Постанова КЦС ВП від 17.08.2022 року у справі №757/37126/18

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 757/37126/18

провадження № 61-406св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувсь до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ АКБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між сторонами були укладені такі договори банківського вкладу (депозиту):

1) договір № SAMDN25000737600210 від 11 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 218 686,08 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_9, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_9, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 11 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

2) договір № SAMDN25000737599845 від 11 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 307 497,03 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_8, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_8, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 11 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

3) договір № SAMDN25000737600078 від 11 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 400 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_10, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_10, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 11 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

4) договір № SAMDN25000737599684 від 11 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 400 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_11, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_11, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 11 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

5) договір № SAMDN25000737599436 від 11 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 400 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_12, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_12, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 11 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

6) договір № SAMDN25000737896600 від 23 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 278 665,85 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_13, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_13, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 23 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

7) договір № SAMDN25000737896387 від 23 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 88 937,23 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_14, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_14, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 23 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць;

8) договір № SAMDN25000737896661 від 23 вересня 2013 року (вклад «Стандарт на 12 мес.»), сума вкладу 278 665,85 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_15, рахунок для зарахування процентів № НОМЕР_15, ставка - 18% річних, строк 366 днів по 23 вересня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.

На виконання умов зазначених договорів позивач вніс на депозитні рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в гривні у вказаних сумах, а ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та процентів за ними на умовах та у порядку, встановлених договорами.

Крім того, між сторонами були укладені договори банківського вкладу (депозиту), за умовами яких позивач вніс на депозитні рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 грошові кошти в гривні, а ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язалося виплатити позивачеві суми вкладів та нараховані проценти. Згідно заяв на оформлення вкладу Стандарт довгостроковий з помісячною виплатою процентів позивачем було внесено грошові кошти:

Заява № SAMDN25000717394449 на оформлення вкладу Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатою процентів від 17 червня 2011 року - 300 000,00 грн (квитанція № 13 від 17 червня 2011 року). Умови розміщення: вклад Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатою процентів, сума вкладу 300 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_7, ставка - 16% річних, строк 60 міс. по 17 червня 2016 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.

Заява № SAMDN25000717394401 на оформлення вкладу Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатоюпроцентів від 17 червня 2011 року - 400 000,00 грн (квитанція № 12 від 17 червня 2011 року). Умови розміщення: вклад Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатою процентів, сума вкладу 400 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_5, ставка - 16 % річних, строк 60 міс. по 17 червня 2016 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.

Заява № SAMDN25000716017010 на оформлення вкладу Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатою процентів від 26 квітня 2011 року - 400 000,00 грн. Умови розміщення: вклад Стандарт довгостроковий з щомісячною виплатою процентів, сума вкладу 400 000,00 грн, рахунок для зарахування вкладу № НОМЕР_6, ставка - 15 % річних, строк 36 міс. по 26 квітня 2014 року включно з автоматичним продовженням, період нарахування процентів - 1 місяць.

Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03 лютого 2014 року № 1189421 станом на 03 лютого 2014 року на зазначених рахунках у позивача були наявні такі суми грошових коштів:

- депозитний рахунок № НОМЕР_1 - 300 000,78 грн;

- депозитний рахунок № НОМЕР_2 - 400 000,04 грн;

- депозитний рахунок № НОМЕР_3 - 424 605,01 грн.

Позивач усі зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі.

Позивач неодноразово звертався до банку з проханням про розірвання договорів та повернення сум вкладів із нарахованими відсотками за цими договорами.

ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитні вклади позивачу не повернув і на момент звернення до суду не надав позивачеві жодної відповіді на вказані звернення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами банківського вкладу, а також за договорами на підставі яких були внесені вклади на рахунки в загальному розмірі 6 691 387,36 грн, з яких: сума вкладів - 3 472 452,04 грн, сума процентів - 3 218 935,32 грн; три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, у розмірі 18 692,14 грн; пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, у розмірі 18 692,14 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу від 11 вересня 2013 року № SАМDN25000737600210, від 11 вересня 2013 року № SАМDN25000737599845, від 11 вересня 2013 року № SАМDN25000737600078, від 11 вересня 2013 року № SАМDN25000737599684, від 11 вересня 2013 року № SАМDN25000737599436, від 23 вересня 2013 року № SАМDN25000737896600, від 23 вересня 2013 року № SАМDN25000737896387, від 23 вересня 2013 року № SАМDN25000737896661, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , у загальному розмірі 6 691 387,36 грн, з яких: сума вкладів - 3 472 452,04 грн, сума процентів - 3 218 935,32 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, у розмірі 18 692,14 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню, нараховану на заборгованість за договорами банківського вкладу, в розмірі 18 692,14 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів на депозитні рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», які вкладнику так і неповернуті. Власник рахунків ОСОБА_1 мав легітимні очікування на видачу вкладу на його вимогу, тобто законні очікування щодо здійснення права власності. АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між сторонами не укладалися зазначені договори депозитного вкладу, не відкривалися рахунки за цими договорами, не надходили грошові кошти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.

За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку про необхідність стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами вкладів, відсотків, трьох процентів річних та пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку АТ КБ «ПриватБанк».

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно врахував, що у зв`язку з неповерненням вкладів на вимогу позивача банк має нести цивільно-правову відповідальність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Судові рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 625 1059 1070 ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 757/1536/15-ц; від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 760/3445/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі № 554/3200/16-ц; від 07 листопада 2018 року у справі № 592/6332/15-ц; від 10 липня 2019 року у справі № 335/11482/16-ц; від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17; від 31 липня 2019 року у справі № 201/13687/16-ц: від 19 лютого 2020 року у справі № 201/15704/15; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц; у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13; від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.

Судами попередніх інстанцій не встановлено періоди нарахування процентів, їх розміру, порядку нарахування трьох процентів річних (частина друга статті 625 ЦК України) та пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом із тим, судами не враховано висновки Верховного Суду у справі № 757/32332/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми вкладів за договорами банківського вкладу від 04 вересня 2013 року за номерами: SAMDN25000737427815, SAMDN25000737427903, SAMDN25000737428003, SAMDN25000737428210, SAMDN25000737428280, SAMDN25000737428096, а також відсотків, трьох процентів річних та пені.

Провадження у суді касаційної інстанції

01 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ткачука О. С. у касаційному провадженні № 61-406св21 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

20 червня 2022 року справу розподілено судді-доповідачу Сердюку В. В.

18 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу від 01 березня 2021 року вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Клопотання учасників справи

03 травня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку справи № 199/3152/20.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені такі договори банківського вкладу (депозиту):

- депозитний рахунок № НОМЕР_1 - 300 000,78 грн;

- депозитний рахунок № НОМЕР_2 - 400 000,04 грн;

- депозитний рахунок № НОМЕР_3 - 424 605,01 грн.

18 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), а також просив повернути суми вкладів за договорами та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів у касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк, МФО 300528.

06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), на підставі яких ПАТ КБ «ПриватБанк» були відкриті позивачеві депозитні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , на які позивачем були внесені суми вкладів у гривні, а також просив повернути суми наведених вкладів та виплатити проценти, нараховані на такі суми вкладів від дня, наступного за днем надходження сум вкладів у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові, шляхом видачі позивачу грошових коштів у касі банку або шляхом перерахування таких коштів на його рахунок № НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав позивачеві відповіді на вказані звернення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За нормою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

За приписами статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174 письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, від яких не вбачав підстав для відступлення Верховний Суд, наприклад, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 757/52212/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 757/56287/18-ц.

Тобто, вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.

Під час розгляду цієї справи суди на підставі поданих позивачем доказів вважали доведеними факт укладання депозитних договорів між сторонами та обставини щодо неповернення депозитних вкладів.

Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення грошових коштів, внесених позивачем на депозитні рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», які вкладнику так і неповернуті.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Таким чином доводи заявника про те, що суди не дослідили обставин внесення грошових коштів на банківські рахунки, не встановили факту укладення депозитних договорів, не надали належної оцінки поданим доказам (зокрема, квитанціям), колегія суддів до уваги не бере.

Доводи заявника про те, що судами не враховано висновки Верховного Суду у справі № 757/32332/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми вкладів за договорами банківського вкладу від 04 вересня 2013 року за номерами: SAMDN25000737427815, SAMDN25000737427903, SAMDN25000737428003, SAMDN25000737428210, SAMDN25000737428280, SAMDN25000737428096, а також відсотків, трьох процентів річних та пені, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі вирішувалися позовні вимоги щодо інших депозитних договорів, не пов`язаних із тими, за якими переглядається справа.

Разом із тим, доводи заявника щодо не встановлення судами попередніх інстанцій періоду нарахування процентів, їх розміру, порядку нарахування трьох процентів річних (частина друга статті 625 ЦК України) та пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», заслуговують на увагу.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) вказано, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 757/71432/17ц провадження № 61-5237св20).

У справі, яка розглядається, положеннями укладених між сторонами договорів банківського вкладу (депозиту) передбачено право дострокового розірвання укладеного правочину у випадку надіслання відповідного повідомлення за два банківських дні до дня розірвання договору (пункт 9 договорів банківського вкладу (депозиту)).

Встановлено, що 18 травня 2018 року та 06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких повідомив банк про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

Вказані обставини залишились поза увагою апеляційного суду.

Щодо стягнення процентів за договорами банківського вкладу

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

За правилами статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом «на вимогу», якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Визначаючи суму заборгованості за депозитними вкладами, строк дії яких закінчився, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, не вказав період, за який проценти за договорами банківського вкладу мають бути стягнуті та у якому розмірі.

Щодо стягнення трьох процентів річних (частина друга статті 625 ЦК України)

У статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно із статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтею 625 ЦК України стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Положення статей 3 509 625 ЦК України передбачають нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму основного боргу (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17; постанова Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 916/2889/13).

У справі, що розглядається, апеляційним судом не надано оцінки доводам банку про неправильність розрахунку трьох процентів річних (частина друга статті 625 ЦК України), розміру суми та періоду їх нарахування. Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції не вказав період, за який три проценти річних мають бути стягнуті та у якому розмірі.

Щодо стягнення пені

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

У цій справі такими є позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 рокуу справі № справа № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) викладено правову позицію про те, що до спірних правовідносин споживача фінансових послуг та банку в разі невиконання банком зобов`язань за договором банківського вкладу підлягає застосуванню частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», проте дійсний зміст приписів цієї норми слід трактувати так, що пеня, яка має бути сплачена виконавцем, нараховується на суму, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору. У такому разі базою нарахування пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті 1058 1061 ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Набрання законної сили судовим рішенням про присудження до виконання стороною спору певного договірного зобов`язання в натурі або відшкодування стороною спору за його невиконання чи порушення відповідно до умов договору та законодавства не змінює суті цього зобов`язання. Тому немає жодних підстав вважати, що у разі присудження відсотків за договором банківського вкладу за рішенням суду таке зобов`язання виникає не з договору, а з рішення суду про задоволення вимог вкладника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 рокуу справі № справа № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правову позицію про те, щопеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду про наявність підстав для застосування відповідальності, визначеної частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вважав, що пеня, передбачена вказаною нормою Закону, застосовується у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача, однак не звернув уваги на те, що місцевий суд не вказав за який період стягнута пеня та не перевірив розмір пені, який підлягає стягненню.

Щодо клопотання про зупинення касаційного провадження у справі

Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (№ провадження 61-15179св21) задоволенню не підлягає з огляду на такі міркування.

Ухвалою Великої Палати Верховного Судувід 13 квітня 2022 року прийнято до розгляду справу № 199/3152/20 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в інтересах яких діє адвокат Бардаченко В. В., до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення трьох відсотків річних та пені.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для уточнення правового висновку, викладеного у справі № 761/26293/16-ц, щодо мотивів зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, переліку та критеріїв обставин, які підлягають врахуванню при таких діях та прийняла справу до розгляду лише у цій частині.

Разом із тим, колегія суддів, залишаючи без задоволення клопотання про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (№ провадження 61-15179св21) враховує, що у справі, яка розглядається, остаточне судове рішення не ухвалюється, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у частині вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, та пені згідно із частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин підстав для зупинення касаційного провадження у справі колегія суддів Верховного Суду не вбачає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 400 ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За положеннями частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог про стягнення грошових коштів, внесених позивачем на депозитні рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», які вкладнику не повернуті, та обґрунтовано залишив вказане рішення у цій частині без змін.

Разом із тим, оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції під час перегляду справи у частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, та пені в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова апеляційного суду у цій частині підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Пунктом 1 частини третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, зокрема не встановив період нарахування процентів і їх розмір, а також порядок нарахування трьох процентів річних та пені.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити розрахунки періоду нарахування процентів за договорами банківського вкладу, їх розмір, порядок нарахування трьох процентів річних (частина друга статті 625 ЦК України) та пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог і заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, та надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін.

Керуючись статтями 402 409 410 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів за договорами банківського вкладу, трьох процентів річних, нарахованих на заборгованість за договорами банківського вкладу, та пені скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, а також за договорами, на підставі яких були внесені вклади на рахунки, - залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в нескасованих частинах.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук

Популярні новини