ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/1269/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В., судді Дармін М.О., Іванов О.Г.) та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Вавренюк Л.С, судді Бестаченко О.Л., Тимошевська В.В.)

за скаргою Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області на дії Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД"

до Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Олександрійська міська рада Кіровоградської області

про стягнення 9 248,38 грн.,

та за зустрічним позовом Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Житлогосп"

про зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області (далі - стягувач) звернулося до суду зі скаргою на дії Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ДВС), згідно якої просило визнати незаконною та скасувати постанову ДВС про закінчення виконавчого провадження від 17.06.2016 № 51269865 та зобов'язати ДВС відновити зазначене виконавче провадження. Одночасно стягувачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017.

Скарга мотивована тим, що спірна постанова ДВС є незаконною, оскільки посадова особа ДВС безпідставно вирішила, що рішення суду неможливо виконати без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Контакт-ЛТД" (далі - боржник) і замість винесення постанови про призначення експерта або спеціаліста для організації виконання рішення суду, ДВС прийняла спірну постанову, чим порушила права стягувача.

Оскарженою у касаційному порядку ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.08.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, відмовлено у задоволенні клопотання стягувача про поновлення пропущеного строку на оскарження спірної постанови, а скаргу залишено без розгляду.

У касаційній скарзі стягувач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким відновити строк на оскарження спірної постанови та задовольнити скаргу, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги стягувач посилався на те, що оскаржувані судові рішення порушують приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання рішення суду і роблять неможливим його виконання.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи стягувачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку виходив з того, що отримавши спірну постанову стягувач був обізнаний про ймовірне порушення своїх прав та можливість її оскарження, однак правом на оскарження у визначений процесуальним законом строк не скористався, а зі скаргою на дії ДВС звернувся до суду більше ніж через рік, не надавши жодних доказів наявності поважних причин пропуску процесуального строку, а припущення стягувача про те, що повернення майна буде здійснене у кримінальному провадженні, не ґрунтується на законі, відтак відсутні поважні причини для відновлення пропущеного стягувачем процесуального строку.

Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що справа розглядалася судами неодноразово, останнім рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.11.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016, зобов'язано боржника повернути стягувачу шляхом звільнення об'єкт оренди відповідно до договору оренди від 22.12.2006 № 86 каналів зв'язку у будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Олександрії за актом приймання-передачі, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

04.04.2016 Господарським судом Кіровоградської області на виконання вказаного рішення суду було видано наказ.

За наслідками відкритого виконавчого провадження, 17.06.2016 ДВС прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 51269865 з примусового виконання наказу від 04.04.2016 №912/1269/13 та одночасно виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.09.2016, постанови про накладення штрафу від 09.06.2016 та від 13.06.2016, постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 16.06.2016.

В обґрунтування поважності причин пропуску на оскарження дій ДВС стягувач вказував на те, що 16.06.2016 ДВС було направлено до Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції України подання про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника, у зв'язку з чим, стягувач вважав, що питання повернення каналів зв'язку у будинках буде вирішено у кримінальному провадженні, яке більше року з дня направлення подання ДВС до поліції, не завершено, що є поважною причиною для поновлення процесуального строку на оскарження спірної постанови.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 1212 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Із приписів статті 50 цього Кодексу вбачається, що процесуальний строк, це строк протягом якого має бути вчинена відповідна процесуальна дія, а положеннями частини 1 статті 53 вказаного кодексу визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно цієї норми суд у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відтак причини пропуску строку мають бути поважними, що відповідно, дає підстави для його поновлення.

Судами обох інстанцій встановлено, що із клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії ДВС боржник звернувся 09.08.2017.

Також судами встановлено, що боржник був обізнаний про прийняття ДВС постанови від 17.06.2016, якою пунктом четвертим йому було доведено до відома про можливість її оскарження до суду в 10-ти денний строк з моменту її одержання.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, а у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку для пред'явлення згаданої скарги, слід погодитись із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для його відновлення.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції.

За вказаних обставин оскільки не встановлено фундаментальних порушень судами, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на стягувача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі Господарського суду Кіровоградської області №912/1269/13, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов