ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16777/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" на ухвалу Господарського суду міста Києва від
23.06.2021 (суддя Літвінова М. Є.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (головуючий - Зубець Л. П., судді Алданова С.

О., Мартюк А. І.) у справі

за позовом військової частини Т0710

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл"

про стягнення 53792,98 грн.

Короткий зміст і підстави подання позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат

1.27.10.2020 військова частина Т0710 (далі - в/ч Т0710, замовник, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" (далі - ТОВ "Авто Ойл", Товариство, постачальник, відповідач) про стягнення з відповідача 53792,98 грн, з яких: 53656,45 грн пені, 546,12 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення виконання постачальником зобов'язання за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 26.05.2020 № 86/32 (далі - договір закупівлі № 86/32), укладеним між сторонами.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство взяті на себе за договором закупівлі № 86/32 обов'язки належним чином не виконало, поставку дизельного пального замовнику в передбаченому договором обсязі не здійснило, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені та інфляційних втрат.

3.25.11.2021 ТОВ "Авто Ойл" подало до Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву, в якому, зокрема просило суд стягнути з позивача понесені відповідачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 42600 грн.

Заява обґрунтовується понесенням Товариством витрат на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі, що підтверджується договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.10.2020 № 1, укладеним між ТОВ "Авто Ойл" та Адвокатським об'єднанням "ГРАВІТАС" (далі - АО "ГРАВІТАС", Адвокатське об'єднання), додатковою угодою від 05.11.2020 № 1 до цього договору, доданими до цієї заяви копіями акта приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від
25.11.2020 № 1, платіжного доручення від 12.11.2020 № 108300795, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.04.2018 серії КВ № 000156, ордера від 20.11.2020 серії АА № 1062531.

У поданій до Господарського суду міста Києва відповіді в/ч Т0710 від 01.12.2020 № 1104 на відзив на позовну заяву позивач заперечив проти стягнення з нього заявленої відповідачем суми витрат на професійну правничу допомогу та просив суд зменшити розмір цих судових витрат до 1000 грн у зв'язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю.

4.07.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява в/ч Т0710 від
01.12.2020 № 1105 про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з ТОВ "Авто Ойл" 10155,22 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 1433,79 грн, нарахованих за період з 03.07.2020 по 16.07.2020 на основний борг у сумі 1249253,19 грн.

У судовому засіданні 22.12.2020 представник позивача подав заяву від 22.12.2020 № 1192 про відмову від позову та закриття провадження у цій справі.

Вказана заява обґрунтовується тим, що ознайомившись із відзивом відповідача, замовнику стало відомо про сплату штрафних санкцій, зазначених у претензії від
03.07.2020, однак на дату подання позову у позивача була відсутня інформація про надходження коштів на його рахунок у зв'язку з виникненням у системі технічного збою, тому позивач, користуючись правом, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

Товариство просить суд покласти на позивача витрати на правову допомогу в суді першої інстанції - 42600 грн; у суді апеляційної інстанції - 15000 грн; у суді касаційної інстанції - 10000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн, понесені в суді апеляційної інстанції, та в сумі 4204 грн, понесені в суді касаційної інстанції.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.12.2020 (суддя Ломака В. С. ), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 (головуючий - Козир Т. П., судді Кравчук Г. А., Коробенко Г.

П. ), прийнято відмову в/ч Т0710 від позову та закрито провадження у справі № 910/16777/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України. Стягнуто з в/ч Т0710 на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6390 грн.

6. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
13.05.2021 (головуючий - Баранець О. М., судді Кондратова І. Д., Мамалуй О. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 910/16777/20 в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Зазначена постанова аргументована тим, що: 1) суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому, чи доведено Товариством необґрунтованість дій позивача, а тому дійшли передчасного висновку про стягнення з позивача витрат відповідача на правничу допомогу у сумі 6390 грн, пов'язаних з розглядом справ; 2) суди попередніх інстанцій, зосередившись на питанні завищення відповідачем розміру витрат на правничу допомогу та їх неспівмірності зі складністю справи, помилково розглянули заяву відповідача за правилами, встановленими для розподілу судових витрат між сторонами справи у разі вирішення спору по суті та не надали при цьому оцінки діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів частини 5 статті 130 ГПК України.

7. За результатами нового розгляду справи (у відповідній частині) ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у задоволенні заяви ТОВ "Авто Ойл" про відшкодування судових витрат відмовлено повністю.

Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 14, 46, 86, 126, 129, 130, 221, 244, 269 ГПК України, з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про недоведеність Товариством належними доказами необґрунтованості дій позивача під час розгляду справи з огляду на те, що: 1) закриття провадження у справі № 910/16777/20 не є свідченням необґрунтованості чи неправомірності заявленого позову, позаяк наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду спору по суті, в той час як провадження у цій справі було закрите з підстав подання заяви в/ч Т0710 про відмову від позову, яка (заява) є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства; 2) відповідач не довів того, що недобросовісний позивач діяв з умислом і мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, що зумовлює відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката; 3) з матеріалів справи не вбачається підстав для висновку про те, що поданий в межах справи № 910/16077/20 позов є завідомо безпідставним, а позивач протидіяв правильному і швидкому вирішенню справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Авто Ойл" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з в/ч Т0710 на користь Товариства 42600 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з позивача на користь відповідача 2102 грн судового збору та 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, 4204 грн судового збору та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 43, 74, 129, 130, 236, 282, 316 ГПК України, наголошуючи, що: 1) вже сам факт закриття провадження у справі на підставі пунктів 2, 4 частини статті 231 ГПК України підтверджує факт необґрунтованості позову та зловживання позивача своїми правами; 2) позивач діяв недобросовісно, звернувшись із необґрунтованою позовною заявою (27.10.2020), відповіддю на відзив (01.12.2020) та заявою про зменшення позовних вимог (01.12.2020), чим систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, хоча при ознайомленні з фактом належної та своєчасної сплати відповідачем штрафних санкцій (виписка від 16.11.2020, ознайомлення з відзивом -
26.11.2020) зобов'язаний був одразу відмовитися від позову, а не під час розгляду справи по суті - 22.12.2020; 3) суд апеляційної інстанції всупереч висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 906/1202/20, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 01.11.2019 у справі № 910/13604/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, дійшов висновку про те, що закриття провадження у справі № 910/16777/20 не є свідченням необґрунтованості чи неправомірності заявленого позову, оскільки наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду спору по суті, в той час як провадження у цій справі було закрите з підстав подання позивачем заяви про відмову від позову, яка (заява) є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
24.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Авто Ойл" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/16777/20 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12.30.10.2020 між ТОВ "Авто Ойл" (клієнт) та АО "ГРАВІТАС" (Адвокатське об'єднання) укладено договір № 1 про надання правової (професійної правничої) допомоги (далі - договір № 1), за умовами пунктів 1.1,1.2,3.1,4.1,4.2 якого Адвокатське об'єднання зобов'язується в інтересах клієнта надавати правову (професійну правничу) допомогу (здійснити певні дії та/або здійснювати певну діяльність), передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов'язується оплатити послуги Адвокатського об'єднання та виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором та додатковими угодами до нього. Надаючи правову (професійну правничу) допомогу, Адвокатське об'єднання за цим Договором здійснює наступні види адвокатської діяльності: представляє інтереси клієнта та/або інших вказаних клієнтом осіб та/або здійснює його захист у кримінальних провадженнях, в рамках загального захисту інтересів клієнта під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні та іншої діяльності правоохоронних органів та представництва відповідно до статей 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 58, 63, 64 1, 642 КПК України з усіма правами захисника або представника у кримінальному провадженні; надає усні юридичні консультації та правові висновки за дорученням клієнта з опрацюванням конкретних ситуацій (на основі документів та інформації, наданої клієнтом); складає заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру, які пов'язані з предметом надання правової допомоги; представляє інтереси клієнта у всіх судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності; представляє інтереси клієнта перед третіми (фізичними та юридичними) особами з питань, які є предметом надання правової (професійної правничої) допомоги; вчиняє за погодженням із клієнтом інші необхідні фактичні дії юридичного характеру, спрямовані на захист прав (законних інтересів) клієнта. Сторони погодили, що сума гонорару (винагороди) Адвокатського об'єднання за надання правової (професійної правничої) допомоги за цим Договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді до цього Договору. Здача-приймання виконаних робіт за кожною додатковою угодою документально оформлюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), складеного у письмовій формі та підписаного повноважними представниками обох сторін. Акт здачі-приймання виконаних робіт має включати перелік послуг, які надані Адвокатським об'єднанням клієнту відповідно до предмету додаткової угоди.

13.05.11.2020 між Товариством та АО "ГРАВІТАС" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1, за умовами пунктів 1.1,1.2,1.3,1.4 якої Адвокатське об'єднання надає правову (професійну правничу) допомогу клієнту, пов'язану з представленням інтересів у Господарському суді міста Києва у справі № 910/16777/20 за позовом Військової частини Т0710 (195 центральна база забезпечення та охорони Адміністрації ДССТ) про стягнення 53792,98 грн, а саме: здійснює збір документів та доказів, необхідних для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі:

Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію №612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (Господарський суд м. Києва); здійснює вивчення та аналіз зібраних документів та доказів, судової практики, необхідної для підготовки відзиву на позовну заяву (у тому числі: Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/32 від 26.05.2020, претензію №612 від 03.07.2020, квитанції, листування тощо) до суду першої інстанції (Господарський суд м. Києва); здійснює підготовку відзиву на позовну заяву до першої інстанції (Господарський суд м. Києва) на основі зібраних та проаналізованих документів, доказів та інформації; здійснює виготовлення та належне оформлення додатків до відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції (Господарський суд м. Києва).

У пункті 2 цієї додаткової угоди її сторони погодили, що сума виконаних юридичних робіт та наданих юридичних послуг (професійної правничої допомоги), визначених в пункті 1 цієї додаткової угоди № 1, становить фіксовану суму 42600
грн, у тому числі: за послуги, вказані у пункті 1.1 додаткової угоди № 1, - 2000
грн; за послуги, вказані у пункті 1.2 додаткової угоди № 1, - 20000 грн; за послуги, вказані у пункті 1.3 додаткової угоди № 1, - 20000 грн; за послуги, вказані у пункті 1.4 додаткової угоди № 1, - 600 грн.

Матеріали справи містять копію акта приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 25.11.2020 № 1 до договору № 1 на загальну суму 42600 грн, до якого додано детальний опис виконаних адвокатом робіт, копію відповідного розрахунку судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу за договором № 1, копію виставленого відповідачу адвокатом Большаковим Дмитром Володимировичем (фактично здійснював представництво інтересів відповідача у справі) рахунку від 05.11.2020 № 1, копію платіжного доручення від 12.11.2020 № 108300795 про сплату Товариством на користь АО "ГРАВІТАС" погодженої між ними суми гонорару в розмірі 42600 грн, копію свідоцтва представника відповідача про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.04.2018 серії КВ № 000156, копію відповідного ордеру від 20.11.2020 серії АА № 1062531.

Позиція Верховного Суду

14. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Частиною 5 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 6 статті 130 ГПК України.

16. В основу оскаржуваних ухвали та постанови судами попередніх інстанцій покладено висновок про недоведеність Товариством належними доказами необґрунтованості дій позивача під час розгляду справи, яка (недоведеність) зумовлена тим, що саме по собі закриття провадження у справі № 910/16777/20 не є підтвердженням необґрунтованості чи неправомірності заявленого позову, позаяк наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду спору по суті, в той час як провадження у цій справі було закрито з підстав подання заяви в/ч Т0710 про відмову від позову, яка (заява) є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України. При цьому відповідач не довів того, що недобросовісний позивач діяв з умислом і мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на оплату послуг адвоката.

17. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

18. Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду, суд зобов'язаний виходити з положень статей 129, 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

У пункті 4.2.3 постанови від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Висновок про те, що, виходячи з положень частини 5 статті 130 ГПК України, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу в разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, також викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 922/3422/18.

19. Таким чином, у випадку закриття провадження у справі за відповідною заявою позивача, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

20. Верховний Суд ураховує положення статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від позову є практичною реалізацією позивачем принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Хоча ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

21. Отже, ТОВ "Авто Ойл" слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

22. Натомість судами достеменно встановлено, що у судовому засіданні 22.12.2020 позивач подав заяву від 22.12.2020 № 1192 про відмову від позову та закриття провадження у цій справі, в якій зазначив, що, ознайомившись із відзивом відповідача, замовнику стало відомо про сплату штрафних санкцій, зазначених у претензії від 03.07.2020, однак на дату подання позову в позивача була відсутня інформація про надходження коштів на його рахунок у зв'язку з виникненням у системі технічного збою, тому позивач, користуючись правом, передбаченим статтею 46 ГПК України, просив суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі.

При цьому судами попередніх інстанцій враховано, що на час подачі позовної заяви (27.10.2020), а саме в період з 19.10.2020 по 30.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАБЛ-Ю НЕТ ТЕЛЕКОМ ЮА" (далі - ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ ТЕЛЕКОМ ЮА") виконувалися роботи із заміни пошкодженого телекомунікаційного обладнання, у зв'язку з чим були неполадки доступу до мережі Інтернет і у системі виник технічний збій, внаслідок чого у позивача не було інформації щодо надходження коштів на свій рахунок від відповідача на дату подання позову, що підтверджується копією листа ТОВ "ДАБЛ-Ю НЕТ ТЕЛЕКОМ ЮА", який міститься в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач вчинив всі необхідні передбачені процесуальним законом дії та подав заяву про відмову від позову, тоді як з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено як необґрунтованості дій позивача, так і того, що поданий в цій справі № 910/16077/20 позов є завідомо безпідставним, а позивач протидіяв правильному і швидкому вирішенню справи, зловживаючи своїми процесуальними правами.

23. Наведеним повністю спростовуються як такі, що не відповідають вимогам статей 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, твердження скаржника про те, що: 1) вже сам факт закриття провадження у справі на підставі пунктів 2, 4 частини статті 231 ГПК України підтверджує факт необґрунтованості позову та зловживання позивача своїми правами; 2) позивач діяв недобросовісно, звернувшись із необґрунтованою позовною заявою (27.10.2020), відповіддю на відзив (01.12.2020) та заявою про зменшення позовних вимог (01.12.2020), чим систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, хоча при ознайомленні з фактом належної та своєчасної сплати відповідачем штрафних санкцій (виписка від 16.11.2020, ознайомлення з відзивом -
26.11.2020) зобов'язаний був одразу відмовитися від позову, а не під час розгляду справи по суті - 22.12.2020.

Адже за змістом частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі

Крім того в аспекті касаційного перегляду судових рішень у цій справі такі доводи скаржника зводяться передусім до посилань на необхідність встановлення судами обставин справи та переоцінки доказів, що суперечить імперативним вимогам частини 2 статті 300 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції всупереч висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 906/1202/20, від
13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від
01.11.2019 у справі № 910/13604/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, дійшов висновку про те, що закриття провадження у справі № 910/16777/20 не є свідченням необґрунтованості чи неправомірності заявленого позову, оскільки наведені обставини можуть бути встановлені у судовому рішенні лише за наслідками розгляду спору по суті, в той час як провадження у цій справі було закрито з підстав подання позивачем заяви про відмову від позову, яка (заява) є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України.

25. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

26. Так, на відміну від цієї справи, провадження в якій закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову, в справах № 910/12099/17 і № 906/1202/20, на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в яких послався скаржник на обґрунтування своїх заперечень, провадження було закрито на підставі пунктів 1 і 2 частини 1 статті 231 ГПК України відповідно, тобто з мотивів невіднесеності спору до юрисдикції господарських судів та через відсутність предмету спору, що свідчить про неоднакове регулювання процесуальних правовідносин.

Крім того, ухвалюючи постанову від 06.08.2021 у справі № 906/1202/20, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з тих встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що відповідач оплатив донараховану йому позивачем вартість необлікованого об'єму природного газу вже після подання позову, тоді як у справі № 910/16777/20 суди встановили факт сплати Товариством спірної суми пені ще до подання позову, про що позивач дізнався лише після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, що було зумовлено відсутністю в позивача інформації на дату подання позову про надходження коштів на його рахунок у зв'язку з виникненням технічного збою у системі.

В свою чергу, на відміну від цієї справи, провадження в якій закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову, у справі № 922/3787/17, на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в якій послався скаржник на обґрунтування своїх заперечень, позов було залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України з огляду на неявку позивача без поважних причин в судові засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, що також свідчить про неоднакове регулювання спірних процесуальних правовідносин у вказаних справах.

Водночас безпредметними є посилання скаржника на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 910/13604/18 та на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (зі спору, що виник зі спадкових правовідносин), оскільки у постанові Верховного Суду від 01.11.2019 в зазначеній господарській справі взагалі не міститься висновку щодо застосування норми частини 5 статті 130 ГПК України у подібних правовідносинах, а в зазначеній цивільній справі не розглядалося та об'єктивно не могло розглядатися питання про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки постановою Верховного Суду від
03.05.2018 було скасовано постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.01.2018 про закриття провадження у справі з причин відсутності предмета спору та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Наведене, окрім різних підстав і передумов для компенсації відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивача в разі закриття провадження у справі, та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у справі № 910/16777/20 та справах, на постанови Верховного Суду в яких помилково посилається скаржник на обґрунтування своїх заперечень.

27. Водночас колегія суддів зауважує, що доводи скаржника про неврахування вказаних висновків Верховного Суду у спірних процесуальних правовідносинах ґрунтуються на помилковому ототожненні скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду), яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті (передусім оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини 1 цієї статті, що нормативно врегульовані окремо (схожий правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 31.08.2021 у справі № 910/27779/14, від 24.11.2021 у справі № 908/3994/14).

28. Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

29. Як вбачається з матеріалів справи, під час її нового розгляду в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанцій виконали вміщені в постанові Верховного Суду від
13.05.2021 вказівки суду касаційної інстанції щодо необхідності надання оцінки діям позивача, які призвели до закриття провадження у справі, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні частини 5 статті 130 ГПК України, чим спростовується бездоказове твердження скаржника про зворотне.

30. Колегія суддів також не бере до уваги аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.05.2021 у цій же справі ( № 910/16777/20), оскільки посилання скаржника на зазначену постанову Верховного Суду, якою вказану справу було передано на новий розгляд у частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, фактично зводяться до доводів про недотримання судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи положень частини 5 статті 310 ГПК України, що наразі спростовується вищенаведеним.

31. Отже, враховуючи недоведеність Товариством належними доказами необґрунтованості дій позивача під час розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви ТОВ "Авто Ойл" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в разі закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача від позову.

З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих ухвали та постанови, які ухвалено судами попередніх інстанцій без порушень норм процесуального права.

32. З наведених раніше мотивів колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Отже, оскаржувані ухвала та постанова відповідають вимогам статей 14, 86, 130, 236, 269 ГПК України та не підлягають скасуванню.

35. За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

36. Відповідно частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови немає.

Розподіл судових витрат

38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Ойл" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 910/16777/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай