ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 750/10938/15

провадження № 61-18691св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ГТ СОЛЮШНС"

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_2, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року в складі судді Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ТОВ "ГТ СОЛЮШНС" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача майнову шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, у розмірі 1 256 382,36
грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що відповідач, перебуваючи на посаді комерційного директора ТОВ "ГТ СОЛЮШНС", здійснив привласнення майна товариства в особливо великих розмірах, що встановлено обвинувальним вироком суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2017 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГТ СОЛЮШНС" 1 256 382,36
грн у відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином; вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що факт заподіяння відповідачем майнової шкоди ТОВ "ГТ СОЛЮШНС" установлено вироком суду, а тому з урахуванням висновку судово-товарознавчої та судово-економічної експертизи вважав наявними підстави для стягнення 1 256 382,36 грн у відшкодування заподіяної шкоди.

24 листопада 2020 року ОСОБА_1 оскаржив указане судове рішення до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, підписаною представником ОСОБА_2, відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності винятків, передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

14 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану його представником, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року та просив її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, направивши справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Зазначає, що в суду апеляційної інстанції не було підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

Указує, що копію рішення суду першої інстанції позивач отримав в листопаді 2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження слід вважати непропущеним.

Посилається на те, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд проявив надмірний формалізм, чим порушив гарантоване законом право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справа призначена до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" зазначено, що справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок, що "згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 була подана 03 квітня 2018 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України в редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року)".

У справі, що переглядається, рішення суду першої інстанції ухвалене 03 липня 2017 року, апеляційна скарга подана в листопаді 2020 року, а тому апеляційний суд правильно визначився з редакцією процесуального закону, яка підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що про дату, час та місце судового засідання, призначеного Деснянським районним судом міста Чернігова на 03 липня 2017 року, ОСОБА_1 повідомлений не був; участі в указаному судовому засіданні не брав; поштове відправлення повернуто до суду без вручення адресату з поміткою "через незапит", зробленою в графі "за закінченням терміну зберігання".

З аналогічних підстав повернутий до суду першої інстанції без вручення адресату (ОСОБА_1) і конверт, який містив копію рішення від 03 липня 2017 року.

У пунктах 47,48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53,55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

За таких обставин, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегіїсуддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_2, задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов