Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 640/12186/17-ц

провадження № 61-30964св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради (до зміни назви - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради),

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П. від 03 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача та скасувати незаконне рішення, а саме висновок № 236 від 24 березня 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення позивача батьківських прав.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що викладені у висновку факти не відповідають дійсності, тому висновок № 236 від 24 березня 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (після зміни назви Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради), слід скасувати, а дії відповідача визнати незаконними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано висновок № 236 від 24 березня 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що висновок № 236 від 24 березня 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради не ґрунтується на всебічно досліджених обставинах, не є достатньо обґрунтованим, оскільки не зазначені виняткові обставини у розумінні положень СК України, які б свідчили про доцільність позбавлення позивача батьківських прав, та не вказано за яким місцем проживання матері доцільне проживання дитини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради задоволено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскаржувані дії відповідачів безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і не мають обов`язкового характеру.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок № 236 від 24 березня 2017 року Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 містить факти, які не відповідають дійсності.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У червні 2018 року Департамент служб у справах дітей подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що доводи, викладені позивачем в обґрунтування касаційної скарги, не відповідають предмету спору, та підлягають розгляду виключно в рамках обґрунтування позовних вимог іншої цивільної справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу з Київського районного суду м. Харкова № 640/12186/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що в провадженні Московського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та про позбавлення батьківських прав та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та про позбавлення батьківських прав.

24 березня 2017 року Управління служб у справа дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (після зміни назви Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради), надало висновок № 236, яким визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, визнано за доцільне визначенгня місця проживання малолітнього сина разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що викладені у висновку факти не відповідають дійсності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої та шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 72 Положення орган опіки та піклування для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З указаного можна зробити висновок, що документи, зазначені у пункті 72 Порядку, подаються батьками лише для отримання дозволу щодо визначення місця проживання дитини.

Судом було встановлено, що для з метою урегулювання спору між сторонами стосовно виховання їх спільної дитини ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради як органу опіки і піклування, подавши для цього усі необхідні документи, визначені пунктом 72 Порядку.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення було прийнято Харківською міською радою з дотриманням вимог Порядку.

Разом із тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що оскаржувані дії відповідачів безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і не мають обов`язкового характеру, що є підставою для відмови в позові.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 500/6325/17 (провадження № 11-548апп18).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило