Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 604/1312/20

провадження № 61-12430св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Скориківська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області,

особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Гірського Б. О., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Скориківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно із заповітом від 03 квітня 2018 року він є спадкоємцем щодо усього належного ОСОБА_3 майна. Звернувшись до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , він отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на вказане спадкове майно. Водночас спірне будинковолодіння побудоване у 1960 році, не є самочинним будівництвом, на житловий будинок виготовлено технічний паспорт.

На підставі наведеного, а також з врахуванням того, що у позасудовому порядку захистити свої права він не має можливості, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 68,2 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м, на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2021 року в складі судді Сташківа Н. Б. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 .

Установивши, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу про належність спадкового майна спадкодавцеві, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасовано рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12 січня 2021 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом не було встановлено коло усіх спадкоємців щодо спірного спадкового майна, зокрема ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, у тому числі і житловий будинок на АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_2 не була залучена судом до участі у розгляді справи, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 через неналежний суб'єктний склад у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2021 року у справі № 185/10173/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на норми цивільного законодавства, чинного на час смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), його спадкоємець ОСОБА_2 не вчинила жодної з дій, що свідчать про прийняття нею спадщини у передбачений законом строк, у тому числі і житлового будинку на АДРЕСА_1 . Отже, висновок суду апеляційної інстанції про неналежний суб`єктний склад учасників справи є безпідставним. Водночас син померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_3 прийняв спадщину за законом після свого батька та у подальшому склав заповіт на користь свого сина, позивача у справі, який також у передбачений законом спосіб прийняв спадщину у вигляді вказаного будинку. За відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 належним відповідачем у справі є саме територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а тому позивач правильно визначив суб`єктний склад учасників справи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими спорудами загальною площею 68,2 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м, 1960 року побудови. Право власності на цей будинок не зареєстровано.

У вказаному будинку проживали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 квітня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів усе своє майно ОСОБА_1 (а. с. 12).

Відповідно до листа приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука О. І. від 04 грудня 2020 року № 68/01-16 після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини заведено спадкову справу № 67/2020. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 спадкоємцю відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на це нерухоме майно.

21 червня 1990 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_2 належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та усе інше майно (а. с. 57).

Згідно із листом приватного нотаріуса Коломійчука О. І. та інформаційної довідки зі спадкового реєстру № 63599191, виданої станом на 17 лютого 2021 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заведена. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначене спадкове майно, видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 неможливо.

У провадженні Підволочиського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа № 604/449/21 за позовом ОСОБА_2 до Скориківської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що цим судовим рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_4 , яка не брала участі у цій справі.

Колегія суддів погоджується з цим висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У справі, що переглядається, предметом спору є право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на який претендує позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 .

Особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що право власності на вказаний будинок належить їй в порядку спадкування після смерті діда ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання права власності на вказаний житловий будинок, суд першої інстанції вважав доведеними ті обставини, що цей будинок належав ОСОБА_3 , після смерті якого відсутні інші спадкоємці, ніж позивач.

Скасовуючи це рішення, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що належність спадкового будинку ОСОБА_3 , а не його батьку ОСОБА_5 , матеріалами справи не доведена. Оскільки після смерті ОСОБА_5 є спадкоємець за заповітом, який в судовому порядку намагається визнати своє право власності на спірний будинок (справа № 604/4449/21) орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на цей самий будинок.

Установивши, що суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців щодо спірного спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 через неналежний суб`єктний склад у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину після смерті свого діда, а тому рішення першої інстанції не стосується її прав і вона не мала права на його апеляційне оскарження, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, свобод, інтересів, обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено питання у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права, свободи, інтереси, обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права, свободи, інтереси, обов`язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, свободи, інтереси, обов`язки останніх.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо вирішення судом першої інстанції питання про порушення її прав, ОСОБА_2 не стверджує, що вона є спадкоємцем після смерті батька позивача. Вона вважає, що спірний житловий будинок не входив до спадкової маси після смерті батька позивача і йому не належав, оскільки належав її діду, після смерті якого вона як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину.

Враховуючи зазначене, судове рішення, ухвалене за наслідком розгляду спору у цій справі, може вирішити питання про спадкові права ОСОБА_2 на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що спір щодо права власності на вказане нерухоме майно виник саме між позивачем та ОСОБА_2 , і останню слід було залучити до участі у справі як відповідача, ґрунтуються на матеріалах та обставинах справи, є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 квітня 2021 року у справі № 185/10173/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович