Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 461/422/21

провадження № 61-8158 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - прокуратура Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2021 року у складі судді Волоско І. Р. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2015 року слідчим слідчого відділу Бродівського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у межах кримінального провадження № 12014140160001032 їй оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191 та частиною першою статті 366 КК України. 26 червня 2015 року їй повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366, частиною другою статті 382 КК України у цьому кримінальному провадженні.

27 червня 2015 року прокурором Бродівського району Львівської області у кримінальному провадженні від 17 грудня 2014 року № 12014140160001032 затверджено обвинувальний акт. 01 липня 2015 року вказаний обвинувальний акт надійшов до Бродівського районного суду Львівської області.

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у справі № 439/946/15-к її виправдано за відсутністю в її діях складу злочину. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора Яворського С. М. залишено без задоволення, вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишено без зміни (провадження № 51-1862 км 20).

Отже, унаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури вона з 12 червня 2015 року по 04 лютого 2020 року незаконно перебувала під судом і слідством 55 місяців 23 дні.

Вказаними протиправними діями відповідача їй завдано майнової шкоди, яка полягає у витратах на правову допомогу, за якою вона зверталася під час перебування під слідством і судом. Крім того, унаслідок незаконного перебування під слідством і судом їй завдано моральної шкоди у вигляді психологічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу, що підсилювався розумінням її невинуватості через надуманість обвинувачення, також унаслідок незаконного кримінального переслідування вона втратила роботу.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь майнову шкоду у розмірі 48 941,33 грн, моральну шкоду у розмірі 752 128 грн та судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14липня 2021 року, з урахуванням ухвали районного суду про виправлення описки від 11жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану бездіяльністю органу досудового розслідування у розмірі 752 128 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені нею у зв`язку з наданням юридичної допомоги, у розмірі 48 941,33 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи у розмірі 22 320 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Судовий збір віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтверджено розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні, за якою вона звернулася під час перебування під судом і слідством у період з 12 червня 2015 року по 04 лютого 2020 року у розмірі 48 941,33 грн.

ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 55 місяців 23 дні, починаючи з 12 червня 2015 року до 04 лютого 2020 року і знаходилася у цей період часу у пригніченому стані, була позбавлена можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки через порушення стосунків з оточуючими людьми.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розміру заявленої позивачкою моральної шкоди, оскільки незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури були порушені конституційні права ОСОБА_1 , що завдало їй фізичних і моральних страждань та призвело до погіршення її психологічного стану. Позивачка зазнала моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу унаслідок перебування у стані невизначеності, що підсилювався розумінням своєї невинуватості через надуманість обвинувачення. Вказані обставини підтверджуються висновком експерта психолога ОСОБА_3 від 05 травня 2021 року. Зазначена експертиза проведена на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 лютого 2021 року.

Понесені позивачкою витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. Крім того, ОСОБА_1 належними доказами підтверджено понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у цій справі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2021 року змінено та виключено із тексту абзаців 2-5 резолютивної частини рішення після слів: «з Державного бюджету України» слова «шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України». У решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка незаконно перебувала під слідством та судом 55 місяців 23 дні, починаючи з 12 червня 2015 року по 04 лютого 2020 року, унаслідок чого їй завдано моральної шкоди, вона знаходилася у цей період часу у пригніченому стані, була позбавлена можливості підтримувати нормальні життєві зв`язки через порушення стосунків з оточуючими людьми. Отже, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин, вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 характеру і обсягу її страждань, обґрунтовано визначив компенсацію моральної шкоди у розмірі 752 128 грн, яка відповідає положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Крім того, під час перебування під слідством і судом ОСОБА_1 завдано майнової шкоди, а саме вона понесла витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем фактично є Держава України, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення суду таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу і порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі керівник Львівської обласної прокуратурипросить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 461/422/21 з Галицького районного суду м. Львова.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, тобто Бродівський районний суд Львівської області, а не Галицький районний суд Львівської області, мав визначати розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконного перебування під слідством і судом. Отже, судами розглянуто справу з порушенням правил територіальної підсудності.

Позивачкою належними та допустимими доказами не підтверджено, що вона зазнала значних душевних та фізичних страждань, у неї погіршився стан здоров`я, порушилися стосунки з оточуючими людьми. Судами безпідставно взято до уваги висновок експерта психолога ОСОБА_3 від 05 травня 2021 року, оскільки експертом застосовано методику Спілберга-Хана, яка відповідно до рішення Міністерства юстиції України від 28 січня 2021 року виключена з Реєстру методик проведення судових (психологічних) експертиз. Експерт ОСОБА_3 відсутній у Реєстрі атестованих судових експертів.

Розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю кримінального провадження, необґрунтовано обсяг виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, витрачений ним час на виконання цих робіт, не відповідає критерію реальності таких витрат.

Доводи особи, яка подала відзив

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Безпідставними є посилання на розгляд справи з порушенням територіальної юрисдикції згідно зі статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки положення цієї статті до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, тому що вони регулюють питання визначення розміру заробітку та грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і винесені за результатами звернення. Позов подано до суду за місцем знаходження відповідача, що відповідає вимогам статей 27 28 ЦПК України.

Посилання прокурора на відсутність у Реєстрі методик проведення судових (психологічних) експертиз методики, яка застосована у висновку експерта психолога ОСОБА_3 від 05 травня 2021 року, є безпідставними, оскільки суперечать пункту 6.5. розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, згідно з яким при проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики. Судом першої інстанції залучено експерта ОСОБА_3, якому було доручено проведення експертизи, як фахівцю з відповідної галузі знань, відповідач щодо зазначених обставин у суді першої інстанції не заперечував. Позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат понесених під час перебування під слідством і судом на професійну правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 червня 2015 року слідчим слідчого відділу Бродівського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_1. у межах кримінального провадження № 12014140160001032 було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191 та частиною першою статті 366 КК України.

26 червня 2015 року начальником слідчого відділу Бродівського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Гуляйгродським А. В. ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366, частиною другою статті 382 КК України у цьому кримінальному провадженні.

27 червня 2015 року прокурором прокуратури Бродівського району Львівської області Лук`янчуком В. М. у кримінальному провадженні від 17 грудня 2014 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140160001032, затверджено обвинувальний акт.

Вищевказаний обвинувальний акт надійшов до Бродівського районного суду Львівської області 01 липня 2015 року (справа № 439/946/15-к).

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року у справі № 439/946/15-к ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 191 КК України визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діях складу цього злочину. ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 366 КК України визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діях складу цього злочину. ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 382 КК України визнано невинуватою та виправдано за відсутністю в її діях складу цього злочину (а.с. 20-23, т. 1).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 439/946/15-к вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу начальника Бродівського відділу Радехівської місцевої прокуратури без задоволення (а.с. 24-27, т. 1).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу прокурора Яворського С. М. залишено без задоволення, вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року залишено без зміни (провадження № 51-1862 км 20) (а.с. 28-33, т. 1).

Судом установлено, що позивачка незаконно перебувала під слідством та судом з 12 червня 2015 року по 04 лютого 2020 року, тобто по день постановлення ухвали Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі № 439/946/15-к, що у загальному становить 55 місяців 23 дні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4 цс 19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673 св 20), від 23 вересня 2021 року у справі №295/13971/20 (провадження № 61-10849 св 21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023 св 21).

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством і судом 55 місяців 23 дні, починаючи з 12 червня 2015 року до 04 лютого 2020 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що унаслідок повідомлення про підозру, порушення звичайних життєвих зв`язків позивачці було заподіяно моральну шкоду незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, порушені її конституційні права. ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди у вигляді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу, що підтверджується висновком експерта психолога ОСОБА_3 від 05 травня 2021 року, якому судом надано оцінку у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивачки у вищевказаний період та виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості дійшли обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 752 128 грн, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні, за якою вона звернулася під час перебування під судом і слідством у період з 12 червня 2015 року по 04 лютого 2020 року у розмірі 48 941,33 грн, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Посилання касаційної скарги на те, що справу розглянуто з порушенням територіальної підсудності згідно зі статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є безпідставними, оскільки положення вказаної статті не підлягають застосуванню у цих правовідносинах, тому що позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, а не про відшкодування (повернення) громадянинові: заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій; штрафів, стягнутих на виконання вироку суду, судових витрат та інших витрат, сплачених громадянином; сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Доводи касаційної скарги про недоведеність позивачкою факту завдання їй моральної шкоди, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими судами обставинами та оціненими у сукупності та взаємозв`язку доказами, проте згідно з вимогами статті 400 ЦПК України у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження на переоцінку доказів.

Посилання касаційної скарги на те, що судами безпідставно взято до уваги висновок експерта психолога ОСОБА_3 від 05 травня 2021 року, оскільки експертом застосовано методику Спілберга-Хана, яка відповідно до рішення Міністерства юстиції України від 28 січня 2021 року виключена з Реєстру методик проведення судових (психологічних) експертиз, є безпідставними, так як відповідно до пункту 6.5. розділу VI Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень при проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2021 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець