Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 р.

м. Київ

справа № 676/3047/15-к

провадження № 51-8197км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Гапона В.О.,

прокурора - Вергізової Л.А.,

захисника - Громика І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу ОСОБА_2 та захисника Громика І.М. в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015240000000004 за обвинуваченням

ОСОБА_3, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Ярцево Смоленської області Російської Федерації, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ);

ОСОБА_2,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Вороніж Шосткінського району Сумської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.27, ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень та на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнений від цього покарання у зв'язку з закінченням строків давності; за ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень та на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнений від цього покарання у зв'язку з закінченням строків давності; за ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 000 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, крім житла.

Цим же вироком ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень та на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнений від цього покарання у зв'язку з закінченням строків давності; за ч.3 ст.212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 289 000 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, крім житла.

Обраний щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд після набрання вироком законної сили постановлено скасувати.

Постановлено стягнути на користь держави з ОСОБА_3 28 510 грн. 80 коп., а з ОСОБА_2 - 26 442 грн. 80 коп. витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію щодо дев'яти одиниць комп'ютерної техніки, вилученої 29 липня 2008 року за протоколами обшуків в офісних приміщеннях ПП «Корпорація Євро-Контракт» і ТОВ «Корпорація Євро-Контракт» (т.5 а.с.4-18, т.6 а.с.182-195), які за матеріалами кримінального провадження знаходяться в СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області (т.29 а.с.139).

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, у період з січня 2007 року по лютий 2008 року, будучи службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, організував умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах; організував службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання завідомо неправдивих документів; вчинив службове підроблення, тобто склав завідомо неправдиві документи. ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, у період з січня 2007 року по лютий 2008 року, будучи службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах; вчинив службове підроблення, тобто будучи службовою особою вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав завідомо неправдиві документи.

Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 14 травня 2018 року за наслідками розгляду клопотань ОСОБА_2 та захисника Громика І.М. в інтересах ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та застосування ст.96-1 КК України щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасував.

Звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року № 2341-III) та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI), ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III) на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України, провадження у справі закрив.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасував.

Стягнув з ОСОБА_3 на користь держави 28 510 грн. 80 коп. витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави 26 442 грн. 80 коп. витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Прийняв рішення щодо речових доказів відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосував спеціальну конфіскацію щодо дев'яти одиниць комп'ютерної техніки, вилученої 29 липня 2008 року за протоколами обшуків в офісних приміщеннях ПП «Корпорація Євро-Контракт» і ТОВ «Корпорація Євро-Контракт» (Т. 5 а.с.4-18, Т. 6 а.с. 182-195), які за матеріалами кримінального провадження знаходяться в СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області (Т. 29 а.с. 139).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У спільній касаційній скарзі ОСОБА_2 та захисник Громик І.М. в інтересах ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу апеляційного суду в частині застосування спеціальної конфіскації та стягнення на користь держави витрат, пов'язаних із залученням експертів. Зазначають, що на момент вчинення правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у Кримінальному кодексі України не було передбачено спеціальної конфіскації, а тому її застосування не узгоджується з положеннями ч.2 ст.5 КК України щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі. Крім того, вважають безпідставним рішення апеляційного суду в частині стягнення витрат на залучення експертів, оскільки процесуальним законом, який діяв як на час вчинення злочину, так і на час прийняття рішення, стягнення цих витрат з засуджених передбачене лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Громик І.М. просив задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.

Прокурор Вергізова Л.А. просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви суду

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами та принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, зрозумілим та чітким та не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання

Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на стадії апеляційного розгляду сторона захисту заявила клопотання про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

За наслідками розгляду цих клопотань апеляційний суд у своєму рішенні допустив суттєві протиріччя.

Так, згідно з резолютивною частиною ухвали, апеляційний суд скасував вирок місцевого суду лише в частині призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання, однак закрив провадження у справі у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, що не узгоджується з вимогами ст.417 КПК України.

Скасувавши рішення місцевого суду щодо застосування ст.96-1 КК України, апеляційний суд в той же час продублював в ухвалі аналогічне рішення про застосування цих же положень закону.

При цьому судами не проаналізована можливість застосування цих положень в контексті вимог ст. 5 КК України, з огляду на те, що на час інкримінованих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кримінальних правопорушень закон України про кримінальну відповідальність не передбачав застосування ст.96-1 КК України, тобто спеціальної конфіскації.

Жодних мотивів та обґрунтувань щодо повторного прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судових витрат при звільненні їх від кримінальної відповідальності апеляційний суд в ухвалі також не зазначив.

Оскільки допущені порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, а саме такими, що перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, то на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК України ухвалу апеляційного суду слід скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

З огляду на те, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, касаційну скаргу сторони захисту слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та захисника Громика І.М. в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В. Білик