 (НОМЕР_3), накладений постановою головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Плиски А. С. від 04 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис нотаріусом виданий 19 березня 2013 року, арешт на автомобіль "SKODASUPERB", номерний знак НОМЕР_6 державним виконавцем накладено 04 лютого 2014 року, у той час, коли спірний автомобіль з іншим номерним знаком НОМЕР_3,03 січня 2013 року, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1, тобто до видачі виконавчого напису та до винесення постанови про арешт. Докази на підтвердження того, що на цей час існує виконавче провадження щодо примусового звернення стягнення на спірний автомобіль ПАТ "Комерційний банк "Надра" відсутні.

Оскільки станом на 04 лютого 2014 року, тобто на час винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, власником спірного автомобіля був позивач, законність придбання якого ніким не оспорювалась, тому накладений арешт на цей транспортний засіб є незаконним та таким, що порушує права позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року апеляційна скарга ПАТ "Комерційний банк "Надра" задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що 16 серпня 2005 року між колишнім власником спірного автомобіля ОСОБА_2 та ПАТ "Комерційний банк "Надра" було укладено кредитний договір, на забезпечення якого ОСОБА_2 передав банку у заставу спірний автомобіль, що підтверджується договором застави від 16 серпня 2005 року. 19 березня 2013 року приватним нотаріусом було видано банку виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль на погашення заборгованості ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. 13 січня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 04 лютого 2014 року винесено постанову про арешт спірного автомобіля. Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на спірний транспортний засіб була проведена 03 січня 2013 року.

Таким чином, перешкодою для реалізації ОСОБА_1 своїх прав, як власника спірного автомобіля, є накладене на нього обтяження, яке виникло на підставі договору застави від 16 серпня 2005 року, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та колишнім власником транспортного засобу ОСОБА_2, на забезпечення виконання останнім кредитного договору від 16 серпня 2005 року, за яким існує заборгованість. Зобов'язання за вищевказаними кредитним договором та договором застави не виконані, підстави для їх припинення відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 придбав спірний автомобіль у ОСОБА_3, який діяв на підставі генеральної довіреності від імені ОСОБА_2, проте не скористався своїм правом, як покупця, на отримання від власника автомобіля повної інформації щодо транспортного засобу, у тому числі про наявність обтяження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 573/1105/17 з Білопільського районного суду Сумської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на час придбання позивачем спірного автомобіля обтяження, застава, на нього не були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відсутня відмітка про заборону реалізації у свідоцтві про реалізацію транспортного засобу виданого колишньому власнику ОСОБА_2 Вищевказані обтяження були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна лише 13 січня 2014 року, тобто через два роки після набуття ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль, чим порушено положення Закону України "Про виконавче провадження". Отже, у силу статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" він є добросовісним набувачем спірного майна, а тому набув право власності на це майно без обтяжень.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 автомобіль "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3.03 січня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на автомобіль та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

04 лютого 2014 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника, а саме колишнього власника автомобіля "SKODA SUPERB", номер кузова НОМЕР_2, ОСОБА_2 і оголошено заборону на його відчуження.

09 липня 2016 року, у зв'язку з переобладнанням вищевказаного автомобіля, ОСОБА_1 отримав нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

ОСОБА_1 вказував про те, що зазначеною постановою державного виконавця про арешт майна боржника порушено його права, оскільки вищевказаний автомобіль є його особистою приватною власністю, а накладене на нього обтяження перешкоджає у праві володіння та розпорядженні цим майном.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" судам роз'яснено, що за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Виключний перелік підстав, в яких державний виконавець знімає арешт з майна боржника, наведений у частині 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частині 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859 св 18), від 01 листопада 2018 року у справі № 348/1897/16-ц (провадження № 61-36388 св 18).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що обтяження щодо спірного майна було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна лише 13 січня 2014 року, тобто понад рік після набуття ОСОБА_1 у власність спірного автомобіля. Отже, позивач, як добросовісний набувач, набув право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про те, що накладений арешт на спірний транспортний засіб є незаконним та таким, що порушує права позивача, оскільки станом на 04 лютого 2014 року, тобто на час винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, власником спірного автомобіля був ОСОБА_1.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року скасувати, рішення Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2017 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець