ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12257/13 (910/6621/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

Служби безпеки України - Ярко О.Ю.

Служби зовнішньої розвідки України - Мітницька О.О.

ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" - адвокат Тарасов С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М.

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.12.2022

та рішення Господарського суду м. Києва

від 18.07.2022

у справі № 910/12257/13 (910/6621/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора Огулькової А. М.

до 1. Служби безпеки України. 2. Служби зовнішньої розвідки України, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ",

про визнання поруки припиненою

в межах справи № 910/12257/13

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. 23.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Огулькової А.М. звернулося в Господарський суд міста Києва з позовною заявою до Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" про визнання поруки припиненою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

3. Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Огулькової А.М. звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у цій справі залишено без змін.

Рух касаційної скарги

5. 16.01.2023 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражний керуючий Огулькова А.М. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі № 910/12257/13(910/6621/21), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. у справі № 910/12257/13(910/6621/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.01.2023.

7. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2022, призначено розгляд касаційної скарги на 28 лютого 2023 року о 10:00 год.

8. Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

9. Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2023 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. про відвід колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. визнано необґрунтованою. Справу № 910/12257/13 (910/6621/21) за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення господарського суду м. Києва від 18.07.2022 передано для вирішення питання про відвід колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому статтею 39 та частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви про відвід у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) визначено суддю Верховного Суду Чумака Ю.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2023 (суддя Чумак Ю.Я.) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. про відвід колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я. від участі у розгляді справи № 910/12257/13 (910/6621/21).

12. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2023 призначено розгляд касаційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та на рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) на 28 березня 2023 року о 10:30 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з ухваленою постановою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Огулькової А.М. подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави вважати, що права позивача як забудовника порушує порука, оскільки із визнанням поруки такою, що припинилася відпадає юридична підстава перебування майна у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", яке має бути включене до ліквідаційної маси боржника.

14.2 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.06.2022 у справі № 5016/1284/2012 (5/45) (915/551/21), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц.

14.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що оскільки в момент укладення договору поруки строки виконання основного зобов`язання закінчились, а в самому договорі поруки вказані строки не регламентовані, то відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору поруки, кредитори мали один рік для звернення до поручителя з позовною заявою.

14.4 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (статей 554 559 Цивільного кодексу України), а також порушено норми процесуального права (статей 75 79 Господарського процесуального кодексу України), при тому, що обсяг наявних у справі доказів у їх сукупності цілком відповідає критерію вірогідності доказів та є достатнім для висновку про наявність у діях відповідачів порушень прав та законних інтересів боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" подано відзиви на касаційну скаргу в яких останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Представники Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" в судовому засіданні 28.03.2023 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.

Розгляд клопотань Верховним Судом

17. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги та про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

18. Вказане клопотання мотивовано тим, що через значне ускладнення погодних умов, яке охопило частину Європи, були пошкоджені кабелі інтернет - зв`язку в районі проживання заявника, що унеможливлює участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19. Представники Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" в судовому засіданні 28.03.2023 заперечили проти вказаного клопотання.

20. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків.

20.1 Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

20.2 Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

20.3 Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

20.4 Відповідно до частини п`ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв`язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи.

20.5 Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

20.6 Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

20.7 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

20.8 Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

20.9 Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

20.10 Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 03.03.2023 явка в судове засідання 28.03.2023 представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, враховуючи ненадання до вказаного клопотання доказів в обґрунтування обставин викладених у ньому, враховуючи задоволення судом клопотання скаржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 28.03.2023 за відсутності представника скаржника.

20.11 З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 28.03.2023 за відсутності уповноваженого представника скаржника. Відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію скаржника викладено у касаційній скарзі.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

24.1 10.02.2005 між Службою безпеки України (надалі - "Замовник-1"), Службою Зовнішньої розвідки України (надалі - "Замовник-2") (з урахуванням Додаткової угоди № 3-19/2-57 до договору від 10.02.2005 № 19/3-32-ж17 "Пайової участі у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по пр. Перемоги, 131 в м. Києві" від 26.09.2007) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (надалі - "Пайовик") укладено Договір № 19/3-32-ж17 "Пайової участі у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по пр. Перемоги, 131 в м. Києві" (надалі - "Основний договір"), предметом якого є будівництво в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 131.

24.2 В силу п. 3.5 Основного договору тривалість виконання робіт становить 36 календарних місяців з моменту підписання цього Договору.

24.3 У відповідності до п. 3.6 Основного договору датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту Державної приймальної комісії. Роботи повинні проводитися відповідно до Графіка виконання робіт, погодженого сторонами, який буде невід`ємною частиною цього договору.

24.4 У п. 9.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дня його остаточного виконання сторонами.

24.5 В подальшому, 20.09.2012 на забезпечення виконання Основного договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма" АВМ" (надалі - "Поручитель"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (надалі - "Боржник"), Службою безпеки України (надалі - "Кредитор-1") та Службою Зовнішньої розвідки України (надалі - "Кредитор - 2") укладено Договір поруки (надалі - "Договір"), у відповідності до якого Поручитель поручається перед Кредиторами за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" зобов`язань Боржника перед Кредитором-1 та Кредитором-2 в повному обсязі, що виникли з Договору № 19/3-32-ж17 "Пайової участі у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по проспекту Перемоги, №131 у Святошинському районі м. Києва" від 10.02.2015 з усіма Додатковими угодами та Додатками до нього (далі - "Основний Договір"), який був укладений між Кредитором -1 та, Боржником та Кредитором-2. Даним Договором забезпечується виконання зобов`язань, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 Договору.)

24.6 Пунктом 2.1 Договору передбачено зобов`язання, що забезпечується порукою: У відповідності до п. 1 Основного Договору предметом Основного Договору є будівництво в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 131.

24.7 Відповідно до п. 2.3 Договору за зобов`язаннями, забезпеченими даною порукою, Поручитель відповідає перед Кредиторами у тому обсязі, що і Боржник.

24.8 Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед кредиторами за належне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання (п. 2.4 Договору).

24.9 За змістом п. 2.5 Договору Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за Основним Договором в повному обсязі, за винятком обов`язків боржника зазначених в п.п. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 даного Договору та п. 6.5 Основного Договору.

24.10 Згідно з п.п. 3.1.1 Договору про порушенні Боржником зобов`язання перед Кредитором-1 чи Кредитором-2 за основним Договором, Поручитель зобов`язується виконати за Боржника забезпечене даною порукою зобов`язання після отримання письмової вимоги від Кредитора-1 чи Кредитора-2 відповідно.

24.11 В силу п.п. 3.6, 3.7 Договору у разі невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором Кредитор-1 та Кредитор-2 мають права звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про виконання таких зобов`язань.

24.12 У відповідності до п. 4.2 Договору дія даного договору припиняється з моменту повного виконання зобов`язань, забезпечених даною порукою.

24.13 Пунктом 4.3 Договору визначено, що у разі ліквідації чи банкрутства Боржника його права та обов`язки за Основним договором, які забезпечені даною порукою, переходять до Поручителя.

25. Аргументи скаржника (пункти 14.1, 14.3, 14.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

25.1 В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

25.2 Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

25.3 У відповідності до частин першої, другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

25.4 За змістом статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов`язків боржника.

25.5 Згідно частини першої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

25.6 Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

25.7 У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/12257/13 від 02.03.2021 зазначено, що: "Вчинення дій по передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" за актом від 07.12.2012 року від ТОВ "БІК "Інтербудінвест", не потягло погіршення майнового стану останнього, і не мали наслідком відчуження майна ТОВ "БІК "Інтербудінвест", так, як останнє не було його власником, що і встановив Апеляційний суд міста Києва в своїй ухвалі від 01.03.2018 року (справа № 759/2226/13-ц). Крім того, Апеляційним судом міста Києва фактичним обставинам справи (ухвала від 01.03.2018 справа № 759/2226/13-ц) встановлено, що передавши у 2012 будинок на баланс ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", ТОВ "БІК "Інтербудінвест" передав всі свої права та обов`язки, щодо добудови будинку. Добудова будинку покладена на ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" згідно Договору поруки від 20.09.2012, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (далі - Поручитель), ТОВ "БІК "Інтербудінвест", Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" станом на 06.06.2018 є Забудовником комплексу житлового будинку № 1 з вбудованими приміщеннями, підземного паркінгу та офісного центру по проспекту Перемоги 131 в Святошинському районі м. Києва згідно договорів: Договір передоручення від 25.04.2012; Договір № 2-3/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, в м. Києві Фонду фінансування будівництва виду "А" від 25.04.2012; Договір поруки від 20.09.2012. Так, у відповідності до 2.3 Договору передоручення від 25.04.2012 Замісник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- будівельна фірма "АВМ") зобов`язується збудувати житловий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування Довірителям ФФБ у строки та на умовах, визначених Договором Управителя із Забудовником. Згідно п. 1.1 Договору доручення від 25.04.2012 № 2/Д/12 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, довіритель (ДП "Фінансова компанія "Інтербудінвест") доручає Повіреному (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ") виконати функції Забудовника на підставі Договору № 2/-3/12 Управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131, в місті Києві Фонду фінансування будівництва виду "А" від 25.04.2012 з усіма внесеними до нього змінами та доповненнями. Відповідно до п. 2 Договору № 1 від 25.04.2012 про внесення змін до Договору № 1-З/06 управителя із Забудовником житлового комплексу на проспекті Перемоги, 131 в місті Києві Фонду фінансування будівництва виду А від 17.07.2006 - за даним договором права і обов`язки ТОВ "БІК "Інтербудінвест", як Забудовника по Договору № 1-З/06 переводяться на Нового Забудовника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", внаслідок чого останній заміняє первісного Забудовника, як зобов`язану сторону по Договору № 1-З/06. Згідно п. 2.5 Договору поруки від 20.09.2012, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ" (далі - Поручитель), ТОВ "БІК "Інтербудінвест", Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки встановлено, що Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за Основним Договором в повному обсязі, за винятком обов`язків Боржника зазначених в п.п. 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 даного Договору та п. 6.5. Основний Договір про який йде мова у п. 2.5 Договору поруки від 20.09.2012 - це Договір № 19/3-32-ж17 пайової участі у будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземними автостоянками по проспекту Перемоги, 131 у Святошинському районі м. Києва від 10.02.2005.".

25.8 У постанові Верховного суду у справі № 759/13013/14-ц від 06.04.2022 зроблено наступний висновок: "Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", яке відповідно до Договору поруки від 20.09.2012 несло перед позивачем зобов`язання щодо будівництва будинків. Саме це товариство з вересня 2012 року є забудовником спірного житлового будинку й замовником житлового комплексу".

25.9 Близький за змістом висновок викладено також у постанові Верховного суду у справі № 759/12426/13-ц від 14.04.2022: "Переглядаючи рішення першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача оскільки належним відповідачем у справі є ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", яке відповідно до договору поруки від 20.09.2012 несло перед позивачем зобов`язання щодо будівництва будинків".

25.10 Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

25.11 В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

25.12 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

25.13 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

25.14 Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

25.15 Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

25.16 Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

25.17 З огляду на наведене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зазначеними вище судовими рішеннями, встановлено обставини, які мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи і не підлягають повторному доведенню, а саме роблячи висновок щодо належності прав забудовника на об`єкт незавершеного будівництва (для завершення будівельних робіт), розташованого за будівельною адресою - проспект Перемоги, 131 у Святошинському районі м. Києва, Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "АВМ", судами у визначеному порядку було встановлено правову визначеність у спірних правовідносинах сторін.

25.18 В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

25.19 Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

25.20 У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

25.21 Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

25.22 Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

25.23 За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

25.24 Положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25.25 Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

25.26 При цьому, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

25.27 Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

25.28 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки договір поруки регулює взаємовідносини саме між поручителем та кредитором, з урахуванням обставин, які встановленні судовими рішеннями, що мають преюдиційне значення, то відсутні підстави вважати, що в цьому випадку порушено права позивача як забудовника, які, на його думку, порушує порука (передбачена Договором поруки від 20.09.2012), на захист яких було подано даний позов.

25.29 Враховуючи вищевикладене, за встановлених судами обставин справи та недоведеності позивачем обґрунтованості заявлених позовних вимог, недоведеності факту порушення прав та законних інтересів позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

26. Аргументи скаржника (пункт 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

26.1 Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

26.2 При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26.3 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

26.4 Зокрема, оцінюючи подібність справ № 924/233/18, № 522/1528/15-ц, № 5016/1284/2012 (5/45) (915/551/21), № 462/5368/16-ц та справи, що розглядається № 910/12257/13 (910/6621/21), колегія суддів зазначає наступне.

26.5 У справі № 522/1528/15-ц предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним.

26.6 Згідно встановлених судами обставин у вказаній справі 01.12.2007 між банком та Приватним малим підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Влад" був укладений договір банківського рахунку № 693/Ю01.-83, а 05.12.2007 - додаткова угода № 1 про надання овердрафту в сумі 243 140,00 грн з кінцевим терміном погашення заборгованості до 04.12.2008. 11.11.2008 з метою забезпечення своїх зобов`язань між банком, ПМП "ВКФ "Влад" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 06-09/2383 (далі - договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов`язується перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ПМП "ВКФ "Влад" зобов`язань щодо повернення овердрафту, сплати відсотків за користування овердрафтом та інших платежів у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

26.7 Позовні вимоги у вказаній справі були мотивовані тим, що оскільки банк звертався до суду з позовом до позичальника та поручителів про повернення простроченої заборгованості 30.10.2009, тоді як кінцевий термін, до якого мала бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, відповідно до умов кредитного договору визначено 04.12.2008, то порука була припинена у зв`язку з недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

26.8 У справі № 462/5368/16-ц предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_3 (позивач, поручитель) до ОСОБА_4 (позичальник), Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання договору поруки припиненим.

26.9 Згідно встановлених судами обставин у вказаній справі у жовтні 2016 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненим договір поруки від 23.11.2006, укладений із Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк". 23.11.2006 позичальник уклав із АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк", кредитний договір № 1264/06-ф. Згідно з пунктом 1.1 цього договору позичальник отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 45 000,00 дол. США кредиту зі сплатою 11,2 % річних з 23.11.2006 до 22.11.2026. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувала порука. Згідно з договором поруки позивач зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язаннями позичальника за кредитним договором у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотками, а також за штрафи та пені.

26.10 Позовні вимоги у вказаній справі були мотивовані тим, що 25.08.2011 банк уклав із позичальником договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору. Сторони виклали пункт 1.4 кредитного договору у новій редакції. Згідно з нею за користування кредитом позичальник мав сплачувати щомісячну процентну винагороду: з 25.08.2011 до 24.08.2012 включно - за ставкою 10 % річних; з 25.08.2012 - за ставкою 11,69 % річних. Договір про внесення змін і доповнень банк уклав із позичальником без повідомлення позивача як поручителя, без погодження з останнім і зі збільшенням обсягу його відповідальності. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

26.11 Отже, у справах № 522/1528/15-ц та № 462/5368/16-ц позовні вимоги були заявлені поручителями за договорами фінансової поруки

26.12 Натомість, у цій справі № 910/12257/13 (910/6621/21) предметом розгляду є позов саме боржника до поручителя та кредиторів боржника про визнання поруки припиненою. При цьому, за вказаним договором поруки поручитель забезпечив зобов`язання боржника щодо будівництва в порядку пайової участі житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими та офісними приміщеннями та автопаркінгом за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 131.

26.13 Отже, предмет спору у наведених справах № 522/1528/15-ц та № 462/5368/16-ц та у справі, що розглядається № 910/12257/13 (910/6621/21) є подібним. Разом з тим, підстави позову та зміст правовідносин у вказаних справах не є подібним до підстав позову та змісту правовідносин у справі № 910/12257/13 (910/6621/21).

26.14 У справі № 924/233/18 предметом розгляду були позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" до Дочірнього підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 3 935 558,00 грн заборгованості за договором поставки молока від 12.08.2016 № 49 з яких: 3 312 859,00 грн борг, 395 727,00 грн пеня, 39 160,00 грн - 3 % річних та 187 812,00 грн інфляційні втрати.

26.15 У справі № 5016/1284/2012 (5/45) (915/551/21) предметом розгляду були вимоги заяви про включення вимог забезпеченого кредитора та позовної заяви про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.

26.16 Отже, предмет спору у наведених справах № 924/233/18 та № 5016/1284/2012 (5/45) (915/551/21) та у справі, що розглядається № 910/12257/13 (910/6621/21) не є подібним. Окрім того, підстави позову та зміст правовідносин у вказаних справах не є подібним до підстав позову та змісту правовідносин у справі № 910/12257/13 (910/6621/21).

26.17 Крім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 07.06.2022 у справі № 5016/1284/2012 (5/45) (915/551/21), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) доказів та встановлених фактичних обставин.

27. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

28. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

29. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

32. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

33. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

34. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

35. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" - арбітражного керуючого Огулькової А.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та на рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 та рішення Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 у справі № 910/12257/13 (910/6621/21) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк