Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 404/5750/16-ц

провадження № 61-35548св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2017 року у складі судді Панфілової А. В., додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2017 року у складі судді Панфілової А. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування цим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є власником 1/2 частини домоволодіння з надвірними будівлями, що розташоване по АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті його дружини - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказане домоволодіння складається із двох будинків, в одному з яких проживає ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_4, в іншому - флігель, який є незавершеним будівництвом з 2009 року за згодою ОСОБА_6 проживає він, його дружина і їх двоє неповнолітніх дітей.

Оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_6 перебували у пенсійному віці, потребували сторонньої допомоги, він з дружиною надавали їм таку допомогу, здійснювали ремонт будинку, займалися похованням дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6

З серпня 2016 року ОСОБА_3 та його нова дружина - ОСОБА_4 чинять йому перешкоди у користуванні двором, прибудинковою територією, вхідними воротами і надвірними будівлями.

На підставі вказаного, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 грудня 2016 року, просив суд зобов'язати ОСОБА_3 надати доступ до прибудинкової території та надвірних будівель домоволодіння по АДРЕСА_1 і належного йому майна, не чинити йому перешкоди у їх користуванні; надати дублікати ключів від надвірних будівель і воріт; визначити його право і порядок користування 1/2 частиною незавершеного будівництва - житлового флігеля на правах члена сім'ї; заборонити і зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, не втручатися в його особисті, майнові та житлові права і їх обмеження; вселити його у житловий флігель з передачею ключів від вхідних дверей; визнати за ним право проживання та користування житловим флігелем; усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідачів привести житлове приміщення у попередній, належний для проживання стан.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і визначення порядку його користування відмовлено.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про вселення у житловий флігель з наданням ключів від вхідних дверей, визнання за права проживання і користування житловим флігелем, зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, не втручатися в його особисті, майнові та житлові права і їх обмеження відмовлено.

Судові рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що позивач не є членом сім'ї власника спірного житлового приміщення, тимчасово наймав житловий флігель, тому він у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження набуття права користування житлом. Наявність заповіту, складеного на його користь, який у подальшому було скасовано заповідачем, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2017 року і додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно встановивши обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки він не є членом сім'ї відповідача - власника спірного житлового приміщення. Крім того, позивач не надав суду доказів набуття права користування житлом на правах члена сім'ї власника цього житла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року встановлено, що у 2009 році він зі своєю сім'єю на правах членів сім'ї за згодою подружжя ОСОБА_3 вселився до спірного житлового приміщення. При цьому, між ними була досягнута домовленість, що він доглядає і надає допомогу ОСОБА_3 і ОСОБА_6, а останні передають йому у власність частину домоволодіння, а саме - житловий флігель. Таким чином, він відповідно до положень статті 405 ЦК України набув право користування житловим приміщенням як член сім'ї власника приватного будинку. Після смерті ОСОБА_6 і одруження ОСОБА_3 з ОСОБА_7, йому стали чинитися перешкоди у користуванні домоволодінням по АДРЕСА_1.

Відзив на касаційну скаргу відповідачами не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом є власником 1/2 частини домоволодіння з надвірними будівлями, що розташоване по АДРЕСА_1, у порядку спадкування після смерті дружини - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки квартального комітету від 26 вересня 2014 року № 21 ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_8 протягом п'яти останніх років проживали у вищевказаному будинку.

09 серпня 2014 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким заповів усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде йому належати, ОСОБА_1

Заповітом від 07 вересня 2016 року ОСОБА_3 скасував раніше складений ним заповіт від 09 серпня 2014 року і заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде йому належати, ОСОБА_7

11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 11 жовтня 2016 року, виданого Кіровоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач не є і не був членом сім'ї власника житлового будинку по АДРЕСА_1, тимчасово винаймав житловий флігель, і не надав суду доказів набуття права користування житлом на правах члена сім'ї власника цього житла.

З таким висновком судів повністю погодитися не можна.

Так, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 404/5498/16-ц (провадження № 61-12406св18), у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, встановлено, що ОСОБА_1 вселився до житлового будинку по АДРЕСА_1 як член сім'ї власника цього житла.

У частині третій статті 61 ЦПК України 2004 року визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містяться й у частині четвертій статті 82 ЦПК України.

Вказане свідчить, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційним судом, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки не врахував обставини, встановлені преюдиційним судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ОСОБА_1 і ОСОБА_3

Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам не дана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, то ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2017 року, додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников Ю. В. Черняк