ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1460/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3)

(Суддя - Хабазня Ю.А.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018

(Колегія суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Отрюх Б.В., Доманська М.Л.)

у справі

за заявою Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

до Приватного підприємства "Вулкан-2"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.10.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника.

2. 15.02.2017 боржник у особі його керівника Мальчіна Г.В. самостійно подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік (т.12 а.с.8), та податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік (т.12 а.с.9). Згідно з податковою декларацією з плати за землю задекларовано до сплати річну суму податкового зобов`язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно - 838,30 грн.). Згідно з податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки задекларовано до сплати річну суму податкового зобов`язання 1924,80 грн. (щомісячно - 481,20 грн.).

3. Постановою господарського суду Черкаської області від 21.03.2017 боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Пилипенко Т.В.

4. Головним управлінням ДФС у Полтавській області подано заяву від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09 про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10286,29 грн. заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду кредиторських вимог ГУ ДФС у Полтавській області

5. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018, у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09 відмовлено повністю.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

6.1. В оскаржуваних рішеннях встановлено, що 26.02.2018 ГУ ДФС у Полтавській області було подано заяву про приєднання кредиторських вимог №4108/10/16-31-10-02-09 про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10 286,29 грн. заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), мотивуючи її тим, що: за боржником, обліковується податкова заборгованість, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника (15.10.2015) у загальній сумі 10 286,29 грн.; ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з плати за землю, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов`язання у розмірі 10059,60 грн. (щомісячно - 838,30 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 29.04.2017 переплати 8,49 грн., сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб склала 8374,51 грн.; ПП "Вулкан-2" самостійно подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою задекларовано до сплати річну суму податкового зобов`язання 1924,80 грн. (щомісячно - 481,20 грн.), тому з урахуванням наявної станом на 28.04.2017 переплати 13,02 грн., сума заборгованості з податку на нерухоме майно склала 1911,78 грн.; обов`язок банкрута вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати і подавати звітність та декларації передбачений п.п.16.1.2-16.1.3 та п.16.1. ст.16, п.36.1 ст.36, п.46.1 ст.46, підп.54.1 ст.54 Податкового кодексу України; підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи (п.п.37.3.1 п.37.3 ст.37 Податкового кодексу України); Податковий кодекс України не звільняє боржника ні від ведення податкового обліку, ні від необхідності подання податкової звітності, ні від фіксування своїх податкових зобов`язань; згідно з висновками Вищого господарського суду України у постанові від 15.03.2017 у справі №904/4029/15: у ліквідаційній процедурі у банкрута можуть виникати нові зобов`язання, зокрема, з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; докази припинення земельних відносин та подання ліквідатором уточнюючого розрахунку відсутні; земельне законодавство не пов`язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов`язань зі сплати податку на землю, тому, вимоги зі сплати земельного податку, слід вважати витратами пов`язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до ч.1 ст.45 Закону підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

6.2. Судами зазначено, що у процедурі розпорядження майном боржника керівник боржника був зобов`язаний подати як податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, так і податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, і подав їх в установлений Податковим кодексом України строк. Податкова декларація - це документ, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання. Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно.

6.3. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

6.4. Наведене стало підставою для висновку про те, що слід відмовити у задоволенні заяви ГУ ДФС у Полтавській області про визнання його грошових вимог до боржника у сумі 10 286,29 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

7. До Верховного Суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 і постановити нову, якою задовольнити грошові вимоги ГУ ДФС у Полтавській області на суму 10 286, 29 грн.

8. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням судом касаційної інстанції нового рішення щодо задоволення кредиторських вимог, у касаційній скарзі наведено наступні доводи:

8.1. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що зобов`язання боржника зі сплати орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вважаються узгодженими в силу положень підпункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. До Касаційного господарського суду надійшов від ліквідатора банкрута відзив на касаційну скаргу у якому зазначений учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі №925/1460/15 за касаційною скаргою ГУ ДФС у Полтавській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (за результатом розгляду грошових вимог податкового органу) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області на 11.10.2018 у відкритому судовому засіданні.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2018 зупинено касаційне провадження у справі №925/1460/15 з розгляду касаційної скарги ГУ ДФС у Полтавській області до прийняття відповідного рішення Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/14827/16, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 925/1460/15 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у даній справі; вирішено призначити до розгляду касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на 29 травня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12.1. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В.Г. у відпустці з 13.05.2019 по 31.05.2019 (згідно наказу КГС ВС від 17.04.2019 № 15-к), автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1460/15 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019.12.2. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2019 прийнято справу № 925/1460/15 господарського суду Черкаської області за розглядом касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у даній справі до провадження; вирішено розглянути касаційну скаргу 29 травня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

13. Заслухавши 29.05.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

14. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що зобов`язання боржника зі сплати орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вважаються узгодженими в силу положень підпункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

17. В касаційній скарзі Скаржник зазначає, що в Інтегрованій картці платника податків (боржника ПП "Вулкан-2") відображено строки сплати кредиторських вимог у сумі 10286,29 грн. з 29.04.2017, 29.07.2017, 29.10.2017, тобто вони є такими, що настали після визнання боржника ПП "Вулкан-2" банкрутом (постанова про визнання боржника банкрутом від 21.03.2017).

18. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

19. Згідно положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

20. Аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України ч. 1 ст. 7 , ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

21. Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом передбачена законом (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання(висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16).

22. Вказане є свідченням вірності висновків судів попередніх інстанцій про те, що слід відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.02.2018 №4108/10/16-31-10-02-09.

23. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції визнає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що зобов`язання боржника зі сплати орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вважаються узгодженими в силу положень підпункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України.

24. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

25. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

26. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3) та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

27. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3) та постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2018 (№3) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі № 925/1460/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

К.М. Огороднік