Постанова Іменем України

08 листопада 2018 року м. Київ

справа № 127/10922/15-к

провадження № 51-3197км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів: Стефанів Н.С., Стороженка С.О., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Опанасюка О.В., засудженого ОСОБА_1, захисника Самарець А.М.,

розглянув касаційну скаргу захисника Самарець А.М. на вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030004673, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1), громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Хмельницького міжрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2012 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого 04 вересня 2013 року по відбуттю строку покарання,

за ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3698,76 грн процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року касаційну скаргу прокурора задоволено, зазначену ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано та призначено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 20 квітня 2016 року приблизно об 11:00 год, пошкодивши замок на вхідних дверях, проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав чуже майно, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 11439,97 грн, а ОСОБА_4 - 250 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Самарець А.М. посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого. Ставить вимогу про зміну вироку апеляційного суду відносно засудженого та просить застосувати щодо нього ст. 75 КК. Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК не оспорюються у касаційній скарзі.

Доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та звільнення засудженого від його відбування, внаслідок чого обрав покарання, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, є безпідставними.

За матеріалами кримінального провадження Верховним Судом установлено, що вирок суду першої інстанції, за яким ОСОБА_1 був звільнений від відбування покарання з випробуванням, був оскарженийпрокурором в апеляційному порядку з підстав необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК, що, на думку прокурора потягло невиправдану м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання. Суд апеляційної інстанції 24 січня 2017 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Не погодившись з таким рішенням, прокурор оскаржив його в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В ухвалі суду касаційної інстанції було зазначено, що за умови доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, доведеного раніше, та за відсутності інших обставин, які пом'якшують покарання, призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м'яким.

При новому розгляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції звернув увагу, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, лише формально послався на обставини, які згідно з ч. 1 ст. 65 КК підлягають урахуванню при призначенні покарання, однак не навів переконливих мотивів щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

В той же час апеляційний суд взяв до уваги наявність обставин, які свідчать про те, що застосування ст. 75 КК не сприятиме виправленню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових злочинів. При цьому апеляційний суд урахував те, що ОСОБА_1, який раніше був засуджений за умисні тяжкі корисливі злочини до покарання у виді позбавлення волі, маючи не зняту та непогашену судимість, не став на шлях виправлення і знову вчинив аналогічний злочин. Апеляційний суд обґрунтовано врахував, що обставини, на які послався суд першої інстанції, не є підставами для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а отже, і про безпідставність рішення суду першої інстанції щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, а саме його щирого каяття у вчиненому, сімейного стану останнього, який має неповнолітню дитину, дружину, яка є інвалідом ІІІ групи, батьків-пенсіонерів, наявності у засудженого тяжких хвороб, відсутності у потерпілих претензій матеріального та морального характеру, а також відсутності обтяжуючих покарання обставин, апеляційний суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією закону. Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи свій вирок відносно ОСОБА_1, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення. Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Ураховуючи висновки суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року, рішення суду апеляційної інстанції повною мірою відповідає вимогам ч. 2 ст. 439 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду відносно засудженого ОСОБА_1, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

Підстав для зміни вироку суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_1 за доводами касаційної скарги захисника Самарець А.М. немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК та § 3 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника СамарецьА.М. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.С. Стефанів С.О. Стороженко