ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 905/2307/21 (905/496/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале": Гурай-Рацун О. В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь": Куренного С. В. (в режимі відеоконференції),

арбітражного керуючого - розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" Карауш Ю. В. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022

у складі колегії суддів: Фоміної В. О. - головуючої, Крестьянінова О. О., Шевель О. В.

та рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022

у складі судді Кротінової О. В.

у справі за позовом арбітражного керуючого Карауш Юлії Вікторівни

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного реєстратора Дзизи Юлії Юріївни Мар`їнського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 10.11.2006 № 2005-110/4 та зобов`язання вчинити певні дії

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. У 2006 році Товариство, щодо якого суд у 2022 році відкрив провадження у справі про банкрутство, для забезпечення виконання наявних в нього зобов`язань за кредитним договором уклало з Банком договір іпотеки.

2. Розпорядник майна Товариства вважаючи наведений договір іпотеки таким, що укладений в період дії заборони на відчуження майна Товариства, накладеної постановою слідчого та вчиненим з недотриманням встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору, звернулася з позовом до суду про визнання цього договору недійсним як такого, що порушує права та інтереси кредиторів і боржника.

3. Суд першої інстанції позов розпорядника майна задовольнив, дійшовши висновку, що оспорюваний договір був укладений за відсутності у директора боржника повноважень на вчинення такого правочину та в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого. При задоволенні позову судом першої інстанції було визнано поважними причини пропущення позовної давності.

4. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо укладення оспорюваного договору в період наявності заборони на відчуження майна та поважності причин пропущення позовної давності, однак визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості посилання позивача в підтвердження заявлених вимог на відсутність повноважень в директора Товариства на вчинення правочину.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

І) чи має право розпорядник майна звертатися з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника?

ІІ) які умови визнання правочину недійсним та станом на який момент має встановлюватися судом наявність порушення права чи інтересу особи оспорюваним правочином?

ІІІ) які процесуальні дії має вчиняти суд під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу?

6. Суд вважає помилковими та передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення заяви розпорядника майна, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідачів, заявлених ними клопотань

7. Господарським судом Донецької області здійснюється провадження у справі № 905/2307/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметко" (далі - ТзОВ "Трансметко") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - ТзОВ "Електросталь", боржник, відповідач 1) про банкрутство, відкрите ухвалою від 27.01.2022.

8. 09.06.2022 розпорядник майна ТзОВ "Електросталь" - арбітражний керуючий Карауш Юлія Вікторівна (далі - розпорядник майна боржника Карауш Ю. В., позивач) звернулася до Господарського суду Донецької області в межах справи № 905/2307/21 про банкрутство боржника з позовом до ТзОВ "Електросталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монтале", яке під час перегляду справи судом касаційної інстанції змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтале" (далі - ТзОВ "Монтале", відповідач 2), в якому просила:

- визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 10.11.2006 № 2005-110/4 з додатками до нього, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - АТ "Кредитпромбанк") та ТзОВ "Електросталь";

- застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати ТзОВ "Монтале" передати ТзОВ "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.06.2005 № 7452046;

- скасувати рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька область, реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ;

- скасувати запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006.

9. Позов розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. мотивований укладенням оспорюваного договору з порушенням статті 5 Закону України "Про іпотеку" - в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого та з недотриманням встановленого порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору, що порушує права та інтереси кредиторів та боржника.

10. За твердженням розпорядника майна боржника Карауш Ю. В., вона як розпорядник майна довідалась про порушення права лише в момент одержання копій постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження та копій статуту державного реєстратора, що відбулось 30.05.2022, а тому позов подано нею у межах позовної давності, визначеної законодавством на звернення з позовом до суду.

11. На підтвердження обставин наведених в позові розпорядник майна ТзОВ "Електросталь" Карауш Ю. В. надала роздруківки з ЄДРПОУ щодо АТ "Кредитпромбанк", АТ "Дельта Банк", ТзОВ "Фінансова Оферта", ТзОВ "Монтале", інформаційну довідку від 01.02.2022 № 297283266 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у копіях; іпотечний договір від 10.11.2006 № 2005-110/4 з додатками до нього, адвокатський запит адвоката ОСОБА_2. від 04.09.2006, запит розпорядника майна від 25.05.2022 на адресу адвоката ОСОБА_2., відповідь адвоката ОСОБА_2. від 30.05.2022 на запит, копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, лист Покровської районної військової адміністрації Донецької області "Щодо надання копій документів" від 30.05.2022, копії статуту ТзОВ "Електросталь" у редакції 2006 року, порядок прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затверджений протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 28/06, договір купівлі-продажу від 12.05.2005.

12. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви розпорядником майна боржника Карауш Ю. В. визначено приписи статей 92 203 215 216 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статей 3, 5 Закону України "Про іпотеку" , статей 4, 41, 58, 63 Закону України "Про господарські товариства".

13. ТзОВ "Електросталь" (відповідач 1) позов розпорядника майна Карауш Ю. В. підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, зазначаючи, що поточному директору ТзОВ "Електросталь" на дату його призначення на посаду в 2018 році не було відомо про факт здійснення кримінального провадження за № 03/05-9060, яке стосувалось майна ТзОВ "Електросталь". Водночас, як зауважує відповідач 1, попередній директор товариства ОСОБА_1 (з липня 2006 по лютий 2007 року) укладаючи іпотечний договір знав або міг дізнатись про факт існування зазначеного кримінального провадження, певні обмеження у його вчиненні та мав би утриматись від вчинення завідомо протиправного правочину. Відповідач 1 зазначає, що директор підприємства, який обіймає посаду наразі, призначений у січні 2018 року у зв`язку зі звільненням з займаної посади попереднього, йому передані статутні документи чинні на момент їх передачі, тоді як статути, чинні на дату укладення спірного договору, не передавались, з їх змістом діючий директор ознайомлений не був. Крім того, відповідач 1 звертає увагу, що попередні редакції статуту були відсутні як в архіві товариства, так і у попереднього директора. До того ж АТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є відповідач 2, не встановило факту наявності достатньої цивільної дієздатності та не отримало погодження значного правочину від учасників відповідача 1.

14. ТзОВ "Монтале" (відповідач 2) у відзиві на позовну заяву щодо позову розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості, а у разі задоволення позову - на підставі частини п`ятої статті 10571 ЦК України накласти арешт на майно, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки. Відповідач 2 з-поміж іншого зазначає, що постанови слідчого, долучені до позову, для набуття ними статусу письмових доказів, мають бути засвідчені в установленому законом порядку, тобто або слідчим (органом, в якому перебуває справа), або позивачкою у випадку знаходження у неї оригіналу цього документа. Крім того, відповідач 2 зауважує про відсутність у ОСОБА_2 , який надав копії цих документів, повноважень на засвідчення вірності цих копій, оскільки він на сьогоднішній день втратив статус адвоката і документи від його імені повинні посвідчуватись у нотаріальному порядку відповідно до статті 88 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За твердженням відповідача 2, надані постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. не є належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76 77 91 ГПК України, а тому не можуть братись судом до уваги.

15. Також відповідач 2 вважає безпідставними доводи позивача про порушення порядку прийняття рішення про укладення іпотечного договору зазначаючи, що аргументи щодо відсутності погодження укладення спірного договору іпотеки ґрунтуються на припущеннях. Відповідач 2 зауважує, що договір посвідчено нотаріально, а отже повноваження сторін та їх представників перевірено, підтверджено наявність цивільної правоздатності сторін. Крім того, відповідач 2 зазначає, що відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо обмежень повноважень керівника відповідача 1, не дає права посилатись на такі обмеження в обґрунтування перевищення повноважень цим керівником при укладенні ним правочинів. Посвідчивши оспорюваний договір іпотеки, нотаріус підтвердив відсутність накладених заборон та арештів нерухомого майна, що є предметом іпотеки за цим іпотечним договором.

16. Відповідачем 2 також до суду першої інстанції подано заяву про застосування позовної давності, в якій він зазначає, що позов розпорядником майна подано до суду зі спливом позовної давності, оскільки відлік позовної давності за заявленими вимогами позивача починається з дня укладання оспорюваного договору. За твердженням відповідач 2, розпорядник майна обґрунтовуючи пропуск строку на звернення до суду, мала довести факт порушення прав боржника на момент укладення спірного договору і, відповідно, коли боржник дізнався чи міг дізнатись про порушення цього права. Як зауважує відповідач 2, відсутність у боржника статутних документів, які були чинними на момент укладення спірного іпотечного договору, не свідчить про те, що він не знав чи не міг знати про перевищення його керівником повноважень на момент укладення іпотечного договору. Крім того, відповідач 2 звертає увагу на обов`язок відповідача 1 зберігати свої установчі документи до своєї ліквідації, а у випадку їх втрати останнє могло отримати засвідчені копії у державного реєстратора. Водночас, як зауважує відповідач 2 жодних доказів втрати цих документів чи неможливості отримати їх копії в період з моменту укладення спірного договору до моменту звернення з позовом до суду не надано. Також, на думку відповідача 2, не може прийматись судом у якості доказу поважності причин пропуску строку на звернення до суду лист громадянина ОСОБА_2 , оскільки будь-які заяви та інші документи, складені та підписані громадянином, можуть набути статусу доказу лише у випадку подання їх до суду у вигляді заяви свідка, яка посвідчується нотаріально, тоді як лист не оформлено у вигляді заяви свідка, а тому суд не може посилатись на нього та копії постанов слідчого як на доказ.

17. Окрім того, ТзОВ "Монтале" (відповідач 2) у поданому до суду першої інстанції клопотанні просить витребувати у позивача - арбітражного керуючого Карауш Ю. В. оригінали постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

18. 10.11.2006 між АТ "Кредитпромбанк" (іпотекодержатель) в особі начальника юридичного відділу Донбаської філії Банку Бакушина Ю. І., що діє на підставі довіреності від 15.08.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О. М за реєстровим № 3195у, та ТзОВ "Електросталь" (іпотекодавець) в особі директора ОСОБА_1 , підстава дії не зазначено, укладено іпотечний договір № 2005-110/4 (далі - договір іпотеки).

19. Згідно із пунктом 1.1. договору іпотеки у забезпечення зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за кредитним договором іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку майно.

20. У розділі терміни та визначення цього договору зазначено майно, що є предметом іпотеки за цим договором, а саме: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , складові якого перелічено у договорі, та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 12.05.2005 Леоновим С. І., приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області за реєстром 1256, право власності на яке зареєстровано 07.06.2005 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1880283 Бюро технічної інвентаризації м. Мар`їнка, в реєстраційній книзі № 7-27, за № 95.

21. Договір іпотеки містить підтвердження іпотекодавця, що особа, яка підписала цей договір від іпотекодавця є повністю дієздатною особою, усвідомлює зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії; особа, що підписала цей договір від іпотекодавця має всі необхідні права та повноваження для підписання цього договору та повного розпорядження майном; майно є його власністю, не є об`єктом судового спору та може бути вільно реалізовано.

22. Договір скріплено печатками та підписами з боку обох сторін посвідчено приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області Леоновим С. І. за реєстром № 3144, із зазначенням, що особи громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність АТ "Кредитпромбанк" та ТзОВ "Електросталь", повноваження їх представників, та належність заставленого майна ТзОВ "Електросталь" перевірено.

23. Нотаріусом накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі комплексу будівель та споруд, який належить ТзОВ "Електросталь", до припинення дії договору іпотеки, зареєстровано в реєстрі заборон за № 3145.

24. Факт укладення договору сторонами підтверджено, відповідність наявної у матеріалах справи копії оригіналу договору не заперечується.

25. До договору іпотеки на підставі договорів про внесення змін та доповнень вносились зміни в частині, що відображає: істотні умови кредитного договору, розміру заставної вартості майна та ціни продажу майна тощо. Договори підписано з боку ТзОВ "Електросталь" директором ОСОБА_6 та заступником директора по економіці та фінансам ОСОБА_3 (2007 - 2010 роки), заступником директора з економіки та фінансів ОСОБА_4 (2013 рік).

26. Доказів укладення інших договорів, додаткових угод до іпотечного договору матеріали справи не містять.

27. Ухвалою суду від 27.01.2022 Господарський суд Донецької області відкрив провадження у справі № 905/2307/21 про банкрутство ТзОВ "Електросталь"; ввів процедуру розпорядження майном ТзОВ "Електросталь" та призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Ю. В.

28. Листом від 25.05.2022 розпорядник майна ТзОВ "Електросталь" Карауш Ю. В. звернулась до адвоката ОСОБА_2, в якому посилаючись на те, що під час здійснення інвентаризації майна та документів боржника ТзОВ "Електросталь" нею було отримано доступ до його адвокатського запиту від 04.09.2006, зміст якого свідчить про порушення прокурором Кам`янобрідського району м. Луганська кримінального провадження № 03/05-9060 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), підставами для порушення якого стала заява ОСОБА_5 аргументована незаконним заволодінням майном, що знаходиться за адресою: м. Курахове, вул. Промислова зона, 70 , та яке було придбане ТзОВ "Електросталь" у ЗАТ "ЮРСЕРВІС". З цих підстав, з метою встановлення всіх обставин набуття права на майно, розпорядник майна боржника просила повідомити про хід зазначеного кримінального провадження, а також надати копії наявних документів для їх вивчення та вжиття відповідних заходів з відновлення платоспроможності боржника в межах справи № 905/2307/21 про банкрутство ТзОВ "Електросталь".

29. Відповідно до наявного в справі адвокатського запиту від 04.09.2006 адвокат ОСОБА_2. звертався до директора ТзОВ "Електросталь" про надання копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ТзОВ "Електросталь" від 12.05.2005 з вичерпним переліком майна, яке є предметом зазначеного договору; надання письмових пояснень щодо обставин набуття нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Курахове, вул. Промислова Зона, 70 . У цьому запиті повідомлено про звернення у вересні 2005 року ОСОБА_5 до правоохоронних органів із заявою у зв`язку з реалізацією належного йому майна невстановленими особами на користь ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та про порушення за цим фактом прокурором Кам`янобрідського району м. Луганська кримінального провадження № 03/05-9060 за частиною четвертою статті 190 КК України.

30. За даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_2. має статус адвоката та діє на підставі свідоцтва від 11.11.1997 № 770. Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно пункту 3 частини першої статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 25.01.2022 по 25.01.2023 на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів Харківської області від 25.01.2022.

31. У відповідь на лист розпорядника майна ТзОВ "Електросталь" від 25.05.2022, ОСОБА_2 листом від 30.05.2022 підтвердив те, що ним у 2005 році здійснювалось представництво інтересів ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 03/05-9060, порушеного за частиною четвертою статті 190 КК України та факт звернення до ТзОВ "Електросталь" з відповідним запитом, оскільки запитуваний договір був необхідний йому та органам досудового слідства з метою встановлення, які саме об`єкти нерухомості були продані компанією ЗАТ "ЮРСЕРВІС" на користь ТзОВ "Електросталь".

32. Крім того, зазначеним листом повідомлено, що у вересні 2006 року в рамках зазначеного кримінального провадження № 03/05-9060, об`єкти нерухомого майна за адресою м. Курахове, вул. Промислова зона, 70, визнано об`єктом злочину та у відповідності до вимог статей 78 79 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) долучено до матеріалів справи, як речові докази, про що були повідомлені Мар`їнське БТІ та Курахівська державна нотаріальна палата, за цим фактом винесено постанову від 26.09.2006; у січні 2007 року, у зв`язку з тим, що за результатами проведеного досудового розслідування встановлено, що об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою не є об`єктами злочину, обтяження скасовано; інші дії, які б стосувались майна належного ТзОВ "Електросталь", у рамках кримінального провадження № 03/05-9060, не вчинялись. Зазначено у якості додатків до листа копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

33. Як убачається з постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів, розглянувши матеріали кримінальної справи № 03/05-9060, за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, встановлено, що комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , є об`єктом злочинних дій за цією кримінальною справою, у зв`язку з чим, має значення речового доказу, керуючись статтями 78 79 КК України, постановлено комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , реєстраційний номер 1880283, що належить ТзОВ "Електросталь" (код 32582387), визнати речовими доказами у кримінальній справі № 03/05-9060 та долучити до матеріалів цієї кримінальної справи у якості речових доказів; заборонити відчуження комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , реєстраційний номер 1880283, що належить ТзОВ "Електросталь" (код 32582387); заборонити ТзОВ "Електросталь" (код 32582387) укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , реєстраційний номер 1880283, що належить ТзОВ "Електросталь" (код 32582387); копію даної постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати. Потерпілим зазначено ОСОБА_5 .

34. Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г., що скріплений печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

35. Як слідує з постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження, розслідуванням зазначеної кримінальної справи обставини незаконного заволодіння посадовими особами ЗАТ "ЮРСЕРВІС" та ТзОВ "Електросталь" комплексом будівель та споруд шляхом обману та зловживанням довірою не підтвердились та спростовано зібраними матеріалами справи, з огляду на що такий комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70 , не є об`єктом злочинної діяльності, постанова від 26.09.2006 є необґрунтованою, постановлено по кримінальній справі № 03/05-9060 зняти заборону на відчуження (арешт) на об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд.70 , реєстраційний номер 1880283; копію цієї постанови направити до районного комунального підприємства "Мар`їнське бюро технічної інвентаризації" та Курахівської державної нотаріальної палати.

36. Документ містить підпис слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г., що скріплений печаткою Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

37. Листом від 30.05.2022 Покровська районна військова адміністрація Донецької області, на запит розпорядника майна ТзОВ "Електросталь" від 25.05.2022 № 02-43-22/187 щодо надання копій документів, надала копії статутних документів ТзОВ "Електросталь". Водночас, зазначеним листом було повідомлено про те, що порядок надання документів, що містяться в реєстраційній справі, регулюється статтею 11 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; документи, що містяться в реєстраційній справі, у паперовій формі надаються за запитом про надання документів, за результатом розгляду запиту держаний реєстратор виготовляє копії таких документів, з проставленням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці; оскільки у структурі Покровської райдержадміністрації відсутня посада державного реєстратора, надати завірені в установленому законодавством порядку копій не виявляється можливим.

38. До матеріалів позовної заяви долучено копію статуту ТзОВ "Електросталь" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол від 28.08.2006 № 18/08), зареєстрований 01.09.2006 № 12441050012000354 та копію Порядку прийняття рішень щодо укладення кредитних договорів, договорів іпотеки та застави, затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 28.08.2006 № 28/06 (далі - Порядок).

39. Пунктом 5.3 Порядку визначено, що укладення, зокрема, договорів іпотеки майна погоджується керівником підприємства, з попереднім погодженням ревізійною комісією, загальними зборами учасників ТзОВ "Електросталь", а також загальними зборами засновника учасника.

40. Рішення, прийняті з порушенням цього порядку не несуть для товариства юридичних наслідків (є не дійсними) (пункт 15 Порядку).

41. Відповідно до пунктів 7.1, 7.3 статуту ТзОВ "Електросталь" вищим органом товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників, що діють від імені учасника. До компетенції загальних зборів учасників віднесено прийняття рішення щодо укладення кредитних договорів та договорів іпотеки, застави, згідно Порядку, встановленому в товаристві (підпункт "й").

42. Загальні збори учасників скликаються при необхідності, а також на вимогу директора товариства та ревізійної комісії, але не менше двох разів на рік (пункт 7.6 статуту ТзОВ "Електросталь").

43. Згідно із пунктом 7.13 статуту ТзОВ "Електросталь" директор є виконавчим органом, що здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства. Директор обирається загальними зборами учасників строком на 3 роки.

44. Відповідно до пунктів 7.14, 7.15, 7.16 статуту ТзОВ "Електросталь" директор діє від імені товариства в межах, встановлених цим статутом, законодавчими актами. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства; директор у своїй діяльності керується положеннями чинного законодавства України, статутом, а також рішеннями загальних зборів учасників; директор підзвітний загальним зборам учасників товариства; директор не має права приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства; директор має повноваження розпоряджатись від імені товариства відповідно до чинного законодавства, статуту майном та коштами товариства, підписувати від імені товариства угоди та інші фінансові, майнові зобов`язання, зокрема, пов`язані з відчуженням або списанням майна товариства, залучення кредитних коштів та заставою майна товариства.

45. За пунктом 7.21 статуту до компетенції ревізійної комісії відноситься погодження (до моменту фактичного укладення) усіх договорів щодо залучення кредитів та надання майна товариства в іпотеку та заставу.

46. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2022 № 29481406 станом на 10.11.2006 (дата підписання оспорюваного договору) керівником ТзОВ "Електросталь" був ОСОБА_1 ; у розділі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" зазначено: ОСОБА_1 (повноваження: відомості відсутні).

47. За відомостей інформаційної довідки від 01.02.2022 № 297283266 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (ЄДРПОУ 32582387) іпотекодержателем за іпотечним договором від 10.11.2006 № 2005-110/4 є ТзОВ "Монтале" (код ЄДРПОУ 43249891), номер запису про іпотеку 305832, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька область, Дзиза Ю. В., реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ.

48. Обставини набуття права за оспорюваним договором ТзОВ "Монтале" не заперечуються.

49. Також суд першої інстанції встановив, що ТзОВ "Монтале" визнало передання йому пакета документів, що перелічені у пункті 2.6 договору іпотеки у підготовчому засіданні 11.08.2022. До того ж, грошові вимоги, які забезпечені іпотекою нерухомого майна згідно з договором іпотеки заявлено ТзОВ "Монтале" у межах справи про банкрутство ТзОВ "Електросталь".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

50. 01.09.2022 Господарський суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 905/2307/21 (905/496/22), яким задовольнив позовні вимоги розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Карауш Ю. В.; визнав недійсним з моменту укладення договір іпотеки з додатками до нього, укладений між АТ "Кредитпромбанк" та ТзОВ "Електросталь"; зобов`язав ТзОВ "Монтале" передати ТзОВ "Електросталь" оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу від 12.05.2005, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.06.2005 № 7452046; скасував рішення про державну реєстрацію іпотеки, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 786125 від 10.03.2013, Мар`їнське районне управління юстиції, Донецька область, реєстраційний номер іпотеки: 4040175, реєстратор: Покровський районний нотаріальний округ; скасував запис про державну реєстрацію іпотеки 305832 від 10.11.2006; стягнув з ТзОВ "Електросталь" на користь арбітражного керуючого Карауш Ю. В. відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 7 939,20 грн; відмовив у задоволенні заяви відповідача 2 поданої на підставі частини п`ятої статті 10571 ЦК України про накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Мар`їнського районного нотаріального округу Донецької області і зареєстрованим в реєстрі за № 3144.

51. Суд першої інстанції врахував, що рішення щодо укладення договорів іпотеки приймається загальними зборами учасників з попереднім погодженням ревізійною комісією, а отже повноваження керівника на укладення договорів іпотеки, що є розпорядженням майном від імені товариства, відповідно статуту обумовлюють наявність відповідного погодження, проте доказів наявності такого погодження не надано, існування його з оспорюваного договору не вбачається, підставою вчинення директором дій таке не зазначено.

52. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що матеріали справи не містять схвалення наразі правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення; Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.11.2006 не містив інформації про обмеження повноважень директора, проте сторона мала би проявити розумну обачність та ознайомитися зі статутом, а банк, враховуючи укладення між сторонами кредитного договору, мав бути ознайомлений із положеннями статутних документів товариства. Невиконання обов`язку з внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру не може зумовлювати підстави за яких відомості про обмеження не можуть бути використані у спорі, оскільки сторона могла знати ці відомості; директор товариства на час укладення договору не був наділений повноваженнями на його укладення від імені ТзОВ "Електросталь".

53. Також місцевий господарський суд зауважив, що матеріали справи свідчать про існування на час підписання договору іпотеки заборони ТзОВ "Електросталь" укладати будь-які договори (у т.ч. договори купівлі-продажу, іпотеки, застави, поруки, міни), предметом яких є комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, буд. 70, реєстраційний номер 1880283.

54. Окрім того, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача 2 на відсутність запису про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, зазначивши, що обмеження є дійсним навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна, а тому відсутність даних в реєстрі про заборону не є достатньою підставою правомірності передачі майна в іпотеку.

55. Щодо заявленої ТзОВ "Монтале" заяви про застосування позовної давності, суд першої інстанції врахувавши заяву позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності з посиланням на норми статей 256 257 261 ЦК України, дійшов висновку про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем (в особі повноважного суб`єкта) позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки: розпорядник майна боржника Карауш Ю. В. не мала можливості звернутись до суду з позовом для захисту порушеного права боржника ТзОВ "Електросталь" до дня призначення її розпорядникам майна у справі № 905/2307/21 ухвалою суду від 27.01.2022; отримання нею у травні 2022 року на виконання покладених повноважень розпорядника майна документів, з яких встановлено порушення прав боржника, що об`єктивно пояснює звернення її з вимогою про захист порушеного права 09.06.2022.

56. Водночас, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заяви ТзОВ "Монтале" в частині накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки згідно договору іпотеки зазначивши про те, що норми Закону від 02.10.2012 № 5405-VI, якими ЦК України доповнено статтею 10571, набрали чинності 04.11.2012, тобто після укладення договору іпотеки, яке мало місце 10.11.2006, що виключає можливість застосування цієї норми до спірних правовідносин.

57. Крім того, суд першої інстанції залишив без задоволення клопотання ТзОВ "Монтале" про повернення на стадію підготовчого засідання та клопотання про призначення технічної експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

58. Постановою від 13.12.2022 Східний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) залишив без змін.

59. Апеляційний господарський погодився з висновками суду першої інстанції, щодо невідповідності договору іпотеки вимогам статті 5 Закону України "Про іпотеку", оскільки майно, що було предметом договору передано в іпотеку під час дії заборони на відчуження, встановленої 26.09.2006 постановою слідчого, а також з поважністю причин пропущення позовної давності.

60. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок місцевого господарського суду щодо обгрунтованості посилання розпорядника майна в підтвердження заявлених вимог на відсутність повноважень в директора Товариства на вчинення правочину з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів у відповідній частині, зокрема, не надання оригіналу або належним чином засвідченої копії статуту ТзОВ "Електросталь" у редакції чинній на час вчинення правочину.

61. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість задоволення місцевим господарським судом позовних вимог розпорядника майна Карауш Ю. В. про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки з додатками до нього та похідних вимог позову щодо застосування наслідків недійсності правочину на підставі статті 216 ЦК України й зобов`язання відповідача 2 вчинити певні дії, скасування рішення про державну реєстрацію іпотеки та запису про державну реєстрацію іпотеки.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

62. 02.01.2023 ТзОВ "Монтале" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги

63. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/2307/21 (905/496/22) визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023.

64. Ухвалою від 27.01.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 905/2307/21 (905/496/22) за касаційною скаргою ТзОВ "Монтале"; призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.02.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву до 09.02.2023.

65. Ухвалою від 23.02.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи до 16.03.2023, а ухвалою від 16.03.2023 - до 23.03.2023.

66. У зв`язку з перебування суддів у відпустці, на лікарняному склад колегії суду неодноразово змінювався.

67. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 для розгляду справи № 905/2307/21 (905/496/22) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я., яку суд ухвалою від 22.03.2023 прийняв до провадження та постановив здійснити її розгляд у раніше визначені дату та час - 23.03.2023.

68. Ухвалою від 23.03.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи до 30.03.2023.

69. У судове засідання 30.03.2023 з`явилися представники ТзОВ "Монтале", ТзОВ "Електросталь" (в режимі відеоконференції) та розпорядник майна ТзОВ "Електросталь" Карауш Ю. В., які надали пояснення у справі щодо поданої касаційної скарги ТзОВ "Монтале".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТзОВ "Монтале")

70. ТзОВ "ФК "Монтале" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема таке:

- суд першої інстанції в порушення приписів статті 210 ГПК України не здійснив безпосереднього дослідження витребуваних постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України у Луганській області від 26.09.2006 та від 15.01.2007, а провів їх дослідження в підготовчому засіданні 11.08.2021 в режимі відеоконференції;

- на дату дослідження судом першої інстанції постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України у Луганській області від 26.09.2006 та від 15.01.2007 у суду були відсутні нотаріально посвідчені копії цих постанов. Тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про витребування зазначених постанов слідчого;

- суд першої інстанції на підтвердження доводів розпорядника майна прийняв в якості доказу лише копії постанов слідчого, достовірність яких ставиться під сумнів відповідачем 2, тоді як апеляційний господарський суд наведені порушення місцевого господарського суду не виправив та відмовив у задоволенні повторного клопотання відповідача 2 про витребування доказів;

- суди попередніх інстанцій не витребували постанов слідчого СВ Ленінського РВ ЛГУ УМВС України у Луганській області від 26.09.2006 та від 15.01.2007 за наявності заперечень зі сторони відповідача 2 щодо існування таких оригіналів;

- суд першої інстанції позбавив можливості відповідача 2 заявити клопотання про проведення експертизи на предмет достовірності постанов слідчого, реалізація якого була безпосередньо пов`язана із з`ясуванням факту існування таких постанов. Апеляційний господарський суд наведеного порушення суду першої інстанції не виправив;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про повернення на стадію підготовчого засідання, а апеляційний господарський суд не визнав таку відмову порушенням;

- суди попередніх інстанцій під час вирішення питання поважності пропуску позивачем позовної давності взяли до уваги обставини, які носять суб`єктивний характер та залежали від волі ТзОВ "Електросталь", від імені якого діє позивач;

- позивач не обґрунтувала, а суди попередніх інстанцій не надали оцінку наявності факту порушення опорюваним договором чиїхось прав, в тому числі і боржника;

- суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про витребування оригіналів постанов слідчого; про витребування належним чином засвідченої копії статуту ТзОВ "Електросталь"; про проведення технічної експертизи у справі; про долучення додаткових доказів, які мають важливе значення для вирішення спору.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю. В.)

71. Розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю. В. у відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "ФК "Монтале" просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- скаржник безпідставно зазначає про незастосування судами висновків Верховного Суду щодо витребування оригіналів письмових доказів для підтвердження відповідності поданої копії оригіналу, оскільки розпорядник майна надала до суду нотаріально посвідчені копії постанов слідчого та їх оригінали для огляду в судовому засіданні, а скаржником під час розгляду справи в суді першої інстанції не було заявлено сумнівів щодо поданої копії статуту ТзОВ "Електросталь" та не заявлено клопотання про витребування цього доказу. Лише до суду апеляційної інстанції було подано копію статуту ТзОВ "Електросталь", яка за твердженням скаржника знаходилась в кредитній справі;

- розпорядником майна під час подання позову було надано всі докази, на яких ґрунтується позов, жодні нові докази в подальшому не подавалися до суду в порушення вимог частини другої статті 80 ГПК України, на чому стверджує скаржник;

- суд першої інстанції жодним чином не позбавляв можливості скаржника заявити всі необхідні клопотання в підготовчому засіданні;

- доводи скаржника щодо необґрунтованого відхилення місцевим господарським судом його клопотання про повернення до стадії підготовчого засідання є безпідставними;

- аргументи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій позовної давності до вимог позивача зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи;

- скаржник необґрунтовано посилається на висновок Верховного Суду сформований у постанові від 11.08.2021 у справі № 523/7609/17 щодо необхідності встановлення факту порушеного права та інтересу особи, яка звертається з позовом до суду, оскільки у наведеній справі позов подано не в межах справи про банкрутство, а в окремому позовному провадженні;

- суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про витребування оригіналів доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

72. Вирішуючи наведені в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

(І) Щодо права розпорядника майна на звернення з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника

73. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

74. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (наразі КУзПБ).

75. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

76. Згідно із абзацом двадцятим статті 1 КУзПБ розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном боржника.

77. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина перша статті 44 КУзПБ).

78. За частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

79. Частиною третьою статті 44 КУзПБ визначено обов`язки розпорядника майна, одним з яких є обов`язок вживати заходів для захисту майна боржника.

80. Відповідно до частини дев`ятої статті 44 КУзПБ розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

81. Отже, на стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення з вимогою про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником (подібний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17 та від 23.11.2022 у справі № 918/1174/20 (918/559/21)).

82. Ураховуючи наведене, розпорядник майна боржника має право на звернення в порядку статей 7 44 КУзПБ в межах справи про банкрутство боржника з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника.

(ІІ) Щодо умов визнання правочину недійсним та моменту часу, на який має встановлюватися судом наявність порушення права чи інтересу особи оспорюваним правочином

83. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

84. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20, від 23.02.2023 у справі № 927/84/16 (927/1258/21)).

85. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

86. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

87. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

88. Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

89. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 27.10.2022 у справі № 904/1907/15 тощо.

90. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 552/6997/19, від 27.06.2022 у справі № 638/20682/15-ц).

91. Отже, під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд перш за все має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

92. Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 711/3426/19, від 07.04.2022 у справі № 201/11469/19, від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 925/889/20, від 25.08.2022 у справі № 922/1978/16 (922/2045/21), від 28.09.2022 у справі № 910/6165/21).

93. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

(ІІІІ) Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу

94. Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80 91 ГПК України.

95. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини перша - друга статті 80 ГПК України).

96. За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

97. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

98. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

99. Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

100. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

101. З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

102. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позову розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки, укладеного боржником для забезпечення виконання його зобов`язань за договором кредиту, та зобов`язання вчинити дії.

103. У якості підстави заявлених вимог позивачем визначено обставини вчинення боржником оспорюваного правочину в період дії заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого та за наявності за відсутності у директора боржника повноважень на укладення такого договору, що за твердженням розпорядника майна порушує права та інтереси кредиторів і боржника.

104. Отже до предмету доказування у справі за визначеного предмету спору та змісту спірних правовідносин, належить, зокрема, встановлення:

1) наявності на час укладення договору іпотеки (станом на 10.11.2006) заборони на відчуження майна;

2) відсутності у директора боржника (станом на 10.11.2006) повноважень на укладення договору іпотеки;

3) порушення прав та інтересів кредиторів і боржника укладеним договором іпотеки, наявність якого має встановлюватися на момент його укладення.

105. Верховний Суд акцентує на тому, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.

106. Згідно із частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

107. Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому господарському процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

108. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

109. За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

110. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

111. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Щодо наявності на час укладення договору іпотеки заборони на відчуження майна

112. Із установлених обставин справи вбачається, що розпорядник майна Карауш Ю. В. в обґрунтування доводів позову щодо укладення оспорюваного договору в період наявності заборони на відчуження майна на підтвердження відповідних обставин, зокрема, посилається на:

- копію постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів згідно якої, з-поміж іншого, заборонено відчуження належних боржнику комплексу будівель та споруд, які є предметом оспорюваного договору іпотеки від 10.11.2006.

- копію постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

113. Суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення заявлених вимог розпорядника майна боржника Карауш Ю. В., оскільки оспорюваний правочин був вчинений за наявності заборони на відчуження майна, накладеної постановою слідчого.

114. Утім наведений висновок судів попередніх інстанцій суд вважає передчасним, зробленими без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог позивача.

115. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

116. Принцип справедливості судового розгляду у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

117. Дотримання процесуального закону є гарантією прав особи у господарському судочинстві та виконання судом його завдання. Саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

118. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

119. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

120. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

121. Усебічність дослідження доказів означає те, що суд враховує аргументи всіх осіб, що беруть участь у справі, дослідження та подальшу оцінку доказів проводить не з позиції однієї зі сторін, а з позиції незалежного арбітра.

122. Повне дослідження судом доказів передбачає отримання в такому обсязі доказового матеріалу, який був би достатнім для здійснення правильного висновку щодо наявності чи відсутності тих чи інших обставин цивільної справи.

123. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

124. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

125. Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

126. ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

127. Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

128. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

129. Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

130. Тобто, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

131. Безпосереднє дослідження доказів тісно пов`язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20 ).

132. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в статті 86 ГПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини справи.

133. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (частина друга статті 13, частина перша статті 74 ГПК України).

134. Суд звертає увагу, що витребування в учасника справи в порядку статті 91 ГПК України за клопотанням учасника справи чи з власної ініціативи суду оригіналів письмових доказів насамперед покликано необхідністю забезпечити встановлення достовірності документа, що подається в копії.

135. Тому при визначенні наявності або відсутності підстав для витребування доказів суди не повинні ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Для забезпечення реалізації цього положення суди повинні мотивовано відповідати на клопотання сторін як про витребування доказів, так і про відмову в їх витребуванні.

136. Формальний підхід до вирішення справи та ухвалення судового рішення за відсутності встановлених судом фактичних обставин справи суперечить фундаментальним принципам та завданням господарського судочинства, одним із яких якими частина перша статті 2 ГПК України визначає, зокрема, справедливе вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду.

137. У справі, яка переглядається, витребування у розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. оригіналів письмових доказів було обумовлено необхідністю дослідження доказів (постанов слідчого), що визначають предмет доказування у справі (наявність заборони на відчуження майна боржника на момент вчинення оспорюваного правочину).

138. Проте, суд першої інстанції наведеного не врахував та не зважаючи на заперечення та сумніви відповідача 2 щодо достовірності наданих розпорядником майна Карауш Ю. В. на підтвердження своїх вимог постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007, не витребував в неї оригіналів зазначених постанов та відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ "Монтале" з посиланням на те, що позивач не є держателем оригіналів постанов, а клопотання є фактично зверненням в порядку статті 81 ГПК України, реалізоване з пропуском процесуального строку.

139. Натомість місцевий господарський суд в оскарженому судовому рішенні обмежився: 1) згадкою про здійсненням ним огляду оригіналів постанов слідчого в судовому засіданні в режимі відеоконференції та посиланням на: 2) наявність в справі надісланих позивачем до суду нотаріально посвідчених копій цих постанов 3) відсутність згідно листа Головного управління Національної поліції України в Луганській області інформації щодо підрозділу, яким порушувалася кримінальна справа, здійснювалося слідство та цілому самих матеріалів кримінальної справи № 03/05-9060, проте підтвердження існування такої справи.

140. Так само не надав належної оцінки наскрізним доводам відповідача 2 щодо його сумнівів в достовірності наданих позивачем постанов слідчого апеляційний господарський суд, який, аналогічно як і суд першої інстанції, відхилив клопотання ТзОВ "Монтале" про витребування у розпорядника майна Карауш Ю. В. оригіналів постанов слідчого, зауваживши, окрім зазначеного місцевим господарським судом в обґрунтування відмови у задоволенні клопотання, про 1) відсутність у відповідача 2, згідно його пояснень, сумнівів щодо дій нотаріуса по засвідченню копій наданих документів, а лише наявність в нього сумнівів щодо достовірності цих документів, 2) не обґрунтування відповідачем 2 до закінчення підготовчого засідання необхідності призначення судової експертизи для перевірки достовірності поданих до суду документів, 3) відсутністю у розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. наразі інформації щодо знаходження оригіналі постанов слідчого.

141. Водночас, апеляційний господарський суд, як і зрештою суд першої інстанції, не звернув уваги, що оригінали постанов слідчого, посилання на огляд яких міститься в оскарженому рішенні місцевого господарського суду, безпосередньо не оглядалися судом першої інстанції під час розгляду справи в підготовчому засіданні, а натомість судом було здійснено лише візуальний огляд зазначених постанов дистанційно в режимі відеоконференції, що достеменно не дозволяє стверджувати про забезпечення належного дослідження поданих доказів з урахуванням вимог визначених до оцінки доказів чинним ГПК України та в цілому не нівелює сумніви відповідача 2 у достовірності наданих позивачем доказів на підтвердження своїх доводів в обґрунтування вимог позову. Підтвердженням цього опосередковано також свідчить і подальша позиція розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. щодо відсутності в неї інформації щодо знаходження оригіналів відповідних постанов слідчого, які, як свідчить зміст оскарженого рішення суду першої інстанції були пред`явлені нею для огляду в підготовчому засіданні проведеному в режимі відеоконференції.

142. Крім того, суди попередніх інстанцій з урахуванням наявності двох взаємно протилежних позицій сторін щодо наявності вчинення оспорюваного правочину заборони на відчуження майна боржника, аргументів щодо достовірності наданих позивачем постанов слідчого, в межах наявних у них повноважень не з`ясували та не перевірили накладення та зняття заборон на відчуження майна боржника згідно наданих позивачем постанов слідчого.

143. За частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

144. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац 2 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину).

145. Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (далі - Положення № 31/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) встановлено порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесення (одержання) інформації до (з) нього.

146. Відповідно до пункту 1.1. Положення № 31/5 Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна.

147. Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії (пункт 1.5 Положення № 31/5).

148. Згідно пунктів 2.1.1, 2.1.2 Положення № 31/5 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є: накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна. Заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об`єкта нерухомого майна (додатки 1 - 3), що подається, зокрема, судами (у тому числі третейськими судами) і слідчими органами - у зв`язку з накладенням ними арешту на об`єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

149. Пунктом 2.2 Положення № 31/5 визначено, що органи та посадові особи, зазначені в підпунктах 2.1.2 - 2.1.3 пункту 2.1 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка або постанову про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

150. Відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об`єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження (пункт 2.5 Положення № 31/5).

151. За пунктом 252 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі - Положення № 20/5, в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного правочину) накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної податкової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 7). Накладені заборони та арешти підлягають обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

152. Відповідно до пункту 1.9 Положення № 31/5 витяг про наявність/відсутність заборони та/або арешту містить відомості про заборони відчуження майна, накладені нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад у відповідності до чинного законодавства України; про арешти нерухомого майна, накладені судами та слідчими органами, органами державної виконавчої служби.

153. Згідно із пунктом 3.2. Положення витяги про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна на запит органу державної влади надаються державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональними філіями за письмовим запитом судам, господарським судам, органам прокуратури, дізнання і слідства - у зв`язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а також органам державної виконавчої служби - у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження.

154. Відповідно до пункту 96 Інструкції № 20/5 договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого майна. При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика вказаних об`єктів договору застави.

155. Частиною четвертою статті 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

156. Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи. Однак зазначене не позбавляє суд права витребувати у сторони докази у передбаченому статтею випадку.

157. Тобто суд не позбавлений права з урахуванням встановлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо підтвердження наявності чинної заборони на відчуження майна боржника на момент вчинення оспорюваного правочину, витребувати докази, що можуть підтверджувати такі обставини, зокрема:

1) оригінали постанов слідчого на підставі яких за твердженням позивача було накладено, а згодом скасовано заборону на відчуження майна боржника;

2) інформації щодо надсилання реєстратору постанов слідчого та внесення на підставі них до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження майна (записів в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна, витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тощо);

3) копій матеріалів нотаріальної справи на підставі яких здійснювалося посвідчення нотаріусом оспорюваного договору.

158. Проте ухвалюючи судові рішення за результатами розгляду заявлених позивачем вимог суди попередніх інстанцій не врахували зазначених норм та не з`ясували у світлі наведених обставин можливості застосування приписів частини четвертої статті 74 ГПК України.

Щодо визнання недійсним договору іпотеки з підстав укладення його директором боржника за відсутності повноважень на його укладення та доводів скаржника щодо безпідставного відхилення його клопотання про витребування оригіналу статуту боржника

159. Аргументи позову розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. в цій частині ґрунтуються на тому, що оспорюваний договір іпотеки зі сторони ТзОВ "Електросталь" був укладений за відсутності повноважень в директора на укладення такого договору.

160. Однак, як установив суд апеляційної інстанції розпорядником майна боржника Карауш Ю. В. до суду першої інстанції, в порядку встановленому процесуальним кодексом, не було подано оригінал або належним чином засвідчену копію статуту ТзОВ "Електросталь" у редакції чинній на час вчинення правочину та вона не зверталася до суду із клопотанням про витребування оригіналів або належним чином засвідчених копій вказаних доказів у державного реєстратора для огляду та дослідження їх судом.

161. З урахуванням наведеного, суд вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції в цій частині щодо помилкового визнання місцевим господарським судом договору іпотеки недійсним з наведених підстав.

162. Крім того, суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача 2 про витребування належним чином засвідчених копій статуту ТзОВ "Електросталь", оскільки як свідчать встановлені обставини справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем 2 не було заявлено сумнівів щодо доданої до позовної заяви копії статуту ТзОВ "Електросталь" та не заявлялося клопотання про витребування цього доказу, а заявлено відповідне клопотання лише в суді апеляційної інстанції за відсутності доказів на підтвердження поважності причин неподання його до суду першої інстанції.

Щодо порушення прав та інтересів кредиторів і боржника

163. Судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень не надано оцінки наявності стверджуваного позивачем порушеного права кредиторів (вимоги яких як свідчить зміст ухвалених судових рішень у справі про банкрутство боржника виникли значно пізніше вчинення осопрюваного договору) та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

164. Отже, сукупність доводів, які наводив відповідач 2 в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених вимог розпорядника майна боржника Карауш Ю. В. під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів першої та апеляційної інстанцій їх відображення, дослідження та здійснення аналізу у судових рішеннях.

165. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

166. До повноважень Верховного Суду згідно приписів статті 300 ГПК України не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

167. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

168. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

169. Однак, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі оскаржені судові рішення та зроблені в них висновки не можна вважати обґрунтованими та правомірними.

170. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду вимог позову розпорядника майна Карауш Ю. В. про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки та зобов`язання вчинити певні дії.

171. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТзОВ "Монтале" підлягає задоволенню судом частково.

172. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

173. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

174. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

175. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому враховуючи допущені порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

176. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін та надати оцінку змісту заявлених вимог розпорядника майна Карауш Ю. В. здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та стандартів оцінки доказів визначених ГПК України, зокрема:

І) надати належну юридичну оцінку копії постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 26.09.2006 про визнання та долучення до справи речових доказів та постанови слідчого СВ Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області Гнатенко М. Г. від 15.01.2007 про зняття заборони на відчуження.

ІІ) з`ясувати можливість застосування у світлі обставин цієї справи приписів частини четвертої статті 74 ГПК України, зокрема щодо витребування:

1) оригіналів постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007 на підставі яких за твердженням позивача було накладено, а згодом скасовано заборону на відчуження майна боржника;

2) інформації щодо надсилання реєстратору постанов слідчого та внесення на підставі них до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про заборону відчуження майна (записів в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна, витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна тощо);

3) копій матеріалів нотаріальної справи на підставі яких здійснювалося посвідчення нотаріусом оспорюваного договору іпотеки від 10.11.2006.

ІІІ) у разі необхідності вирішити питання у відповідності до приписів статті 99 ГПК України щодо призначення судової технічної експертизи давності документа у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи (підтвердження часу створення постанов слідчого від 26.09.2006 та від 15.01.2007).

IV) надати оцінку наявності порушеного права кредиторів та боржника оспорюваним правочином на момент його вчинення (10.11.2006).

V) визначити початок відліку позовної давності із врахуванням об`єктивних (сам факт порушення права), так і суб`єктивних (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинників тощо.

177. В залежності від установленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути вимоги позивача з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.

Щодо судових витрат

178. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

179. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

Щодо права розпорядника майна на звернення з позовом до суду про визнання недійсним правочину боржника

180. На стадії розпорядження майном законодавець чітко визначив повноваження розпорядника майна щодо звернення в порядку статей 7 44 КУзПБ в межах справи про банкрутство боржника з позовом до суду про визнання недійсними угод (правочинів) укладених боржником.

Щодо умов визнання правочину недійсним та моменту часу, на який має встановлюватися судом наявність порушення права чи інтересу особи оспорюваним правочином

181. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

182. Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

183. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

184. Під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд перш за все має встановити чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення, а не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним.

185. Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину

Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу

186. Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа

187. Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 310 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтале" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Донецької області від 01.09.2022 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) скасувати повністю.

3. Справу № 905/2307/21 (905/496/22) направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Я. Погребняк