Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №916/980/16 Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №916/98...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/980/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру"

представники позивача - Святина В.А., Мисак О.В.,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Проектно-пошуковий інститут "Південмедбіосинтез"

представник відповідача - Колосовський Ю.О.,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України

представник третьої особи - не з'явився, повідомлений належним чином,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.

та на рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2016

у складі судді Літвінов С.В.

у справі за позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

до Публічного акціонерного товариства "Проектно-пошуковий інститут "Південмедбіосинтез

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. Судами встановлено, що наказом державного комітету з медичної та мікробіологічної промисловості "Держкоммедбіоприбор" № 7 від 18.01.1995, відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств", Наказу міністерства економіки України від 27.08.1993 № 54, Наказу по Держкоммедбіопрому №121 від 30.11.1994 засноване Відкрите акціонерне товариство «Проектно-пошуковий інститут "Південмедбіосинтез" шляхом перетворення Державного проектно-пошукового інституту "Південгіпробіосинтез" та затверджено статут товариства. Фонд Державного майна України листом від 27.10.2004 № 10-21-14906, керуючись Положенням про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарських товариств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.11.2003 № 2097 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2003 за №1201/8522, надав ВАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" перелік майна, переданого до статутного фонду товариства. Передані ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" об'єкти нерухомого майна зареєстровані Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 01.12.2004, про що зроблено запис №3528 в книзі 39не-20, реєстраційний номер 8763992.

2. 16.01.2012 Публічне акціонерне товариство "Проектно-пошуковий інститут "Південмедбіосинтез" (далі - ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез", орендодавець) та Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - ДП "Центр державного земельного кадастру", орендар) укладено Договір оренди нежилого приміщення № 2012-01-20 відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, оплатне користування приміщення, що розташовані на 4, 5, 7, 8, 9 поверхах 11 поверхового будинку (літ. "А"), а також складське приміщення, яке розташоване на господарчому подвір'ї (літ. "Б"), яке знаходиться за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32. Право власності орендодавця на зазначений будинок підтверджується Наказом державного комітету з медичної та мікробіологічної промисловості "Держкоммедбіопром" від 18.01.1995.

3. Пунктом 5.1 Договору оренди передбачено, що загальна орендна плата за всі послуги становить 83 333,34 грн, крім того 16 666,66 грн, а всього до сплати - 100 000 грн на місяць.

4. Відповідно до пункту 1.4 Договору орендоване приміщення є предметом іпотечного договору від 24.03.2009, укладеного між орендодавцем та Національним банком України. Строк оренди встановлюється з 16.01.2012 року по 15.01.2013. (пункт 3.1)

5. 29.02.2016 між ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" та ДП "Центр державного земельного кадастру" була укладена Додаткова угода до Договору оренди нежилого приміщення, предметом якої була зміна орендованої площі та встановлення нової вартості орендної плати.

6. 15.03.2016, 30.03.2016, 20.04.2016 орендодавець листами звертався до орендаря з повідомленням про відмову від Договору оренди у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати та вимогою сплатити заборгованість та передати приміщення за актом приймання-передачі.

7. Судами встановлено, що в період з 01.09.2015 по 31.10.2015 та з 21.03.2016 по 30.04.2016 орендарем здійснювалася оплата за користування нежилими приміщеннями відповідно до договору оренди.

8. 29.02.2016 та 31.05.2016 між орендодавцем та орендарем були підписані акти здачі-приймання нежилих приміщень за договором оренди, за якими позивач повернув відповідачу приміщення з оренди.

Обґрунтування позовних вимог

9. 14.04.2016 ДП "Центр державного земельного кадастру" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" та просило суд визнати укладений між ними Договір оренди недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч частині третій статті 12 Закону України "Про іпотеку" при укладенні спірного правочину не було отримано згоди іпотекодержателя. Також, позивач стверджував, що орендодавець не є власником майна, наданого в оренду та від його імені договір був підписаний не уповноваженою особою, з огляду на що спірний договір суперечить вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 22.06.2016 рішенням Господарського суду Одеської області в позові відмовлено. Суд дійшов висновків про те, що при укладанні договору були виконані усі істотні умови у відповідності до частини першої статті 284 Господарського кодексу України. Суд першої інстанції з посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) також зазначив, що дійсність спірного договору оренди також підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/25652/15 про стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 04.10.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2016 залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, а також зазначив, з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі №910/24029/13, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення, як того вимагає позивач, оскільки використання майна, оренда, надання послуг - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

12. 02.10.2017 ДП "Центр державного земельного кадастру" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

13. 07.12.2017 від ПАТ ППІ "Південмедбіосинтез" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд залишити без змін прийняті у справі рішення та постанову, а касаційну скаргу - без задоволення, з підстав її необґрунтованості.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на порушення судами статей 4-3, 43, 73, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та стверджує що судами не надано оцінку всім фактичним обставинам справи, що свідчить про додержання сторонами умов дійсності спірного договору.

15. В судовому засіданні представник ДП "Центр державного земельного кадастру" в особі Полтавської регіональної філії надав пояснення до касаційної скарги, які також викладені письмово та подані до суду 27.03.2018, в яких представник вказує, що судами не враховано норми Закону України "Про іпотеку" та не встановлено обставини справи щодо наявності згоди іпотекодержателя на укладення договору оренди. Скаржник також стверджує, що перший заступник генерального директора ПАТ ППІ "Південмедбіосинтез" під час укладення спірного договору порушив положення статі 92 Цивільного кодексу України та статуту товариства, в частині порядку вчинення значного правочину.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ ППІ "Південмедбіосинтез" вказує, що ним було отримано необхідну згоду Національного банку України як іпотекодержателя на укладення договору оренди нерухомого майна, що підтверджується листом від 13.02.014 № 12-110/1135. Зазначена обставина була також встановлена судами при розгляді справи № 910/25652/15. Заявник стверджує, що факт використання позивачем орендованого приміщення для здійснення своєї господарської діяльності протягом всієї дії договору, сплата за орендоване приміщення орендної плати без будь-яких зауважень, за наявності обізнаності позивача про те, що об'єкт оренди перебуває під заставою, свідчить про те, що жодні права та інтереси позивача не були порушені оспорюваним договором.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

17.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

17.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Цивільний кодекс України

19.1.Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

19.2.Стаття 215. Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

19.3.Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

19.4.Стаття 241. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень

1. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

2. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

20. Закон України "Про іпотеку"

Стаття 9. Володіння, користування і розпорядження предметом іпотеки

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Стаття 12. Правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Доводи скаржника про те, що Договір оренди було укладено орендодавцем за відсутності згоди іпотекодержателя обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом, з огляду на те, що як встановлено апеляційним судом, іпотекодержатель - Національний банк України, листом від 13.02.2014 № 12-110/1135 повідомив, що не заперечує щодо передачі в оренду Одеській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 32 площею 1 067,3 кв. м. Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо. Якщо згаданий правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. Посилання скаржника в касаційній скарзі на листи Національного банку України від 14.12.2015 № 41-00014/99189 06.06.2016 № 41-0005/47856 відхиляється колегією суддів касаційної інстанції, з огляду на те, що в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція позбавлена права самостійно досліджувати докази та встановлювати наявність або відсутність фактів.

23. Щодо тверджень скаржника про те, що у особи, яка підписала спірний договір з боку орендодавця не було необхідного обсягу повноважень на підписання спірного договору оренди, а тому він має бути визнаний судом недійсним Суд зазначає наступне. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що орендодавець надав в користування згідно спірного договору оренди, а орендар в свою чергу використовував приміщення для здійснення своєї господарської діяльності, а також сплачував орендні платежі, що свідчить про схвалення спірного правочину сторонами. Суди дійшли законних та правомірних висновків про те, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним, а тому обґрунтовано відмовили в позові.

24. Крім того посилання скаржника на те, що суди залишили поза увагою, що орендна плата за оренду державного майна повинна визначатися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а не на підставі домовленості сторін, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне. Як встановлено судами, ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" було створено шляхом перетворення державного проектно-пошукового інституту, на підставі Указу Президента України, "Про корпоратизацію підприємств" та згідно статуту ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" - товариство є суб'єктом господарювання приватної форми власності у вигляді господарського товариства, а передані Фондом державного майна України до статутного фонду ПАТ "ППІ "Південмедбіосинтез" об'єкти нерухомості були зареєстровані за ним Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", отже власником майна є товариство, а не держава, а тому положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у даному випадку не підлягають застосуванню.

25. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

27. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2016 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2016 у справі № 916/980/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст