Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №661/2532/17

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 661/2532/17

провадження № 61-46449св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачОСОБА_1 ,відповідач-ОСОБА_2 ,треті особи:-орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, -Служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року, постановлену колегією суддів у складі: Бездрабко В. О., Кузнєцова О. А., Радченко С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Новокаховського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області (далі - орган опіки Новокаховської міськради), Служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради (далі - Служба у справах дітей Корабельної райради) про позбавлення батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач з відповідачем мають неповнолітню дитину, сина ОСОБА_4 , який проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та навчається в Херсонській загальноосвітній школі № 2.

3. ОСОБА_3 припинила з відповідачем відносини з причини його неправильної поведінки в сім`ї, оскільки він не піклувався про неї та сина, не забезпечував сім`ю матеріально, влаштовував сварки, вживав наркотичні засоби.

4. ОСОБА_2 з січня 2013 року проживає окремо в місті Нова Каховка, та фактично повністю припинив спілкування з неповнолітнім сином, не займається його вихованням, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, матеріально не забезпечує, та не виявляє бажання з ним спілкуватись.

5. На момент подання позову ОСОБА_3 має іншу сім`ю, народила ще одну дитину, утриманням та вихованням дітей займається її новий чоловік, з яким у ОСОБА_4 склалися добрі відносини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. З урахуванням ухвали Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 червня 2018 року про виправлення описки у зазначеному рішенні, суд вирішив позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нова Каховка, Херсонської області) батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Нова Каховка, Херсонської області).

7. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно із належним чином оформленим свідоцтвом про народження, виданим 04 липня 2009 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4

8. 04 січня 2017 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народила доньку ОСОБА_7 новою сім`єю, в тому числі, з неповнолітнім ОСОБА_4 позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 має позитивну характеристику за місцем роботи.

9. Згідно із довідками № 563 та № 564, виданими 06 липня 2017 року виконавчим комітетом Томаринської сільської ради Бериславського району, ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_2 та знаходиться на утриманні матері, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

10. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , складеним 19 липня 2017 року головним спеціалістом Служби у справах дітей Корабельної райради Левіною Л. П., для виховання та розвитку ОСОБА_4 створенні всі необхідні умови для нормального проживання та розвитку. В зазначеному будинку проживають мати ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_6 та неповнолітній ОСОБА_4 Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_2 (місце реєстрації ОСОБА_4 ), складеного 06 липня 2017 року виконавчим комітетом Томаринської сільської ради Бериславського району, створенні належні умови для проживання цієї неповнолітньої дитини.

11. Також відповідно до акта обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , складеного 28 листопада 2017 року головним спеціалістом служби у справах дітей Харченко О. А. за місцем реєстрації ОСОБА_2 , наявні належні умови для проживання неповнолітньої дитини, дитина за зазначеною адресою не проживає.

12. Відповідно до характеристики, виданої директором Херсонської загальноосвітньої школи № 2 Херсонської міської ради та психолого-педагогічної характеристики від 15 березня 2018 року, неповнолітній ОСОБА_4 за час навчання проявив себе як старанний, виконавчий, добросовісний, добре організований учень. Розвитком та вихованням дитини займається матір, яка приділяє сину дуже багато уваги. Мати бере участь у житті класу та школи. Дитина активна у спілкуванні, має добре розвинені мовні навички та багатий словарний запас, достатньо чітко і зрозуміло формулює та висловлює думки. Відчуває емоційну підтримку з боку дорослих, захищеність. Свідчень прихованої агресії, страху, емоційної пригніченості немає.

13. 27 жовтня 2015 року вироком Новокаховського міського суду Херсонської області ОСОБА_2 засуджено за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, а 15 листопада 2016 року ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

14. Відповідно до відповіді Комунального закладу «Центральна міська лікарня міста Нова Каховка» від 19 жовтня 2017 року № 01-17/1313 ОСОБА_2 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 2013 року з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності».

15. Відповідно до висновку органу опіки Новокаховської міськради від 19 січня 2018 року № 02-1787-25 цей орган вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 (далі - висновок органу опіки від 19 січня 2018 року).

16. Надану відповідачем копію заяви до Служби у справах дітей Корабельної райради про встановлення графіку спілкування з дитиною, в якій ОСОБА_2 зазначає, що мати дитини чинить йому перешкоди в спілкуванні з сином, суд до уваги не приймає, оскільки заяву аналогічного змісту відповідач направив до цієї служби поштою, не додав до неї належні документи, не з`явився особисто на засідання, яке відбулося 03 січня 2018 року (про що зазначено в листі Служби у справах дітей Корабельної райради від 17 квітня 2018 року), не зазначив у вказаній заяві та не повідомив в суді в який саме спосіб та коли саме позивач чинила перешкоди в його зустрічах чи спілкуванні з дитиною. Показання свідка ОСОБА_9 , відповідно до яких позивач чинить перешкоди в спілкуванні відповідача з неповнолітнім сином, суд сприймає критично, оскільки зазначеним свідком не вказано в чому саме полягають такі перешкоди та коли вони були здійснені позивачем. Отже, відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 перешкоджала спілкуванню відповідача з неповнолітнім сином.

17. Враховуючи статті 150, 164, 166 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України), статтю 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про охорону дитинства), пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова ПВСУ № 3), встановленні у справі обставини, зокрема зазначений висновок органу опіки Новокаховської міськради, те, що відповідач не піклуються про фізичний і духовний розвиток свого неповнолітнього сина, його навчання, не надає матеріальної допомоги на його утримання, тобто не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною, що необхідно для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо свого неповнолітнього сина, те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним батьківських обов`язків або доказів на підтвердження наявності перешкод з боку позивача в спілкуванні з ОСОБА_4 , суд задовольняє позов в повному обсязі та позбавляє відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_4

18. Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу його право, передбачене статтею 169 СК України, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав стосовно ОСОБА_4 в разі зміни його поведінки та зміни обставин, які були підставою для відповідного позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

19. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_10 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 , задоволена: скасоване рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року та прийняте нове рішення у справі, яким відмовлено в задоволенні позову позивача.

20. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Фактори, передбачені статтею 164 СК України, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

21. Апеляційний суд встановив, що позивач з позовом до суду про стягнення із відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 не зверталась.

22. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

23. ЄСПЛ у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява № 31111/04, пункти 57, 58, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

24. Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалося представником Служби у справах дітей Корабельної райради, що ОСОБА_2 не був присутнім на засіданні зазначеної комісії, особистих пояснень у вирішенні питання позбавлення його батьківських прав не давав. Відповідний представник пояснила, що відповідач викликався на засідання цієї комісії, проте доказів на підтвердження цих обставин суду не надала.

25. Проаналізувавши висновок органу опіки від 19 січня 2018 року про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що цей висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий, що є недостатньо обґрунтованим з огляду на наявність в ньому загальних фраз, не підтверджених належними та допустимими доказами, відсутності характеристики батька дитини, без з`ясування його ставлення до виконання батьківських обов`язків та недоведеності винної поведінки в ухиленні від виховання малолітнього сина та свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками. Цей висновок також взагалі не містить даних щодо психологічного ставлення дитини до свого батька, бажання (його відсутності) спілкуватися дитини з відповідачем, тощо (стаття 171 СК України).

26. Позивачем не заперечувалося, що влітку 2014 року за наданою відповідачу за місцем роботи путівкою вона із сином та матір`ю відповідача відпочивали на узбережжі моря.

27. Апеляційному суду не надано доказів з приводу того, що перебування відповідача на зазначеному диспансерному обліку та стан його здоров`я негативно вплинули на взаємовідносини з його неповнолітнім сином, що відповідачем вчинялися протиправні дії стосовно ОСОБА_4

28. Апеляційний суд вважає, що дії відповідача з приводу оскарження рішення суду першої інстанції про позбавлення його батьківських прав свідчать про його небайдужість у вирішенні цього питання та намагання приймати участь в житті сина. Без встановлення виняткових обставин та винної поведінки відповідача, яка б свідчила про ухилення останнього від виховання дитини та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, відсутні правові підстави для прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. А з встановлених обставин справи, апеляційний суд робить висновок, що під час розгляду цієї справи не встановлено виключних обставин, з якими закон пов`язує можливість позбавлення відповідача батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

30. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2018 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

31. Згідно з частиною першою статті 388 Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

32. 29 жовтня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

33. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

35. Ухвалою судді Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи з суду першої інстанції.

36. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

37. Матеріалами справи та встановленими обставинами справи підтверджується існування виключних обставин, передбачених статтею 164 СК України для позбавлення батьківських прав. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам у справі у їх сукупності.

38. Згідно матеріалів справи ОСОБА_11 є хронічним алкоголіком внаслідок чого у останнього наявні розлади психіки, що підтверджується довідкою Комунального закладу «Центральна міська лікарня міста Нова Каховка» від 19 жовтня 2017 року № 01-17/1313 та відповіддю цієї установи від 25 вересня 2018 року № 01-17/1106 на адвокатський запит, який було зобов`язано зробити представника відповідача у судовому засіданні апеляційного суду 22 серпня 2018 року задля спростування факту існування обставини, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 164 СК України. Якщо відповідач не згоден з висновками цього закладу, він мав би їх спростувати, але ОСОБА_2 не надав медичного висновку, який би спростовував його алкогольну залежність, підтверджену зазначеними документами, не надав доказів зняття його з відповідного диспансерного обліку у лікаря-нарколога.

39. Сам факт перебування відповідача на відповідному диспансерному обліку з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» є самостійною та виключною обставиною для позбавлення відповідача його батьківських прав. Стан здоров`я відповідача не міг вплинути на стосунки з неповнолітнім сином, оскільки батько з сином не бачиться та не спілкується. ОСОБА_3 не бажає чекати вчинення відповідачем протиправних дій щодо її дитини з метою встановлення достатніх обставин для позбавлення відповідача батьківських прав.

40. ОСОБА_2 не надає доказів наявності в нього якоїсь хвороби, в силу якої, він не може влаштуватись на будь-яку роботу та приймати участь у забезпеченні свого неповнолітнього сина, що свідчить про ухилення його від виконання батьківських обов`язків.

41. Інші доводи ОСОБА_3 , в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

42. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

43. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

44. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

45. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

47. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо встановлення виключних обставин для позбавлення відповідача батьківських прав

48. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).

49. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

50. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 13 СК України).

51. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

52. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

53. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

55. Стаття 263 ЦПК України визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

56. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, третя та шоста статті 367 ЦПК України).

57. При розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (згідно із частиною четвертою статті 19 СК України). Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

58. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

59. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).

60. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

61. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

62. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України).

63. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (частина перша статті 159 СК України).

64. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

65. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

66. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України).

67. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України).

68. Забезпечення найкращих інтересів дитини -дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону про охорону дитинства).

69. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону про охорону дитинства).

70. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками (абзаци другий та четвертий пункту 16 Постанови ПВСУ № 3).

71. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них (абзац шостий пункту 16 Постанови ПВСУ № 3).

72. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин (абзац третій пункту 17 Постанови ПВСУ № 3).

73. Позивач звернулась з позовом у серпні 2017 року, а тому встановлення того факту, що у 2014 році дитина відпочивала на морі за путівкою, наданою відповідачу його роботодавцем, не може означати виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків у 2015-2017 роках.

74. Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

75. Апеляційний суд не погоджуючись з висновками суду першої інстанції не дослідив можливості відповідача фінансово забезпечувати свого неповнолітнього сина, в тому числі, підстави невлаштування відповідача на певну роботу з такою метою, наявність вини в цьому відповідача. Подібні дії відповідача можуть бути розцінені як ухилення від ефективного виконання своїх батьківських обов`язків, що може бути підставою застосування статті 164 СК України.

76. Відсутність протиправних дій відповідача стосовно ОСОБА_4 не виключає дію пункту 4 частини першої статті 164 СК України. Факт перебування відповідача на зазначеному диспансерному обліку з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності» не спростовано. Апеляційний суд формально підійшов до вивчення цього питання в контексті пункту 4 частини першої статті 164 СК України. Разом з тим, обставини наявності у відповідача хронічного алкоголізму повинні підтверджуватись відповідним медичним висновком.

77. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач після 12 жовтня 2017 року та до моменту прийняття постанови Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року звертався до суду з метою усунення перешкод у його спілкуванні з неповнолітнім сином, попри заяви про наявність таких перешкод та право, передбачене частиною першою статті 159 СК України.

78. Сумніви апеляційного суду в обґрунтованості висновку органу опіки від 19 січня 2018 року самі по собі не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для позбавлення батьківських прав. Відповідач не був позбавлений права надати необхідні пояснення, які б спростовували ці висновки безпосередньо у судовому засіданні, оскільки не орган опіки Новокаховської міськрадиприймає рішення про позбавлення батьківських прав, а суд, який наділений правом не приймати відповідні висновки до уваги згідно із частиною шостою статті 19 СК України. Однак матеріали справи не вказують на належне спростування відповідачем, зокрема обставин, які передбачають застосування пункту 2 та 4 частини першої статті 164 СК України.

79. Апеляційний суд, вказавши на відсутність з`ясування думки дитини у справі, сам не з`ясовував таку думку з метою повного встановлення обставин справи.

80. Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України позбавлений процесуального права переоцінювати докази та встановлювати обставини справи на їх підставі. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, неповно дослідив докази у справі та встановив обставини справи з порушенням статей 89, 263-264, 367 ЦПК України, в зв`язку з чим його судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

81. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

82. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

83. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3 : скасувати постанову Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції

84. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, об`єктивно встановити обставини справи.

85. Прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі з урахуванням прав дитини та в межах прав інших учасників справи.

86. Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

87. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

88. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

89. Позивач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

90. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення, а передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 413, 416, 419 ЦПК України,