Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа №2-3760/10

провадження №61-23275св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач - третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_2, відповідач - позивач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Міміно»,

особа, яка зверталась з апеляційною скаргою - комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Міміно» на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Міміно» (далі -

ТОВ «Міміно»), у якому просив стягнути з відповідача грошові кошти за договором про надання послуг у розмірі 10 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору про надання послуг від 01 лютого 2010 року, укладеного між ним та ТОВ «Міміно», позивач зобов'язався надати послуги з реєстрації права власності за

ТОВ «Міміно» на нерухоме майно - будівлю та споруди кафе. Згідно укладеного договору ТОВ «Міміно» зобов'язалося сплатити позивачу кошти у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати за виконання ТОВ «Міміно» зобов'язань по сплаті ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10 000 грн, про що 01 лютого 2010 року було укладеного договір поруки. Оскільки відповідачі умови договору щодо оплати коштів не виконали, позивач просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів, як замовника та поручителя кошти за договором.

У квітні 2010 року ТОВ «Міміно» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просило визнати за ТОВ «Міміно» право власності на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди кафе, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2010 року між сторонами дійсно було укладений договір про надання послуг з реєстрації права власності на нерухомий об'єкт. За умовами укладеного договору позивач ТОВ «Міміно» зобов'язався сплатити ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн. У свою чергу, відповідач у строк до 01 березня 2010 року зобов'язаний провести реєстрацію права власності на нерухоме майно. Проте, до звернення до суду із позовом правоустановчі документи позивач не отримав, умови договору не виконано.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2010 року у складі судді Багрової А. Г., з урахуванням ухвали від 28 грудня 2010 року про виправлення описки, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову.

Зустрічний позов ТОВ «Міміно» задоволено. Визнано за ТОВ «Міміно» право власності на будівлі та споруди кафе, які розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 та складаються з: будівлі кафе літ.А-1,загальною площею 246,2 кв. м, прибудова літ.А-1, підсобна будівля літ.Д-1, загальною площею 8,4в.м, навіс літ.Б, навіс літ.В, навіс літ.Г, навіс літ.Е, навіс літ.Ж, навіс літ.З, навіс літ.И, навіс літ.Л, навіс з трапом літ.К, підпірна стінка №1, сходів з пантусом№2,хвіртки №3,огорожі №4, огорожі №5, хвіртки №6, підпірна стінка №7, сходів №8, хвіртки №9, мостіння І. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У серпні 2017 року комунальне підприємство «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (далі -

КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю»), яке не брало участі у розгляді справи, звернулось з апеляційною каргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 22 жовтня 2010 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «Міміно» про визнання право власності на будівлі та споруди кафе.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» задоволено.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 22 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ «Міміно» скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю доказів на підтвердження законності будівництва спірного нерухомого майна в межах водоохоронної зони, за наявності прямого обмеження на будівництво капітальних будівель та споруд в договорі оренди. Апеляційний суд також указав на відсутність факту виділу земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно, що порушує права територіальної громади м. Дніпра, а відтак, спірне нерухоме майно є самочинно збудованим, а в суду не має правових підставі для визнання за ТОВ «Міміно» права власності на це майно.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ТОВ «Міміно» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи апеляційну скаргу

КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю», суд апеляційної інстанції не врахував, що останнє не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки чи нерухомого майна, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до порушення прав територіальної громади

м. Дніпра, але на КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» не покладено функції представництва територіальної громади та захисту прав в судових органах, а тому не є особою у розумінні частини першої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, яка має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що апеляційним судом порушені вимоги статті 364 ППК України, у зв'язку із чим судом безпідставно ухвалою від 01 березня 2018 року, яка не оскаржується окремо від судового рішення, відмовлено в задоволенні заяви КП «Бюро обліку майнових праві та діяльності з нерухомістю» про відмову від апеляційної скарги.

Крім того, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції не дослідив питання пропуску КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» строку звернення з апеляційною скаргою.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За положеннями частини першої статті 223 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

З матеріалів справи вбачається, що Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішення було ухвалено 22 жовтня 2010 року, з апеляційною скаргою КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» звернулося 21 серпня 2017 року, тобто майже через сім років, з пропуском встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, строку, заява про поновлення такого строку в матеріалах справи відсутня, відсутнє й клопотання про поновлення строку безпосередньо в апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня

2017 року відкрито апеляційне провадження у справі, розпочато підготовчі дії для призначення справи до розгляду в апеляційному суді.

Згідно зі статтею 72 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження у справі.

Суддею-доповідачем не вирішено питання про залишення скарги без руху для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на виконання вимог частини третьої статті 297 ЦПК України, а вчинено процесуальні дії поза межами процесуальних строків.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Зазначені обставини апеляційний суд залишив поза увагою, в порушення вищенаведених вимог цивільного процесуального закону відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу КП «Бюро обліку майнових праві та діяльності з нерухомістю» на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, при тому, що строк на апеляційне оскарження такого рішення поновленим не був.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» дізналось з отриманого 11 серпня 2017 року листа правового забезпечення Дніпровської міської ради не давало апеляційному суду права на розгляд справи без поновлення строків, встановлених законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, яка чітко визначена як певна процесуальна дія частиною третьою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на момент відкриття апеляційного провадження у справі.

За викладених обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міміно» задовольнити частково.

РРР ішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня

2018 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області

від 08 вересня 2017 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська