Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 753/3055/18

провадження № 61-15879св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський Іван Володимирович,

стягувач - ОСОБА_2,

заінтересована особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у складі судді Колесник О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т.

А., Волошиної В. М., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати незаконними дії приватного виконавця Жаботинського І. В. з оцінки майна у виконавчому провадженні № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києві у справі № 753/6449/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 коштів; визнати протиправною оцінку майна відповідно до висновків про вартість майна від 07 лютого 2018 року, зроблених товариством з обмеженою відповідальністю "Київська оціночна компанія" (далі - ТОВ "Київська оціночна компанія"), щодо земельної ділянки та садового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; зупинити передачу на реалізацію земельної ділянки та садового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Скарга обґрунтована тим, що в рамках виконавчого провадження № 55229314 з примусового виконання виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києві, виданих у справі № 753/6449/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 10 жовтня 2016 року у розмірі 6 72 651,43 дол. США, 07 лютого 2018 року ТОВ "Київська оціночна компанія" проведена оцінка майна, за результатами якої наданий звіт про вартість земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, та садового будинку АДРЕСА_1

Вказував, що вищезазначене нерухоме майно належать йому та його дружині ОСОБА_3 на праві приватної власності по Ѕ частині кожному, проте суб'єктом оціночної діяльності оцінене повністю, а не лише частка, належна боржнику.

Враховуючи зазначене, просив звіт про оцінку майна визнати протиправним, а дії приватного виконавця з оцінки майна у виконавчому провадженні № 55229314 - незаконними.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень, допущених приватним виконавцем при прийнятті рішень про опис та арешт майна боржника, проведенні оцінки нерухомого майна, які б слугували підставою для визнання неправомірними його дій, скасування рішень про арешт майна боржника, результатів оцінки майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що приватний виконавець в межах наданих повноважень та відповідно до вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" доручив оцінку нерухомого майна суб'єкту оціночної діяльності, який, у свою чергу, здійснив незалежну грошову оцінку об'єктів нерухомого майна, визначивши їх ринкову вартість. Доказів невідповідності вказаного висновку вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків заявником не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не звернули увагу на те, що на порушення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна зроблена дистанційно, без його огляду, виконавцем оцінена спільна сумісна власність подружжя, а не особиста власність боржника, без визначення та виділення часток. Вказані обставини є безумовними підставами для визнання оцінки протиправною.

Окрім того, суди не врахували висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 489/4802/15-ц, не звернули увагу на відсутність висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 через представника - адвоката Василевич Д. С. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Приватним виконавцем не було порушено вимог законодавства, оскільки станом на дату вчинення виконавчих дій у останнього не було жодних підстав вважати, що нерухоме майно належить ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження у справі № 753/3055/18 та витребувано її з Дарницького районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу № 753/3055/18 призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І. В. перебуває виконавче провадження № 55229314, відкрите на підставі виконавчого листа № 753/6449/17, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 08 листопада 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 72 651,43 дол. США в рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 10 жовтня 2016 року.

11 січня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та накладення арешту на земельну ділянку площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536 та садовий будинок АДРЕСА_1, а 30 січня 2018 року - про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - суб'єкта господарювання ТОВ "Київська оціночна компанія".

Відповідно до висновку, складеного 07 лютого 2018 року оцінювачем ОСОБА_4, ринкова вартість об'єкта оцінки - садового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 371,2 кв. м, становить 2 039 000 грн, ринкова вартість об'єкта експертної грошової оцінки - земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер undefined, що знаходиться у дачному поселенні "Колос" Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, власником якої є ОСОБА_1, становить 923 780,00 грн.

08 лютого 2018 року приватний виконавець Жаботинський І. В. направив боржнику ОСОБА_1 та стягувачу ОСОБА_2 повідомлення про результати оцінки майна.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилався на те, що дії державного виконавця з визначення вартості вищезазначеного нерухомого майна є неправомірними, а результати оцінки цього майна є незаконними, оскільки оцінено майно боржника, яким він володіє спільно з дружиною, без визначення частки цього майна та без фактичного його огляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктами 6, 15, 22 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені Пунктами 6, 15, 22 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина 1 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У частині 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин 1 -3 , 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 у частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними.

Правильним є висновок судів і про відмову у задоволенні скарги в частині вимог про зупинення передачі на реалізацію спірних земельної ділянки та садового будинку, оскільки питання зупинення вчинення виконавчих дій - це виключні повноваження виконавця під час виконавчого провадження.

Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 766/6997/18 (провадження № 61-48013св18), від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 (провадження № 61-19310св19), тому не заслуговують на увагу доводи скарги з приводу відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Між тим, висновок апеляційного суду про дотримання державним виконавцем вимог закону щодо проведеної оцінки майна боржника є передчасними з огляду на таке.

Встановлено, що суб'єкт оціночної діяльності здійснив незалежну грошову оцінку садового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,44 га, в результаті чого склав звіт, яким визначено ринкову вартість вказаних об'єктів нерухомого майна.

Аналіз висновків про вартість майна свідчить про те, що суб'єкт оціночної діяльності обрав порівняльний метод оцінки садового будинку АДРЕСА_1 та використав методичний підхід зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок при оцінці земельної ділянки, розташованої у дачному поселенні "Колос" на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог заявника щодо визнання протиправною оцінки майна, зазначив, що наявності факту недоліків висновку, які б вплинули на результати оцінки, не встановлено.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національним стандартом № 1 (пункти 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

У свою чергу, у висновках про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об'єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та залишив поза увагою доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу порушення вимог закону в цій частині (оцінка майна зроблена дистанційно - без огляду нерухомого майна), враховуючи, що ознайомлення з об'єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об'єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Спростовуючи наведені доводи, апеляційний суд указав, що в матеріалах справи відсутні докази невідповідності вказаного висновку вимогам нормативно-правових актів та наявності у ньому недоліків.

Між тим, пунктами 15,16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки в разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Від встановлення конкретних обставини справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, а саме, дотримання суб'єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника пунктів 51,56 Національного стандарту № 1 залежить правильність вирішення спору.

За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна, що призвело до порушення прав заявника.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, постанову апеляційного суду в частині вирішення вимог скарги про визнання протиправною оцінки майна скасувати з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд; в іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року в частині вимог скарги ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича, стягувач - ОСОБА_2, заінтересована особа - ОСОБА_3, про визнання протиправною оцінки майна відповідно до висновків про вартість майна від 07 лютого 2018 року, зроблених товариством з обмеженою відповідальністю "Київська оціночна компанія", щодо земельної ділянки та садового будинку скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун