ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня2023 року

м. Київ

справа № 534/625/22

провадження № 61-3048 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Єристівський ГЗК») про визнання наказу про припинення трудового договору (контракту) протиправним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 06 березня 2021 року по 02 червня 2022 року він працював на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» від 17 листопада 2021 року № 1802-ОД зі змінами, внесеними наказом від 24 січня 2022 року № 113-ОД, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства прийнято рішення про виключення з 01 квітня 2022 року зі штатного розпису підприємства та скорочення відповідних робочих місць, в тому числі посади водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), а наказом керівника відповідача від 25 січня 2022 року № 120-ОД було прийнято рішення про скорочення з 01 квітня 2022 року відповідних працівників підприємства, в тому числі і його, водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), ОСОБА_1 .

Наказом керівника ТОВ «Єристівський ГЗК» від 02 червня 2022 року № 136-к його було звільнено з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Вказаний наказ вважає протиправним, а звільнення - незаконним, оскільки зі вказаними наказами про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників він ознайомився вже після свого звільнення, також його не було своєчасно повідомлено про майбутнє вивільнення.

Вважає, що відповідачем було порушено процедуру звільнення, оскільки він не був повідомлений за два місяці до звільнення про таке звільнення; йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади на ТОВ «Єристівський ГЗК» та ПрАТ «Полтавський ГЗК», які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації; не було враховано його переважне право на залишення на роботі, тобто не був врахований його безперервний трудовий стаж на підприємстві, досвід його трудової діяльності та не було зроблено аналізу продуктивності його праці і кваліфікації в порівнянні з іншими працівниками. Таким чином, вважає, що відповідач не виконав усіх у сукупності вказаних гарантій реалізації ним права на працю при скороченні чисельності та штату працівників, що є підставою для визнання його звільнення незаконним.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» від 02 червня 2022 року № 136-к «Про припинення трудового договору (контракту) водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ОСОБА_1 »; поновити його на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК» з 03 червня 2022 року; стягнути з ТОВ «Єристівський ГЗК» на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03 червня 2022 року по 21 вересня 2022 року у сумі 89 245, 38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Солохи О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ ТОВ «Єристівський ГЗК» від 02 червня 2022 року № 136-к «Про припинення трудового договору (контракту) водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ОСОБА_1.»

Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК» з 03 червня 2022 року.

Стягнуто з ТОВ «Єристівський ГЗК» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03 червня 2022 року по 21 вересня 2022 року у розмірі 89 245, 38 грн.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та присудження на його користь виплат заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено факту належного виконання законодавчо встановленого імперативного обов`язку, регламентованого приписами частини третьої статті 49-2 КЗпП України, та не наведено фактичних даних, які б свідчили про те, що роботодавцем вживалися заходи щодо можливого працевлаштування позивача. За таких обставин суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників проведено відповідачем з порушенням норм трудового права, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітної плати відповідно до положень статті 235 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач своєчасно був повідомлений про наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, протягом усього строку з дня попередження про наступне вивільнення 31 березня 2022 року до дня звільнення з роботи 02 червня 2022 року ОСОБА_1 пропонувались всі вакантні посади, які були в наявності не лише в ТОВ «Єристівський ГЗК», а і в ПрАТ «Полтавський ГЗК», що входить у групу компаній Ferrexpo, проте від запропонованої роботи позивач відмовився, що підтверджується відповідними актами.

При цьому апеляційний суд зауважив, що прийняття на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» з 27 травня 2022 року по 02 червня 2022 року двадцяти трьох працівників на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією, не свідчить про порушення трудових прав позивача, оскільки тимчасова посада на період відсутності основного працівника не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому такі посади не могли пропонуватися позивачеві на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Отже звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог, викладених у статті 49-2 КЗпП України. Переважне право на залишення на роботі позивача не було порушено, оскільки зі штатного розпису підприємства виводилися усі штатні одиниці водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, від 30 серпня 2022 року у справі № 285/689/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 534/625/22 із Комсомольського міського суду Полтавської області.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, щоапеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не врахував, що звільнення позивача відбулося з порушеннями КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано всі вакантні посади.

Апеляційний суд не дослідив належним чином податкові повідомлення про прийняття відповідачем на роботу нових працівників, вакансії яких не були попередньо запропоновані позивачу, а також не врахував прийняття на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» з 27 травня 2022 року по 02 червня 2022 року двадцяти трьох працівників на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України під час його звільнення.

Також суд апеляційної інстанції допустився припущення, що у відповідача дійсно були підстави для змін в організації виробництва і праці, які супроводжувались скороченням посади позивача, при цьому суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 761/23325/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 761/25605/17, згідно якого роботодавець не може безпідставно здійснювати скорочення, оскільки такому звільненню обов`язково повинні передувати обставини, що зумовлюють реальну потребу у скороченні. Проте доказів існування у відповідача цих обставин суду не надано.

Також вказує, що суд апеляційної інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце судового засідання та не забезпечив можливість його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року ТОВ «Єристівський ГЗК» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах; судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Заявник просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 06 березня 2021 року ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), навантажувально-транспортувальної дільниці цеху гірничо-транспортного комплексу ТОВ «Єристівський ГЗК».

Наказом генерального директора ТОВ «Єристівський ГЗК» від 17 листопада 2021 року № 1802-ОД «Про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК» із змінами, внесеними наказом від 24 січня 2022 року № 113-ОД, наказано виключити з 01 квітня 2022 року з організаційної структури ТОВ «Єристівський ГЗК» певні підрозділи, зокрема, цех гірничо-транспортного комплексу, та виключити зі штатного розпису ТОВ «Єристівський ГЗК» і скоротити робочі місця, у тому числі 3 посади водіїв автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) (а. с. 96, 97-98, т. 1).

На підставі вказаного наказу генеральним директором ТОВ «Єристівський ГЗК» видано наказ від 25 січня 2022 року № 120-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Єристівський ГЗК», яким передбачено скорочення з 01 квітня 2022 року працівників, зокрема, трьох водіїв автотранспортних засобів, зайнятих транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т), в тому числі ОСОБА_1 (а. с. 93-95, т. 1).

Згідно акту, складеного за участю представників трудового колективу, профспілкової організації та адміністрації підприємства, 31 березня 2022 року ОСОБА_1 було ознайомлено з наказами від 17 листопада 2021 року № 1802-ОД, від 24 січня 2022 року № 113-ОД та від 25 січня 2022 року № 120-ОД, та повідомлено про скорочення його посади та наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. У присутності свідків ОСОБА_1 відмовився засвідчити власним підписом факт отримання повідомлення та ознайомлення (а. с. 34, 35, т. 1).

Актами від 31 березня, 13 квітня та 25 травня 2022 року засвідчено відмову ОСОБА_1 від пропозиції вакантних посад, наявних в ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» на вказані дати згідно додатків № 1 та його відмову засвідчити власним підписом факт відмови від запропонованої роботи (а. с. 36-40, 44-55, 58-63, 65, т. 1).

Перелік вакантних посад наявний у додатках № 1 станом на 31 березня, 13 квітня та 25 травня 2022 року (а. с. 47, 48-51, 52-55, 60-63, т. 1).

Наказом від 02 червня 2022 року № 136-к ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників (а. с. 18, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною четвертою статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18) викладено правові висновки, що при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Тож, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідача дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності штату працівників, ОСОБА_1 попереджався про наступне вивільнення за два місяці з дати його попередження, з моменту попередження про наступне вивільнення, а саме: 31 березня, 13 квітня та 25 травня 2022 року позивачу пропонувались вакантні посади.

Разом з тим, на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» за період з 26 травня 2022 року по 02 червня 2022 року (дату звільнення позивача) прийнято 23 працівника на вакансії, які взагалі не пропонувались ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка довідці від 20 вересня 2022 року про прийнятих працівників в ТОВ «Єристівський ГЗК» за період з 26 травня 2022 року по 02 червня 2022 року, із якої вбачається, що на підприємство були прийняті 23 працівники на посади: помічника машиніста бурової установки у кар`єрі, помічника машиніста екскаватора у кар`єрі, водія навантажувача у кар`єрі, водія автотранспортних засобів у кар`єрі, машиніста бульдозера у кар`єрі, водія автотранспортних засобів з вивозу гірничої маси у кар`єрі, машиніста екскаватора у кар`єрі.

Вказані працівники працевлаштовані на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією.

У першу чергу пропонується робота за відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, інша робота (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або з нижчим рівнем оплати праці), яку працівник може виконувати з урахуванням стану здоров`я.

З такою пропозицією роботодавець повинен звертатися до працівника не лише при попередженні про наступне звільнення, але й протягом усього строку попередження, якщо на підприємстві з`являються нові вакансії (наприклад, при звільненні працівників інших категорій). Водночас можуть пропонуватися і виконання роботи за строковими трудовими договорами (наприклад, на час відпустки по догляду за дитиною іншого працівника; на час проходження військової служби іншим працівником, призваним під час мобілізації), роботу на умовах неповного робочого часу тощо. Невиконання цього правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Тягар, пов`язаний із працевлаштуванням працівника, посада якого підлягає скороченню покладається саме на роботодавця (власника, або уповноважену особу). Невиконання зазначеного правила свідчить про неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 522/8292/20 (провадження № 61-568св22), від 15 лютого 2023 року у справі № 947/14819/20.

Встановивши, що відповідачем не пропонувались всі вакантні посади ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки роботодавець не вчинив фактичних дій щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу про звільнення позивача від 02 червня 2022 року № 136-к, поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар`єрі (180-220 т) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ТОВ «Єристівський ГЗК» з 03 червня 2022 року та стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції не навів доводів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та мотивів, а лише послався на те, що висновок суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем свого обов`язку щодо працевлаштування працівника, є помилковими, оскільки прийняття на роботу в ТОВ «Єристівський ГЗК» з 27 травня 2022 року по 02 червня 2022 року 23 працівників на період відсутності основного працівника у зв`язку з загальною мобілізацією не свідчить про порушення трудових прав позивача, адже тимчасова посада на період відсутності основного працівника не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому такі посади не могли пропонуватися позивачеві на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Разом з тим, роботодавець є таким, що виконав обов`язокщодо працевлаштування працівника, якщо працівникові були запропоновані всі інші наявні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві, починаючи з дня попередження про вивільнення, до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення.

Суд апеляційної інстанції, переоцінивши вищевказані обставини та наявні у справі докази, не навів підстав для такої переоцінки та вмотивованих обґрунтувань на спростування наведених судом першої інстанції висновків, а дійшов протилежного висновку про відмову в задоволенні позову.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Разом з тим, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції і суд не забезпечив можливість його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та його представник отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги (а. с. 234, 235 зворот, т. 1), ОСОБА_1 подавав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 1-2, т. 2), представник ОСОБА_1 - адвокат Першин С. М. отримав ухвалу суду про призначення справи в режимі відеоконференції (а. с. 9, т. 2), отже сторона позивача достеменно знала про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, не була позбавлена можливості цікавитися розглядом справи, знайомитися з матеріалами справи, приймати участь в судових засіданнях. Учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 402 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року скасувати, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович