Постанова

Іменем України

13 грудня2018 року

м. Київ

справа № 191/550/16-к

провадження № 51-3749 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Стефанів Н.С., Шевченко Т.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

прокурора Матюшевої О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційнускаргузасудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42015040000000059, заобвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженцята жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі-КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомПавлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 рокуОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалоювід 27 лютого 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.

За обставин, установлених судом та детально викладених у вироку,ОСОБА_1 визнано винниму вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 345 КК, за таких обставин.

4 липня 2012 року о 21:30 годині слідчо-оперативна групаСинельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області розпочала огляд приміщення, розташованого на другому поверсі будинку № 30 на вул. 40 років Жовтня в м. Синельниковому Дніпропетровської обл., за фактом проведення в ньому незаконної діяльності всупереч Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» в ході якого вилучила речові докази - гральніавтомати, які були у вказаному приміщенні. До проведення вказаних заходів слідчий залучив співробітників сектору ДСБЕЗ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, серед яких був начальник сектору ОСОБА_2, працівник правоохоронного органу, призначений на посаду згідно з наказом начальника ГУ МВС України в Дніпропетровській області, який, як і інші співробітники міліції відповідно до вимог ч.2 ст. 10 Закону України «Про міліцію» знаходився при виконанні службових обов'язків.

Того ж дня о 22:30 після закінчення оглядуслідчий слідчо-оперативної групи СинельниківськогоМВ ГУМВС України в Дніпропетровській області дав вказівку співробітникам сектору ДСБЕЗ Синельниківського МВ, в тому числі начальнику сектору ОСОБА_2, забезпечити охорону речових доказів - гральнихавтоматів, які знаходились біля будинку № 30 на вул. 40 років Жовтня в м. Синельникове Дніпропетровської обл., до моменту їх перевезення до приміщення Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

5 липня 2012 року приблизно о ОСОБА_3, перебуваючи біля приміщення за вказаною адресою та розуміючи, що співробітники міліції виконують свої службові обов'язки, виражаючи неповагу до авторитету правоохоронних органів і його працівника, діючи умисно, маючи за мету перешкодити виконанню службових обов'язків працівником правоохоронного органу, підійшов до раніше йому знайомого начальника сектору ДСБЕЗ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та, висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою, вимагав зупинити виконання покладених на нього службових обов'язків. Після чого відразу, реалізуючи свій умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, ОСОБА_1 завдав двох ударів задньою поверхнею свого правого передпліччя в ділянку нижньої щелепи ОСОБА_2 зліва, чим заподіяв останньому тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальністьтаістотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не виконав вимог, наведених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2014 року про скасування попереднього вироку щодо нього, а саме необхідності проведення ряду певних слідчих дій, що найого думку, є порушенням ч. 3 ст. 415 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Крім того, зазначає, що судвсупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 433 КПК не здійснив належної перевірки доказів про відсутність уйого діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК, оскільки станом на 5 січня 2016 року, тобто до оголошення йому про підозру та складення і затвердження обвинувального акта, потерпілий ОСОБА_2 згідно з листом начальника кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за обліками не значився.

Вказує, що всупереч вимогам ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали не зазначено мотивів, з яких виходив судапеляційної інстанції при постановленні ухвали щодо необґрунтованості доводів, наведених в апеляційній скарзі.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1.і просила судові рішення щодонього залишити без змін.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, наяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційний суд виконав.

Зокрема, захисникзасудженогов апеляційній скарзі просив вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК виправдати через недоведеність у його діях складу інкримінованого правопорушення, посилався на те, що в кримінальному провадженні не було виконано вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року, вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі відповідно до ст. 404 КПК встановив, що висновок районного суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що на місце події він разом зі співробітником ОСОБА_4 прибули за телефонним викликом працівника профільного відділу ГУМВС в Дніпропетровській областіде приймав участь у документуванні незаконного функціонування грального закладу. ОСОБА_1, який на той час працював у місцевому відділі юстиції, достеменно було відомо, яку посадуобіймав ОСОБА_2 у міліції. Про збереження і транспортування речових доказів - вилученихпід час огляду приміщення гральних автоматів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 особисто дав вказівку слідчийОСОБА_9 Під час їх завантаження до водія ОСОБА_6 підійшовОСОБА_10 та почав до нього чіплятися, вимагаючи, щоб той залишив гральні автомати на вулиці та поїхав, виражався нецензурною лайкою. Такі дії ОСОБА_2 став знімати на камеру телефону, в цей момент із кабінету юридичної консультації вийшов ОСОБА_1, до якого звернувся ОСОБА_7ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2та вдарив правою рукою поруках, в яких він тримав телефон та запальничку, сказавши: «Чого ти в'ївся в ці автомати», після чого, нецензурно висловлюючись, ліктем правої руки завдав йому одного удару в ліву частину нижньої щелепи, а коли він відступив на крок, аналогічним способом ударив його вдруге, погрожуючи звільненням. Після цього він попрохав співробітника ОСОБА_4 викликати додаткову оперативну групу, а третя особа, яка була з ОСОБА_7 та ОСОБА_1,забрала їх, і вони втрьох зайшли до кабінету юридичної консультації,де зачинились.

Вказані потерпілим обставини підтвердили у своїх показаннях свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та слідчий ОСОБА_9

Не викликають жодних сумнівів у колегії суддів показання свідків, оскільки вони за своїм змістом відтворюють обставини, а також повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 345 КК.

Положеннями ч. 2 ст. 345 КК передбаченокримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

При цьому при скоєнні злочину, передбаченого ст. 345 КК, основним мотивом буде невдоволення виконанням потерпілим службових обов'язків або його службовою діяльністю. І кінцевою основною метою злочину є запобігти виконанню потерпілим службових обов'язків, припинити або змінити характер такого виконання чи вчинити посягання із помсти за діяльність у минулому.

Суд ретельно перевірив факт виконання ОСОБА_2 на час події своїх службових обов'язків, що підтверджується дослідженими у суді матеріалами ЖРЗПЗ №2511 від 5 липня 2012 року, де були оглянуті розпорядження від 8 травня 2012 року з резолюцією керівництва про доручення ОСОБА_2 організації проведення оперативно-профілактичного відпрацювання з метою виявлення та припинення фактів незаконного надання послуг у сфері грального бізнесу, повідомлення керівництва УДСБЕЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 9 липня 2012 року про проведення управлінням ДСБЕЗ з 4по 5 липня 2012 року оперативних заходів по документуванню протизаконної діяльності, пов'язаної з організацією та проведенням азартних ігор, де був задіяний особовий склад ДСБЕЗ Синельниківського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській областіу тому числі начальник сектору ДСБЕЗ цього відділу ОСОБА_2, якого було призначено на цю посаду згідно наказу начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області №125 о/с від 22 вересня 2008 року.

Крім того, свідок ОСОБА_9 підтвердив, що ОСОБА_2 виконував службові обов'язки під час проведення огляду в приміщенні, де незаконно здійснював свою діяльність гральний бізнес, і він допомагав йому як слідчому під час проведення огляду. Свідок зазначив, що після проведення огляду 4 липня 2012 року приблизно о 23:00він особисто наказав співробітникам ОСОБА_2 таОСОБА_4 забезпечити охорону ігрових автоматів, які було вилучено, та доставити їх до міського відділу міліції.

Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії.

Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 415 КПК, оскільки суд не виконав вимог, наведених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 11 грудня 2014 року про скасування попереднього вироку щодо нього, а саме необхідності проведення ряду певних слідчих дій.

Так, згідно ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1було скасовано, а матеріали кримінальної справи направлено для проведення додаткового розслідування з підстав невиконання слідчим вимог статей 218-220 КПК (в редакції 1960 року), а також порушення праваОСОБА_1на захист, оскільки обвинувачений не був ознайомлений з матеріалам справи, зокрема, підписи обвинуваченого і захисника про ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі були відсутні.Цією ж ухвалою суд звернув увагу на те, що у справі допущено недоліки, а саме в рапорті ОСОБА_2 вказанадата «5 червня 2012 року», тоді як подія мала місце 5 липня 2012 року та заначено про наявність суперечностей в показаннях потерпілого щодо часу події та найменування кафе.

Зматеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції ретельно перевірялися вказані доводи. Місце і час події встановлені на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК і висновок суду є належним чином і достатньо вмотивованим.

Крім того, аналогічні за змістом доводи захисника ОСОБА_1 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Покарання ОСОБА_1 призначено згідно з вимогами статей 50, 65 КК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи в апеляційній скарзі сторони захисту, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність його правової кваліфікації. На усі доводи апеляції захисника надав обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Оскільки закон України про кримінальнувідповідальністьзастосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні допущено не було,законнихпідстав для скасуванняпостановленихщодозасудженогоОСОБА_1 судовихрішень за доводами йогокасаційноїскаргиВерховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI«Перехідні положення» КПК, пунктом 4 параграфа 3 Закону України «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від27 лютого 2017 року за обвинуваченнямОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко Н.С. СтефанівТ.В. Шевченко