Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 313/780/19

провадження № 61-9979св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 про розірвання договору оренди землі у зв'язку з несплатою орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що їм на праві власності на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка кадастровий номер 2321284000:07:002:0001 загальною площею 42,9077 га, яка розташована на території Запорізької області, Веселівського району, Менчикурівської сільської ради, Фермерського господарства (далі - ФГ) "Козачій хутір", призначена для ведення фермерського господарства.

31 березня 2008 року між ними та ОСОБА_7 було укладено договір оренди землі.

За умовами укладеного договору вони, як орендодавці, надали, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області. Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передана земельна ділянка загальною площею 42,9077, у тому числі 42,9077 га - рілля.

Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата вноситься у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі ставки земельного податку (0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 409,45 грн).

З моменту укладення договору, відповідачем не виконувались зобов'язання в частині сплати орендних платежів на їх користь. На момент звернення до суду, заборгованість з орендної плати становить 4 503,95 грн.

Вказували, що відповідач використовує земельну ділянку, проте орендну плату своєчасно не сплачує, у результаті чого істотно порушує умови укладеного договору оренди, що є підставою для його розірвання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили суд розірвати договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ними та ОСОБА_7.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7 доведено факт належної сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 березня 2008 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвоката Кравця О. О. задоволено.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено.

Розірвано договір оренди землі, укладений 31 березня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, зареєстрований у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2008 року за № 040826800010.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач належно здійснював виплати за спірним договором оренди землі з 2008 до 2015 року, проте повністю припинив виконання зобов'язань з оплати орендної плати у 2016,2018,2019 роках.

Отже, ОСОБА_7 допустив систематичну несплату орендної плати, що є підставою для розірвання договору на вимогу орендодавців.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат позивачів надав суду неналежні ордери на представлення їх у суді, тому, фактично, не мав таких повноважень.

Посилається на те, що в ордерах не вказано орган, у якому адвокат представляє інтереси позивачів.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не повно встановив обставини справи, дійшов помилкового висновку про наявність у нього заборгованості зі сплати орендної плати, неправильно оцінивши наявні у справі докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвокат Кравець О. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки він надав судам усіх інстанцій ордери, які відповідають законним вимогам, а у відповідача у судах попередніх інстанцій не було жодних сумнівів щодо його повноважень. По суті спору, вважав постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 березня 2008 року між ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Веселівському РВ Запорізької РФ ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2008 року № 040826800010.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_7 отримав у користування земельну ділянку площею 42,9077 га, строком на 50 років. За користування зазначеною земельною ділянкою ОСОБА_7 зобов'язався щомісячно, з 01 по 30 жовтня поточного року сплачувати орендодавцям грошові кошти у розмірі 0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 409,45 грн. Проте, ОСОБА_7 свої обов'язки за договором належно не виконував.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-20гс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Статтею 2 Закону України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об'єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази і проаналізувавши їх доводи та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач систематично не виконував обов'язку зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 31 березня 2008 року, а саме не сплачував орендну плату у 2016,2018,2019 роках, що є підставою для розірвання вказаного договору.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-20гс18), є безпідставним та не спростовує висновків апеляційного суду, оскільки, на відміну від справи, яка переглядається, у вказаній справі судами було встановлено, що на момент подання позову про розірвання договору оренди заборгованості з орендної плати не існувало.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги щодо відсутності у представника позивачів повноважень на представлення їх інтересів, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, з огляду на таке.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі-Закон № 5076-VI).

Відповідно до ~law38~ під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до ~law39~.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога".

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

Заявник правильно вказує, що представник позивачів - адвокат Кравець О. О., надав до суду першої інстанції ордери на представництво їх інтересів, які не відповідають вказаним вимогам, оскільки в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" у них вказано "у будь-яких органах".

Проте, на думку колегії суддів, вказана обставина не може бути підставою для скасування правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, оскільки: позивачі не оскаржували судове рішення з наведеної підстави, а жоден з учасників процесу не висловлював свої заперечення чи сумніви у повноваженнях представника позивачів; звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, представник позивачів - адвокат Кравець О. О., надав суду ордери, які повністю відповідають вимогам ~law40~, зокрема, у них, у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога", вказано "у будь-яких органах, у т. ч. Запорізькому апеляційному суді", а подаючи до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, представник позивачів надав ордери, у яких вказано "у Верховному Суді".

Отже, немає жодних сумнівів щодо повноважень адвоката Кравця О. О. представляти інтереси ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у цій справі, тому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі відповідача доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк