Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 450/1805/18

провадження № 61-2329св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк", який є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в справі у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У червні 2018 року позивач Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк "), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно згідно з іпотечним договором від 10 травня 2007 року за реєстровим № 912, що належить ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку площею 0,2520 га, що розташована у с. Загір'я, Вовківської сільської ради, Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623681800:02:001:0054, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель "шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження" (пункт 4.7.2. іпотечного договору) з початковою ціною 50 500,00 грн, для задоволення грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 3 267,0 доларів США; стягнення з відповідача судового збору в розмірі 1
217,13 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджують поштові відправлення судових повісток № 7900821804805,7900822124816, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без участі позивача чи відкладення розгляду справи до суду від останнього не надходило, розгляд справи по суті не розпочатий.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з матеріалів справи встановлено, що останні два підготовчі судові засідання були призначені на 04 квітня 2019 року та 04 червня 2019 року, про що позивач в особі повноважних представників був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток за адресою, яка вказана позивачем для надсилання поштової кореспонденції. Проте сторона позивача в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомлено, заява про розгляд справи за відсутності представника позивача не надходила.

Зазначені обставини свідчать про дотримання судом першої інстанції ЦПК України в частині повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, а також щодо прийнятого рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апелянта про те, що суд не визнавав явку позивача обов'язковою, відповідно не обґрунтував, чим саме неявка представника позивача та за яких обставин перешкоджала розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки те, чи перешкоджає неявка позивача розгляду справи, повинно перевірятися судом лише у випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, проте у даній справі позивач з такою заявою не звертався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 січня 2020 року АТ "Альфа-Банк" через представника Блажевського П. І. надіслало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, в якій просило суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк".

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу № 450/1805/18 призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не визнано явку представника позивача обов'язковою. В оскаржуваній ухвалі судом не обґрунтовано, чим саме неявка представника позивача, за таких обставин, перешкоджала розгляду справи. Позивач брав участь у суді першої інстанції і давав пояснення.

Суд не дав оцінку письмовим документам, не в повній мірі дослідив обставини справи, неправильно встановив факти, що мають істотне значення для справи, ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, порушивши статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиції інших учасників

У квітні 2020 відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення, а у разі їх скасування, постановити нове рішення, яким відмовити у позові та зняти обтяження з предмету іпотеки.

Відзив мотивований протиправною зміною позивачем позовних вимог. У разі скасування оскаржуваних судових рішень відповідач просить розглянути позовні вимоги по суті без направлення справи до суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law33~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law34~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law35~ (08 лютого 2020 року).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про неправомірне залишення без розгляду позову у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, є необґрунтованими.

04 червня 2019 року, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи двічі не з'явився у судові засідання, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавав, розгляд справи по суті не розпочатий.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають матеріалам справи та нормам цивільного процесуального права.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України).

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та статей 3, 15 Цивільного кодексу України, статей 2, 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень.

Відповідно до частини 2 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У частині 2 статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого частині 2 статті 223 ЦПК України строку з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою про відкриття провадження від 15 червня 2018 року підготовче судове засідання було призначено судом першої інстанції на 03 жовтня 2018 року.

За клопотанням представника позивача зазначене судове засідання було відкладене на 12 грудня 2018 року, про що позивач був повідомлений 05 листопада 2018 року.

12 грудня 2018 року позивач подав через канцелярію суду заяву про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог.

12 грудня 2018 року судове засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Судове засідання призначене на 04 лютого 2019 року.

04 лютого 2019 року судове засідання відкладено у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні. Судове засідання призначене на 04 квітня 2019 року, про що позивач був повідомлений 22 лютого 2019 року.

На підготовче засідання, призначене на 04 квітня 2019 року представник позивача не з'явився. Судове засідання відкладене на 04 червня 2019 року, про що позивач був повідомлений 22 квітня 2019 року.

На підготовче засідання, призначене на 04 червня 2019 року представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим позов ухвалою суду залишений без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, з огляду на наявність належних доказів вручення представникам позивача судових повісток про дату, час і місце судових засідань, від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідає нормам процесуального права.

З'ясування питання про те, чи перешкоджає неявка позивача розгляду справи здійснюється у разі надходження від нього заяви про розгляд справи за його відсутності, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Верховний Суд зазначає, що норма, передбачена частиною 5 статті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання, що передбачено частиною 5 статті 223 та пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук