П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 450/1007/18

провадження № 51 - 1559 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Арламівська Воля Мостиського району

Львівської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 1 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 551/552 від 13 лютого 2018 року в розмірі 9 295 грн.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 03 січня 2018 року приблизно о 16:45 він, будучи начальником Пустомитівського районного відділу ГУ ДМС у Львівській області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, перебуваючи в службовому кабінеті за адресою: вул. Д. Дяченко, 9, м. Пустомити Львівської області, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 5 198,4 грн за вплив на службових осіб відділу паспортизації ГУ ДМС України у Львівській області, які є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, до службових повноважень яких належить прийняття рішень під час контролю за діяльністю очолюваного ним підрозділу із питань видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон у терміновому порядку.

Львівський апеляційний суд 24 січня 2023 року вирок суду першої інстанції скасував, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження - закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, стягнув з ОСОБА_7 витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 551/552 від 13 лютого 2018 року в розмірі 9 295 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його змінити в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, безпідставно стягнув з нього витрати за проведення експертизи, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор погодився з доводами касаційної скарги та вважав, що викладені в ній вимоги підлягають задоволенню.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 369-2 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в касаційному порядку не оскаржуються.

Водночас доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неправильності вирішення питання про стягнення з обвинуваченого на користь держави процесуальних витрат у справі Суд визнає прийнятними з огляду на таке.

Так, статтею 118 КПК України визначено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних зі зберіганням і пересиланням речей і документів.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує з додержанням правил, визначених у главі 8 КПК України.

Зокрема, ст. 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

Водночас кримінальним процесуальним законом прямо не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені цією статтею строки.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у випадку, якщо обвинувачений не заперечує проти цього, є безумовним, оскільки підставою для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих стороні обвинувачення для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.

Наявність факту понесення органом досудового розслідування матеріальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути приводом для стягнення з особи, кримінальне провадження відносно якої закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України, таких витрат.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрито. Стягнуто з ОСОБА_7 витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 551/552 від 13 лютого 2018 року в розмірі 9 295 грн.

При цьому, в мотивувальній частині ухвали колегія суддів апеляційного суду зазначила про те, що закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності не звільняє ОСОБА_7 від сплати процесуальних витрат у кримінальному провадженні, оскільки така підстава звільнення його від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою.

Проте позиція суду апеляційної інстанції суперечить правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17, провадження № 51 - 4251 кмо 21), про те, що, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

За таких обставин колегія суддів уважає доводи касаційної скарги захисника підставними, тому оскаржуване судове рішення в частині вирішення питання щодо стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат підлягає зміні, а понесені органом досудового розслідування витрати на проведення експертизи № 551/552 від 13 лютого 2018 року в розмірі 9 295 грн - віднесенню на рахунок держави.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Скасувати рішення про стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат у кримінальному провадженні № 12017140000000908.

Витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 551/552 від 13 лютого 2018 року в розмірі 9 295 грну кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3