Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

місто Київ

справа № 150/460/17

провадження № 61-23221св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бабчинецька середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чернівецького району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Матківської М. В., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернулася до суду з позовом до Бабчинецької середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чернівецького району Вінницької області (далі - Бабчинецька СЗШ) про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 09 квітня 2012 року її прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, про що зроблено запис у трудовій книжці, заведеній 15 січня 1992 року, серії НОМЕР_1 . Наказом від 14 липня 2017 року № 48 її звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю переведення за її згодою на іншу роботу.

Вважаючи, що цей наказ виданий з порушенням норм трудового права, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ від 14 липня 2017 року № 48 про її звільнення, поновити її на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, стягнути із Бабчинецької СЗШ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

Бабчинецька СЗШ заперечувала проти задоволення позову, вважаючи позов необґрунтованим.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та скасовано наказ від 14 липня 2017 року № 48 про її звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ. Стягнуто із Бабчинецької СЗШ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. У задоволенні позовних вимог про стягнення із Бабчинецької СЗШ на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованими обставини, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог про скасування наказу від 14 липня 2017 року № 48 року про її звільнення, поновлення на посаді прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, стягнення із Бабчинецької СЗШ на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі. У частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів наявності моральних страждань ОСОБА_1 , втрати життєвих зв`язків, що б вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, дійшов висновку про відсутність законних підстав для відшкодування Бабчинецькою СЗШ моральної шкоди, як це передбачено статтею 237-1 КЗпП України.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу Бабчинецької СЗШ задоволено. Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бабчинецької СЗШ про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді відмовлено.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що порядок вивільнення працівників відповідачем не порушений, оскільки позивача повідомлено за два місяці про наступне вивільнення, при цьому відповідач виконав свій обов`язок щодо працевлаштування працівника, що підлягає вивільненню відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України та правомірно видав наказ про її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. З урахуванням характеризуючих даних, відповідачем вірно взято до уваги інформацію щодо відсутності у позивача утриманців, наявності у сім`ї ОСОБА_1 інших працівників з самостійним заробітком, а саме чоловіка, що свідчить про відсутність у неї, на відміну від інших працівників, переваг на залишення на роботі, визначених статтею 42 КЗпП України. Доводи ОСОБА_1 відносно того, що в установі фактично скорочення штату не відбулося, відхилені, спростовані матеріалами справи, зокрема наказом від 03 квітня 2017 року № 22 «Про приведення у відповідність до штатного розпису чисельність та штат працівників».

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року та залишити в силі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційна скарга подана не стороною у справі, зокрема директором школи. На переконання заявника, апеляційний суд не врахував, що Бабчинецька СЗШ порушила вимоги частини першої статті 42 КЗпП України, не врахувавши переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Бабчинецька СЗШ просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року відкрито касаційне провадження.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 263 ЦПК України, згідно з якими судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 квітня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень Бабчинецької СЗШ, про що свідчить запис № 21 у її трудовій книжці, заведеній 15 січня 1992 року, серії НОМЕР_1 .

Згідно з наказом від 14 липня 2017 року № 48 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю переведення за її згодою на іншу роботу. Підставою звільнення зазначено рішення № 4 позачергової сесії 8 скликання Бабчинецької сільської ради від 31 березня 2017 року.

Рішенням № 4 позачергової сесії 8 скликання Бабчинецької сільської ради від 31 березня 2017 року затверджено штатні розписи працівників закладів освіти згідно з внесеними змінами відповідно до Типових нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205, додаток № 5, документи з нарахування заробітної плати, інших бухгалтерських документів для організації матеріально-технічного та фінансового забезпечення, оплати праці педагогічних та технічних працівників Бабчинецької СЗШ, що здійснюють діяльність з надання освітніх послуг дітям шкільного віку з населених пунктів Бабчинецької сільської ради.

Відповідно до додатка № 5, затвердженого рішенням № 4 позачергової сесії 8 скликання Бабчинецької сільської ради від 31 березня 2017 року, у штатному розписі обслуговуючого персоналу Бабчинецької СЗШ станом на 01 квітня 2017 року кількість штатних одиниць прибиральниць службових приміщень складає 4 з посадовим окладом 1 600, 00 грн.

Згідно з наказом від 03 квітня 2017 року № 22 «Про приведення у відповідність до штатного розпису чисельність та штат працівників» бухгалтеру необхідно врахувати в роботі, що згідно з додатком № 5 «Штатний розпис обслуговуючого персоналу Бабчинецької СЗШ І-ІІІ ступенів станом на 01 квітня 2017 року», затвердженим рішенням № 4 позачергової сесії 8 скликання Бабчинецької сільської ради від 31 березня 2017 року «Про прийняття з спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища Чернівецького району у комунальну власність Бабчинецької об`єднаної територіальної громади індивідуального визначеного майна (матеріальних цінностей), що перебуває на балансі відділу освіти», передбачено скорочення чисельності та штату, зокрема 1 ставка прибиральниці службових приміщень.

Відповідно до протоколу засідання комісії Бабчинецької СЗШ з вивчення переважного права на залишення на роботі працівників, посади яких підлягають скороченню, від 10 травня 2017 року № 1 переважне право на залишення на роботі відповідно до чинного законодавства у ОСОБА_1 відсутнє.

Наказом Бабчинецької СЗШ від 12 травня 2017 року № 35 видано розпорядження підготувати попередження про наступне вивільнення працівника ОСОБА_1 .

Відповідно до акта від 12 травня 2017 року ОСОБА_1 відмовилась підписати ознайомлення з зазначеним наказом.

У матеріалах справи міститься копія попередження ОСОБА_1 від 12 травня 2017 року № 80 про майбутнє вивільнення, яке згідно з відповідним актом вона також відмовилась підписати.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету Бабчинецької СЗШ від 06 червня 2017 року ухвалено рішення, яким запропоновано дирекції Бабчинецької СЗШ у разі виникнення вакансій пропонувати ОСОБА_1 інше місце роботи відповідно до її кваліфікації. У разі відсутності вакансій надано згоду на її звільнення за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В оцінці правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України Верховний Суд виходить з того, що суди зобов`язані були з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд встановив, що роботодавець дотримався вимог статей 40, 49-2 КЗпП України, зокрема повідомив за два місяці про звільнення, а також суд встановив, що у відповідача були відсутні вакантні місця.

Перевіряючи дотримання відповідачем положення статті 42 КЗпП України, яка не містить вичерпного переліку категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі, апеляційним судом встановлено, що під час вирішення того, яких працівників необхідно скоротити, відповідач з урахуванням наведеного обґрунтовано вирішив звільнити ОСОБА_1 , у якої відсутні особи на утриманні, чоловік має самостійний заробіток, що свідчить про відсутність у неї, на відміну від інших працівників, переваг на залишення на роботі, визначених статтею 42 КЗпП України.

Доводи заявника про те, що апеляційну скаргу подано не стороною у справі спростовуються матеріалами справи, оскільки апеляційна скарга подана директором школи як її представником, а не в своїх інтересах.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є керівником (директором) Бабчинецької СЗШ, вона має всі правові підстави для представлення інтересів відповідача у суді.

Інші доводи стосуються зміни оцінки доказів, досліджених під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовуються, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко