Постанова Іменем України

12 червня 2018 р.

м. Київ

справа № 712/13361/15

провадження № 51-1604км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Шевченко Т. В.,

суддів: Бущенка А. П., Стороженка С. О., за участю секретаря судового засідання Михальчука В. В.,

прокурора Пономарьової М. С.,

розглянув касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250040003117, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смтНовоархангельськ Кіровоградськоїобласті, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням у дохід держави п'ятнадцяти відсотків із суми заробітку щомісячно.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року зазначений вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку приблизно о 17.00 год. 28 березня 2015 року на території КУ «ЧМКАРС» ЧМР по вул. Гагаріна, 5 у м. Черкаси, діючи із злочинною необережністю у виді злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання в результаті своїх протиправних дій суспільно-небезпечних наслідків, а саме спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, та не бажаючи їх настання, які за обставинами події повинен був і міг передбачити, вступив в боротьбу з ОСОБА_2, в ході якої заподіяв останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинення кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не врахував повною мірою доводи прокурора про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання, безпідставно залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, при цьому своє рішення належним чином не мотивував.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Зазначає про безпідставність його засудження, оскільки, на його думку, мав місце нещасний випадок. Крім того, вважає, що було порушено його право на захист.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Пономарьова М. С. не підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У мотивувальній частині обвинувального вироку, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведених вимог судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано.

Як видно зі змісту оскарженого вироку, суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, зазначив, що ОСОБА_1 вступив у боротьбу з ОСОБА_2, в ході якої заподіяв останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, і не зазначив які конкретні дії ОСОБА_1 призвели до настання цих ушкоджень. Тобто, суд першої інстанції ухвалив рішення про винуватість ОСОБА_1 за відсутності конкретного обвинувачення. Натомість, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Спава «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7, даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого, та висновку судово-медичної експертизи.

Апеляційний суд, провівши часткове слідство та допитавши зазначених свідків, дійшов висновку, що всі вони, даючи показання у справі, можуть дещо викривляти фактичні обставини кримінального провадження, оскільки працюють із засудженим та знаходяться з ним у дружніх стосунках. При цьому частина свідків давала показання, що потерпілий отримав тілесні ушкодження, оскільки сам підвернув ногу та впав.

Засуджений ОСОБА_1 під час розгляду провадженнях у судах першої та апеляційної інстанцій наполягав на тому, що тілесні ушкодження потерпілий отримав внаслідок того, що під час боротьби підвернув ногу та впав. При цьому заявляв клопотання про проведення слідчого експерименту за його участі та призначення відповідної додаткової судово-медичної експертизи.

У задоволені цих клопотань було безпідставно відмовлено, що також вплинуло на право на захист засудженого ОСОБА_1

Висновок судово-медичної експертизи ґрунтується на даних медичної документації, згідно яких встановлено факт отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та протоколу слідчого експерименту за участю лише потерпілого. При цьому допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 пояснив, що отримане потерпілим ушкодження могло виникнути як від дії тупого предмету, так і від підвертання ноги. Цим обставинам не було надано об'єктивної оцінки судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначені порушення не усунув.

За таких обставин судові рішення не можна вважати обґрунтованими та вмотивованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

Отже, в цьому кримінальному проваджені судами першої та апеляційної інстанцій були допущені такі порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи касаційної скарги засудженого є слушними, а тому ця скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, оскаржені судові рішення необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати зазначене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

При цьому, враховуючи причини, з яких скасовуються судові рішення, немає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 01 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко А. П. Бущенко С.О. Стороженко