ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

та представників:

позивача - Жегулін Ю. М., Мостепанюк В. І.,

відповідачів 1-8 - не з`явились,

третьої особи 1 - не з`явився,

третьої особи 2 - Донченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (головуючий суддя - Тихий П. В., судді - Терещенко О. І., Шутенко І. А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 (головуючий суддя - Шатерніков М. І., судді - Ольшанченко В. І., Присяжнюк О. О.)

у справі № 922/2860/18

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) Фізичної особи ОСОБА_1 , 2) Фізичної особи ОСОБА_2 , 3) Фізичної особи ОСОБА_3 , 4) Фізичної особи ОСОБА_4 , 5) Фізичної особи ОСОБА_5 , 6) Фізичної особи ОСОБА_6 , 7) Фізичної особи ОСОБА_7 , 8) Фізичної особи ОСОБА_8

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота", 2) Національний банк України

про стягнення коштів в розмірі 563 237 952,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач 1), Фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач 2), Фізичної особи ОСОБА_3 (відповідач 3), Фізичної особи ОСОБА_4 (відповідач 4), Фізичної особи ОСОБА_5 (відповідач 5), Фізичної особи ОСОБА_6 (відповідач 6), Фізичної особи ОСОБА_7 (відповідач 7), Фізичної особи ОСОБА_8 (відповідач 8), про стягнення заборгованості в розмірі 563 237 952,96 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що постановою Правління Національного банку України від 04.12.20014 № 781 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 № 142 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота". 15.03.2018 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 752 про затвердження змін до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Золоті Ворота", відповідно до якого загальна сума акцептованих вимог становить 696 817 295,73 грн, в той час, як оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси, затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду від 30.04.2015 № 101/15, складає 133 579 342,77 грн, тобто розмір зобов`язань банку перед кредиторами перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (недостатність майна) на 563 237 952,96 грн.

3. При цьому позивач, посилаючись на приписи частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону до внесення змін від 02.03.2015), звертався до пов`язаних з АТ "Банк Золоті Ворота" осіб (відповідачів у даній справі) з вимогами про відшкодування шкоди заподіяної банку рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів групі пов`язаних між собою осіб на значні суми без належного забезпечення, що не мали економічного сенсу та були завідомо збитковими для банку.

4. Обґрунтовуючи свої вимоги нормами Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач вказує, що керівники та члени комітетів правління банку, зокрема кредитного комітету, належать до управлінського персоналу банку, і згідно зі статтями 1166 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) несуть солідарну відповідальність перед потерпілими за майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю в повному обсязі.

5. Позивач стверджував, що внаслідок прийняття кредитним комітетом банку, членами якого були відповідачі, рішення щодо видачі кредитних коштів за вказаними правочинами, прийняття неналежного забезпечення, відтермінування повернення боргу, збільшення кредитного ліміту при наявності непогашеної заборгованості, за договорами залишилась непогашеною заборгованість, яка станом на 01.04.2018 складає 652 398 999,35 грн.

6. Одночасно, щодо розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, яка, за твердженнями позивача, підлягає солідарному стягненню з останніх, Фонд посилається на суму 563 237 952,96 грн, як різницю між загальною сумою акцептованих вимог кредиторів 696 817 295,73 грн та 133 579 342,77 грн оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси ПАТ "Банк Золоті Ворота".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 922/2860/18 у задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кредитні договори, на які посилається позивач укладались Банком починаючи з 2009 року та протягом всього періоду з 2009 до 2014 року до вказаних договорів вносились зміни та доповнення, укладались договори застави. При цьому Національним Банком України протягом цього періоду проводились інспекційні перевірки Банку з питань банківського нагляду станом на 01.04.2011, 12.10.2012, 01.10.2013, 12.06.2014 (про що повідомлено самим НБУ), проте доказів встановлення фактів вчинення в цей період протиправних дій зі сторони уповноважених осіб Банку та порушення банківської дисципліни до матеріалів справи не надано.

9. Натомість, за висновками суду, до матеріалів справи надано висновки незалежних аудиторів за результатами проведеного аудиту фінансової звітності AT "Банк Золоті Ворота" (отримані від НБУ) за 2011, 2012 та 2013 роки, відповідно до яких висловлена умовно-позитивна думка, зокрема, що фінансова звітність АТ "Банк Золотi Ворота" достовірно в усіх суттєвих аспектах представляє фінансовий стан Банку станом на кінець дня 31.12.2013, його фінансові результати та рух грошових коштів на рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності. У висновках незалежних аудиторів звернено увагу, що неможливо з будь-якою мірою впевненості передбачити обсяг негативного впливу на якість активів та діяльність банку в цілому у зв`язку з нестабільністю економічної та політичної ситуації в Україні. При цьому, якість управління активами і пасивами Банку, з огляду на поточні фінансові результати діяльності, стан ліквідності та рівень кредитних ризиків, на думку аудиторів, задовільні. Рівень регулятивного капіталу на звітну дату достатній для покриття ризиків, які притаманні Банку, норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу дотримано. Резерви під активні операції, достатність яких визначалась на підставі аналізу якості активів Банку, сформовані відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень Банку щодо формування та використання резервів для можливих втрат за активними банківськими операціями. Виявлені недоліки під час аудиту кредитних операцій не мають суттєвого впливу на фінансову звітність у цілому. Ризик за операціями з інсайдерами/пов`язаними особами оцінено як помірний. На думку аудиторів, систему управління ризиками Банку, яка пов`язана з банківськими операціями, можна оцінити як адекватну і таку, що відповідає потребам банку. Бухгалтерський облік Банку в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ та забезпечує належний рівень відображення операцій, здійснених Банком. Заходи внутрішнього контролю та процедури внутрішнього аудиту забезпечують контроль за ризиками відповідно до обсягу операцій Банку. Окремо наголошено, що Банком розроблено та затверджено письмові положення про усі структурні підрозділи та посадові інструкції на співробітників, у яких визначено коло їх обов`язків. Інформації щодо порушення тих чи інших обов`язків структурними підрозділами або співробітниками Банку, дані висновки аудиторів не містять.

10. Судом першої інстанції зазначено, що як позивачем, так і представником НБУ не спростовано інформацію викладену у висновках незалежних аудиторів за результатами проведеного аудиту фінансової звітності АТ "Банк Золоті Ворота" (отримані від НБУ) за 2011, 2012 та 2013 роки.

11. Таким чином, враховуючи надані аудиторські висновки та звіти про фінансове становище Банку, відсутність доказів встановлення фактів вчинення відповідачами конкретних дій/бездіяльності направлених на спричинення шкоди Банку під час укладення та виконання банком вищевказаних правочинів, недоведеність наявності в діях відповідачів умисного укладення правочинів без економічного сенсу та завідомою збитковістю або направлених на реалізацію інтересів сторонніх осіб, зважаючи також на наявність перевірок та оцінки таких дій банку після укладення цих правочинів з боку Національного банку України, суд констатував недоведеність позивачем розміру спричиненої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкоди на яку посилається позивач.

12. Одночасно, колегія суддів суду першої інстанції наголосила, що до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про шкоду завдану Банку.

13. Разом з цим, суд констатував, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження заявленого розміру шкоди, як і не надано доказів вини та наявності підстав для солідарного стягнення шкоди з усіх відповідачів визнаних у позові.

14. Також позивачем не доведено належними доказами яке саме становище відповідачі займали у АТ "Банк Золоті Ворота" у сукупності з повноваженнями якими вони були наділені та яку відповідальність в силу закону несли за свої дії, що унеможливлює встановлення факту вини кожного з відповідачів, як і не надано доказів притягнення вказаних осіб до відповідальності за спричинені збитки та настання наслідків у вигляді неплатоспроможності банку або доказів застосування до відповідачів будь-яких заходів впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, їх вина (які саме посадові обов`язки порушені та обсяг) у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

15. Судом зауважено, що згідно з наданих до матеріалів справи документів неможливо підтвердити факт того, що у період з 2009 року по червень 2014 року всі визначені відповідачі були пов`язаними особами, а також не доведено який саме обсяг відповідальності було покладено на кожного із визначених позивачем осіб, винних у спричиненні шкоди банку.

16. Разом із тим, на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачами щодо вказаних правочинів і угод - у 2009-2014 роках (у тому числі до дня введення в банку тимчасової адміністрації) стаття 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також частина п`ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мали іншу редакцію. А отже, нові редакції статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки закон немає зворотної дії у часі.

17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Фондом документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності, а саме не доведено розмір шкоди; якими діями відповідачів спричинена шкода; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди.

18. Разом з цим, суд апеляційної інстанцій задовольнив клопотання відповідачів 3 і 5 про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме Звіту про інспектування АТ "Банк Золоті Ворота", складеного Управлінням Національного банку України в Харківській області від 25.05.2011 за період з 2008 по 2011 роки.

19. Апеляційний господарський суд зазначив, що висновки даного Звіту про інспектування у поєднанні з висновками незалежних аудиторів за 2011, 2012, 2013 роки фактично спростовують доводи позивача щодо недобросовісності дій керівників банку (відповідачів) та завдання збитків за матеріалами кредитних справ, адже частина зазначених позивачем кредитних договорів із групою позичальників та договорів укладених у забезпечення їх виконання, вже були укладені за станом на дату проведення перевірки НБУ в 2011 році, за результатами якої однак не було виявлено жодних порушень чинного законодавства та/або внутрішніх положень банку його керівниками, структурними підрозділами.

20. За висновками суду апеляційної інстанції, саме Національний банк України в межах виконання своїх безпосередніх функцій з банківського нагляду міг вчасно виявити та попередити проведення банком ризикових операцій, операцій з пов`язаними особами на умовах, що не є поточними ринковими, а також операцій з надання незабезпечених кредитів або кредитів, у яких вартість забезпечення не відповідає дійсності, тощо. Однак, таких порушень згідно Звіту про інспектування від 2011 року виявлено не було, хоча частина кредитних договорів та договорів забезпечення, на які посилається позивач у своїй позовній заяві були укладені на дату інспекційної перевірки банку.

21. Також апеляційний господарський суд зазначив, що при вирішенні питання відповідальності посадових осіб (відповідачів) перед юридичною особою (банком), Суд виходить із закріпленої презумпції, що посадові особи діяли в найкращих інтересах товариства та їх рішення були незалежними та обґрунтованими, їх фідуціарні обов`язки були виконані належним чином, оскільки ні позивач, ні регулятор - НБУ не надали Звіти про інспектування станом на 12.10.2012 та 01.10.2013, які б спростовували висновки НБУ, зазначені у Звіті про інспектування за 2011 рік та спростували висновки аудиторів за станом на 31.12.2013, які були надані відповідачами на підтвердження добросовісності та розумності їх дій.

22. За висновками колегії суддів суду апеляційної інстанції, наведені вище дії свідчать про несвоєчасність реагування на ситуацію в АТ "Банк Золоті Ворота" державним регулятором, яким є Національний банк України, з покладенням позивачем усіх ризиків та економічних тягарів на відповідачів.

23. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що на суму позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних із банком осіб впливають такі фактори: правочини, які списані за рахунок сформованих резервів банку; правочини, визнані Фондом нікчемними. Однак, позивачем не було визначено структуру збитків для визначення обсягу персональної відповідальності кожної пов`язаної особи (відповідача) банку. При цьому, за наявними матеріалами справи, суд позбавлений можливості за відсутності належних доказів, зокрема висновків експертів тощо, вважати, що фінансові операції за вказаними позивачем кредитними операціями призвели до виникнення збитків банку. Натомість, ні позивач, ні інші учасники справи не клопотали перед судом про призначення судової економічної експертизи.

24. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що обрання такого засобу втручання у право відповідачів на мирне володіння майном, як стягнення збитків у солідарному порядку в розмірі 652 398 999,35 грн, покладе на останніх індивідуальний та надмірний тягар за обставин цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

25. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

26. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц, від 11.09.2019 у справі № 757/75153/17-ц, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

27. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також поточної редакції частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

28. Також, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Позиція інших учасників справи

29. Національний Банк України (третя особа 2) подав відзив, у якому останній підтримав доводи скаржника та просив касаційну скаргу задовольнити.

30. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

31. Постановою Правління Національного банку України № 456 від 31.07.2017 Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" віднесено до категорії неплатоспроможних.

32. 01.08.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 67 про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Банк Золоті Ворота" згідно з яким з 04.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота".

33. Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 781 від 04.12.2014 "Про відкликання банківської ліцензії" та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота", виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 05.12.2014 № 142 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк Золоті Ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк Золоті Ворота" та призначено уповноважену особу на ліквідацію АТ "Банк Золоті Ворота".

34. 15.03.2018 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 752 про затвердження змін до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (протокол № 039/18 від 15.03.2018).

35. Строк здійснення процедури ліквідації АТ "Банк Золоті Ворота" та повноваження уповноваженої особи неодноразово продовжувались, зокрема рішеннями виконавчої дирекцією Фонду гарантування № 215 від 03.12.2015, № 2642 від 10.12.2016, № 5152 від 23.11.2017 і № 3204 від 29.11.2018 продовжено строк з 05.12.2018 до 04.12.2019 включно.

36. За результатами аналізу кредитного портфелю АТ "Банк Золоті Ворота" виявлено, що значна частина кредитів видана низці позичальників за кредитними договорами, які пов`язані між собою, як за особою майнового поручителя, так і за предметом застави (цінних паперів ліквідність яких сумнівна), а аналіз використання кредитних коштів свідчить про зв`язаність таких позичальників та функціонування в одному сегменті ринку. При цьому станом на 01.04.2018 сума заборгованості за цими договорами дорівнює 652 398 999,35 грн.

37. У період з 2009 року по 2014 рік між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та контрагентами були укладені кредитні договори:

- 07.12.2009 з ТОВ "Лємєтра ЛТД" укладено Кредитний договір № 272 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 4 700 000,00 грн строком по 07.06.2010 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 11% річних для здійснення оплати по Договору цесії з Банком. В забезпечення виконання зобов`язань оформлялись Договори застави майнових прав ОСОБА_9 (акціонер Банку), ОСОБА_2 (голова Спостережної ради) за депозитними договорами, які в наступному розривалися.

- 27.04.2011 з ТОВ "Сайф-Ло" укладено Кредитний договір № 80 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 20 250 000,00 грн строком по 26.05.2011 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% річних для здійснення оплати по Договору цесії. Кредитні кошти було надано без забезпечення. У подальшому, в забезпечення виконання зобов`язань оформлялись Договори застави майнових прав за депозитними договорами фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_10 (акціонер Банку), ОСОБА_2 (голова Спостережної ради), які в наступному розривалися. 07.05.2014 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Бюро кредитних історій "Кредит Сервіс" що належать ТОВ "Інноваціино-інжирінгова компанія "Будфінконсалтинг", в кількості 1 667 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 25 005 000,00 грн, що в 15 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При цьому рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку зупинено торгівлю цінними паперами зазначеною емітента.

- 19.02.2014 з ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний Центр" укладено Договір № 29 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у формі овердрафта в сумі 2 000 000,00 грн строком по 18.03.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних. Кредитні кошти було надано без забезпечення. В наступному до кредитного договору неодноразово вносились зміни з урахуванням яких, Банк надає кредит у формі овердрафта в сумі 37 000 000,00 грн строком по 02.03.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 8% річних. 30.04.2014 в заставу було оформлено майнові права ТОВ "Фінансова компанія "Платіжний Центр" щодо повернення Банком 6 090 000,00 грн по депозитному договору, а з 16.05.2014 розмір забезпечення збільшено до 14 640 000,00 грн.

- 03.04.2014 з ТОВ "Скіф-2011" укладено Договір № 50 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 42 050 000,00 грн строком по 02.04.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 24% річних. В наступному встановлено процентну ставку на рівні 6,5% річних. 23.04.2014 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Бюро кредитних історій "Кредит Сервіс", що належали ТОВ "Інноваційно-інжирінгова компанія "Будфінконсалтинг", в кількості 3 334 шт. номінальною вартістю 1000,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 50 100 000,00 грн, що в 15 разів перевищувало номінальну вартість акцій.

- 21.10.2010 з ТОВ "Автоенергія 7" було укладено Кредитний договір № 198 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 17 000 000,00 грн строком по 19.10.2011 зі сплатою за ставкою 24% річних. В наступному до кредитного договору вносились зміни з урахуванням яких, Банк знижував розмір процентів за користування кредитом до 17% річних з 14.02.2011, до 8% річних з 01.04.2011 та 1% річних з 01.07.2011. В забезпечення виконання зобов`язань оформлявся Договір застави майнових прав Вишневського Вадима (акціонер Банку) за депозитним договором, який в наступному було розірвано.

- 14.11.2007 з ТОВ "Союз ЛТД" було укладено Договір № 56/07U у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 7 070 000,00 грн строком по 13.11.2010 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 21% річних у гривнях, та 15,5% у доларах США. Кредит надавався на погашення кредиторської заборгованості, рефінансування боргу, та з оформленням в наступну іпотеку нерухомого майна, що вже перебувало в іпотеці АКБ "ТАС-Комерцбанк". В забезпечення виконання зобов`язань по кредиту оформлявся договір застави майнових прав на депозит ОСОБА_11 , який в наступному було розірвано.

- 03.10.2013 з ТОВ "Фірма "ЗКСПРЕСС" укладено Договір № 174 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 23 540 000,00 грн строком по 02.10.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 8% річних. В наступному до кредитного договору внесено зміни з урахуванням яких Банк надає кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 28 500 000,00 грн строком по 02.10.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних. Кредит було надано без забезпечення і лише 31.10.2013 в забезпечення кредиту було оформлено заставу майнових прав на кошти ОСОБА_12 розміщені на депозиті в сумі 1 800 000,00 грн. 07.05.2014 договір застави майнових прав було розірвано та в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Бюро кредитних історій "Кредит Сервіс", що належали ТОВ "Інноваційно-інжирінгова компанія "Будфінконсалтинг", в кількості 2 000 шт. номінальною вартістю 1 000,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 30 000 000,00 грн, що в 15 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При цьому рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента.

- 01.04.2011 з ТОВ "Бизнесцентр Технолоджи 2" укладено Договір № 61 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у формі овердрафту в сумі 2 320 000,00 грн строком по 28.04.2011 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% річних. В наступному були внесені зміни, з урахуванням яких встановлено кредитний ліміт з максимальною сумою заборгованості 30 000 000,00 грн строком по 23.09.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних на поповнення оборотних коштів та сплату за договором про відступлення права вимоги. Пізніше в забезпечення виконання зобов`язань оформлялись майнові права за депозитними договорами фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_7 (Заступника Голови Правління), але згодом договори застави було розірвано. 30.04.2014 в заставу було оформлено майнові права ТОВ "Килими України" щодо повернення Банком 2 247 228,57 грн по депозитному договору.

- 22.06.2012 з ТОВ "АВАЛОР" укладено Договір № 118 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 21 120 000,00 грн строком по 20.07.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% річних. В наступному були внесені зміни, з урахуванням яких банк надав кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 23 500 000,00 грн строком по 10.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 7,5% річних. 27.06.2012 в забезпечення виконання зобов`язань оформлено заставу товарів в обороті (курчата бройлерів), що належали ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика".

- 26.04.2011 з ТОВ "Василиск" укладено Договір № 81 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 11 292 500,00 грн строком по 05.10.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 8% річних. В наступному було внесено зміни: кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 11 292 500,00 грн строком по 17.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 6.5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 47 100 000,00 грн строком по 13.05.2013 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 7,5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 25 000 000,00 грн строком по 18.06.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 20,2% річних. Лише 25.09.2013 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Газові Мережі", що належали ТОВ "Фондова компанія "Фінекс-Україна", в кількості 681 500 шт. номінальною вартістю 1,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 16 090 215,00 грн що в 23,61 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При ньому рішеннями Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента.

- 28.04.2011 з ТОВ "Акцептор" укладено Договір № 82 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 14 000 000,00 грн строком по 27.04.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 8% річних для оплати заборгованості перед ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" за договором купівлі-продажу цінних паперів. При цьому 29.04.2011 між Банком та ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" було укладено договори цесії за якими Банк відступив ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" права вимоги за проблемними кредитами.

- 10.10.2011 з ТОВ "Комунікаційний Центр" укладено Договір № 184 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 26 000 000,00 грн строком по 05.10.2012 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 8% річних. В забезпечення виконання зобов`язань оформлялись застава цінних паперів ПАТ "Газові Мережі", майнові права за договорами поставки (боржником за яким є: ТОВ "Продтрейд- БСП"), які в наступному було розірвано. Також, 16.04.2013 та 10.04.2014 в забезпечення оформлялись майнові права за депозитними договорами юридичних осіб, та 28.05.2014 майнові права за депозитними договорами фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_13 (Голова наглядової ради акціонера Банку - ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика"), ОСОБА_14 (член наглядової ради акціонера Банку - ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика"), на які було звернено стягнення (на майнові права юридичних осіб - 18.06.2014, на майнові права фізичних осіб - 29.05.2014). 27.05.2014 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Газові Мережі", що належали ТОВ "Акцептор", в кількості 1 471 500 шт. номінальною вартістю 1,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 34 742 115,00 грн, що в 23,61 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При цьому рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента.

- 01.04.2011 з ТОВ "НТЦ "Лізингстандарт" укладено Кредитний договір № 62 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у формі овердрафта в сумі 4 100 000,00 грн строком по 28.04.2011 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% річних. Керівником ТОВ "НТЦ "Лізингстандарт" на час здійснення операцій з кредитування був ОСОБА_4 (відповідач 4).

- 14.10.2011 з ТОВ "КСН "Тріанон" укладено Договір № 188 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 9 567 000,00 грн строком по 27.04.2012. В наступному до кредитного договору внесені зміни: кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 13 730 000,00 грн строком по 17.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 5 567 500,00 грн строком по 17.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 6.5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 13 440 000,00 грн строком по 22.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних. Кредитні кошти було видано без забезпечення та за наявності висновку про неможливість кредитування. Пізніше в забезпечення виконання зобов`язань оформлялись майнові права за договором поставки (боржником за яким є: ТОВ "Техносинтез Плюс"), інвестиційні сертифікати ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал", акції ПАТ "Газові Мережі", але відповідні договори застави було розірвано. 27.05.2014 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Газові Мережі", що належали ТОВ "КСН "Тріанон", в кількості 77 172 шт. номінальною вартістю 1,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 1 991 809,32 грн та акції прості іменні ПАТ "Газові Мережі", що належали ТОВ "Акцептор", в кількості 479 045 шт. номінальною вартістю 1,00 грн за 1 шт. та заставною вартістю 12 364 151,45 грн, що в 2З,61 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При цьому рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому рику зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента.

- 24.11.2010 з ТОВ "КСН "Тріанон" укладено Договір № 253 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 9 012 500,00 грн строком по 23.11.2011 зі сплатою процентів за ставкою 8% річних. В забезпечення виконання зобов`язань оформлялись майнові права договорами купівлі-продажу цінних паперів, але відповідні договори застави було розірвано. Торгівлю цінними паперами, переданими в заставу в забезпечення вказаного кредитного договору, було зупинено рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку.

- 30.03.2011 з ТОВ "Бюро "Стандарти та якість" укладено Договір № 55 у відповідності до умов якого Банк зобов`язався надати кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 400 000,00 грн строком по 29.04.2011 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% річних. В наступному до кредитного договору неодноразово вносились зміни, з урахуванням яких Банк зобов`язався надати: кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 420 000,00 грн строком по 19.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 7,5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 25 590 000,00 грн строком по 17.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 6.5% річних, кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 16 970 000,00 грн строком по 17.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 7,5% річних. В забезпечення виконання зобов`язань оформлялись майнові права за договорами купівлі-продажу цінних паперів (боржниками за яким є: ТОВ "Василиск", ТОВ "Фондова компанія "Фінекс-Україна", ТОВ "Траверс.ІНК", ТОВ "Комунікаційний Центр", ТОВ КУА "Фінекс-Капітал", ТОВ "Акцептор", ЗАТ "ЗНКІФ "Бізань"), майнові права за договорами поставки (боржником за яким є: ТОВ "Продтрейд-БСП"). 25.09.2013 в заставу було оформлено акції прості іменні ПАТ "Газові Мережі", що належали ТОВ "Фондова компанія "Фінекс-Україна", в кількості 2 003 900 шт. номінальною вартістю 100 грн за 1 шт. та заставною вартістю 47 312 079,00 грн, що в 2361 разів перевищувало номінальну вартість акцій. При цьому рішенням Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента.

- 01.02.2012 з ТОВ "Харків Естейт Менеджмент" укладено договір № 18 на кредитну лінію (невідновлювальну), у відповідності до якого (з урахуванням змін до нього) Банк надав: кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 41 939 500,00 грн строком повернення по 26.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних; кредит у рамках кредитної лінії у розмірі, що не перевищує 560 500,00 грн строком повернення по 26.12.2014 зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 9,5% річних. Кредит надано без забезпечення.

38. Позивач зазначив, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність" пов`язаними особами АТ "Банк Золоті Ворота", якими зокрема (але не виключно) були прийняті рішення/вчинені дії, які спричинили збитки банку та його кредиторам, були відповідачі, які займали наступні посади та мали статус пов`язаної особи банку, а саме:

ОСОБА_2 - Голова Спостережної ради, Голова кредитного комітету;

ОСОБА_7 - В.о. Голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;

ОСОБА_6 - В.о. Голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;

ОСОБА_1 - Заступник Голови Правління, член Правління, член Кредитного комітету;

ОСОБА_15 - Головний бухгалтер, Член Правління;

ОСОБА_3 - Член Правління;

ОСОБА_8 - Член Правління;

ОСОБА_4 - Член Кредитного комітету.

39. За наслідком позапланової перевірки Національним банком України АТ "Банк Золоті Ворота" за період з 01.10.2013 по 12.06.2014 здійсненої з 12.06.2014 по 27.06.2014 було складено Звіт про інспектування від 10.07.2014.

40. У Звіті про інспектування від 10.07.2014 зазначено, що у зв`язку із наявністю фактів, які можуть свідчити про проведення банком ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів Національним банком України було проведено позапланову перевірку АТ "Банк Золоті Ворота" та зроблено висновки, що якість кредитного портфеля незадовільна; кількість кредитного ризику значна; вплив кредитного ризику на ліквідність, надходження та капітал є негативним.

41. Банк використовує практику неодноразових пролонгацій кредитної заборгованості, що впливає на покращення якості кредитного портфеля та підтримки нормативів ліквідності у встановлених межах. Пролонгована заборгованість на дату інспектування складає 562 млн. грн або 54,4% кредитного портфеля. За результатами інспектування негативні кредити дорівнюють 158,1 млн. грн. Банк неодноразово порушував норматив максимального розміру кредитного ризику. Забезпечення, отримане банком за кредитними операціями є недостатнім для покриття кредитного ризику - 48.8% прийнятої застави (товари в обороті, недержавні цінні папери, майнові права на інше майно) належать до найнижчого рівня ліквідності забезпечення. Пролонгована заборгованість станом на 12.06.2014 складає 562 970,7 тис. грн. Серед позичальників, що мають найбільшу пролонговану заборгованість ТОВ "Килими Украіни", ТОВ "Сайф-Ло", ТОВ "Комунікаційний Центр", ТОВ "Авалор", ТОВ "Бюро "Стандарти та Якість", ТОВ "Бізнес Технолоджи 2", ТОВ "Фінансова Гарантія 2006".

42. Серед факторів кредитного ризику, що несуть найбільшу загрозу для надходжень та капітал банку Національний банк України зазначив: високий рівень негативно класифікованих активів; недоформування резервів під кредитні ризики; незадовільна диверсифікація кредитного ризику, існування концентрацій, які перевищують 25,0% основного капіталу щодо заборгованості одного контрагента або групи пов`язаних осіб - ТОВ "Комунікаційний Центр", ТОВ "Килими України", ТОВ "Бюро "Стандарти та Якість", ТОВ "Скіф 2011", ТОВ "ФК "Платіжний Центр", ТОВ "КСН "Тріанон", ТОВ "Василиск", ТОВ "Лємєтра ЛТД", ТОВ фірма "Енергія", ТОВ "Бізнесцентр Технолоджи 2"; значні обсяги прострочених нарахованих доходів.

43. Крім того, наявність у банка досить низьких відсоткових ставок за кредитами в національній валюті, а також їх зниження за окремими позичальниками до 6,5% протягом періоду інспектування (ТОВ "СКІФ-2011", ТОВ "Комунікаціиний Центр", ТОВ "Василиск", ТОВ "Бюро "Стандарти та Якість" та ін.) має негативний вплив на надходження/капітал банку.

44. На підтвердження висновків щодо недобросовісності дій керівників банку (відповідачів) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав протоколи засідань Правління та кредитного комітету АТ "Банк Золоті Ворота", матеріали кредитних справ неплатоспроможних позичальників, фінансову звітність емітентів цінних паперів та рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо цих емітентів, висновки Національного банку України, висловлені у Звіті про інспектування АТ "Банк Золоті Ворота» від 10.07.2014 № В/05-214/8358/БТ.

45. Щодо розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, яка підлягає солідарному стягненню з керівних осіб банку, Фонд посилається на суму 563 237 952,96 грн, як різницю між загальною сумою акцептованих вимог кредиторів 696 817 295,73 грн та 133 579 342,77 грн оціночної (ринкової) вартості ліквідаційної маси ПАТ "Банк Золоті Ворота".

46. Також суди установили, що відповідно до пункту 1.2. нової редакції Статуту ПАТ "Банк Золоті Ворота", затвердженого Загальними Зборами 26.04.2013, протокол № 1 банк був створений на підставі рішення Установчих зборів, що відбулися 03.06.1993 та зареєстрований в НБУ 18.08.1993 за реєстраційним номером 193.

47. Відповідно по п.2.2. Статуту банк у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про акціонерні товариства", "Про цінні папери та фондовий ринок", "Про державне регулювання ринку цінних паперів України", іншими чинними законодавчими та підзаконними актами України, цим Статутом.

48. Згідно пункту 4.4. Статуту кредитними операціями, які здійснює Банк при наданні банківських послуг, визначені: 1) операції, зазначені у підпункті 3 пункту 4.3. цього розділу (розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик); 2) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені; 3) надання гарантій і поручительств та інших зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг); 4) лізинг (в тому числі, оперативний лізинг). Банк при наданні кредитів дотримується основних принципів кредитування, у тому числі перевіряє кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержується встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів. Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених чинним законодавством України випадків. Для проведення спільного фінансування банк може укласти угоди про консорціумне кредитування. Банку забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливо з дозволу Національного банку України. Банк має структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов`язаними з кредитуванням.

49. Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що банк має постійно діючий структурний підрозділ із питань аналізу та управління ризиками, що відповідає за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень Правління з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності Банку.

50. Згідно пункту 5.2. Статуту для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банк створює органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів. Банк має постійно діючі комітети, зокрема: 1) Кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів Банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення; 2) Комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділом Банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають; 3) Тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику Банку з питань операційних доходів.

51. В пунктах 12.2., 12.3. Статуту зазначено, що органами управління є Загальні збори, Спостережна рада, Правління. Органами контролю Банку є Ревізійна комісія та внутрішній аудит Банку.

52. Відповідно до пунктами 14.1., 14.2. Статуту спостережна рада обирається з числа акціонерів Банку або їх представників у кількості не менше 5 осіб строком на 3 роки. У разі, якщо після закінчення строку, на який обрана Спостережна рада, Загальними зборами з будь-яких причин не прийнято рішення про обрання або переобрання Спостережної ради, повноваження Спостережної ради продовжується до закінчення строку, на який обрана Спостережна рада, Загальними зборами з будь-яких причин не прийнято рішення про обрання або переобрання Спостережної ради, повноваження Спостережної ради продовжуються до дати набуття повноважень новим складом Спостережної ради. До складу Спостережної ради входять: Голова Спостережної ради (Президент Банку) та члени Спостережної ради. Усі вони мають бути дієздатні, відповідати вимогам, встановленим чинним законодавством України. Посадовою особою, яка стоїть на чолі Спостережної ради та організовує її діяльність, є Президент Банку.

53. Відповідно до пунктів 15.1., 15.4. Статуту правління є колегіальним виконавчим органом банку, який здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом, рішенням Загальних зборів та Спостережної ради. Правління діє на підставі Положення про Правління, що затверджується Загальними зборами. До складу правління входять: Голова Правління та члени Правління. Усі вони повинні мати цивільну дієздатність і не можуть бути членом Спостережної ради чи Ревізійної комісії Банку.

54. Пунктами 18.1., 18.2. Статуту передбачено, що Банк створює службу внутрішнього аудиту Банку, яка є органом оперативного контролю Спостережної ради Банку. Головними функціями служби внутрішнього аудиту Банку є: 1) Нагляд за поточною діяльністю Банку; 2) Контроль за дотриманням законів, нормативно-правових актів Національного банку України та рішень органів управління Банку; 3) Перевірка результатів поточної фінансової діяльності Банку; 4) Аналіз інформації та відомостей про діяльність Банку, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами Банку; 5) Зменшення ризиків у проведення операцій, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням ресурсів Банку; 6) Надання рекомендацій структурним підрозділам Банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем; 7) Проведення аудиту діяльності структурних підрозділів Банку з метою забезпечення аналізу і оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності та точності бухгалтерських даних і збереження активів Банку; 8) Координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту Банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть з довірою покластися на висновки служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання зусиль; 9) Складання та надання висновків і звітів при проведенні перевірки; 10) Надання Спостережній раді висновків та пропозицій за результатами перевірок; 11) Інші функції, пов`язані з наглядом та контролем за діяльністю Банку.

55. В матеріалах справи наявний лист Національного банку України від 27.08.2019 за № 20-0007/44110, наданий на адвокатський запит представника відповідачів Древаль І. В. та Лабжанії І. М. - адвоката Котляра А. О., в якому НБУ повідомив, що за останні 3 роки до моменту запровадження тимчасової адміністрації в Банку, Національним банком України було проведено 4 інспекційні перевірки Банку з питань банківського нагляду за станом на: 01.04.2011, 12.10.2012, 01.10.2013, 12.06.2014, які здійснювались Управлінням Національного банку України в Харківській області.

56. Із посиланням на встановлені статтями 60, 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" обмеження щодо порядку розкриття та використання банківської таємниці, результати таких інспекційних перевірок Національним банком України у відповіді на адвокатський запит не зазначені, а самі акти та висновки щодо проведених інспекційних перевірок, до відповіді НБУ - не долучені.

57. Водночас до вказаного листа НБУ додані висновки незалежних аудиторів за результатами проведеного аудиту фінансової звітності АТ "Банк Золоті Ворота" за 2011, 2012 та 2013 роки, відповідно до яких висловлена умовно-позитивна думка, зокрема, що фінансова звітність АТ "Банк Золоті Ворота" достовірно в усіх суттєвих аспектах представляє фінансовий стан банку станом на кінець дня 31.12.2013, його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.

58. У висновках незалежних аудиторів звернуто увагу, що неможливо з будь-якою мірою впевненості передбачити обсяг негативного впливу на якість активів та діяльність АТ "Банк Золоті Ворота" в цілому у зв`язку з нестабільністю економічної та політичної ситуації в Україні. При цьому, якість управління активами і пасивами Банку, з огляду на поточні фінансові результати діяльності, стан ліквідності та рівень кредитних ризиків, задовільні. Рівень регулятивного капіталу на звітну дату достатній для покриття ризиків, які притаманні Банку, норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу дотримано. Резерви під активні операції, достатність яких визначалась на підставі аналізу якості активів Банку, сформовані відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень Банку щодо формування та використання резервів для можливих втрат за активними банківськими операціями. Виявлені недоліки під час аудиту кредитних операцій не мають суттєвого впливу на фінансову звітність у цілому. Ризик за операціями з інсайдерами/пов`язаними особами оцінено як помірний. На думку аудиторів, систему управління ризиками Банку, яка пов`язана з банківськими операціями, можна оцінити як адекватну і таку, що відповідає потребам Банку. Бухгалтерський облік Банку в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ та забезпечує належний рівень відображення операцій, здійснюваних Банком. Заходи внутрішнього контролю та процедури внутрішнього аудиту забезпечують контроль за ризиками відповідно до обсягу операцій Банку.

59. Окремо в аудиторських висновках наголошено, що Банком розроблено та затверджено письмові положення про усі структурні підрозділи та посадові інструкції на співробітників, у яких визначено коло їх обов`язків.

60. Інформації щодо порушення тих чи інших обов`язків структурними підрозділами або співробітниками Банку, дані висновки аудиторів не містять.

61. Крім того, до матеріалів справи долучено копію Звіту про інспектування АТ "Банк Золоті Ворота", складеного Управлінням Національного банку України в Харківській області від 25.05.2011 за перевіряємий період 2008-2011 роки.

62. У вказаному Звіті про інспектування АТ "Банк Золоті Ворота", Управління Національного банку України в Харківській області від 25.05.2011, датою інспектування зазначено 01.04.2011; період інспектування: з 01.04.2008 по 01.04.2011.

63. Згідно висновків і коментарів, зазначених у Звіті про інспектування від 25.11.2011 року, вбачається, що:

"За результатами перевірки банк має показник капіталу достатній для виконання нормативних та ліцензійних вимог, має задовільний стан активів та управління ними, достатній рівень ліквідності, дотримується обов`язкових нормативів та має помірний рівень концентрацій. Якість управління, досвідченість, компетентність та обізнаність керівництва банку знаходиться на належному рівні. Негативний вплив ризику на надходження та капітал збільшився, але є підконтрольний банку.

Одночасно проблемою банку є високий рівень негативно класифікованих активів, який має тенденції до збільшення. Значний обсяг простроченої заборгованості позичальників за кредитами та нарахованими несплаченими доходами (відсотками), генерує високий рівень кредитного ризику, який зростає. Ця проблема виникла внаслідок нездатності (або небажання) клієнтів банку (позичальників) своєчасно виконувати свої зобов`язання за кредитними договорами. Як наслідок - необхідність формування резерву у значних обсягах, що призвело до від`ємного фінансового результату діяльності банку в період перевірки.

Керівництво банку усвідомлює існуючу проблему та упроваджує заходи щодо поліпшення ситуації. За проблемними активами банком сформовано відповідні суми резервів, активно ведеться перетензійно-позовна робота, частину проблемної заборгованості погашено. Станом на 01.04.2011 банк вийшов на запланований Бюджетом прибутковий показник фінансової діяльності (271,1 тис. грн), та має стратегічні плани підтримувати це у майбутньому. Резерв за станом на 01.05.2011 банком сформовано у повному обсязі".

64. При здійсненні операцій з кредитування та їх забезпечення до 10.07.2014 не було встановлено факту здійснення керівниками банку ризикової діяльності, зокрема кредитування в значних обсягах пов`язаних між собою позичальників без належного забезпечення на невигідних для банку умовах тощо, як на тому наголошував позивач.

65. З матеріалів справи також вбачається, що окремі відповідачі, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_15 , як члени правління Банку, утримались від голосування при прийнятті рішень кредитним комітетом, тому не можуть вважатися такими, що приймали участь у кредитуванні описаних в позовній заяві позичальників Банку, зокрема, у таких кредитних правовідносинах: з ТОВ "КСН Тріанон", протоколи правління: № 115 від 24.11.2010, № 36 від 30.03.2011, № 43 від 08.04.2011, № 121 від 22.09.2011, № 128 від 10.10.2011, № 167 від 15.12.2011, № 38 від 01.04.2011, № 46 від 16.05.2014, № 58 від 26.12.2012, № 122 від 28.09.2011, № 110 від 31.07.2012; у кредитних правовідносинах з ТОВ "Лємєтра ЛТД", протоколи правління: № 173/1 від 10.12.2012, № 170 від 30.11.2012, № 72 від 25.05.2012, № 58 від 26.04.2012, № 48 від 09.04.2012, № 51 від 27.04.2011, № 107 від 29.10.2010; у кредитних правовідносинах з ТОВ "Комунікаційний центр", протоколи правління: № 52 від 28.05.2014, № 40 від 05.05.2014; у кредитних правовідносинах з ТОВ "ФК "Платіжний центр", протокол правління № 46 від 16.05.2014; у кредитних правовідносинах з ТОВ "Автоенергія 7", протоколи правління: № 38 від 01.04.2011, № 16 від 14.02.2011; у кредитних правовідносинах з ТОВ "Фірма Экспресс", протокол правління № 42 від 08.05.2014.

66. Із повідомлення розташованого на сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вбачається, що біржовий курс "сумнівних" цінних паперів - акцій простих іменних ПАТ "Бюро Кредитних Історій "Кредит Сервіс" вартістю 1 000 грн за 1 шт. та заставною вартістю 15 000 грн за 1 шт., що в 15 разів перевищувало номінальну вартість та за рішенням НКЦПФР було зупинено торгівлю цінними паперами зазначеного емітента, вбачається недостовірність вказаної позивачем інформації. Оскільки рішення по цим цінним паперам НКЦПФР прийняла 12.06.2015, тобто в той час, коли Банком управляв позивач. Аналогічнне рішення було прийнято НКЦПФР по акціям ПАТ "Газові мережі" 06.08.2015 (№ 1224).

Позиція Верховного Суду

67. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

68. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

69. Відповідно до змісту частин першої - третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

70. Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

71. Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

72. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

73. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

74. Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

75. Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

76. Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як керівниками цього банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

77. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

78. Також статтею 89 ГК України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

79. Стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства" визначає, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

80. Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

81. У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду указав таке. Згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні висновки зроблені і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

82. Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

83. Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до збитків підприємству й зобов`язання їх відшкодувати.

84. Таким чином, при застосуванні статті 92 ЦК України слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

85. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обгрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

86. Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

87. Про правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків йдеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність".

88. Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

89. Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

90. Відповідно до статті 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

91. За змістом статті 40 цього ж Закону правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

92. Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2012 - 2013 роки) передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані:

- ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків;

- приймати рішення в межах наданих повноважень;

- не використовувати службове становище у власних інтересах;

- забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

93. Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

94. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

95. За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних), зокрема з урахуванням статті 48 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

96. У частині п`ятій статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. У частині сьомій 7 цієї статті встановлено, що банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

97. Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності (розд. І).

98. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

99. Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

100. У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

101. З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6). Норматив миттєвої ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов`язань протягом одного операційного дня. Норматив поточної ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов`язань протягом одного календарного місяця. Норматив короткострокової ліквідності установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов`язань протягом одного року.

102. Розділ VI Інструкції № 368 встановлює нормативи кредитного ризику. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов`язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

103. Кредитна діяльність банків пов`язана з кредитним ризиком або нездатністю контрагента виконувати частково або в повному обсязі свої зобов`язання згідно з угодою, тому банки зобов`язані оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів, вчасно ідентифікувати погані активи (тобто активи, за якими існує ймовірність отримання збитків), створювати необхідні резерви для списання безнадійних до погашення активів (п.1.1 розд. VI Інструкції № 368).

104. Кредитоспроможність - наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

105. Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23, банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (п.1.7 гл.1 розд. І).

106. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях

107. Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п`яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо) (п.1.8 гл.1 розд.І).

108. Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам НБУ є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ (п.1.9 гл.1 розд.І).

109. Операції з видання кредитів, придбання банком облігацій (боргових цінних паперів), врахування векселя є кредитними операціями, ризиками за якими має управляти банк.

110. У Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України зазначено, що обов`язок сумлінності вимагає від керівників приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації, відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, однак ця можливість не звільняє їх від персональної відповідальності за прийняття незалежних рішень (п.2.4).

111. Стаття 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) містить вимоги до керівників банків. Керівниками банку мають бути дієздатні фізичні особи, які відповідають таким вимогам: 1) наявність вищої економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 2) стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років (ця вимога не застосовується до членів спостережної ради банку); 3) бездоганна ділова репутація. Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер заступають на посаду після надання письмової згоди на це НБУ. Голова правління (ради директорів) банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

112. Керівники банку зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

113. Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій) Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

114. Ця ж норма (у редакції, чинній на момент подання позову) передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.

115. З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (п.1 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Відповідно до пунктів 1, 5 ч.2 ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

116. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов`язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов`язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.

117. При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

118. Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

119. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

120. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

121. У справі, що переглядається, позивач стверджує, що шкода Банку та його кредиторам була завдана внаслідок таких дій:

1) ухвалення відповідачами рішень про вчинення Банком певних правочинів, внаслідок яких Банк втратив високоліквідні активи і набув неліквідні активи (далі - сумнівні правочини);

2) проведення відповідачами як членами органів управління Банку ризикованої кредитної політики (дії всупереч інтересам Банку та його кредиторів) протягом 2009 - 2014 років, нездійснення належного контролю за економічними показниками діяльності Банку (протиправна бездіяльність), що призвело до неплатоспроможності Банку (неможливості розрахуватися з кредиторами) та його ліквідації.

122. Відповідно предметом доказування у цій справі є:

1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, повязаної з Банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, про неврахування висновків з якої також зазначено позивачем у касаційній скарзі.

123. Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи обов`язок доведення вини на позивача, не врахували вказаних вище норм матеріального права та не звернули уваги на зміст зобов`язань відповідача у спірних правовідносинах, дійшовши помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності вини відповідачів.

124. Колегія суддів зазначає, що обов`язки виступати від імені юридичної особи, обов`язки щодо представництва у контексті статті 92 ЦК України охоплюють як дії щодо формування внутрішньої волі, так і дії щодо формування її волевиявлення. З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, випливає, що у статті 92 ЦК України йдеться про фідуціарні обов`язки та солідарну відповідальність членів органів управління банку в цілому, а не лише тих членів виконавчого органу, які представляють банк у відносинах з третіми особами.

125. При цьому, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не були оцінені надані сторонами докази і не були встановлені факти, що входять до предмета доказування, у такій категорії справ, зокрема:

1) яким органом Банку ухвалювалося рішення щодо вчинення кожного сумнівного правочину;

2) які особи входили до складу такого органу на момент ухвалення рішення та протягом усього періоду 2009 - 2013 років;

3) чи були такі особи пов`язаними з Банком особами, керівниками банку, посадовими особами акціонерного товариства на момент ухвалення рішення.

126. Суди попередніх інстанцій взагалі не надали правової оцінки діям відповідачів на предмет дотримання вимог чинного законодавства та їх фідуціарних обов`язків.

127. Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуження майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо. Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди.

128. Так у справі, що переглядається, позивач доводить завдання Банку шкоди у розмірі, який становить недостатність майна Банку для розрахунків з кредиторами, що є правомірним, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

129. Водночас суди попередніх інстанцій у цій справі, стверджуючи про відсутність заданої шкоди, не дослідили доказів, наданих сторонами, і не встановили обставин, які мають істотне значення і входять до предмета доказування:

1) які суми були сплачені Банком контрагентам за сумнівними правочинами;

2) які суми були отримані Банком від контрагентів як виконання за договорами (погашення кредитів, виплата відсотків, інші виплати);

3) якою була балансова вартість активів, отриманих внаслідок сумнівних правочинів, на дату початку виведення Банку з ринку; якою була вартість цих активів, визначена незалежним оцінювачем;

4) які суми були фактично отримані Банком і включені до складу ліквідаційної маси внаслідок примусового виконання ухвалених судами рішень про стягнення коштів за сумнівними правочинами;

5) які суми були отримані Банком, у результаті продажу в ліквідаційній процедурі активів (прав вимоги), які були набуті Банком унаслідок укладення сумнівних правочинів;

6) який розмір збитків від кожного з сумнівних правочинів;

7) який розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами.

130. Верховний суд зазначає, що без установлення цих обставин передчасними та помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Банку збитків від вчинення правочинів.

131. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, саме відповідачі, а не позивач мали доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди Банку, свою добросовісну і розумну поведінку як керівників Банку.

132. Також Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про неможливість застосування до спірних правовідносин нових редакцій статті 58 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які посилався позивач у позові, з огляду на те, що пунктом 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, при ухваленні рішення суд вирішує питання про те, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин. Отже, посилання Фонду не на ту редакцію норми закону, яка підлягає застосуванню, не може бути підставою для відмови в позові, адже за принципом "суд знає закони" суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог послалася не на ті норми права, повинен самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

133. Також місцевий та апеляційний господарські суди не зазначили, з яких мотивів докази позивача були відхилені і які докази надали відповідачі на підтвердження вчинення ними дій, що свідчили б про відсутність вини за невиконання передбачених Законом "Про банки і банківську діяльність" та підзаконними нормативними актами обов`язків щодо добросовісного, розумного, відповідального керівництва діяльністю Банку, запобігання можливим ризикам, дотримання економічних нормативів.

134. Всупереч вимогам ГПК України суд першої інстанції не описав наданих Фондом та відповідачами доказів, а також не здійснив їх оцінки. Ця помилка не була виправлена й судом апеляційної інстанції.

135. При цьому, у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зверталося увагу на те, що в національному рішенні мають бути викладені причини, достатні для відповіді на фактичні та правові (матеріально-правові або процесуальні) доводи сторін у всіх суттєвих аспектах. Суди мають вивчити основні аргументи сторін (див. п. 67 рішення у справі "Бузеску проти Румунії", заява № 61302/00, п. 35 рішення у справі "Донадзе проти Грузії", заява № 74644/01). Отже, судове рішення з точки зору ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має дати відповіді на основні й важливі для сторони аргументи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Якщо заява чи доказ, на який посилається сторона, є вирішальним для результату проваджень, він вимагає конкретної та прямої відповіді (рішення ЄСПЛ у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91 (п. 30), "Хіро Балані проти Іспанії", заява № 18064/91) (п. 28).

136. Колегія суддів звертає увагу на те, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

137. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

138. Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункти 6.19, 6.20 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/11534/18). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/14//17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20).

139. Суди попередніх інстанцій у цій справі не проаналізували суттєвих аргументів обох сторін. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, по суті складається з висновків про недоведеність позивачем складу деліктного порушення без мотивованого пояснення зроблених висновків, ґрунтовного аналізу аргументів сторін, оцінки наданих ними доказів, встановлення обставин справи, які належать до предмета доказування.

140. Верховний Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

141. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

142. З огляду на викладене, висновок судів про наявність правових підстав для відмови в позові є передчасним, оскільки суди не дослідили усіх обставин справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, порушили принцип змагальності та стандарти доказування, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

143. Разом з цим, враховуючи запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-16цс20)), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц та від 11.09.2019 у справі № 757/75153/17-ц (у яких Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикції спорів за позовом Фонду до фізичних осіб - посадових осіб Банку про відшкодування майнової шкоди, завданої уповноваженими особами банку), а також постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011 (вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство). Правовідносини у наведених скаржником справах не відповідають терміну "подібність правовідносин" ні за змістовим (основним), ні за суб`єктним та об`єктним (додатковими) критеріями.

144. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 та постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17, від 02.04.2019 у справі № 902/326/16, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18 та від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, в контексті незастосування судами висновків про позовну давність, оскільки у справі, яка переглядається суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а не з підстав пропуску позивачем позовної давності.

145. Стосовно доводів касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.

146. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

147. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

148. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

149. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на наведене вище у цій постанові та висновки Суду щодо невідповідності висновків судів попередніх інстанцій наведеним правовим висновкам Верховного Суду, що призвело до передчасності висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає передчасними доводи касаційної скарги про необхідність формування правового висновку щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також поточної редакції частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах.

150. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

151. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

152. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

153. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, зокрема пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, що було підтверджено в ході касаційного перегляду, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також не досліджено зібраних у справі доказів.

154. Наведене порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, такі недоліки не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції. Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити обставини справи, що перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

155. Під час нового розгляду справи суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, прийняти або відхилити всі суттєві доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін. З урахуванням установленого, дослідити обґрунтованість заявлених позивачем вимог та залежно від установленого і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення в судовому рішенні.

Розподіл судових витрат

156. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2019 у справі № 922/2860/18 скасувати.

3. Справу № 922/2860/18 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді С. В. Бакуліна

Л. В. Стратієнко