Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/1953/13-ц

провадження № 61-8894св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Заворотної О. Л., від 04 лютого 2013 року про забезпечення позову та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., від 25 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з врахування встановленого індексу інфляції та процентів за користування позикою.

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

01 лютого 2013 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на існування реальної загрози відчуження відповідачем ОСОБА_2 належного їй майна і грошових коштів, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі, просила суд на підставі статей 151, 152 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) 2004 року накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, що належать ОСОБА_2.

При цьому позивач додатково повідомила суду, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність та має відкриті рахунки в Хмельницькій регіональній філії Акціонерного банку (далі - АБ) "Укоопспілка" та публічному акціонерному товаристві комерційний банк (далі - ПАТ КБ) "Надра".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 04 лютого 2013 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2. В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У березні 2020 року ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 порушує її пріоритетне право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2013 року - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що оскільки між сторонами виник спір, який має майновий характер, а без забезпечення позову може бути утруднено виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив позов зазначеним способом.

Колегія суддів вказала, що наявність арешту спірної квартири не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки на час постановлення ухвали судом першої інстанції.

Крім того, первісний кредитор АБ "Укоопспілка" в 2011 році вже скористався правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та ухвалити у вказаній частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/1953/13-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У липні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які ухвалюючи оскаржувані судові рішення та накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1, залишили поза увагою інтереси заявника, як іпотекодержателя зазначеного нерухомого майна. Вважає, що накладення арешту на предмет іпотеки є перешкодою для здійснення перереєстрації права власності на нього іпотекодержателем, порушує права останнього, які є пріоритетними з моменту державної реєстрації іпотеки.

Також заявник посилається на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, не дослідив співмірність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не пересвідчився чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не мотивував необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Крім того, вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц,

від 19 листопада 2019 року у справі № 686/560/17-ц.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2007 року між ОСОБА_2 та АБ "Укоопспілка" укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Гусєвою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 6383 (далі - іпотечний договір), відповідно до умов якого відповідач з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 2 від 13 грудня 2006 року та кредитного договору № 3 від 22 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та АБ "Укоопспілка" (далі - кредитні договори) передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

13 лютого 2019 року між ПАТ АБ "Укоопспілка" та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Креді Фінанс Актив" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступив новому кредитору належні Банку майнові права щодо ОСОБА_2 за кредитними договорами.

14 лютого 2019 року на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняк А. Л. та зареєстрованим за № 101,

ПАТ АБ "Укоопспілка" відступило ТОВ "Креді Фінанс Актив" права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25 червня 2007 року із ОСОБА_2

24 вересня 2019 року між ТОВ "Креді Фінанс Актив" та ОСОБА_3 укладеного договори №1 та №2 про відступлення права вимоги, за умовами яких ТОВ "Креді Фінанс Актив" відступило ОСОБА_3 належні йому майнові права щодо ОСОБА_2 за кредитними договорами.

Згідно з договором про відступлення права за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А. Л. та зареєстрованим за № 723, ТОВ "Креді Фінанс Актив" відступило ОСОБА_3 права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25 червня 2007 року із ОСОБА_2.

Відомості про ОСОБА_3, як іпотекодержателя за іпотечним договором від 25 червня 2007 року внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 -2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 151 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені частин 1 та 3 статті 151 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції) позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У розглядуваній справі забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, яка належить відповідачу, було співмірним із заявленими позовними вимогами та в достатній мірі забезпечувало інтереси позивача.

Згідно з частиною сьомою статті 3 Закону України "Про іпотеку", пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно пункту 1.4 іпотечного договору у випадку невиконання іпотекодавцем положень кредитних договорів іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також видатки по зверненню стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.

Верховний Суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у даному випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача, як власника нерухомого майна, щодо вчинення дій з можливого його відчуження.

При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.

Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України "Про іпотеку", оскільки відповідно до статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України.

Зазначений висновок викладено Верховним Судом у постановах

від 04 листопада 2020 року у справі № 761/31581/19 (провадження № 61-8963св20), від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), підстави відступати від зазначеного висновку судом не встановлено.

Висновки у розглядуваній справі також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 грудня 2020 року по справі № 2-6618/10 (провадження № 61-8890св20), за результатами розгляду подібної касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2010 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_4 до

ОСОБА_2 про стягнення боргу та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в межах якої позов

ОСОБА_4 також було забезпечено шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2013 року в розглядуваній справі позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто із останньої борг за договором позики в сумі 111 585,46
грн та судові витрати.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 38215522, за яким боржником є ОСОБА_2, а стягувачем ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 та постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц та

від 19 листопада 2019 року у справі № 686/560/17-ц, підлягають відхиленню, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини.

Відповідно до частин 2 -4 статті 401 ЦПК України у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, не встановлено, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень у справі - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 04 лютого 2013 року про забезпечення позову та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта