Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 539/248/17-ц

провадження № 61-35614 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-агро-груп», товариство з обмеженої відповідальністю «Фактор», державний нотаріус Другої лубенської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Іщенко ВіраДем'янівна;

представник товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-агро-груп» - Тарапата Андрій Юрійович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-агро-груп» на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2017 року у складі судді Жаги Е. Г. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-агро-груп» (далі - ТОВ «Укр-агро-груп»), товариство з обмеженої відповідальністю «Фактор» (далі - ТОВ «Фактор»), державного нотаріуса Другої лубенської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Іщенко В. Д. про визнання права власності у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_8 був засновником:

ТОВ «Укр-агро-груп» з розміром внеску до статутного капіталу 176 400 грн

(60 % від загального розміру статутного фонду капіталу) та ТОВ «Фактор»

з розміром внеску до статутного капіталу 14 800 грн (80 % від загального розміру статутного фонду капіталу).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 21 грудня 2009 року серія НОМЕР_1 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

За життя ОСОБА_8 не залишив заповіту, тому спадкування після його смерті відбувається за законом. Син померлого - ОСОБА_4, мати померлого - ОСОБА_9 та син померлого - неповнолітній ОСОБА_10 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8

Мати померлого ОСОБА_9 відмовилась від прийняття спадщини, таким чином він та його брат - ОСОБА_10 мають право успадкувати по 1/2 частці майна у ТОВ «Укр-агро-груп» та ТОВ «Фактор», пропорційно частці ОСОБА_8 у майні товариств.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 16 жовтня 2012 року позов ОСОБА_11, в інтересах малолітнього ОСОБА_10, задоволено. Визнано за ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у порядку спадкування після померлого ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на

1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Фактор», пропорційну його частці у статутному капіталі ТОВ «Фактор». Визнано за ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку спадкування після померлого ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на 1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Укр-Агро-Груп», пропорційну його частці у статутному капіталі ТОВ «Укр-Агро-Груп». Стягнуто з ТОВ «Фактор» на користь ОСОБА_11 вартість 1/2 частини частки ОСОБА_8

у майні ТОВ «Фактор», що пропорційна його частці у статутному капіталі ТОВ «Фактор», у розмірі 722 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Укр-Агро-Груп» на користь ОСОБА_11 вартість 1/2 частини частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Укр-Агро-Груп», що пропорційна його частці у статутному капіталі ТОВ «Укр-Агро-Груп»,

у розмірі 298 000 грн.

Він у встановленому законом порядку 17 березня 2010 року звернувся до Другої лубенської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті його батька. Проте, отримав постанови від 08 листопада 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки неможливо встановити частки померлого

у ТОВ «Укр-агро-груп» та ТОВ «Фактор».

Зазначав, що на даний час, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі перелік засновників зазначених товариств указані невідомі йому особи.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати за ним

у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні

ТОВ «Фактор» та 1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Укр-Агро-Груп», пропорційній частці у їх статутному капіталі.

Рішенням Лубенського районного суду Полтавської області від 12 травня

2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після померлого ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року право власності на 1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Фактор», пропорційну частці

у статутному капіталі ТОВ «Фактор».

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування після померлого ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року право власності на 1/2 частину частки ОСОБА_8 у майні ТОВ «Укр-Агро-Груп», пропорційну частці у статутному капіталі ТОВ «Укр-Агро-Груп».

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, як спадкоємець ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, має право на спадкування часток у ТОВ «Укр-агро-груп» та ТОВ «Фактор», що належала померлому при житті. Зазначено, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки ОСОБА_4 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Суд вважав, що

у задоволенні позову в частині вимог до Другої лубенської державної нотаріальної контори слід відмовити, оскільки по суті ніяких вимог до цього відповідача не заявлялося.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Укр-агро-груп» відхилено. Рішення Лубенського районного суду Полтавської області від 12 травня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вказав, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання за позивачем права власності у порядку спадкування на

1/2 частину часток померлого батька ОСОБА_8, які належали останньому на час його смерті у ТОВ «Факторинг» та ТОВ «Укр-Агро-Груп». Крім того, зазначив, що із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 звернувся 17 березня 2010 року (у шестимісячний строк визначений законом), а реалізація права оформлення спадщини цивільним законодавством строками не обмежена.

У серпні 2017 року ТОВ «Укр-агро-груп» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі своїх повноважень стосовно втручання у майнові інтереси ТОВ «Укр-агро-груп», визначив частку спадкоємця у майні товаристві, незважаючи на те, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не входить до складу спадщини, оскільки нерозривно пов'язане

із особою спадкодавця. До ТОВ «Укр-Агро-Груп» від позивача не надходили звернення про його намір отримати спадщину у вигляді частки батька або стати його учасником. Також зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

У жовтні 2017 року від ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Також вказав, що звертався до ТОВ «Укр-Агро-Груп» з листом, у якому просив здійснити виплату належної частки та передачу майнової частки, проте відповіді не отримав. За його рідним братом - ОСОБА_10, який також є спадкоємцем першої черги після батька, рішенням суду першої інстанції визнано право власності на 1/2 частину частки у майні товариств. У нього з братом відсутній спір щодо прийняття спадщини батька. Строк позовної давності не пропустив, так як порушення його права відбулось з моменту отримання постанов нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме з 8 листопада

2016 року, а із заявою про прийняття спадщини звернувся у межах шестимісячного строку.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України

у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок йог о смерті.

Права правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства (статті 147, 148 ЦК України, Закону України «Про господарські товариства») та положеннями статуту товариства.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства

не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України, спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

У пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України

від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» судам роз'яснено, що за змістом статей 130, 147 і 166 ЦК України та статей 55 і 69 Закону України «Про господарські товариства», якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України закріплено право учасників ТОВ або ТДВ передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи.

Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України &qu

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Отже, існує законодавчо визначений порядок переходу до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, його вступу до товариства та виплати грошової компенсації.

Вирішуючи спір суди, встановивши, що ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, успадкував від свого померлого батька -

ОСОБА_8, не право участі у ТОВ «Факторинг» та ТОВ «Укр-Агро-Груп»(статус учасника товариств), а лише право на частку у статутному капіталі товариств, дійшли правомірного висновку про те, що позивач має право на визнання за ними права власності на 1/2 частину частки у майні зазначених товариств. Крім того, статутом ТОВ «Укр-Агро-Груп» не передбачено, що перехід частки у статутному капіталі допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Зазначеним спростовуються доводи ТОВ «Укр-Агро-Груп», що судами вирішувалось питання участі у товаристві.

Доводи касаційної скарги про те, що суди, визначивши частку спадкоємця, втрутились у майнові інтереси ТОВ «Укр-Агро-Груп», оскільки право участі

у товаристві є особистим немайновим правом і не входить до складу спадщини, так як нерозривно пов'язане з особою спадкодавця, як передбачено статтями 100, 1219 ЦК України, є безпідставні з огляду на таке.

У пунктах 1, 2 частини першої статті 1219 ЦК України зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права та право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше

не встановлено законом або їх установчими документами.

Тобто, особисте немайнове право участі у товаристві припиняється в разі смерті фізичної-особи учасника, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства. Після набуття частки в статутному капіталі

у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України «Про господарські товариства», проте, не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Посилання касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав є безпідставні з огляду на таке.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає

у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 звернувся

15 червня 2010 року до Другої лубенської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 27). 08 листопада 2016 року державний нотаріус прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у статутному фонді ТОВ «Укр-Агро-Груп» (а.с. 28),а з позовом за захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду 31 січня 2017 року (а.с. 3).

Отже, позовні вимоги щодо спірного майна позивачем пред'явлено у межах строку позовної давності, оскільки початок перебігу такого строку почався після відмови нотаріуса, а саме: з 08 листопада 2016 року.

Посилання касаційної скарги про незалучення до участі у справі на стороні позивача його рідного брата - ОСОБА_10 - безпідставні, так як він заяви про участь у справі не подавав, не зазначав про його порушені права, які, були преюдиційним рішенням суду захищені. Суду першої інстанції на його участь у справі таких заяв не надавало і ТОВ «Укр-Агро-Груп».

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-агро-груп» залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 липня

2017 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Лубенського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк