ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3047/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 [колегія суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), судді Андрієнко В.В. і Мартюк А.І.]

зі справи № 910/3047/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (далі - Товариство)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет),

про визнання недійсним та скасування рішення,

за участю Генеральної прокуратури України та

за участю осіб, які подавали апеляційні скарги: Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед, Лідертано Холдінгс ЛТД.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним та скасування рішення від 16.12.2016 у справі № 551-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована посиланням на: неповне з`ясування Комітетом обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/3047/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Верховним Судом постановою від 19.06.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 у справі № 910/3047/17 змінено, викладено резолютивну частину зазначеного рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Рішення Антимонопольного комітету України від 16.12.2016 зі справи № 551-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнати недійсним у частині таких слів, вміщених у пункті 6 цього рішення: "що має базуватися на аналізі співвідношення прибутковості та витрат за кожним напрямом діяльності, виокремлюючи, зокрема реалізацію кінцевим споживачам та реалізацію на умовах самостійного вивозу".

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Комітету на користь Товариства 800,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви". Стягнуто з Комітету на користь Товариства 880,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1600,00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Компанія Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 у справі №910/3047/17. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнавши недійсним та скасувавши рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 16.12.2016 №551-р по справі №126-26.13/28-16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 апеляційну скаргу Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед прийнято до провадження в зміненому складі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 розгляд справи призначено на 18.11.2019.

05 грудня 2019 року до Північного апеляційного господарського суду від Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед надійшла заява про відвід суддів Сітайло Л.Г., Мартюк А.І. та Андрієнка В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість заявленого відводу суддям Сітайло Л.Г., Мартюк А.І. та Андрієнку В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 колегією суддів у складі: головуючого суддя: Поляков Б.М., судді Копитова О.С., Доманська М.Л. відмовлено в задоволенні заяви Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., Мартюк А.І. та Андрієнко В.В.

11.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду, від Товариства надійшла касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019.

У той же час, 11.12.2019, Лідертано Холдінгс ЛТД подано до суду апеляційну скаргу, яка згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2019 передана для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Андрієнко В.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 апеляційну скаргу Лідертано Холдінгс ЛТД прийнято до провадження. Апеляційне провадження по справі №910/3047/17 зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 по справі №910/3047/17 та повернення матеріалів справи з касаційної інстанції.

10.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від адвоката Старкова І.О. надійшла заява, відповідно до якої останній повідомив, що 08.01.2020 договір про надання правової допомоги, в рамках та підставі якого здійснювалось представництво інтересів Лідертано Холдінгс ЛТД, - припинено. Також адвокатом повідомлено про відсутність інформації щодо того, хто надалі буде представляти інтереси Лідертано Холдінгс ЛТД. До заяви подано повідомлення Лідертано Холдінгс ЛТД, відповідно до якого останнє зазначило, що станом на 09.01.2020 всі та будь-які раніше видані довіреності на представництво інтересів компанії на території України були відізвані та будь-які договори про надання правової допомоги Компанії на території України припинені. Враховуючи зазначене, подальші повідомлення з боку судових органів України компанія бажає отримувати в порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.

Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.01.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 23.01.2020) поновлено провадження у справі № 910/3047/17. Об`єднано апеляційні скарги Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед та Лідертано Холдінгс ЛТД в одне провадження. Розгляд справи №910/3047/17 призначено на 10.06.2020 о 10:00 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденко, 1А, зал судових засідань № 15. Попереджено учасників, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги. Зобов`язано Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед у строк до 14.02.2020 подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади англійською мовою: - апеляційної скарги Мегаполіс Юкрейн Інвестмент Лімітед та доданих до неї документів (у трьох примірниках), - ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (у трьох примірниках), - прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів Лідертано Холдінгс ЛТД (трьох примірниках), - відповідне платіжне доручення про переказ збору у розмірі 21 євро на банківські реквізити Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр (у двох примірниках). Роз`яснено учасникам процесу, що відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою; далі -ГПК України) право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).Апеляційне провадження у справі №910/3047/17 зупинено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Комітет, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, подав касаційну скаргу разом з доповненнями до касаційної скарги, в яких просить суд касаційної інстанції названу ухвалу апеляційного господарського суду від 14.01.2020 зі справи скасувати, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи постановлено з порушенням передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на розгляд справи упродовж розумного строку. Судом апеляційної інстанції не застосовано положення статті 120 ГПК України, яким передбачено механізм повідомлення про дату, час і місце судового засідання за допомогою засобів мобільного зв`язку. Окрім того, Комітет зазначає, що положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зобов`язують адвоката при розірванні договору про наданням правової допомоги повернути клієнту отримані документи та повідомити про всі відомі йому обставини. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність застосування статті 15 Конвенції, оскільки ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, а не позивачем чи третьою особою.

Доводи інших учасників справи

Заперечення Товариства проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комітету не могли бути враховані судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 910/3047/17, оскільки надійшли до суду 10.02.2020, після постановлення ухвали Верховним Судом від 06.02.2020 про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга Комітету є необґрунтованою, а доводи, викладені в ній, не доводять порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права і неправильного застосування норм процесуального права та просить касаційну скаргу Комітету на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відхилити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

За приписами частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною третьою статті 304 ГПК України встановлено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Статтею 310 ГПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо суті касаційної скарги

Згідно з частинами першою та другою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Водночас слід враховувати, що названою нормою встановлено право, а не обов`язок суду у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.

Відповідно до частини першої статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з частиною першою статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.

За приписом статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Згідно зі статтею 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.

З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

Водночас статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що Республіка Кіпр не заперечує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, передбаченої пунктом «а» статті 10 Конвенції.

Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Разом з тим з положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.

Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 911/165/18, від 18.04.2018 у справі № 904/6152/16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення статті 15 Конвенції, в той час як нерезидентом є Лідертано Холдінгс ЛТД, яке не є учасником справи.

Отже, суд апеляційної інстанції, призначаючи розгляд цієї справи ухвалою від 14.01.2020 на 10.06.2020 (через майже шість місяців), дійшов помилкового висновку про доцільність застосування статті 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Повідомлення Лідертано Холдінгс ЛТД про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судом першої інстанції норм міжнародного права, зокрема Конвенції, та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, насамперед, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що апеляційним господарським судом не було встановлено неможливості повідомлення третьої особи у визначений статтями 120, 242, 285 ГПК України спосіб, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 367 ГПК України, статтею 15 Конвенції, та пов`язане із цим зупинення провадження у справі, що призводить до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.

Виходячи з аналізу наведених норм та беручи до уваги, що провадження у справі № 911/165/18 порушено ще у 2017 році, безпідставне зупинення провадження у цій справі призводить до невиправданого затягування її розгляду і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.

Водночас колегія суддів відхиляє довід скаржника про помилкове незастосування судом апеляційної інстанції приписів частини дев`ятої статті 120 ГПК України щодо можливості повідомлення учасника судового розгляду про час та місце судового розгляду з використанням засобів мобільного зв`язку, оскільки Лідертано Холдінгс ЛТД не надавала відповідної письмової заяви про повідомлення її про час та місце судового розгляду з використанням засобів мобільного зв`язку.

Отже, колегія суддів частково погоджується з аргументами, викладеними Комітетом у касаційній скарзі, щодо безпідставного зупинення провадження у справі, оскільки суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості направити відповідно до статті 10 Конвенції судовий документ безпосередньо поштою особі, яка перебуває за кордоном та не є учасником у цій справі.

Окрім того, 20.02.2020 від Комітету надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за участю сторін, проте в ухвалі Верховного Суду від 06.02.2020, якою відкрито касаційне провадження у даній справі, зазначено, що виходячи з приписів частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, оскільки ухвала, яка оскаржується Комітетом, не є такою, якою закінчено розгляд справи. Разом з тим Верховний Суд перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку. Право висловити свою позицію надано учасникам справи шляхом подання відзиву на касаційну скаргу, який враховується судом під час розгляду справи. Отже, з огляду на зазначені обставини підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу спростовуються викладеним вище.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 відповідно до статті 310 ГПК України підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

Оскільки в даному випадку справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 зі справи № 910/3047/17 скасувати.

3. Справу передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко