Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 125/222/22

провадження № 61-644св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Барська міська рада Жмеринського району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року

у складі судді Питель О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від

07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання договорів оренди землі поновленими на той самий строк та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що 20 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 як орендарем та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області як орендодавцем укладені договори оренди землі № 792 щодо земельної ділянки площею 14,4456 га, кадастровий номер 520282400:02:001:0261; № 793 щодо земельної ділянки площею 20,000 га, кадастровий номер 0520282400:02:002:0216. Строк дії договорів - 7 (сім) років, а саме до

19 жовтня 2021 року. Згідно з пунктом 8 вказаних договорів оренди після закінчення строку їх дії орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

27 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про поновлення на сім років договорів оренди земельних ділянок площею 14,4456 га з кадастровим номером 0520282400:02:001:0261, та площею 20,000 га з кадастровим номером 0520282400:02:002:0216.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивачі.

Позивачі вважали, що не пропустили строки звернення до орендодавця

з повідомленням про намір продовжити дію договорів оренди, оскільки вони неодноразово зверталися з відповідними заявами. Крім того, вказували, що питання поновлення договорів оренди слід вирішувати на підставі законодавства, яке діяло на момент укладення договорів.

Після закінчення строку дії договорів оренди землі позивачі продовжують користуватися спірними земельними ділянками, у тому числі продовжують обробляти земельні ділянки, проводити оранку, здійснили посів озимих культур на період 2021 - 2022 років. Будь-яких зауважень, заперечень та/або листів-повідомлень від Барської міської ради щодо продовження користування земельними ділянками та поновлення договорів оренди позивачі не отримували до часу подання цього позову, у тому числі у місячний строк після закінчення строку дії договорів оренди (до 20 листопада

2021 року).

Листом від 18 січня 2022 року позивачі повторно звернулися до Барської міської ради та зазначили, що договори оренди землі від 20 жовтня 2014 року № 792, № 793 вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, а також просили Барську міську раду укласти з ними додаткові угоди до вказаних договорів про поновлення строку їх дії на новий строк, а саме на сім років, або укласти з ними нові договори оренди землі. До листа було додано проєкти додаткових угод. Проте листом від 26 січня 2022 року

№ 04-04/404 Барська міська рада відмовила позивачам: не визнала договори оренди землі поновленими на новий строк та відмовила в укладенні додаткових угод до них.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили визнати договори оренди від 20 жовтня

2014 року № 792, № 793 поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, а саме на сім років, тобто до 20 жовтня 2028 року; зобов`язати Барську міську раду Жмеринського району Вінницької області укласти

з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 додаткові угоди до договорів оренди землі від

20 жовтня 2014 року № 792, № 793 про поновлення строку їх дії на новий строк, а саме на сім років; стягнути з відповідача на користь позивачів понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня

2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився

апеляційний суд, виходив з того, що орендар та його спадкоємці не повідомили орендодавця у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», про намір поновити договори оренди.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 січня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що обов?язок повідомлення про поновлення договорів оренди виконаний орендарем ОСОБА_3 за життя

у строки та порядку, встановлені пунктом 8 договорів оренди, тому

у ОСОБА_1 як нового орендаря - спадкоємця не виник обов?язок повторно повідомляти орендодавця про поновлення договору. Суд не надав оцінки тому, що Барська міська рада як власник земельних ділянок, новий орендодавець, яка отримала від попереднього орендодавця договори оренди та була обізнана про клопотання ОСОБА_3 про поновлення договорів, не повідомила орендаря протягом місяця після закінчення строку договорів оренди про зауваження, заперечення щодо користування земельними ділянками, якими користується заявниця. Відповідь на клопотання

ОСОБА_3 від 27 жовтня 2020 року про поновлення договорів оренди землі надійшла майже через вісім місяців.

Аргументи інших учасників справи

Відзивна касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Барського районного суду Вінницької області.

10 лютого 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 07 грудня

2022 року оскаржуються лише ОСОБА_1 , то відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення переглядаються

в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання договорів оренди землі поновленими на той самий строк та зобов`язання вчинити дії.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

20 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 і Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області були укладені два договори оренди землі № 792, № 793, за умовами яких у строкове платне користування

ОСОБА_3 передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із земель запасу та резервного фонду Кузьминецької сільської ради (за межами населеного пункту) Барського району Вінницької області, площею 14,4456 га, кадастровий номер 0520282400:02:001:0261, та площею 20,0000 га, кадастровий номер 0520282400:02:001:0216.

Договори укладені на сім років, тобто строк їх дії сплив 19 жовтня 2021 року.

Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити його на новий строк, письмово повідомивши про такий намір орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів.

За умовами пункту 37 договорів оренди право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем, з обов?язковим укладенням договору.

27 жовтня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про поновлення на сім років договорів оренди земельних ділянок, до яких додано: договір оренди, паспорт, код, агрохімічний паспорт. Ці звернення орендаря зареєстровані адресатом 18 грудня 2020 року за № С-30100/0/94-20 та № С-30101/0/94-20.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

11 серпня 2021 року приватний нотаріус Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області завів спадкову справу № 94/2021 щодо майна спадкодавця.

ОСОБА_1 згідно з копією виданого 08 січня 2022 року свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520280600:09:016:0030, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

12 серпня 2021 року на ім`я ОСОБА_3 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом № С-30101/0-6648/0/95-21 надало відповідь про неможливість поновлення договору оренди, оскільки розпорядження цими землями не належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельні ділянки, що є предметом спору у цій справі, зареєстровані як майно комунальної власності, розпорядником якого є Барська міська рада Жмеринського району Вінницької області з 27 січня 2021 року.

18 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Барської міської ради

з вимогою про укладення із нею додаткових угод, поновлення строку дії договорів оренди землі від 20 жовтня 2014 року № 792, № 793 на новий строк на сім років або укладення з нею нових договорів оренди землі.

Барська міська рада листом від 26 січня 2022 року № 04-04/404 відмовила ОСОБА_1 у продовженні договорів оренди на новий строк, оскільки вона

у встановлений законом строк не подала повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк після смерті орендаря ОСОБА_3 . У цьому листі вказано, що відповідно до відомостей журналу реєстрації вхідної кореспонденції звернення ОСОБА_1 від 12 травня та від 02 вересня 2021 року не надходили. Крім того, у відповіді вказано, що ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_3 могла успадкувати право оренди за укладеними ОСОБА_3 договорами, але відповідного свідоцтва про право на спадщину у вигляді права оренди вона не надала.

Рішенням 22 сесії 8 скликання Барської міської ради Вінницької області від

17 лютого 2022 року № 13 «Про визначення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах» право оренди на земельні ділянки площею 14,4456 га, кадастровий номер 0520282400:02:001:0261, та площею 20,000 га, кадастровий номер 0520282400:02:002:0216, виставлене на земельні торги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі

№ 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) зазначила, що згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час укладення договорів оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури

і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п?ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця

в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення

у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому в законі ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю

в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. Разом з тим таке завчасне повідомлення

з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п?ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище,

а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк

і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження

№ 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Таким чином, якщо орендар з дотриманням умов договору та законодавства надіслав орендодавцю лист-повідомлення з проектом додаткової угоди

і протягом одного місяця як після надіслання, так і після закінчення строку договору не отримав листа-повідомлення орендодавця про відмову

в укладенні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 листопада

2021 року у справі № 910/7864/20, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 915/1003/20 та від 30 листопада 2021 року у справі № 910/15776/20.

З матеріалів справи відомо, що договори оренди від 20 жовтня 2014 року

№ 792 і № 793 укладені між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області строком на 7 років, тобто до

19 жовтня 2021 року.

27 жовтня 2020 року, ще за життя, ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про поновлення на сім років договорів оренди земельних ділянок, до яких додано: договір оренди, паспорт, код, агрохімічний паспорт. Ці звернення орендаря зареєстровані адресатом 18 грудня 2020 року за № С-30100/0/94-20

та № С-30101/0/94-20.

Проте проєкту додаткової угоди ОСОБА_3 до клопотань не додав, оскільки такий відсутній у переліку додатків.

Отже, ОСОБА_3 не виконав вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки не надав проєкту додаткової угоди, а значить не повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Крім того, всупереч пункту 37 договорів оренди, де обов?язковою умовою для переходу права на орендовану земельну ділянку у разі смерті орендаря до спадкоємців визначено укладення договору, між ОСОБА_1 (спадкоємицею) і орендодавцем не було укладено відповідного договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що орендар та спадкоємці орендаря не повідомили орендодавця у строки та в порядку, що визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», про намір поновити договори оренди, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Разом з тим згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання договорів оренди землі поновленими на той самий строк та зобов`язання вчинити дії - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 12 вересня

2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання договорів оренди землі поновленими на той самий строк та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов