ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6393/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. Д. Кондратова

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021р.

у складі колегії суддів: Є. Ю. Пономаренко - головуючий, М. А. Дідиченко, М. А.

Руденко

та на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020р.

суддя: Ю. В. Картавцева

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські готелі";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інвест СТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Ю. О. Дикий, Р. М. Харченко,

від відповідача-1: В. В. Забродський,

від відповідача-2: М. В. Цирулевська,

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" та товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інвест СТ" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 04.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оспорюваним договором відступлення права вимоги порушено його право як кредитора (стягувача) товариства з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" на належне виконання зобов'язання щодо стягнення 3 747 815,95 грн. за рахунок коштів, майна, що належать боржнику першого відповідача (ТОВ "Торг-Альянс").

Також позовні вимоги мотивовані порушенням оскаржуваним договором публічного обтяження; його фіктивністю; і тим, що він за своєю правовою природою є договором факторингу.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/6393/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
01.02.2021, у позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані, зокрема тим, що позивачем не надано доказів, що договір відступлення унеможливлює виконання відповідачем-1 зобов'язань за виконавчими документами у межах виконавчого провадження №58897159, а відтак, не доведено належними та допустимими доказами наявності у позивача охоронюваного законом інтересу чи порушеного права щодо предмету спору у даній справі.

Також судами було взято до уваги те, що на час вчинення спірного правочину обтяження щодо права вимоги за інвестиційним контрактом в державному реєстрі не було зареєстровано, а тому з урахуванням приписів ст.ст. 10, 11, 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ТОВ "Київ Сіті Інвест СТ" є добросовісним набувачем та набуло право вимоги без обтяжень.

Судами визнано необґрунтованими твердження позивача про те, що договір відступлення права вимоги є договором факторингу.

Також суди дійшли висновку, що оскаржуваний правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17; Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17; Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц; Верховного Суду від 07.10.2020 у справі 755/17944/18; Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Також посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанову від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14, та постанови Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 281/129/17, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

У скарзі вказується, що інтерес позивача при зверненні до суду з даним позовом полягає у тому, щоб предмет оспорюваного правочину - право як грошової, так і не грошової вимоги, кожне з яких підлягає грошовій оцінці, перебувало у власності ТОВ "Українські готелі", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав на належне виконання боржником своїх зобов'язань, зокрема шляхом реалізації цього права вимоги на прилюдних торгах, чи у інший спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

На думку скаржника, йому було незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме, додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги.

Також скаржник стверджує, що висновок судів про достатність активів для повного задоволення вимог стягувана ґрунтується на припущеннях, що є процесуально недопустимо, оскільки такі висновки суду не підтверджені належними та допустимими доказами.

Скаржник зазначає про прийняття рішень, що стосуються прав та інтересів приватного виконавця Турчина Андрія Анатолійовича, якого суди не залучили до участі у справі у якості третьої особи.

4. Позиції інших учасників справи

ТОВ "Українські готелі" надіслало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі та відзив на касаційну скаргу. За твердженням відповідача-1 зазначені позивачем у касаційній скарзі правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі, а тому касаційне провадження слід закрити.

Розглянувши дане клопотання, вивчивши доводи відповідача та перевіривши їх обґрунтованість, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки в касаційній скарзі містяться посилання на правові позиції Верховного Суду у справах, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами у даній справі. Зокрема у справах №910/7547/17, №755/17944/18, №405/1820/17, №910/8357/18 предметами позову є визнання недійсними договорів з посиланням на те, що їх укладено з метою ухилення від виконання зобов'язань.

Таким чином, підстава для закриття касаційного провадження, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, не доведена відповідачем-1, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження Верховним Судом відмовлено.

Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу заперечує щодо доводів скаржника та стверджує, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Також до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Київ Сіті Інвест СТ", в якому останній просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду позивач посилається на те, що він є векселедержателем 14 простих векселів, виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" (відповідач - 1) зі строком платежу за векселями до 04.04.2019. З огляду на невиконання відповідачем-1 зобов'язань щодо оплати векселів, позивач 05.04.2019 звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням протестів неоплачених векселів.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М.
05.04.2019 вчинено протест про неоплату векселів, про що до реєстру для реєстрації нотаріальних дій внесено відповідні записи, а 11.04.2019 за заявою позивача нотаріусом вчинено виконавчі написи за реєстровими номерами № 1621,1622,1623,1624,1625,1626,1627,1628,1629,1630,1631,1632,1633,1634.

15 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Турчиним А. А. було відкрито виконавче провадження №58897159 щодо стягнення з ТОВ "Українські готелі" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" грошових коштів у загальному розмірі 3747815,95 грн.

Також судами встановлено, що 04.09.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інвест СТ" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, у тому числі, прав вимоги, належних первісному кредитору на підставі Інвестиційного контракту № 40-іі/04 від 30.09.2005 (з урахуванням всіх змін, додаткових угод (від
23.04.2007, № 3 від 10.01.2008, № 4 від 19.03.2008, № 5 від 06.06.2008), доповнень і додатків до нього), укладеного між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю "Торг-Альянс".

Відповідно до п. 1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право вимоги замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання всіх зобов'язань за основним договором. До нового кредитора переходять всі права, в тому числі, права вимоги первісного кредитора за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав.

Відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за основним договором є оплатним. Порядок, умови та розмір оплати за відступлення первісним кредитором новому кредитору всіх прав вимоги за основним договором врегульовуються окремими домовленостями сторін, викладеними в письмовому вигляді та скріпленими підписами сторін. Зазначені домовленості сторін не впливають на дійсність та чинність даного договору (п. 2.1,2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору всі права первісного кредитора за основним договором переходять до нового кредитора з моменту набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами умов цього договору (п. 6.7 договору).

13 вересня 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" на адресу ТОВ "Торг-Альянс" було направлено повідомлення про відступлення (передання) прав за інвестиційним контрактом № 40-іі/04 від
30.09.2005.

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від
27.03.2019 у справі № 910/15004/18 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Українські готелі" до ТОВ "Торг-Альянс" про розірвання укладеного між сторонами інвестиційного контракту №40-іі/04 від 30.09.2005, стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок невиконання (порушення виконання) контракту в розмірі 734889402,00 грн, що станом на 10.09.2018 за офіційним курсом НБУ становить 26000000,00 доларів США, з яких: 231447575,35 грн, що станом на
10.09.2018 за офіційним курсом НБУ становить 8188493,32 долари США - реальні збитки; 503441826,65 грн, що станом на 10.09.2018 за офіційним курсом НБУ становить 17811506,68 доларів США - упущена вигода.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 замінено позивача у справі № 910/15004/18 - товариство з обмеженою відповідальністю "Українські готелі" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інвест СТ".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Розірвано інвестиційний контракт № 40-іі/04 від
30.09.2005, укладений між ТОВ "Українські готелі" та ТОВ "Торг-Альянс". Стягнуто з ТОВ "Торг-Альянс" на користь ТОВ "Українські готелі" збитки, завдані внаслідок невиконання інвестиційного контракту № 40-іі/04 від 30.09.2005, в розмірі 194688903,26 грн., що станом на 30.10.2019 за офіційним курсом НБУ становить 7766710,28 дол США. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вказана постанова була залишена без змін постановою Верховного Суду від
11.02.2020 у справі № 910/15004/18.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач не є стороною оспорюваного договору.

Верховний Суд зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, який не є стороною договору відступлення, звертаючись з позовом про визнання його недійсним, зазначає, що метою укладення договору відступлення права вимоги було саме уникнення сплати боргу та недопущення задоволення вимог кредитора (ТОВ "ФК "Морган кепітал").

Позивач стверджує, що укладення спірного договору позбавляє його права на задоволення своїх вимог на суму 3 747 815,95 грн.

Як вбачається із встановлених судами обставин, 15.04.2019 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 58897159 щодо стягнення з ТОВ "Українські готелі" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" грошових коштів у загальному розмірі 3747815,95 грн. Постановою від 15.04.2019 виконавцем накладено арешт на все майно ТОВ "Українські готелі" (без зазначення переліку такого майна) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 4 122 597,54 грн.

Законом України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, згідно з Законом України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (Законом України "Про виконавче провадження").

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно оборотно-сальдових відомостей, поданих ТОВ "Українські готелі" до суду, загальна вартість активів ТОВ "Українські готелі" станом на 2019 рік становила 27 764
798,80 грн., тоді як відповідно до постанови про арешт майна боржника (ТОВ "Українські готелі") від 15.04.2019, приватним виконавцем накладено арешт на майно у межах суми 4 122 597,54 грн.

Тобто вартість активів відповідача-1 станом на 2019 рік значно перевищує суму боргу, який існує перед позивачем, та є достатньою для повного задоволення відповідної вимоги позивача.

Таким чином судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що укладення оскаржуваного договору про відступлення права вимоги жодним чином не унеможливлює задоволення вимог позивача до ТОВ "Українські готелі" на суму 3 747
815,95 грн.

Також судами встановлено, що в матеріалах даної справи відсутні докази недостатності наявних у боржника - ТОВ "Українські готелі" грошових коштів та іншого належного йому майна, на яке можливо було б першочергово звернути стягнення для задоволення вимог ТОВ "Фінансова компанія "Морган Кепітал" на суму 3 747 815,95 грн.

Крім того, апеляційним господарським судом враховано, що станом на дату відступлення (04.09.2019) не існувало рішення про розірвання інвестиційного контракту № 40-іі/04 від 30.09.2005 та стягнення з ТОВ "Торг-Альянс" на користь ТОВ "Українські готелі" збитків, завданих внаслідок невиконання інвестиційного контракту № 40-іі/04 від 30.09.2005, оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду у справі №910/15004/18, якою прийняте відповідне рішення, ухвалена лише 30.10.2019.

З наведеного слідує, що зобов'язання з оплати збитків в сумі 194688903,26 грн. виникло на підставі судового рішення та лише з 30.10.2019, тобто вже після укладення оскаржуваного договору відступлення.

Встановивши вказані обставини суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав та інтересів позивача вчиненням оскаржуваного правочину.

З судових рішень попередніх інстанцій у даній справі вбачається, що суди вдалися до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства.

Верховний Суд звертає увагу, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оскаржуваним договором є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Тобто встановивши відсутність порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача, у судів першої та апеляційної інстанцій не було необхідності надавати оцінку законності оспорюваного правочину, проте це не вплинуло на правильність прийнятого судами рішення про відмову у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Викладений висновок судів про недоведеність порушення прав позивача внаслідок укладення відповідачами оспорюваного договору не спростовано скаржником і свідчить про обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови щодо відмови у задоволенні позову.

Оскільки позивач не довів порушення своїх прав оспорюваним договором, що є самостійною достатньою підставою для відмови в позові, то оцінка іншим доводам касаційної скарги не надається (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 917/670/20).

З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які зводяться до перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час здійснення оцінки законності оспорюваного правочину.

Крім того підстава касаційного оскарження, визначена в п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилась, оскільки правовідносини у справах №638/2304/18, №902/417/18, №905/1227/17, №281/129/17, №917/1345/14, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник, не є подібними з правовідносинами у даній справі. А посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.12.2018 справі №910/7547/17, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 є безпідставними, оскільки такі висновки зроблені з огляду на інші фактичні обставини справи.

Водночас стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає наступне.

На думку скаржника, йому було незаконно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме, додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами встановлено обставини, які свідчать про відсутність порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача, та у судів були відсутні підстави надавати оцінку доводам позивача щодо правової природи спірного договору, зокрема, перевіряти, чи є вказаний договір договором факторингу, то відмова у задоволенні клопотання про витребування додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги не вплинула на встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Посилання скаржника на те, що суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки приватного виконавця Турчина Андрія Анатолійовича, якого суди не залучили до участі у справі у якості третьої особи, також відхиляються Верховним Судом, оскільки судами попередніх інстанцій було надано оцінку обставинам, які стосувались виключно учасників справи.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з недоведеністю порушення оспорюваним договором прав та інтересів позивача.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи передбачені ст. 300 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2020р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. у справі №910/6393/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова