Постанова

Іменем України

14 січня 2019 року

м. Київ

справа № 464/8424/15-ц

провадження № 61-8338св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальність «Галбудконтракт»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: Кабаля І. І., Копняк С. М., Монастирецького Д. І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галбудконтракт» (далі - ТОВ «Галбудконтракт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначило, що 28 січня 2015 року між сторонами укладено попередній договір, на підставі якого сторони зобов'язались укласти у майбутньому договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 на умовах встановлених попереднім договором та додатками до цього договору № 2 та № 3. Згідно з умовами попереднього договору відповідач взяла на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі здійснювати платежі, які передбачені договором відповідно до умов та розрахунків, які передбачені додатком № 2, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 зобов'язана сплачувати штраф у розмірі п'яти відсотківвід простроченої суми. Відповідачем здійснено два платежі 30січня 2015 року в сумі 118 000,00 грн та 10 березня 2015 року в сумі 50 000,00 грн. Позивач неодноразово надсилав листи з проханням проведення належної оплати згідно із попереднім договором та вимоги про погашення заборгованості зі сплати авансу, однак відповідачем проігноровано вказані вимоги, тому позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 45 573,00 грн.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Галбудконтракт», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила застосувати реституціюта повернути все одержане ТОВ «Галбудконтракт» за попереднім договором та стягнути з ТОВ «Галбудконтракт» на її користь 168 000,00 грн.

Позов обґрунтувано тим, що 28 січня 2015 року між сторонами укладенопопередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., згідно з яким сторони зобов'язані укласти у майбутньому договір купівлі-продажу щодо об'єкта нерухомого майна, про який вказано у додатку № 1 до договору на умовах, встановлених попереднім договором, у тому числі додатками № 2 та № 3 до договору. Визначення предмета договору, його вартості та інших умов, які стосуються порядку та строків оплати визначено додатками №1 та № 2 до попереднього договору. Інформації про об'єкт нерухомості, строки оплати, суми платежів не вказано у тексті попереднього договору. Додатки № 1, № 2 та № 3 до попереднього договору складено у простій письмовій формі, нотаріально не посвідчено та відсутня вказівка про те, що вони є додатками до попереднього договору від 28 січня 2015 року. Позивач сплатила грошові кошти в сумі 168 000,00 грн, вважає, що підписаний сторонами договір участині додатків № 1, № 2 та № 3 є нікчемним, оскільки не дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення, тому просила стягнути з ТОВ «Галбудконтракт» 168 000,00 грн сплачених нею грошових коштів.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2016 року в позові ТОВ «Галбудконтракт» до ОСОБА_4 про стягнення коштів відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 до ТОВ «Галбудконтракт» про встановлення нікчемності попереднього договору та застосування наслідків його недійсності задоволено. Стягнуто з ТОВ «Галбудконтракт» на користь ОСОБА_4 отримані кошти за попереднім договором від 28 січня 2015 року в сумі 168 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що текст попереднього договору від 28 січня 2015 року викладено на спеціальному бланку з лицьового та зворотного боку, підписаний сторонами та скріплений підписом та гербовою печаткою приватного нотаріуса, однак текст додатків № 1, № 2 та № 3 до попереднього договору викладено на звичайних бланках та скріплений лише підписами позивача та відповідача, тому суд дійшов висновку про нікчемність вказаних додатків до попереднього договору від 28 січня 2015 року, оскільки сторонами не дотримано вимог щодо їх нотаріального посвідчення.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Галбудконтракт» задоволено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТОВ«Галбудконтракт» до ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Галбудконтракт» грошові кошти у розмірі 45 573,00 грн. У зустрічному позові ОСОБА_4 до ТОВ «Галбудконтракт» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що нотаріальною дією є посвідчення договорів, а не посвідчення додатків до договорів, тому під час укладення попереднього договору від 28 січня 2015 року дотримано письмову форму правочину з нотаріальним посвідченням останнього, що виключає нікчемність спірного договору.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

21 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

У листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ«Галбудконтракт» на касаційну скаргу ОСОБА_4

У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що додатки № 1, № 2, № 3 до попереднього договору від 28 січня 2015 року, які містять істотні умови договору, і є невід'ємною частиною вказаного договору, у порушення статей 635, 675 ЦК України, нотаріально не посвідчено, тому застосуванню підлягають положення статті 220 ЦК України, згідно з якими вказані додатки є нікчемними.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що нотаріусом встановлені дійсні наміри ОСОБА_4, на підтвердження чого вона вчинила підпис як на попередньому договорі, так і ні його додатках, що свідчить про її волевиявлення щодо вчинення правочину у письмовий формі.

На виконання вказаного договору ОСОБА_4 здійснила платежі, що також підтверджує наміри ОСОБА_4 та визнання нею вказаного правочину.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 січня 2015 року між ТОВ «Галбудконтракт» та ОСОБА_4 укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В., до якого укладено додатки № 1, № 2 та № 3. Згідно з пунктом 1.1 попереднього договору сторони зобов'язуються укласти у майбутньому договір купівлі-продажу щодо об'єкта нерухомого майна, про який вказано у додатку № 1 до цього договору на умовах встановлених цим попереднім договором, у тому числі додатками № 2 та № 3 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 попереднього договору ОСОБА_4 зобов'язується оплатити ТОВ «Галбудконтракт» авансом ціну об'єкта нерухомого майна у гривні згідно з порядком розрахунку та графіком, які відображені у додатку № 2 на поточний рахунок товариства, вказаний у додатку № 2.

Відповідно до пункту 3.2. попереднього договору ОСОБА_4 приймає на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі, які передбачені договором відповідно до умов та розрахунків, які передбачені договором відповідно до умов та розрахунків, які передбачені додатком № 2.

Згідно з пунктом 4.2 попереднього договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 зобов'язана сплатити ТОВ «Галбудконтракт» штраф у розмірі п'яти відсотків від простроченої суми, негайно після виникнення підстав для його сплати.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного попереднього договору та додатку № 2 до нього ОСОБА_4 зобов'язана здійснити платіж, а саме, 30 січня 2015 року у розмірі 252 956,04 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено сплату ОСОБА_4 118 000,00 грн 30 січня 15 року

Відповідно до пункту 4.2. попереднього договору у зв'язку з несплатою першого платежу в повному обсязі ОСОБА_4 нарахований штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати - 134 956,04 грн (252 956,04 - 118 000,00), а саме 6 747,80 грн.

Відповідно до пункту 4.2 попереднього договору з недоотриманої від ОСОБА_4 суми утримано штраф у розмірі 6 747,80 грн.

Судами встановлено сплату ОСОБА_4 10 березня 2015 року 50 000,00 грн.

Другий платіж ОСОБА_4 зобов'язана була сплатити до 15 травня 2015 року у розмірі 375 651,19 грн.

Станом на 15 травня 2015 року вказану суму не сплачено.

Відповідно до пункту 4.2. попереднього договору у зв'язку з несвоєчасністю сплати другого платежу ОСОБА_4 нараховано штраф у розмірі п'яти відсотків від простроченої суми (375 651,19), а саме 18 782,56 грн.

Відповідно до пункту 4.2. попереднього договору, з отриманих від ОСОБА_4 сум (118 000,00 грн + 50 000,00 грн) утримано штраф у розмірі 18 782,56 грн.

Третій платіж ОСОБА_4 зобов'язана була сплатити до 15 вересня 2015 року у розмірі 400 852,88 грн.

Станом на 15 вересня 2015 року вказану суму сплачено не було.

Відповідно до пункту 4.2. попереднього договору, у зв'язку з несвоєчасністю сплати третього платежу ОСОБА_4 нарахований штраф у розмірі п'яти відсотків від простроченої суми, а саме 20 042,64 грн.

Відповідно до пункту 4.2 попереднього договору, з отриманих від ОСОБА_4 сум утримано штраф у розмірі 20 042,64 грн.

ТОВ «Галбудконтракт» неодноразово надсилало листи ОСОБА_4 з проханням проведення належної оплати згідно із попереднім договором від 28 січня 2015 року, а також вимоги про погашення заборгованості (включаючи штраф) зісплати авансу від вартості квартири, однак вказанівимоги відповідачем проігноровано, з огляду на що, відповідно до пункту 4.2 попереднього договору, у зв'язку з допущеними ОСОБА_4 порушеннями, їй нараховано штраф у загальному розмірі 45 573,00 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, сплата неустойки.

Відповідно до статті 624 ЦК України,якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Положеннямичастини першої статті 635 ЦК України передбачено, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною першоюстатті 657 ЦК України вказано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

У статті 209 ЦК України встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована па набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що попередній договір від 28 січня 2015 року, укладений між ТОВ «Галбудконтракт» та ОСОБА_4, є правочином, який нотаріально посвідчено, оскільки на документі єпосвідчувальний напис, вчинений нотаріусом.

Нотаріальне посвідчення попереднього договору від 28 січня 2015 року здійснено з дотриманням положень нормативно-правових актів, зокремаЗакону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок).

Частиною тертьоюстатті 34 Закону України «Про нотаріат» та главою 9 Порядку передбачено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Згідно із статтею 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставинами справи, положення норм матеріального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що попередній договір від 28 січня 2015 року та додатки до нього укладено згідно з вимогами чинного законодавства України, тому договір є обов'язковим для виконання ОСОБА_4 та ТОВ «Галбудконтракт», а ОСОБА_4 за неналежне виконання вказаного договору зобов'язана сплатити штраф у розмірі 45 573,00грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4 з ухваленим у справі судовим рішенням.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке містить відповідні мотиви та доводи спростування висновку суду першої інстанції про відмову в позові.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

Г.І. Усик