Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 641/2795/16-ц

провадження № 61-20728 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивачів - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року у складі судді Боговського Д. Є. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду

з позовом до ОСОБА_4 ,третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»),

про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 14 грудня 2015 року

ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN TIGUAN», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Льва Ландау, 20 у місті Харкові, при зміні напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , власником якого

є ОСОБА_1 , який, у свою чергу, зіткнувся із автомобілем «TOYOTA AURIS», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

У результаті ДТП їхні транспортні засоби отримали механічні пошкодження.Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 січня

2016 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності

за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 січня 2016 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 7 частини першої статті

247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення).

Вказували, що вони звернулися до страховика із повідомленням про настання вказаної події та надали необхідні для отримання страхового відшкодування документи. Страховиком було проведено огляд пошкоджених транспортних засобів, зроблено розрахунок та здійснено виплату страхового відшкодування у межах ліміту відшкодування у повному обсязі за вирахуванням франшизи у розмірі 49 500,00 грн, кожному з них.

Для повної оцінки вартості збитку вони звернулись до суб`єкта оціночної діяльності із заявами про проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно із звітом дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 30 грудня 2015 року № 550/2015 матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY», номерний знак НОМЕР_2 ,

з врахуванням втрати товарної вартості обчислений у розмірі 199 240,80 грн, а відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця

від 26 лютого 2016 року № 123/2016 матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу «TOYOTA AURIS», номерний знак

НОМЕР_3 , з врахуванням втрати товарної вартості обчислений у розмірі 191 540,68 грн. Крім того, за виготовлення вказаних звітів ними було сплачено по 800,00 грн, кожним.

Таким чином, розмір невідшкодованої завданої матеріальної шкоди, який не покритий страховим відшкодуванням і підлягав стягненню з відповідача, становив: 150 540,80 грн на користь ОСОБА_1 та 142 840,68 грн

на користь ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь вказаний розмір матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та вирішити питання понесених ними судових витрат.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 липня

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження спричинення шкоди їхньому майну саме внаслідок винних дій ОСОБА_4 . При цьому районний суд послався

на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах: від 07 лютого

2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі

№ 927/623/18.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова

від 11 липня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року у справі № 641/12232/15-п вину відповідача у ДТП не встановлено, з аналізу інших доказів, зокрема,

з висновку судової автотехнічної експертизи від 20 червня 2018 року

№ 9681, у діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідності Правилам дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 10 жовтня 2001 року № 1306, які б з технічної точки зору знаходилися

у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просить рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року

та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , або направити справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі,

витребувано цивільну справу № 641/2795/16-ц із Комінтернівського районного суду м. Харкова та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій

не з`ясували всіх обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надали належної оцінки наявним у справі доказам.

Постанова Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року

у справі № 641/12232/15-п не доводить відсутності вини відповідача

у вчиненні ДТП, а лише звільняє його від адміністративної відповідальності.

Заявник стверджує, що у матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями ОСОБА_4 та завданою позивачам шкодою, а висновок судової автотехнічної експертизи

від 20 червня 2018 року № 9681 їм суперечить, є сумнівним, а тому не може бути покладений в основу судового рішення.

Також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену

у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів

та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи

від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

14 грудня 2015 року по проспекту Льва Ландау, 20 у місті Харкові відбулася ДТП за участю транспортних засобів: «VOLKSWAGEN TIGUAN», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , «VOLKSWAGEN CADDY», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , власником якого є ОСОБА_1 , та «TOYOTA AURIS», номерний знак НОМЕР_3 ,

під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 січня

2016 року у справі № 641/12232/15-п ОСОБА_4 притягнуто

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року у справі № 641/12232/15-п постанову Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 січня 2016 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення).

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4

на момент ДТПбула застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено виплату страхового відшкодування у межах ліміту відшкодування у повному обсязі за вирахуванням франшизи у розмірі 49 500,00 грн, кожному з них.

Тлумачення статті 1188 ЦК України свідчать про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 07 лютого

2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі

№ 927/623/18.

Крім того, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності

за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

У постанові Апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року

у справі № 641/12232/15-п зазначено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ДТП не мотивований, зміст пояснень учасників ДТП та інших доказів, які суд прийняв до уваги, не розкритий

та не проаналізований, оцінка їм не дана.

У справі, яка переглядається, за клопотанням учасників справи судом першої інстанції призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса.

У висновку судової автомеханічної експертизи від 20 червня 2018 року

№ 9681 експертом надано оцінку поясненням свідків та водіїв-учасників ДТП та зазначено, що в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходились

в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильні висновки

про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1

та ОСОБА_2 .

Доводи про те, що висновок судової автомеханічної експертизи

від 20 червня 2018 року № 9681 ґрунтується виключно на поясненнях відповідача, є сумнівним, а тому безпідставно покладений в основу оскаржуваних судових рішень, є необґрунтованими, так як експертом надано оцінку всім поясненням учасників та свідків ДТП, а судами було оцінено висновок експерта разом з іншими доказами.

При цьому в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Крім того, за клопотанням позивачів у справі судом першої інстанції призначено повторну судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту експертиз, однак вона не була проведена, оскільки не було здійснено її оплату.

У суді апеляційної інстанції позивачі чи їх представник не заявляли клопотань про призначення повторної судової автотехнічної експертизи.

Таким чином, доказів на підтвердження спричинення шкоди майну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок винних дій ОСОБА_4 матеріали справи не містять, позивачі таких доказів не подали, що є їхнім процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1

та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 липня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 жовтня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько