Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 757/37817/15-ц

провадження № 61-3126св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О.

В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що 03 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено угоду банківського вкладу про розміщення грошових коштів у розмірі 13 000,00 дол. США строком до 03 липня 2014 року, на виконання якої позивач підписав заяву № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт".

Позивач зазначив, що переказ грошових коштів на депозитний рахунок він здійснив через автоматизовану систему Інтернет-банкінгу "Приват-24".

Після спливу строку дії банківського договору, гроші з рахунку він зняти не зміг, у зв'язку з тим, що всі відділення банку Автономної Республіки Крим (далі - АРК) закриті згідно з розпорядженням Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 з огляду на окупацію цієї території.

16 грудня 2014 року він звернувся до банку з письмовою заявою про видачу грошових коштів, проте банк відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на неможливість видачі коштів у зв'язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ "ПриватБанк" на окупованій території АРК. Відповідач не виконав договірні зобов'язання зі своєчасного повернення банківського вкладу, виплати нарахованих процентів.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 13 585,00 дол. США - кошти за угодою банківського вкладу та нараховані проценти за користування коштами; 10 766,14
грн - три проценти річних від простроченої суми боргу; 166 507,49 грн - інфляційні збитки; 1 657,50 дол. США - проценти за користування грошовими коштами за період з 04 липня 2014 року до 04 жовтня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 13 585 дол. США, що еквівалентно 296 424,70 грн; три проценти річних - 10 766,14 грн; інфляційні збитки -166 507,49 грн; проценти за користування банківським вкладом - 1 657,50 дол. США, що еквівалентно 36
166,65 грн. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч нормам цивільного законодавства відповідач не повернув позивачу суму вкладу разом із нарахованими процентами, чим порушив умови банківського вкладу та право позивача вільно розпоряджатися власними коштами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м.

Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів за користування банківським вкладом у розмірі 1 657,50 дол. США, що еквівалентно 36 166,65 грн, трьох процентів річних - 10 766,14 грн, інфляційних збитків - 166 507,49 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові в частині стягнення інфляційних втрат. Позов про стягнення процентів за користування банківським вкладом та три проценти річних задоволено частково. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом - 950,78 дол. США, що еквівалентно 20 743,83
грн, три проценти річних - 330,07 дол. США, що еквівалентно 7 201,37 грн.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення судового збору змінено. Зменшено розмір судового збору, який підлягає стягненню з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави, з 3 654,00 грн до 3 243,69 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судові витрати понесені ПАТ КБ "ПриватБанк" за подання апеляційної скарги у розмірі 1 462,66
грн компенсовано за рахунок держави.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року виправлено описку у п'ятому абзаці резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, а саме: замість: "Стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом у розмірі 950,78 дол. США, що еквівалентно 20 743,83 грн" правильно: "Стягнути ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом у розмірі 365,78 дол. США, що еквівалентно 7 980,48 грн".

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої, позивач надав належні докази на підтвердження укладення договору банківського вкладу. Суд першої інстанції при обрахунку розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за період з 04 липня 2014 року до 04 жовтня 2015 року, не врахував висновки Верховного Суду України, що викладені у постановах від 02 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-338цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-956цс16, умови договору та Умови та Правила надання банківських послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся до банку із заявою про розірвання договору 16 грудня 2014 року, тобто до закінчення строку дії пролонгованого договору банківського вкладу, тому до 03 липня 2014 року банк зобов'язаний виплатити позивачу проценти за вкладом у розмірі, визначеному договором - 9 % річних, у період з 04 липня 2014 року до 18 грудня 2014 року - за зниженою відсотковою ставкою - 4,5 % річних, що передбачено умовами договору, а з 19 грудня 2014 року до 04 жовтня 2015 року - за ставкою 1 % річних, відповідно до статті 1070 ЦК України. Суд першої інстанції, дійшовши правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення трьох процентів річних за порушення строку виконання грошового зобов'язання, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, неправильно визначився з періодом їх нарахування та не звернув увагу, що прострочення грошового зобов'язання щодо повернення коштів у повному обсязі почалося з 19 грудня 2014 року, а не з 04 липня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку щодо безпідставності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, оскільки згідно зі Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України - гривні, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених вимог та в частині, в якій було залишене без змін рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився із судом першої інстанції, що позивач довів факт укладення договору банківського вкладу.

Надана позивачем довідка ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09 травня 2014 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення договору та внесення позивачем на депозитний рахунок 13 000,00 дол. США, оскільки не завірена належним чином, не містить відбитку печатки банку та підпису посадової особи, яка повинна засвідчити справжність викладеної в ній інформації. Також у довідці не зазначені повні номери рахунків, що не може ідентифікувати депозитний рахунок, на який посилається позивач.

Позивач не довів знаходження грошових коштів на банківському рахунку на час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінку зазначеним обставинам справи.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, поданий через адвоката Маринушкіна А. Г., мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та практичної можливості здійснювати діяльність після окупації АРК та міста Севастополя є безпідставними, оскільки надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні підрозділи (відділення, філії). Якщо структурному підрозділу надані повноваження на укладення договорів, то він має право укладати договори від імені банку, стороною яких є банк, а не його структурна одиниця. Тому банк, а не філія чи відділення, має відповідати за зобов'язаннями згідно з укладеними договорами. Договір банківського вкладу, укладений між позивачем та відповідачем 03 січня 2014 року, не містить застережень, що при закритті Філії "Кримське регіональне управління ПАТ АТ "ПриватБанк" вкладник втрачає право на повернення своїх коштів, також у договорів відсутня вказівка на місце виконання договору, що вказує на відсутність правових підстав вважати, що при конфіскації майнового комплексу філії банку умови договорів банківського вкладу можуть порушуватися.

Доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем факту укладення договору банківського вкладу та ненадання позивачем належних і достатніх доказів на підтвердження цього, є необґрунтованими, оскільки позивач в судах першої та апеляційної інстанцій надав оригінали всіх доказів, якими обґрунтовано позовні вимоги, в свою чергу, відповідач не заявляв клопотань щодо визнання цих доказів недопустимими, фальшививми або витребування у позивача їх оригіналів. Відповідач не надав суду доказів на спростування позовних вимог позивача.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law20~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law21~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law22~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law23~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає судове рішення в частині стягнення грошових коштів за банківським вкладом, процентів за користування банківським вкладом, трьох процентів річних.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт" із сумою вкладу 13 000,00 дол. США, строком до 03 липня 2014 року, зі сплатою 9 % річних.

Переказ грошових коштів на депозитний рахунок позивач здійснив через автоматизовану систему Інтернет-банкінгу "Приват-24" з ідентифікацією за мобільним телефоном позивача на умовах та порядку, розробленими та запропонованими в системі послуг ПАТ КБ "ПриватБанк".

На підтвердження факту внесення грошових коштів та розміщення їх на рахунку позивач надав довідку, яка видана ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09 травня 2014 року.

16 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із письмовою заявою, в якій просив видати грошові кошти, які були внесені за договором банківського вкладу.

ПАТ КБ "ПриватБанк" листом від 18 грудня 2014 року № 20.1.0.0.0/7-20141216/1703 відмовив ОСОБА_1 у видачі грошових коштів, оскільки виконання зобов'язань неможливе у зв'язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АРК, яка знаходиться під окупацією, відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 № 260.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з умовами договору банківського вкладу від 03 січня 2014 року № SAMDNWFD0070050688700 строк його дії з 03 січня 2014 року до 03 липня 2014 року. Згідно з пунктом 3 заяви № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт", якщо по закінченню строку дії вкладу клієнт не заявив банку про своє бажання забрати свій кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки в банк. Договір відповідно до умов викладених в заяві №SAMDNWFD0070050688700 продовжив свою дію автоматично - з 04 липня 2014 року до 02 липня 2015 року.

Виходячи з умов договору, Умов та Правил надання банківських послуг, датою розірвання договору та повернення коштів у повному обсязі є 18 грудня 2014 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8,1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція), пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої операції в банках України; нормативно-правовий акт № 337 від 14.08.2003 року постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення договору банківського вкладу, а ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконав своїх зобов'язань перед позивачем за цим договором щодо повернення коштів за вкладом і процентів за користування ними.

Щодо доводів касаційної скарги, що надана позивачем довідка ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09 травня 2014 року не є належним та допустим доказом у справі, оскільки не завірена належним чином, не містить мокрої печатки банку та підпису посадової особи, яка повинна засвідчити справжність викладеної інформації, у ній відсутні (не зазначені) повні номера рахунків, що не може підтверджувати ідентифікування депозитного рахунку, на який посилається позивач, позивач не довів знаходження грошових коштів на банківському рахунку на час розгляду справи, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім в ипадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частинами 1 -5 статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено частинами 1 -5 статті 95 ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

На непронумерованому аркуші справи між аркушами справи 65 і 66 знаходиться копія заяви № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт", згідно з якою ОСОБА_1 просить оформити в банку депозитний вклад на таких умовах: залишок на вкладі на 03 січня 2014 року 13 000,00 дол США; вклад оформляється на строк до 03 липня 2014 року включно.

Ця заява роздрукована 03 січня 2014 року.

На підтвердження знаходження коштів на рахунку позивач надав копію довідки № 24562911 від 09 травня 2014 року, яка підписана начальником Департаменту координації роботи з клієнтами Кримського РУ Черним А. В. (а. с. 68). Цю довідку суди взяли до уваги як належний доказ підтвердження внесення ОСОБА_1 грошових коштів на депозитний рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк".

У запереченнях на позов представник банку зазначав, що у структурі ПАТ КБ "ПриватБанк" не існувало такого підрозділу як Департамент координації роботи з клієнтами Кримського РУ. Відповідно до рішення Правління банку від 15 травня 2014 року на виконання вимог постанови від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання банківських ліцензійта генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" була припинена діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк". (а. с. 217).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів, які б спростовували твердження позивача щодо неукладення з ПАТ КБ "ПриватБанк" договору відповідач до суду не надав.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, щов матеріалах справи відсутні оригінали або посвідчені копії наданих позивачем письмових доказів на підтвердження укладеного договору банківського вкладу та квитанції на доведення факту внесення та знаходження коштів на рахунку, оскільки квитанція або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, а також не надав належної оцінки довідці про залишок коштів на рахунку від 09 травня 2014 року у сукупності з іншими доказами у справі з урахуванням регулювання спірних правовідносин вказаними нормами матеріального права.

Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув та не перевірив доводи банку про те, що позивач не надав оригіналу договору банківського вкладу та квитанції на доведення внесення ним грошових коштів на його виконання, відповідні висновки щодо заперечення банком таких обставин у рішенні не виклав.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає обгрунтованими доводи касаційної скарги.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що строк дії договору продовжився автоматично на той самий строк до 02 липня 2015 року, проте не взяв до уваги, що договір укладено на шість місяців.

Відповідно суду необхідно встановити, чи дотримано обов'язкову письмову форму договору банківського вкладу та який розмір грошових коштів знаходиться на депозитному рахунку (за депозитним договором), перевірити розрахунок за процентами за договором та розмір процентів, які підлягають стягненню на користь позивача у разі дострокового розірвання договору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко