Постанова

Іменем України

07 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 140/1117/16-ц

провадження № 61-23892св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ХоптиС. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,

Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати -ОСОБА_9. За життя, 21 листопада 2000 року ОСОБА_9 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області ОСОБА_10, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 приватизована земельна ділянка площею 0,45 га, земельний сертифікат (пай), який перебуває у колективній власності СТОВ «Прогрес» с. Обідного Немирівського району Вінницької області, грошові вклади, що знаходяться на вкладах в Немирівському ощадному банку на рахунку № НОМЕР_1 ощадної книжки

НОМЕР_2 та рахунку Н-46 ощадної книжки НОМЕР_3 і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідала всім своїм дітям: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 Всі спадкоємці знали про зміст цього заповіту. Однак в подальшому стало відомо, що після смерті матері спадщину оформила на своє ім'я одна із сестер - ОСОБА_5 За підробку заповіту

від 08 липня 2002 року, підробку підпису ОСОБА_6 в заяві про відмову від спадщини, і за використання зазначених завідомо підроблених документів та заволодіння шляхом обману чужим майном на загальну суму 40 652,00 грн ОСОБА_5 засуджена за частинами першою та третьою статті 358 та частиною третьою статті 190 КК України. Неправомірні дії ОСОБА_5 і ОСОБА_10, проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження призвели до того, що вона вчасно не змогла оформити спадщину. 21 січня 2016 року набрав законної сили вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2015 року відносно ОСОБА_5, звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини, де їй було усно відмовлено у прийнятті її заяви.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_4 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки вважає, що пропустила його з вищезазначених поважних причин.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Алєксєєнка В. М. від 17 листопада 2016 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальних органів терміном до 17 січня 2017 року, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті її матері ОСОБА_9

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 пропустила установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини із поважних причин, а саме у зв'язку із наявністю кримінального провадження за фактом підробки заповіту від імені ОСОБА_9

від 08 липня 2002 року та заяви ОСОБА_11 про відмову від спадщини, та заволодінні за допомогою цих документів правом на спірне майно.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що підстава, на яку посилалася ОСОБА_4 щодо поважності пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, факт підробки іншим спадкоємцем - ОСОБА_5 заповіту від 08 липня 2002 року та підпису про відмову від прийняття спадщини, а в подальшому розгляд кримінального провадження щодо зазначених дій, не є поважною причиною, що перешкоджало їй вчасно подати таку заяву. ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину не за заповітом, а за законом, в матеріалах спадкової справи відсутній заповіт від 08 липня 2002 року, який, як зазначила ОСОБА_4, перешкоджав їй подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконним і необґрунтованим, а висновки не відповідають обставинам справи, оскільки суд апеляційної інстанції, як на докази, посилався на обставини, які за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2015 року визнано злочинними діями ОСОБА_5

та ОСОБА_10 Апеляційним судом не було взято до уваги той факт, що ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 20 жовтня 2004 року, тобто більше ніж через 16 місяців після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або

(та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_9, яка є матір'ю ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

(а.с. 8).

21 листопада 2000 року ОСОБА_9 було складено заповіт, яким все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі житловий будинок з погосподарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, приватизована земельна ділянка площею 0,45 га, земельний сертифікат (пай), який перебуває у колективній власності СТОВ «Прогрес» с. Обідного, грошові вклади, що знаходяться на вкладах в Немирівському ощадному банку на рахунку № НОМЕР_1 ощадної книги

НОМЕР_2 та рахунку Н-46 ощадкнижки НОМЕР_3 взагалі все те, що буде належати її на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідала всім своїм дітям: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 9).

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2015 року ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні злочинів, що передбачені частиною першою та четвертою статті 358, частиною третьою статті 190 КК України, а саме в підробці і використанні заповіту своєї матері ОСОБА_9 від 08 липня 2002 року, а також заяви від імені ОСОБА_11 про відмову від спадщини, заволодінні за допомогою цих документів правом на майно

(а.с. 10-14).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленум Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Разом з тим, відповідно до пунктів 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року. Правила книги шостої «Спадкове право» ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

В другому та третьому абзацах пункту 24 вказаної Постанови № 7 роз'яснено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_5 від 20 жовтня 2004 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом державним нотаріусом Немирівською державної нотаріальної контори Вінницької області було відкрито спадкову справу № 702/2004 після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ніхто із спадкоємців впродовж встановленого законом шестимісячного строку заяву про прийняття спадщини не подавав, а ОСОБА_5 прийняла спадщину і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а не за заповітом, у зв'язку з тим, що фактично прийняла спадщину, так як взяла на зберігання після смерті ОСОБА_9 і пред'явила правовстановлюючі документи на майно, що підтверджено довідкою сільської ради.

Після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини закінчився 12 грудня цього ж року.

В зв'язку з тим, що спадщина не була прийнята ніким із спадкоємців, відповідно до пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень до спірних правовідносин застосовуються правила книги шостої Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини третьою статті 1272 ЦК України позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 6 пункту 24 Постанови від 30 травня 2008 року № 3 «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Проте поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов'язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов'язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо.

Апеляційний судна підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов правильного висновку про те, що підстава, на яку посилалася

ОСОБА_4 щодо поважності пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, факт підробки іншим спадкоємцем ОСОБА_5 заповіту від 08 липня 2002 року та підпису про відмову від прийняття спадщини, а в подальшому розгляд кримінального провадження щодо зазначених дій, не є поважною причиною пропуску строку для подання до нотаріальної контори у передбаченому законом порядку заяви про прийняття спадщини.

При цьому правильно посилався на те, що ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину не за заповітом, а за законом, а в матеріалах спадкової справи відсутній заповіт від 08 липня 2002 року, наявність якого, на думку ОСОБА_4, перешкоджала їй вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Апеляційним судом вірно враховано, що з моменту відкриття спадщини і до моменту звернення ОСОБА_12 з позовом про визначення додатково строку для прийняття спадщини минуло 13 років.

Наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_5 не могло бути перешкодою для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4, оскільки прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця і залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій - подання до нотаріальної контори письмової заяви, оскільки ОСОБА_4 не навела обставин, які б вказували на об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для неї та перешкоджали їй вчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а наведені нею причини не є поважними, тому обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги, не спростовують висновків апеляційного суду, про відсутність підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини на які посилається ОСОБА_4, зокрема наявність кримінального провадження відкритого щодо ОСОБА_5, не є причиною пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_4, на вчинення дій, подання до нотаріальної контори заяви, для прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О.В. Білоконь

Є.В. Синельников