Постанова

іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 697/1276/15-к

провадження № 51-1496км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

захисника Потієнко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судамипершої та апеляційної інстанцій, на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250000000162, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. КаневаЧеркаської області (АДРЕСА_1), раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 249 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 249 КК, та виправдано, оскільки не доведено, що він вчинив це кримінальне правопорушення.

Згідно з цим вироком органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він у період часу з 23:00 06 травня 2015 року до 12:30 07 травня 2015 року, перебуваючи в акваторії Кременчуцького водосховища річки Дніпра поблизу набережної та неподалік будинку № 35 на вул. Г. Дніпра в м. Каневі, діючи умисно, всупереч вимогам пунктів 3.15, 4.14 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 лютого 1999 року № 19, здійснив незаконний вилов риби (у заборонений нерестовий період), а саме 6 судаків та 1 ляща.При цьому ОСОБА_2 застосовував рибальську сітку, яка є забороненим знаряддям лову. Вказаними діями ОСОБА_2 завдав шкоди рибному господарству на суму 3230 грн.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 31 серпня 2017 року вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину ґрунтується на суперечливих та належно неперевірених доводах сторони захисту. При цьому зазначає, що апеляційний суд, залишаючи виправдувальний вирок без змін, вибірково дослідив матеріали кримінального провадження, не обґрунтував належно свого рішення та безпідставно надав перевагу доводам сторони захисту.

Зокрема, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції упереджено оцінив показання свідків та безпідставно відмовив стороні обвинувачення у виклику та допиті як свідків працівників правоохоронних органів, які безпосередньо були присутні під час огляду місця події. Крім того, зазначає, що апеляційний суд упереджено дослідив акт іхтіологічного дослідження (згідно з оригіналом - акт дослідження знарядь лову) та не викликав у судове засідання для надання пояснень особу, яка проводила це дослідження. До того ж прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги лише показання ОСОБА_2 та не врахував даних, що характеризують його особу, а саме того, що він раніше був судимий за частиною 1 статті 249 КК та, що в ході судового розгляду його двічі було оголошено в розшук.

Також прокурор, крім іншого, вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора частково, захисника, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Частиною 2 статті 17 КПК передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

За змістом частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у незаконному вилові риби (у заборонений нерестовий період) із застосуванням рибальської сітки, яка є забороненим знаряддям лову.

Вказане обвинувачення ґрунтувалося на таких доказах, як протокол огляду місця події від 07 травня 2015 року, дані акта дослідження знарядь лову, показання ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Перевіркою матеріалів кримінального провадження колегія суддів встановила, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, місцевий суд оцінив та вважав, що доводи ОСОБА_2 про те, що незаконним виловом риби він не займався, а випадково зачепив спінінгом рибальську сітку, яку було встановлено поперек річки Дніпра на значній відстані від берега, та в подальшому витягнув цю сітку під примусом працівників правоохоронних органів, наданими стороною обвинувачення доказами не спростовані.

Надано відповідну оцінку і показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 30-31, а.с. 32-34), які були понятими під час огляду місця події, та показанням свідка ОСОБА_5, який був у складі оперативної групи.

З огляду на те, що протоколи допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ідентичними, мають ті ж розділові знаки, а в судовому засіданні самі свідки пояснили, що їхній допит не проводився, а вони підписали наперед підготовлені протоколи біля приміщення Канівського МРВ УМВС, то цей доказ на підставі статті 86 КПК визнано недопустимим.

Відповідно до частини 7 статті 97 КПК показання ОСОБА_5 також визнано недопустимим доказом, оскільки він надавав такі показання як працівник правоохоронних органів під час здійснення кримінального провадження.

Вказані висновки суду узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та колегія суддів немає сумнівів у їх правильності.

Крім того, місцевий суд правильно зважив на те, що в протоколі огляду місця події зафіксовано, крім іншого, факт наявності на березі сітки та свіжовиловленої риби, а стороною обвинувачення не надано акта судово-іхтіологічної експертизи. Доданий до матеріалів акт дослідження знарядь лову містить протиріччя та є не конкретизованим, а саме з його тексту не можна з'ясувати особу, яка проводила це дослідження та наявності в неї спеціальної освіти, досвіду роботи.

Отже зазначений акт дослідження знарядь лову не може розцінюватись як доказ у відповідності до вимог КПК та не спростовує показання ОСОБА_2 про непричетність до вилову риби.

Враховуючи викладене, районний суд дійшов до висновку, що жоден із наданих стороною обвинувачення доказів не свідчить про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 249 КК, а інших доказів, які би підтверджували його вину, стороною обвинувачення не надано.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої є аналогічними доводам, наведеним в касаційній скарзі, в порядку статті 404 КПК повторно допитав ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Також суд апеляційної інстанції врахував, що свідок ОСОБА_5, який є працівником правоохоронного органу, є зацікавленою особою, а його показання в частині того, що ОСОБА_2 визнав свою вину у здійсненні незаконного вилову риби з використанням сітки, доказами не підтверджені та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є послідовними та узгоджуються між собою, а також показаннями ОСОБА_2 та іншими доказами.

Також суд апеляційної інстанції погодився з вищезазначеним обґрунтуванням місцевого суду щодо акта дослідження знарядь лову.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів, оскільки у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження не встановлено процесуальних порушень при оцінці та дослідженні доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 249 КК.

Що стосується тверджень прокурора в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення у виклику та допиті як свідків працівників правоохоронних органів, які безпосередньо були присутні під час огляду місця події, то, як видно з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій допитали в судовому засіданні як свідка працівника правоохоронних органів ОСОБА_5, який перебував на місці пригоди. Тобто клопотання прокурора про допит цього свідка було задоволено та в наданні доказів сторону обвинувачення не було обмежено.

При цьому місцевий суд визнав показання свідка ОСОБА_5 недопустимим доказом на підставі частини 7 статті 97 КПК, а суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що вказаний свідок є зацікавленою особою, а його показання в частині того, що ОСОБА_2 визнав свою вину у здійсненні незаконного вилову риби з використанням сітки, доказами не підтверджені, крім того, такі факти не вбачаються з показань самого ОСОБА_2

Посилання прокурора на те, що апеляційний суд упереджено оцінив показання свідка ОСОБА_4, надавши перевагу показанням свідка ОСОБА_3, та не надав оцінки факту зміни цих показань, є безпідставними.

Так, апеляційний суд зважив на показання свідка ОСОБА_4, який підтримав показання, надані ним у суді першої інстанції, та пояснив, що він разом з ОСОБА_3 побачили, як на березі ОСОБА_2 самостійно витягував з річки рибальську сітку, при цьому останній був оточений працівниками правоохоронних органів.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, критично оцінив допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 30-31, а.с. 32-34), оскільки протоколи допитів цих свідків є ідентичними, мають ті ж розділові знаки, а самі свідки в судовому засіданні пояснили, що їхній допит не проводився, а вони підписали наперед підготовлені протоколи біля приміщення Канівського МРВ УМВС. За таких обставин місцевий суд на підставі статті 86 КПК визнав недопустимим доказом протоколи допиту вказаних свідків.

З огляду на вказане, судами враховано як показання ОСОБА_3, так і ОСОБА_4, до того ж ці їхні пояснення є аналогічними, а тому твердження прокурора про те, що апеляційним судом надано перевагу показанням свідка ОСОБА_3, є також безпідставними.

Доводи прокурора про те, що судами першої та апеляційної інстанцій, на його думку, безпідставно не допитано як свідків інших працівників правоохоронних органів, які були присутні під час огляду місця події, також є неспроможними з огляду на таке.

Зокрема, врахуванню підлягають обставини в їх сукупності, та не надається перевага одним обставинам над іншими, як про це ставить вимогу прокурор.

Отже, для підтвердження винуватості особи потребується сукупність доказів, у томі числі таких, які не викликають сумніву в їх правдивості та/або усувають вірогідність зацікавленості таких осіб.

Тобто суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора про допит як свідків працівників правоохоронних органів, які були присутні під час огляду місця події, з чим правильно погодився апеляційний суд.

Щодо доводів прокурора про те, що апеляційний суд упереджено дослідив акт іхтіологічного дослідження (згідно з оригіналом - акт дослідження знарядь лову) та не викликав у судове засідання для надання пояснень особу, яка проводила це дослідження, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, відповідно до статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Натомість цей акт, який має назву «Акт дослідження знарядь лову», не є висновком експерта в розумінні процесуального закону (стаття 101 КПК). У ньому наведено інформацію, надану начальником відділу охорони водних біоресурсів Черкасирибоохорони ОСОБА_6, про те, що в процесі огляду знаряддя лову, а саме рибальської сітки, виявлено, що цю сітку виготовлено фабричним способом з сіткового полотна (мисини) білого кольору, канати - зелені, приблизно довжиною 94 м, вічка розміром 60х60 мм. Вказано, що при використанні цього знаряддя лову теоретично можливо добути аналогічну рибу, яку було вилучено працівниками міліції 07 травня 2015 року під час проведення огляду місця події. Також зазначено, що таке знаряддя лову є забороненим згідно з пунктом 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства. При цьому повідомлено, що знаряддя лову має механічні пошкодження, пориви сіткового полотна, проте перебуває в доброму стані (а.с. 36).

Однак, як убачається, зазначений акт складено в довільній формі, він не містить печатки, дати його складання та відомостей про особу, яка його склала, а саме чинаявні в неї спеціальна освіта, досвід роботи. Зміст цього акта, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, є не конкретизованим та містить протиріччя, зокрема, вказано, що знаряддя лову має механічні пошкодження, при цьому одночасно зазначено, що воно перебуває в доброму стані, довжину сітки визначено приблизно.

Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що зазначений документ (акт дослідження знарядь лову) не замінює висновку експерта, то відповідно до вимог КПК цей акт не може визнаватися доказом.

Крім того, акт дослідження знарядь лову не спростовує показання ОСОБА_2 про його непричетність до вилову риби.

Оскільки з огляду на зазначене ОСОБА_6, який підписав вказаний акт, не може виступати в якості експерта, то судами першої та апеляційної інстанцій він і не викликався в судове засідання.

При тому, що у даному кримінальному провадженні не проводилось досліджень для встановлення істотної шкоди, оскільки стороною обвинувачення надано лише довідку від 07 травня 2015 року про вартість риби, накладну № 15 від 07 травня 2015 року та розрахунок збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок незаконного добування або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу згідно такс постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року. Однак відповідно до пункту 6 частини 2 статті 242 КПК наведені документи не можуть підмінювати висновок експерта.

До того ж не заслуговують на увагу і твердження прокурора про неврахування апеляційним судом того, що в ході судового розгляду ОСОБА_2 двічі оголошувався в розшук, та даних, що характеризують його особу, а саме наявності в нього попередньої судимості за частиною 1 статті 249 КК. Оскільки ці обставини не можуть бути доказами винуватості ОСОБА_2 та підтвердженням кваліфікації його дій.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно оцінено докази, надані стороною обвинувачення, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Тобто рішення про виправдання ОСОБА_2 є обґрунтованим.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора у касаційній скарзі на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 та 28 липня 2015 року, оскільки такі рішення не породжують преюдиційного значення для судів.

Таким чином, вирок районного суду є належним чином обґрунтованим, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК, висновки судів про виправдання ОСОБА_2 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Посилання прокурора у касаційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час перевірки матеріалів кримінального провадження не підтвердилося.

Отже, Суд вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 31 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький