Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 362/1506/20

провадження № 61-17350св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Єлизавета Володимирівна,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Ліщишиним Ігорем Віталійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання недійсними свідоцтв.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 в період з лютого 2011 року до 27 квітня 2019 року проживала разом із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

27 квітня 2019 року ОСОБА_4 загинув унаслідок ДТП.

Позивач указувала, що за час спільного проживання за спільні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності. Однак після смерті ОСОБА_4 відповідачі в порядку спадкування оформили за собою право власності на всю вказану квартиру в рівних частках, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт її проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з лютого 2011 року до 27 квітня 2019 року;

визнати недійсними видані приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В. на ім`я спадкоємців померлого ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру;

визнати за нею право власності на 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області в складі судді: Марчука О. Л., від 05 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано недійсним видане приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В. на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво № 322 від 24 лютого 2020 року про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним видане приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є. В. на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво № 321 від 24 лютого 2020 року про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення Глави 8 СК України. Зокрема, за змістом досліджених судом письмових доказів та показань свідків, під час розгляду справи судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спільно проживали в одному житловому приміщенні, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного, спільно дбали про утримання свого житла, мали спільний бюджет, за взаємною згодою вирішували побутові питання, придбання майна, а їх відносини були усталеними і притаманними відносинам подружжя. Тому суд зробив висновок про існування факту проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції вказав, що критично оцінює заперечення представника відповідачів стосовно обставин зазначення ОСОБА_4 в укладеному із ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитному договорі № 1740 від 95 липня 2012 року, договорі купівлі-продажу квартири від 17 квітня 20212 року та інших письмових документах від імені загиблого, у стверджувальній формі про те, що «він ( ОСОБА_4 ) не перебуває в зареєстрованому шлюбі та у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу», оскільки вони суперечать показанням допитаних свідків та у зв`язку із смертю ОСОБА_4 станом на дату ухвалення цього рішення неможливо встановити причини з яких він вчиняв застереження саме такого змісту. Також суд не прийняв до уваги довідку Кодаківської сільської ради № 121 від 29 квітня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_4 фактично проживав по грудень 2012 року за місцем своєї реєстрації в селі Кодаки Васильківського району Київської області, оскільки зміст вказаної довідки прямо суперечить показанням допитаних по справі свідків (т. с. 1, а. с. 171).

Суд першої інстанції зазначив, що кредит на придбання квартири АДРЕСА_1 було виплачено за життя ОСОБА_4 , під час його спільного проживання разом із ОСОБА_1 однією сімє`ю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. У зв`язку з цим, суд вважав, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_4 . Натомість, позивачка не заявила позовних вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності. Як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання права власності позивача на 1/2 частину спірної квартири.

Суд першої інстанції вказав, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були його син ОСОБА_2 і батько ОСОБА_3 . Відповідно до виданих приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є.В. на ім`я спадкоємців померлого ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину за законом відповідачі по справі успадкували в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині. При видачі нотаріусом зазначених свідоцтв про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 на квартиру, не було враховано обставини набуття зазначеного нерухомого майна ОСОБА_4 в період його проживання разом із ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У зв`язку з цим, суд зробив висновок, що видача спірних свідоцтв на право на спадщину за законом на ім`я відповідачів, проведена із порушенням встановлених цивільним законом правил спадкування без урахування того, що спірне нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності. Тому оспорювані свідоцтва видані на ім`я відповідачів про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 необхідно визнати недійсними.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з лютого 2011 року по 27 квітня 2019 року. Встановлення даного факту позивачу необхідно для вирішення спору із спадкоємцями ОСОБА_4 щодо права власності на майно, яке позивач, посилаючись на положення статті 74 СК України, вважає спільним сумісним майном. У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України)». У позовних вимогах ОСОБА_1 просить встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4 в період з лютого 2011 року по 27 квітня 2019 року. Предметом позову є визнання права власності ОСОБА_1 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , як на частку і спільному сумісному майні. Право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_4 20 квітня 2012 року, що підтверджується витягом з ЄДРПНМ. Отже, предметом доказування у даній справі є обставини спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету та придбання вказаного нерухомого майна за спільні кошти в інтересах сім`ї в період набуття квартири у власність ОСОБА_4 .

Апеляційний суд зазначив, що приймаючи документи як докази, що підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з лютого 2011 року, суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки. Так, довідка № 20/04 від 14 квітня 2020 року, отримана позивачем після відкриття провадження у даній справі. Інформація, зазначена у вказаній довідці, за відсутності інших підтверджуючих доказів, викликає обґрунтований сумнів. Зокрема, матеріали справи не містять доказів зайняття головою правління ЖБК «Маяк-3» Мороз В. В. цієї посади в період, який охоплено даними довідки. Крім того, відсутні інші письмові докази, на підставі яких можливо перевірити факт спільної оплати ОСОБА_4 та ОСОБА_1 комунальних платежів за обслуговування та надання житлового-комунальних послуг. Довідка № 574 від 07 червня 2019 року депутата Васильківської міської ради Бурсової Л. П. також безпідставно взята до уваги судом першої інстанції, оскільки не є належним доказом, підтверджуючим факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією родиною та наявності усталених відносин, притаманних подружжю на час придбання спірного майна у власність. Довідка відділу з питань реєстрації місця проживання виконкому Васильківської міської ради № 1425 від 08 лютого 2019 року складена на підставі довідки № 574 від 07 червня 2019 року депутата Васильківської міської ради Бурсової Л. П., у зв`язку із чим також не може бути прийнята, як належний доказ у справі. Письмові докази, такі як заявка ОСОБА_1 на підключення Інтернету, копії фіскальних чеків, видаткові накладні, товарні чеки та інші документи фінансового характеру щодо придбання будівельних матеріалів, підтверджують лише обставини здійснення ремонту квартири АДРЕСА_1 , та не можуть свідчити про наявність сімейних правовідносин, притаманних подружжю на час набуття спірного майна у власність, а також не підтверджують придбання спірної квартири за спільні кошти. Довідка ТОВ «ВЗХ-Стар» від 13 березня 2020 року № 5, про укладення між даним товариством і ОСОБА_4 договору № 97 від 17 квітня 2012 року «Про надання послуг» не може бути взята до уваги, як належний доказ по справі, оскільки наведена в ній інформація про здійснення ОСОБА_1 оплати послуг по утримання будинку і прибудинкової території, з холодного водопостачання і водовідведення квартири АДРЕСА_1 має бути підтверджена іншими достовірними доказами (напр. відповідними платіжними квитанціями) Крім того, довідка не містить періоду здійснення ОСОБА_1 таких оплат. (а.с. 151).

Апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції вважав, що кредит на придбання спірної квартири було виплачено за життя ОСОБА_4 , під час його спільного проживання разом із ОСОБА_1 однією сім`ю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у ній доказами. Договір купівлі-продажу квартири був укладений між ТОВ «ВЗХ-СТАР» та ОСОБА_4 17 квітня 2012 року (том 1, а.с. 29). Відповідно до пункту 3.4 вказаного Договору, продаж вчинено за погоджену сторонами суму: 349 160 грн, яку представник продавця одержав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони заявляють про повний розрахунок за продану квартиру. Крім того, відповідно до пункту 9 Договору, до відома представника продавця був доведений зміст заяви Покупця про те, що на момент укладення договору він у шлюбі не перебуває, а кошти, які витрачаються на придбання квартири, не є спільною сумісною власністю, а є його особистою власністю. Матеріали нотаріальної справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 від 17 квітня 2012 року, якою він стверджує той факт, що на час складання заяви у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які могли би поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні (том 2 а.с. 174). Кредитний договір № 1740 з ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений ОСОБА_4 05 липня 2012 року, тобто після набуття ним у власність спірної квартири. Предметом кредитного договору №1740 від 05 липня 2012 року є надання Банком Позичальнику - ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 120 000 грн, на умовах повернення, строковості, сплати процентів за користування кредитними коштами. Виконання зобов`язань за Кредитним договором було забезпечено Іпотечним договором № 3970 від 05.07.2012 року, за умовами якого ОСОБА_4 передав Банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . (том 2 а.с. 105-108). При укладенні Кредитного договору №1740 від 05 липня 2012 року ОСОБА_4 своєю заявою засвідчив, що на момент укладення цього Кредитного договору в шлюбі не перебуває та сім`єю з будь-якою особою без реєстрації шлюбу не проживає, що підтверджується змістом Договору.

Апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції належної правової оцінки вказаним письмовим доказам не дав, дійшов помилкового висновку про їх відхилення з тих підстав, що вони суперечать показанням допитаних свідків та у зв`язку із неможливістю встановити мотиви ОСОБА_4 , з яких він вчиняв застереження такого змісту. Покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №129/2115/15-ц постанова від 14 лютого 2018 року. Крім того, з пояснень допитаних в ході розгляду справи судом першої інстанції свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не можна встановити ознак спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та наявність спільного бюджету, вкладання відповідних коштів та джерела їх походження саме на час набуття ОСОБА_4 у власність квартири АДРЕСА_1 . Разом із тим, суд першої інстанції у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період ОСОБА_1 мала з ОСОБА_4 спільний бюджет, не встановлено за рахунок яких коштів яких придбане спірне майно. Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на факт придбання спірної квартири за рахунок спільних коштів, не надала суду доказів, підтверджуючих джерело походження таких коштів, зазначивши в своїх поясненнях суду апеляційної інстанції про те, що частину грошових коштів дав ОСОБА_4 , а частину її батьки. З матеріалів справи також вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 по день його смерті було: буд. АДРЕСА_2 . Як платник податків ОСОБА_4 щорічно сплачував податки, що підтверджується податковими деклараціями, незмінно зазначаючи при цьому адресу проживання: АДРЕСА_3 . Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідачів ОСОБА_6 про те, що наявні в матеріалах справи письмові докази, такі як договір купівлі-продажу квартири, долучена до нього нотаріальна заява ОСОБА_4 , кредитний договір та матеріали кредитної справи спростовують висновки суду про те, що з лютого 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали разом як одна сім`я. Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю з лютого 2011 року, ведення ними спільного господарства та наявність спільного бюджету, за рахунок якого було можливим придбання спірного нерухомого майна.

Аргументи учасників справи

22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, які апеляційний суд відхилив з надуманих та формальних міркувань. Наголошує на тому, що відповідачі, зокрема, батько ОСОБА_4 протягом усього розгляду справи не заперечували, що позивачка та ОСОБА_4 проживали за однією адресою. Вказує, що єдиною підставою для відмови в задоволенні позову апеляційний суд визначив вказівку ОСОБА_4 при укладенні ним кредитного договору та договору купівлі-продажу квартири на те, що він не перебуває в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу.

Вказує, що незазначення в договорах щодо розпорядження нерухомим майном про перебування в сімейних відносинах без реєстрації шлюбу є поширеною в Україні практикою, оскільки в протилежному випадку необхідно отримувати додаткову згоду дружини. ОСОБА_4 не мав юридичної освіти, за допомогою спеціалістів при укладенні вказаних договорів не звертався та не надавав значення вказаним ним у договорах відомостей щодо неперебування в сімейних відносинах.

Акцентує увагу на тому, що спільне проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 тривало майже 9 років, що свідчить про усталеність їх відносин. Апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що позивачка не довела факт придбання спірної квартири за спільні кошти, незважаючи на презумпцію спільності права власності на майно, набуте в період проживання однією сім`єю.

ОСОБА_1 зазначає, що показання свідків підтверджують письмові докази та підтверджують реальність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_4 .

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується у частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

У грудні 2021 року від представника відповідачів до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі просять залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_4 за власні кошти придбав спірну квартиру та не визнавав факт спільного проживання з позивачкою однією сім`єю, про що свідчать відповідні застереження в договорах кредиту та купівлі-продажу квартири. Будь-яких коштів на придбання вказаної нерухомості позивачка не надавала. Вказують, що ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом зі своїм батьком за іншою адресою, з позивачкою був знайомий, інколи проводив вільний час, однак відносини, притаманні подружжю, між ними не виникли.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суди не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 377/228/19-ц, від 12 лютого 2020 року в справі № 725/1776/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 22 грудня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_11 .

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 17 квітня 2012 року він стверджує той факт, що на час складання заяви у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які могли би поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.

За договором купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2012 року ОСОБА_4 придбав у ТОВ «ВЗХ-СТАР» квартиру АДРЕСА_1 .

У договорі купівлі-продажу від 17 квітня 2012 року вказано, що:

продаж вчинено за погоджену сторонами суму: 349 160 грн, яку представник продавця одержав повністю від покупця до підписання цього договору. Сторони заявляють про повний розрахунок за продану квартиру (пункт 3.4 договору);

до відома представника продавця був доведений зміст заяви покупця про те, що на момент укладення договору він у шлюбі не перебуває, а кошти, які витрачаються на придбання квартири, не є спільною сумісною власністю, а є його особистою власністю (пункт 9).

Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 .

05 липня 2012 року ОСОБА_4 уклав із ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитний договір № 1740, за яким йому надано грошові кошти в сумі 120 000,00 грн, і для забезпечення виконання якого він передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

При укладенні кредитного договору № 1740 від 05 липня 2012 року ОСОБА_4 своєю заявою засвідчив, що на момент укладення цього кредитного договору в шлюбі не перебуває та сім`єю з будь-якою особою без реєстрації шлюбу не проживає, що підтверджується змістом договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 по день його смерті було: буд. АДРЕСА_2 . Як платник податків ОСОБА_4 щорічно сплачував податки, що підтверджується податковими деклараціями, незмінно зазначаючи при цьому адресу проживання: АДРЕСА_3 .

В порядку спадкування після ОСОБА_4 його батько та син 24 лютого 2020 року отримали свідоцтва №№ 321 і 322 відповідно про право на спадщину за законом, за якими ОСОБА_2 і ОСОБА_12 набули права власності на квартиру в рівних частках.

Згідно з довідкою ЖБК «Маяк-3» вих. № 20/04 від 14 квітня 2020 року в період часу з лютого 2011 року по листопад 2012 року в квартирі АДРЕСА_4 спільно проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_13 (син ОСОБА_1 ). ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спільно здійснювали комунальні платежі та надання житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

За змістом довідки № 574 від 07 червня 2019 року депутата Васильківської міської ради Бурсової Л. П. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Аналогічні відомості наявні в довідці відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Васильківської міської ради № 1425 від 08 лютого 2019 року.

Згідно з довідкою ТОВ «ВЗХ-Стар» від 13 березня 2020 року № 5 ОСОБА_1 здійснювала оплату послуг по утримання будинку і прибудинкової території, з холодного водопостачання і водовідведення квартири АДРЕСА_1 . При цьому договір про надання послуг за вказаною адресою укладено з ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки ОСББ «Благодать» № 7 від 16 квітня 2020 року в період часу з 16 грудня 2016 року по 27 квітня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 спільно проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_13 (син позивачки) та сплачували внески співвласників.

На виконання ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Іванковою І. О. направлено суду належним чином посвідчену копію справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Матеріали справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_4 від 17 квітня 2012 року, якою він стверджує той факт, що на час складання заяви у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які могли би поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 СК України, відсутні.

Кредитний договір № 1740 з ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений ОСОБА_4 05 липня 2012 року, тобто, після набуття ним у власність квартири АДРЕСА_1 .

Предметом кредитного договору № 1740 від 05 липня 2012 року є надання банком - ПАТ «Державний ощадний банк України» позичальнику - ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 120 000 грн, на умовах повернення, строковості, сплати процентів за користування кредитними коштами.

Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором № 3970 від 05 липня 2012 року, за умовами якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

При укладенні кредитного договору № 1740 від 05 липня 2012 року ОСОБА_4 своєю заявою засвідчив, що на момент укладення цього кредитного договору в шлюбі не перебуває та сім`єю з будь-якою особою без реєстрації шлюбу не проживає, що підтверджується змістом договору.

Позиція Верховного Суду

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частина четверта статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: «за змістом статей 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 377/228/19-ц (провадження № 61-21366св19) вказано, що: «встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, за умови, що вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, презюмує виникнення їх спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Норми статті 74 СК України, які є правовою підставою виникнення права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, що проживають однією сім`єю але не перебувають у шлюбі між собою, набрала чинності 01 січня 2004 року, а Кодекс про шлюб та сім`ю, який діяв на той час, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_3 почали спільно проживати, вказані відносини не врегульовував. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно».

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Обміркувавши аргументи касаційної скарги, підстави відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що:

при задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, суд першої інстанції вважав, що надані позивачкою довідки, документи фінансового характеру, а також показання свідків є достатніми доказами на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_14 однією сім`єю без реєстрації шлюбу на момент придбання спірного нерухомого майна;

апеляційний суд встановив, що довідки, надані позивачем, не є належними доказами в справі, оскільки не підтверджують факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю та наявності в них усталених відносин, притаманних подружжю, саме на час придбання спірного майна у власність. Колегія суддів зазначила, що надані ОСОБА_1 фіскальні чеки, видаткові накладні, товарні чеки та інші документи фінансового характеру щодо придбання будівельних матеріалів підтверджують лише обставини здійснення ремонту квартири АДРЕСА_1 та не свідчать про наявність між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 сімейних відносин, притаманних подружжю, на час набуття спірного майна у власність. Надаючи оцінку показанням свідків, допитаних місцевим судом, апеляційний суд установив, що з пояснень допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 неможливо встановити ознак спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та наявність спільного бюджету;

суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до пункту 9 договору купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2012 року на момент укладення договору покупець у шлюбі не перебуває, а кошти, які витрачаються на придбання квартири, є його особистою, а не спільною сумісною власністю. Згідно нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_4 від 17 квітня 2012 року він стверджує той факт, що на час складання заяви у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання квартири за цим договором, є його особистою приватною власністю, а особи, які могли би поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до статей 65, 74 та 97 ЧК України відсутні. Подібні за змістом застереження містилися й в укладеному ОСОБА_4 з ПАТ «Державний ощадний банк України» кредитному договорі № 1740 від 05 липня 2012 року;

за таких обставин, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину;

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом презумпції спільності права власності на майно, придбане в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Встановлені апеляційним судом обставини не дають підстав уважати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто, між ними не виникли відносини, притаманні подружжю, набуття ОСОБА_4 у квітні 2012 року квартири АДРЕСА_1 не свідчить про поширення на неї правового режиму спільної сумісної власності.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що показання свідків підтверджують письмові докази та підтверджують реальність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_4 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц (провадження № 61-2080св18) зазначено, що: «для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Вказані обставини судом не встановлено, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту».

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року в справі № 377/228/19-ц (провадження № 61-21366св19). За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині - без змін. Тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Ліщишиним Ігорем Віталійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук