ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 12/116-12/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (головуючий - Жук Г. А., судді: Дикунська С. Я., Мальченко А. О.) у справі

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області,

2) Публічного акціонерного товариства "Забір'я"

про визнання частково недійсним та скасування наказу, витребування майна та визнання права власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2012 року заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - РВ ФДМУ по Київській області) та Публічного акціонерного товариства "Забір'я" (далі - ПАТ "Забір'я", Товариство) про:

1) визнання недійсним та скасування наказу РВ ФДМ по Київській області від
02.06.1998 №5-25-7/27 "Про перетворення Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я" у Відкрите акціонерне товариство" в частині передачі ПАТ "Забір'я" наступних водних об'єктів: став нагульний №1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №3, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №4, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №5, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №7, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №1, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №2, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №3, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №4, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №5, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №6, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №7, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний (зимувальний) №1-7, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ;

2) про витребування з незаконного володіння ПАТ "Забір'я" на користь держави в особі ФДМУ вказаних об'єктів та визнання за державою в особі Фонду права власності на них.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що у порушення статті 6 Водного кодексу України (далі - ВК України) Товариству було передано у власність водні об'єкти, які у розумінні цього Кодексу є водними ресурсами та належать до виключної власності народу України і можуть надаватися тільки у користування, а оспорюваний наказ РВ ФДМУ по Київській області не відповідає вимогам статті 6 ВК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та статей 5, 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2013 (суддя Ярема В.

А.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог з огляду на те, що жодним з законів, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, не надано визначення терміну "став", а проведення КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області від
02.06.1998 №5-25-7/27 державної реєстрації права власності ПАТ "Забір'я" свідчить про офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення у Товариства прав на таке нерухоме майно, а також про належність вказаних об'єктів (ставів) до об'єктів нерухомості у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім того за ПАТ "Забір'я" було зареєстровано право власності не на водні об'єкти у розумінні статті 1 ВК України, а на нерухоме майно, що підтверджується паспортом "Прудового рыбного хозяйства" повносистемного товарного рибного господарства, розташованого у заплаві річки Бобриця у селах Липовий Скиток, Забір'я, Бобриця Київської області, а також у ПАТ "Забір'я" наявні державні акти на право користування землями, на території яких розташовані спірні стави, а також наявний дозвіл на спеціальне водокористування, що у розумінні статті 44 ВК України є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 (головуючий - Мартюк А. І., судді: Зубець Л. П., Новіков М. М. ), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 (головуючий - Запорощенко М. Д., судді: Акулова Н. В., Алеєва І. В. ), рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

6. Постанова обґрунтовується тим, що майно (стави), передане на підставі оспорюваного наказу у власність ПАТ "Забір'я" як штучні водойми належать до водного фонду України, є водними об'єктами та виключно власністю народу України і можуть надаватися тільки у користування, тому розпорядження цими об'єктами не належало до компетенції державних органів приватизації. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що перелік нерухомого майна, переданого у власність ПАТ "Забір'я" згідно з наказом РВ ФДМУ по Київській області від
02.06.1998 №5/25-7/27, оформлено як "Додаток №2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998р. №1450".

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (головуючий - Синиця О. Ф., судді: Зеленіна В. О., Ткаченко Б. О.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 скасовано за нововиявленими обставинами, застосовано позовну давність до вимог прокурора, рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 залишено без змін.

8. Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 (головуючий - Селіваненко В. П., судді: Бенедисюк І. М., Палій В. В. ) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Забір'я" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі №12/116-12/21. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.12.2014 у справі №12/116-12/21 скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у цій справі залишено в силі.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
11.03.2019 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді: Дроботова Т. Б., Пільков К. М. ) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" (далі - ТОВ "Фронтенд") на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній з 15.12.2017, оскільки касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, може бути подана на судове рішення лише після перегляду такого рішення в апеляційному порядку саме за її апеляційною скаргою.

10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фронтенд" на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21.

11. Ухвала мотивована положеннями статей 91 93 101 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 261 272 ГПК України в редакції, чинній з
15.12.2017, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про подання ТОВ "Фронтенд" апеляційної скарги на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, так як станом на час прийняття судових рішень у справі №12/116-12/21 ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного або касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. При цьому здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, свідчить про порушення принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, позаяк може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погодившись із зазначеною ухвалою, ТОВ "Фронтенд" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить цю ухвалу скасувати повністю і передати справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 254,261,287 та пункту 11 Перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) в силу норм чинного процесуального закону апеляційна скарга ТОВ "Фронтенд" повинна бути розглянута за правилами нової редакції ГПК України як така, що була подана вже після набуття чинності цієї редакцією; 2) рішення у цій справі не можна вважати остаточно визначеним в силу існування судового рішення між тими ж сторонами у аналогічній цивільній справі, а саме рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2013 у справі №108/6930/12, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.12.2013.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

14. ФДМУ у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній ухвалі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. За результатами проведеної прокуратурою Київської області перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області встановлено, що 13.05.1997 РВ ФДМ України по Київській області було прийнято рішення №2/22-ВП щодо приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства "Забір'я".

16. Наказом РВ ФДМ України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998 Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство "Забір'я" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Забір'я" (далі - ВАТ "Забір'я") та затверджено статут ВАТ "Забір'я".

17.02.12.2003 між РВ ФДМ України по Київській області та ВАТ "Забір'я" було підписано акт прийому-передачі державного майна у власність ВАТ "Забір'я".

18. Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Забір'я", складеного 02.06.1998, згідно з наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27, ВАТ "Забір'я" було передано зокрема: став нагульний №1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №3, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №4, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №5, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став нагульний №7, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №1, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №2, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №3, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №4, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №5, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №6, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний №7, що розташований в с. Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл. ; став вирощувальний (зимувальний) №1-7, що розташований в с.

Забір'я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

19.26.03.2009 та 11.06.2009 КП "БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області" на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 за реєстраційними номерами 26858715 та ~organization0~ проведено державну реєстрацію права власності ПАТ "Забір'я" на вказане майно.

В подальшому ВАТ "Забір'я" було перейменовано на ПАТ "Забір'я".

20.24.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк ", банк) та ТОВ "Фронтенд" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №46/К, за умовами пунктів 2.1,2.2 якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку грошові вимоги до позичальників, а новий кредитор набув в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор набуває усі права кредитора за кредитним договором від
28.11.2011, в тому числі вимагати погашення ПАТ "Забір'я" (боржником) кредитного боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення з боржника усього належного йому майна на користь нового кредитора.

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

23. Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

24. Так, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

25. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. п.51,52).

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

26. Відповідно до статті 8 та частини 1 статті 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

27. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

28. Вказана постанова набрала законної сили з дня її прийняття, як це передбачено частиною 3 статті 105 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

29. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України в редакції, чинній до
15.12.2017, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

30. Проте згідно з ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

31. Отже, станом на час постановлення як рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013, так і постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у цій справі ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки, оскільки відповідно до визначених ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

32. Наразі частиною 1 статті 254 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

33. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України в редакції, чинній з
15.12.2017, якою керувався апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови, у разі якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Крім того зі змісту цієї статті чітко вбачається, що нею врегульовано можливість апеляційного перегляду рішення місцевого суду за апеляційною скаргою особи, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, тобто за апеляційною скаргою саме тієї особи, яка станом на час прийняття рішення вже мала статус учасника справи (позивач, відповідач, третя особа), до кола яких не входить особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.

34. Разом з тим розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які вже були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
02.04.2019 у справі №922/765/15 та від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11).

35. Відтак суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, цілком обґрунтовано керувався передусім пунктом 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, відповідно до якого суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

36. Наведеним спростовується помилкове твердження скаржника про те, що в силу норм чинного процесуального закону апеляційна скарга ТОВ "Фронтенд" повинна бути розглянута за правилами нової редакції ГПК України як така, що була подана вже після набуття чинності цієї редакцією.

37. Верховний Суд зазначає, що у зв'язку з її переглядом у касаційному порядку за правилами ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017, постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 ще з 06.08.2013 набула статусу остаточного судового рішення і як таке не підлягає повторному апеляційному перегляду.

38. За таких обставин касаційна інстанція відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що рішення у цій господарській справі не можна вважати остаточно визначеним в силу існування судового рішення між тими ж сторонами у аналогічній цивільній справі, а саме рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2013 у справі №108/6930/12, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.12.2013.

39. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для апеляційного перегляду рішення місцевого суду по суті відповідає нормам процесуального закону щодо процесуальної недопустимості повторного апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, прийнятого до 15.12.2017.

40. Водночас з наведених вище мотивів Верховний Суд погоджується з доводами ФДМУ, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

41. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фронтенд" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України в редакції, чинній з
15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

43. Частиною 3 статті 304 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

44. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України в редакції, чинній з
15.12.2017, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

45. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у цій справі, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Щодо судових витрат

46. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" залишити без задоволення.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі №12/116-12/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков