Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 759/6484/15-ц

провадження № 61-2266св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня

2016 року у складі судді Ульяновської О. В. та ухвалу Апеляційного суду

м. Києва від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 44
600 доларів США на термін до 08 жовтня

2027 року.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки.

Зазначало, що відповідачі взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором не виконують, у зв'язку із чим станом на 23 березня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 189 161,55 доларів США.

Ураховуючи зазначене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року у розмірі

189 161,39 доларів США.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня

2016 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано розрахунку заборгованості за кредитом та процентами, а наданий розрахунок містить тільки інформацію щодо порядку та розрахунку заборгованості за пенею, інфляційним втратам та 3 % річних, як і не надано доказів на підтвердження посилань про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та з якого часу припинилися внесення щомісячних платежів.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня

2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня

2007 року у розмірі 125 025,34 доларів США, що в еквіваленті

2 938 095,49 грн, з яких: 2 285,75 доларів США, що в еквіваленті становить 53

715,12 грн, - заборгованість за кредитом, 44 001,29 доларів США,

що в еквіваленті 1 034 030,32 грн, - заборгованість за процентами за користування кредитом, 13 929,66 доларів США, що в еквіваленті

327 347,01 грн, - заборгованість із комісії за користування кредитом,

60 216,70 доларів США, що в еквіваленті 1 415 092,45 грн, - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 591,94 доларів США, що в еквіваленті 107 910,59 грн, -штрафи (фіксована частина).

У задоволенні решти позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ
КБ "ПриватБанк" відхилено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування заборгованості відповідачів перед банком за тілом кредиту, оскільки така заборгованість рішенням суду вже достроково була стягнута.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду,

ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 22 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність розрахунку заборгованості є безпідставним, оскільки

в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, який відображає невиконання зобов'язання боржника за кредитним договором, також

міститься виписка про рух коштів, що є первинним документом

і підтверджує наявну не погашену заборгованість відповідачів.

Також суди попередніх інстанцій не взяли до уваги того, що 04 серпня

2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист з приводу виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-884/10

(ВП 46095143) про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості

у розмірі 92 314,28 доларів США, що в еквіваленті 729 378,26 грн, був повернутий стягувачу без виконання.

Вважає, що наявність рішення за відсутності належного виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі -

ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір № К2Н7GА00000018, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі

44 600 доларів США терміном до 08 жовтня 2027 року.

Також 10 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 19 жовтня 2010 року у справі № 2-8841/2010 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (далі - ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус"), ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № К2Н7GА00000018 у розмірі

729 378,26 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня

2007 року № К2Н7GА00000018- 200 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня

2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня

2007 року № K2H7GA00000018, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, на загальну суму 133 138,88 доларів США, що в еквіваленті 1 064 112,50 грн, що складається із боргу за кредитом у розмірі

9 299,85 доларів США, пені у розмірі 19 563,56 доларів США і штрафів

у розмірі 6 369,74 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,40 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю., за реєстровим № 661, шляхом продажу з прилюдних торгів із початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 96-99 т. 1)

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року

в частині задоволення позовних вимог скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № К2Н7GА00000018 у розмірі 729 378,26 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,40 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю., за реєстровим № 661, шляхом продажу з прилюдних торгів, із початковою ціною продажу предмета іпотеки

в розмірі 555 500,00 грн. У решті рішення суду залишено без змін. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не звертати до виконання протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що набрав законної сили з 07 червня 2014 року (а. с. 100-105 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення

параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та

в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 1 статті 1048 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Після звернення із позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Судом встановлено, що у січні 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року (справа № 2-8841/2010).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 19 жовтня 2010 року у справі № 2-8841/2010 позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4,

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2007 року № К2Н7GА00000018-729 378,26 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус ", ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня

2007 року № К2Н7GА00000018 - 200 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у січні 2010 року до суду із позовом до

ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_4, ОСОБА_2 про дострокове повернення кредиту.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Велика Палата Верховного Суду в указаній постанові дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно

з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції,

з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування заборгованості відповідачів перед банком за тілом кредиту, оскільки така заборгованість рішенням суду вже достроково була стягнута.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 квітня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк