Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 229/6580/19

провадження № 61-15582св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Корчистої О. І., Папоян В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» про визнання договору емфітевзису недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 01 вересня 2013 року, укладений між ним (власником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» (далі - ТОВ «Агро-Бета») - емфітевтом, площею 4,52 га кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; скасувати запис про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що виникло на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного між ним - ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Бета» щодо земельної ділянки площею 4,52 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0053; стягнути з ТОВ «Агро-Бета» на його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,52 га, кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0053, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.

В 2018 року позивачу стало відомо, що між ним та ТОВ «Агро-Бета» було укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який був зареєстрований 28 травня 2016 року.

Вважає зазначений договір емфітевзису недійсним, оскільки він укладений від його імені особою, яка не мала повноважень на укладення договору емфітевзису, а сам він цей договір не підписував.

Станом на 06 березня 2018 року довіреність, на підставі якої діяв представник за довіреністю, позивачем скасована.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дружківський міський суд Донецької області рішенням від 09 березня 2021 року під головуванням судді Лебеженка В. О. позовні вимоги задовольнив.

Визнав недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який укладений 30 квітня 2014 року між ОСОБА_1 , в особі його представника ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Бета», кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.

Зобов`язав ТОВ «Агро-Бета» повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не надавав представнику право на укладання конкретного договору - правочину щодо надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Повноваження повіреного на укладання договору емфітевзису відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1425587300:06:000:0053 від імені ОСОБА_1 довіреність не містить.

Донецький апеляційний суд постановою від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Бета» задовольнив. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Бета» про визнання договору емфітевзису недійсним відмовив.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту укладення представником договору оренди з перевищенням своїх повноважень, або укладення його після скасування довіреності. Договір укладений з дотриманням норм чинного законодавства, право оренди зареєстровано в порядку, чинному на момент його реєстрації, судом не встановлено факту порушення прав позивача при укладенні спірного договору, а тому відсутні підстави для визнання договору емфітевзису недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в якій просив оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 229/1722/18 (провадження № 61-4317св19), від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 191/283/18 (провадження № 61-4757св19).

Зазначає, що у разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можна вважати, що правочин, укладений в результаті таких дій повіреним, відповідає вимогам закону.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року представник відповідача ТОВ «Агро-Бета» - директор Скроботов Є. А., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 , в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої.

Представник відповідача зазначає, що висновки апеляційного суду правильні. Вважає, що договір емфітевзису було укладено без перевищення повіреним своїх повноважень, а тому аргументи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської с/ради Ясинуватського району Донецької області.

Згідно з довіреністю від 18 березня 2011 року № 1579 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_2 бути його представниками з усіма необхідними повноваженнями з будь-яких питань, які стосуються його, як власника земельної ділянки площею 4,52 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської с/ради Ясинуватського району Донецької області. Строк дії довіреності до 18 березня 2031 року.

Для цього надав їм право представляти його інтереси з усіх без винятку питань, що стосуються його як власника земельної ділянки, зокрема укладати договори оренди земельної ділянки; договори про розірвання укладених договорів; визначати термін та інші суттєві умови договору самостійно та на власний розсуд. За цією довіреністю представники мають право подавати, підписувати всі заяви та будь-які документи, а також здійснювати інші юридично значимі дії, передбачені чинним законодавством та які на думку представників будуть доцільними для правильного і ефективного захисту його законних інтересів і прав при здійсненні наданих цією довіреністю повноважень.

30 квітня 2014 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 з одного боку та ТОВ «Агро-Бета», в особі ОСОБА_4 з іншого боку, був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 4,52 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської с/ради Ясинуватського району Донецької області. Строк дії договору - 100 років.

За даним договором власник передає емфітевту на строк дії договору емфітевзису право емфітевзису на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, Соловйовська сільська рада (пункт 2.1. договору).

Пунктом 4.1 вказаного вище договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації в державних органах з реєстрації емфітевзису за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до пункту 6.1 вказаного вище договору, кожна зі сторін заявляє та гарантує, що вона має повну правоздатність та дієздатність, а також має право на укладення цього Договору, та інших цивільно-правових угод відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 6.3 вказаного вище договору, власник земельної ділянки заявляє, що повністю добровільно, на підставі власного рішення і власного розуміння наслідків дій, передбачених даним договором, укладає цей договір на умовах, їм передбачених.

06 березня 2018 року дію довіреності від 18 березня 2011 року, бланк ВРI 498545, приватним нотаріусом Василенко В. А. припинено на підставі заяви ОСОБА_1 про скасування довіреності від 18 березня 2011 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ «Агро-Бета» за вказаним договором прийнято Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 14 вересня 2016 року (а. с. 6).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2021 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував цивільну справу із Дружківського міського суду Донецької області.

07 грудня 2021 року цивільна справа № 229/6580/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.

Зокрема, у разі вчинення правочину представником позивача, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Відповідно до частин першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

За змістом довіреності від 18 березня 2011 року ОСОБА_1 надав повіреним ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) право представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, які стосуються його, як власника земельної ділянки площею 4,52 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0053, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

Для виконання цих повноважень ОСОБА_1 надав представникам право здійснювати конкретні, визначені у довіреності дії та визначив їх право на укладання від його імені конкретних договорів, обумовивши це у довіреності, зокрема: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки.

Зміст вказаної довіреності свідчить про те, що довіритель надав право представникам на укладання конкретних договорів, а саме: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, однак не уповноважував повірених на укладання від його імені іншого за правовими наслідками та менш вигідного для довірителя договору - договору емфітевзису, який було укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік.

Отже, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого суду, неправильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки довіреність, на підставі якої було вчинено оспорений правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису (який було укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1425587300:06:000:0053, власником якої є позивач.

Отже, колегія Верховного Суду погоджується із висновками місцевого суду та вказує, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису, який укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік, відносно земельної ділянки, власником якої є позивач.

Апеляційний суд зробив неправильний висновок, тому що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, не погодив такий відступ із довірителем і не отримав наступного схвалення останнім, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, та як наслідок, підставою для зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 229/1724/18 (провадження № 61-5607св19) та у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 229/1721/18 (провадження № 61-4425св19).

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованими аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судами встановлено повно, але апеляційний суд неправильно застосував матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, прийняту ним постанову слід скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а апеляційний суд його помилково скасував.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції касаційну скаргу задовольнив, постанову апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції залишив в силі, на користь ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Агро-Бета» підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, в розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 141 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасувати.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» на користь ОСОБА_1 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок у відшкодування судових витрат.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук