Постанова

Іменем України

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 127/10902/19

провадження № 61-1548св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (далі - ТОВ "ЖЕО") про встановлення порядку користування жилим приміщенням, поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі ордера від 08 грудня 1988 року є наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка не приватизована, житловою площею 38,3 кв. м, загальною площею 63,1 кв. м.

Окрім нього, в зазначеному житловому приміщені зареєстровані його колишня дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, дружина сина ОСОБА_4, онук ОСОБА_5 та правнук ОСОБА_6, фактично проживають лише син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4.

З 1993 року до теперішнього часу він користується кімнатою площею 11,6 кв. м, яка має вихід на балкон площею 0,8 кв. м. Інші кімнати площею 17,0 кв. м та 9,7 кв. м займають відповідачі.

Зазначав, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, страждає на серцево-судинні захворюванням, йому необхідна для проживання окрема ізольована кімната з виходом на балкон, проте відповідачі перешкоджають йому у користуванні нею, між сторонами постійно виникають конфлікти щодо порядку користування спірним житловим приміщенням, розрахунків за комунальні послуги.

З урахуванням наведеного, просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1:

- виділити йому у користування житлову кімнату площею 11,6 кв. м та балкон площею 0,8 кв. м, загальною площею 12,4 кв. м;

- у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділити житлову кімнату площею 17,0 кв. м;

- у користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 9,7 кв. м;

- місця загального користування, а саме: коридор площею 3 кв. м, ванну кімнату площею 2,6 кв. м, вбиральню площею 1,2 кв. м, кухню площею 8,4 кв. м, передпокій площею 7,2 кв. м, вбудовані шафи площею 0,4 кв. м та 1,2 кв. м залишити в спільному користуванні сторін

- зобов'язати ТОВ "ЖЕО" провести поділ особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до встановленого порядку користування квартирою, відкривши на його ім'я новий особовий рахунок, закріпивши при цьому існуючий особовий рахунок № НОМЕР_1 за ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що житлова площа квартири становить 38,3 кв. м і запропонований позивачем порядок користування спірною квартирою призведе до погіршення житлових умов інших членів сім'ї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди формально підійшли до вирішення спору, обмежившись лише норами житлової площі на одну особу.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Вінницького міського суду Вінницької області справу № 127/10902/19.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 08 грудня 1988 року ОСОБА_1 на склад сім'ї з 3 осіб (ОСОБА_1, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - син) наданий ордер № 2026 на право заняття трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та 01 липня 2014 року з ним укладений договір найму житла в будинках комунальної власності.

Зазначена квартира відноситься до державного житлового фонду та не приватизована її мешканцями, розташована на IV поверсі 9-ти поверхового будинку й складається з трьох окремих кімнат площею 11,6 кв. м, 17,0 кв. м, 9,7 кв. м, кухні площею 8,4 кв. м, ванної кімнати площею 2,6 кв. м, вбиральні площею 1,2 кв. м, коридору площею 3,0 кв. м, передпокою площею 7,2 кв. м, двох вбудованих шаф площею 0,4 та 1,2 кв. м, житловою площею 38,3 кв. м, загальною площею 63,1 кв. м. Крім того, квартира обладнана балконом площею 0,8 кв. м.

У спірному житловому приміщенні зареєстровані: ОСОБА_1 - квартиронаймач, його колишня дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, невістка ОСОБА_4, онук ОСОБА_5, правнук ОСОБА_6.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно з рішенням виконкому міської ради від 25 грудня 2014 року перебуває на квартирному обліку при виконкомі міської ради загальної черги та включений у список на позачергове отримання житла.

Також суди встановили наявність між сторонами конфліктних відносин з приводу користування спірним житлом, що було підставою для неодноразового звернення позивача до органів місцевого самоврядування, прокуратури, поліції та суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовий статус житлових приміщень, що перебувають у державній власності, регулюється житловим законодавством та умовами договорів, на підставі яких дане майно передано у користування.

За правилами частини 1 статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до статті 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 104 ЖК Української РСР.

У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Отже, законодавством визначено рівність прав і обов'язків усіх членів сім'ї наймача та передбачено можливість встановлення судом порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду лише при одночасному вирішенні питання про зміну договору найму жилого приміщення.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

За змістом статей 47, 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до постанови виконкому Вінницької обласної ради та президіуму обласної ради профспілок від 10 січня 1985 року № 21 норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, 6,5 кв. м жилої площі на кожного із членів сім'ї.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що виділення позивачу у користування окремої житлової кімнати площею 11,6 кв. м з балконом площею 0,8 кв. м, а відповідачці ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишення в користування кімнат житловою площею 9,7 та 17,0 кв. м відповідно порушує права та законні інтереси відповідачів та погіршує житлові умови всіх членів сім'ї, що є підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення порядку користування жилим приміщенням.

За таких обставин, суди правильно відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки такий порядок (виділення позивачу значно більшої частини квартири (11,6 кв. м), ніж залишиться у користуванні п'яти осіб (17,0 і 9,7 кв. м) призведе до штучного погіршення житлових умов відповідачів й викличе необхідність постановки їх на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що за змістом статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун