Постанова

Іменем України

09 березня 2023 року

м. Київ

справа № 161/16265/20

провадження № 61-3453св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Луцької міської ради, ОСОБА_3 , Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України м. Львів, ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Луцької міської ради, ОСОБА_3 , Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 про скасування записів та рішень про державну реєстрацію права власності на квартири

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2021 року у складі судді Кирилюк В. Ф. та постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати внесені державним реєстратором Реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області Бліднер І. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 12 лютого 2016 року записи за номерами 13502932, 13503226 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864036807101 та на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864054107101; скасувати прийняті державним реєстратором Реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_4 рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 березня 2016 року індексні номери 28528201, 28528565, про право приватної власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , власники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належав житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 . Зокрема їй належало 41/100 цього будинку, а ОСОБА_2 - 59/100. З метою поділу цього будинку на два окремі об`єкти нерухомого майна власники подали відповідні документи на державну реєстрацію, в результаті чого за ними були зареєстровані дві окремі квартири: за нею - квартира АДРЕСА_5 , а за ОСОБА_2 - квартира АДРЕСА_3 .

Вважає, що рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками розгляду документів про реєстрацію права власності, та записи про право власності є незаконними, оскільки не було вирішено долю господарських будівель - гаража літ. Б-1, гаража літ. В-1, огорожі 1, чим порушено її право власності.

Крім того, подана від її імені заява до державного реєстратора підроблена, а запис про державну реєстрацію внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до прийняття державним реєстратором відповідного рішення. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 06 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалася на порушення її права власності на спірне нерухоме майно, спричинене незаконними, на її думку, реєстраційними діями в інтересах ОСОБА_2 . У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що у заявленому спорі належним відповідачем може бути саме власник нерухомого майна та особа, в інтересах якої проведені реєстраційні дії, а не державні реєстратори, або органи, що здійснюють державну реєстрацію.

Також суд дійшов висновку, що позивач заявила позовні вимоги про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, не можуть бути скасовані або вилучені, в тому числі в судовому порядку, отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відмовляючи в задоволенні вимог про скасування рішень державного реєстратора, суд виходив з того, що позивачка самостійно звернулася до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_5 без зазначення у заяві будь-яких господарських будівель та споруд, для окремого їх внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому всі господарські будівлі та споруди, як-то: гаражі Б-1, В-1, огорожа 1 відображені у технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_5 . Також суд виходив з того, що стверджуючи про порушення прав за фактом не відображення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно окремих відомостей про господарські будівлі та споруди позивачка не пояснює, яким чином ці обставини є підставою для скасування державної реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_2 , яка не претендує на ці будівлі, не реєструвала право власності на них і спору стосовних них між сторонами немає.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Волинський апеляційний суд постановою від 11 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5 залишив без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просиласкасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2021 року і постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким скасувати прийняті державним реєстратором Реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області ОСОБА_4 рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 березня 2016 року індексні номери 28528201, 28528565, про право приватної власності на квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , власники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та порушення судами норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (суд не дослідив докази у справі).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не виконували будівельних робіт з реконструкції житлового будинку, а тому реєстрація права власності на квартири проведена на підставі фіктивної декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а отже, є незаконною. Висновок судів про те, що державні реєстратори та органи державної реєстрації - Міністерство юстиції України, Виконавчий комітет Луцької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) є неналежними відповідачами, не відповідає нормам закону та обставинам справи.

У червні 2022 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначило, що повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює орган місцевого самоврядування, а тому воно є неналежним відповідачем у цій справі. Крім того, обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним та не призведе до поновлення порушених прав.

У червні 2022 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без змін оскаржувані судові рішення. При цьому зазначило, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за нею права власності на квартиру без зазначення у ній будь-яких господарських будівель та споруд для окремого їх внесення до Державного реєстру прав, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

У червні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26 січня 2023 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 29 вересня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належав на праві спільної часткової власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 . Зокрема, ОСОБА_1 належало 41/100 цього будинку, а ОСОБА_2 - 59/100.

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оформили спільну нотаріально посвідчену заяву, в якій стверджували, що не заперечують про надання згоди на реконструкцію житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_4 під дві квартири.

Згідно з листом Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 16 грудня 2018 року № 20-31/1231, розпорядженням Луцького міського голови від 25 січня 2016 року № 42, а також довідкою Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 15 грудня 2015 року № 1139-178 квартирам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 присвоєні відповідні адреси.

04 січня 2016 року Відділ ДАБК Луцької міської ради зареєстрував декларації ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція індивідуального житлового будинку під двохквартирний будинок» на АДРЕСА_6 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів оглянутих судом реєстраційних справ відомо, що 12 лютого 2016 року на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державний реєстратор Реєстраційної служби Локачинського районного управління юстиції Волинської області Бліднер І. В. внесла записи № 13502932, № 13503226 про право власності відповідно на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864036807101 - за ОСОБА_2 , на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864054107101 - за ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що рішення судів попередніх інстанцій оскаржені тільки в частині відмови у скасуванні рішень державного реєстратора, а тому переглядаються лише у частині вирішення цих вимог.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Щодо суб`єктного складу

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).

У справі, що переглядається, позивачка оспорює реєстрацію права власності, як на належну їй квартиру, так і на квартиру ОСОБА_2 , а тому суди дійшли правильного висновку, що Міністерство юстиції України, Виконавчий комітет Луцької міської ради, ОСОБА_3 , Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 є неналежними відповідачами у цій справі.

Стосовно вимог про скасування рішень державного реєстратора

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 як на підставу її порушеного права вказувала на те, що державний реєстратор за наслідками розгляду документів про реєстрацію права власності не вирішив долю господарських будівель, чим порушив її право власності.

Разом з цим, позивачка просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності як на належну їй квартиру, так і право власності на квартиру, належну ОСОБА_2 .

Із матеріалів реєстраційної справи суди встановили, що ОСОБА_1 самостійно звернулася до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності за нею квартири АДРЕСА_5 , без зазначення у заяві будь-яких господарських будівель та споруд для окремого їх внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, всі господарські будівлі та споруди, як-то: гаражі Б-1, В-1, огорожа 1, відображені у технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_5 .

Відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині, суди встановили, що під час розгляду справи ОСОБА_1 та її представник підтвердили, що господарські будівлі та споруди - гаражі Б-1, В-1, огорожа 1 - знаходяться у фактичному користуванні та володінні позивачки, вони не зареєстровані за ОСОБА_2 , і будь-якого спору між ними з приводу їх користування чи володіння немає.

У зв`язку з цим суди вважали, що позивачка не довела, яким чином ці обставини є підставою для скасування державної реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_2 , яка не претендує на ці будівлі, не реєструвала право власності на них і, відповідно, спору стосовних них між сторонами немає.

Враховуючи, що стосовно господарських будівель і споруд немає будь-якого спору між сторонами, а також те, що всі реєстраційні дії здійснювалися за волевиявленням позивачки, суди дійшли обґрунтованого висновку, що правових підстав для скасування рішень державного реєстратора немає.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 11 січня 2022 року в оскаржуваних частинах залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов