Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 459/3458/14-ц

провадження № 61-16068св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 була одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 . В цій квартирі вона проживала одна. Жодної сторонньої допомоги від родичів вона не отримувала, хоча, з огляду на те, що була особою похилого віку, постійно потребувала такої допомоги. Відтак, ОСОБА_6 постійно зверталася за допомогою до сусідів.

Квартира позивача розташована поряд із квартирою ОСОБА_6 , а тому вона часто зверталась до ОСОБА_1 за допомогою. Фактично останні три роки позивач постійно допомагала ОСОБА_6 у її побуті, а саме, прибирала помешкання, займалась пранням, закупляла продукти харчування, виконувала інші дрібні доручення своєї сусідки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Після її смерті позивач дізналася, що 05 червня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого свою квартиру АДРЕСА_1 і все інше майно заповіла ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що у встановлений законом термін не прийняла спадщину, у зв`язку із чим їй було відмовлено у видачі свідоцтва та роз`яснено право звернення до суду на підставі положень статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Стверджує, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з причин вчинення щодо неї шахрайства.

Просила визначити їй додатковий двомісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 2 місяці з дати набрання рішенням законної сили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що причини пропуску строку є поважними, враховуючи дати виникнення, перебігу та результат судового спору у рамках цивільної справи № 459/3835/13-ц, а також вчинення щодо позивача злочину за ознаками частини першої статті 190 КК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач знала про відкриття спадщини і для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що обставини, на які посилалася позивач щодо наявності спору у рамках цивільної справи № 459/3835/13-ц, а також вчинення щодо позивача злочину за ознаками частини першої статті190 КК України, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивач не була позбавлена можливості подати нотаріусу заяву у строк, встановлений законом для прийняття спадщини. При цьому шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 сплинув ІНФОРМАЦІЯ_2, а до суду позивач звернулася у липні 2014 року, тобто за спливом 1 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасувати, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2020 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач зверталася до нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Зайця М. В. у квітні 2013 року і бажала подати письмову заяву про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено через відсутність свідоцтва про смерть ОСОБА_6 . Ці обставини підтвердив державний нотаріус Заєць М. В. при розгляді іншої цивільної справи № 459/3835/13-ц про визнання заповіту недійсним. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми частини 3 статті 1272 ЦК України. Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, Істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Зважаючи на конкретні обставини справи суд може визнати і інші обставини пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини поважними. На таку поважну причину позивач вказувала в суді першої інстанції, а саме внаслідок перешкоди у прийнятті у неї заяви нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Зайцем М. В., вона вимушено звернулась за правовою допомогою до секретаря судових засідань Сокальського районного суду Львівської області Коваль Ю. Я., яка внаслідок підробленого рішення на ім`я позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно - квартири по АДРЕСА_2 , засуджена за статтею 383 КК України. Однак суд апеляційної інстанції, необґрунтовано відкидаючи аргументи позивача, знівелював справедливий та неупереджений розгляд справи, дослідження доказів, скасував законне та справедливе рішення суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке полягає в тому, що він розглянув справу у відсутності позивача та його представника, який подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з перебуванням у відпустці. Постановою Львівського апеляційного суду у цій справі порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права. Судом апеляційної інстанції не врахований висновок Верховного Суду у складі постійної колеги суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 405/7058/19, згідно якого у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевіряли: чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , чи здійснювався нотаріусом виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Відтак судом апеляційної інстанції не врахований висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Суд апеляційної інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме статтю 63 Закону України «Про нотаріат» та пункти 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки вона безпідставна та необґрунтована, оскаржену постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 459/3458/14-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року матеріали цивільної справи № 459/3458/14-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Червоноградська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 05 червня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також все інше своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і на що вона буде мати законне право заповіла позивачу.

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 05 червня 2012, державний нотаріус Заєць М. В. Червоноградської державної нотаріальної контори 05 червня 2012 року посвідчив заповіт ВРС № 616166.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років у м. Червонограді Львівської області померла ОСОБА_6 .

08 серпня 2013 року ОСОБА_2 пред`явила позов до позивача про визнання заповіту недійсним.

29 серпня 2014 року Червоноградським МВ МВС України прийнято заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2014 року про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , яка в шахрайський спосіб заволоділа її коштами. В даній заяві позивач вказує про те, що у квітні 2013 року вона звернулася до ОСОБА_7 за юридичною допомогою з оформлення спадщини. Остання самостійно вчинила певні дії, які в результаті є шахрайськими. Безпосередньо нею підроблене рішення суду і вчинено шахрайські дії з банківськими документами, в результаті чого ОСОБА_7 привласнила собі 170 000 гривень.

24 листопада 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області ухвалив рішення у цивільній справі № 459/3835/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Червоноградська державна нотаріальна контора, про визнання права на спадщину за законом та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Червоноградська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Червоноградської державної нотаріальної контори про визнання недійсним/нікчемним заповіту ОСОБА_6 , визнання права на спадщину за законом шляхом визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2020 року вказане рішення суду від 24 листопада 2017 року та додаткове рішення від 19 вересня 2018 року залишено без змін.

Згідно листів Червоноградської місцевої прокуратури від 23 квітня 2019 року, 20 березня 2020 року у провадженні СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 12014140150001544 від 30 серпня 2014 року за фактом шахрайства щодо ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_3 , з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною першою статті 190 КК України. Зазначене також підтверджується витягом з ЄРДР та листом слідчого Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області від 13 березня 2020 року.

Із копії рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2013 року вбачається, що 20 березня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до державної нотаріальної контори м. Червонограда Львівської області про визнання права власності задоволено. Визнано право власності на квартиру по АДРЕСА_2 , яке складається з однієї житлової кімнати за вищевказаною адресою, яке було зареєстровано за ОСОБА_6 за ОСОБА_1 .

Згідно копії висновку експерта від 21 квітня 2017 року за результатами технічної експертизи документів, проведеної в кримінальному провадженні № 12014140150001544 від 21 квітня 2017 року, виявлено наявність ознак підробки рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2013 року.

По факту підробки зазначеного рішення суду внесено відомості до ЄРДР кримінальне провадження № 12020140150000283, зокрема про те, що 03 квітня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань внесено відомості про те, що 02 червня 2020 року із Червоноградського міського суду Львівської області надійшла ухвала про зобов`язання внести відомості в ЄРДР щодо підробки рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 березня 2013 року про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Встановивши, що датою відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 є ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті), із заявою про прийняття спадщини позивач не зверталася, звернулася до суду лише у липні 2014 року, тобто, більше ніж через шість місяців після дати відкриття спадщини, і в позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи та належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про те, що обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на підставу для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, наявність спору у рамках цивільної справи № 459/3835/13-ц , а також вчинення щодо позивача злочину за ознаками частини першої статті 190 КК України, не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили їй вчасно здійснити своє право на подання заяви про прийняття спадщини, та не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення такої дії.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, оскільки у цих справах зазначено, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що в квітні 2013 року позивач знала про наявність заповіту, складеного ОСОБА_6 на її користь.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає в тому, що він розглянув справу у відсутності позивача та його представника, який подав клопотання про перебування у відпустці.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволено; надана можливість учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів , а саме системи «EasyCon» 20 квітня 2021 року о 16 год. 30 хв. (т. 2 арк. спр.70-71).

20 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 25 серпня 2021 року о 10 год.40 хв.

Сторонам надіслано повістки-повідомлення про виклик до суду від 02 липня 2021 року (т. 2 арк. спр. 77-83).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач ОСОБА_1 отримала повістку-повідомлення про виклик до суду на 25 серпня 2021 року - 31 липня 2021 року (т. 2 арк. спр. 85).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 задоволено; надана можливість учасникам справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів , а саме системи «EasyCon» 25 серпня 2021 року о 10 год. 40 хв. (т. 2 арк. спр.108-109).

25 серпня 2021 року о 10 год 20 хв. до апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи з 20 серпня 2021 року в зв`язку з тим, що він перебуває у відпустці (т. 2 арк. спр. 111).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційний суд протокольною ухвалою відмовив у відкладенні розгляду апеляційної скарги (т. 2 арк. спр. 112-113).

В оскарженій постанові апеляційний суд обґрунтовано визнав неповажними причини неявки представника позивача ОСОБА_8 та визнав за можливе проводити розгляд справи без його участі.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано норми процесуального права під час розгляду справи та забезпечено реалізацію прав позивача. Відсутність в судовому засіданні позивача, якого було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання без надання нею відомостей про причини своєї відсутності та відмова в задоволенні клопотання її представника про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці не є порушенням норм процесуального права (стаття 372 ЦПК України), і не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду (пункт 5 частина перша статті 411 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норма матеріального та процесуального права. Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук