Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/10889/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Київенерго",

відповідач - приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс",

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 05.10.2017

у складі колегії суддів: Андрієнка В.В. (головуючого), Власова Ю.Л., Буравльова С.І.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 28.08.2017

у складі судді : Балац С.В.

у справі № 910/10889/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"

про стягнення 278 238, 34 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" про стягнення 278 238, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору договору від 01.01.2005 № 9236012 поставив відповідачеві теплову енергію, натомість, відповідач своє грошове зобов'язання за вказаним договором не виконав, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 278 238,34 грн, з яких: 189 195,48 грн - основна заборгованість, 12 047,82 грн - 3 % річних та 76 995,04 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10889/17 провадження у справі припинено.

Припиняючи провадження, суд першої інстанції зазначив, що предметом судового розгляду у справі 910/10889/17 є майновий спір про стягнення з відповідача заборгованості, щодо якого порушено справу про банкрутство, а враховуючи те, що з часу порушення стосовно боржника справи про банкрутство, останній перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зважаючи на пріоритет у застосуванні спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо інших законодавчих актів, тому даний спір не підлягає вирішенню в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатись в межах справи № 5011-46/19084-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс".

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду у справі №910/10889/17 повністю, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі №910/10889/17 - без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції публічним акціонерним товариством "Київенерго" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/10889/17 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 у справі № 910/10889/17 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/10889/17.

Вказана скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, невірно надано оцінку обставинам справи про банкрутство та дії мораторію на задоволення поточних кредиторських вимог. Також, вказана скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано частини 1, 2 статті 193, частину 1 статті 275, частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017.

Представники позивача (скаржника), відповідача в судове засідання 20.02.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином ухвалою суду, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувані ухвалу та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи предмет позову (майновий спір про стягнення з відповідача заборгованості) також те, що з часу порушення стосовно боржника справи про банкрутство, останній перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зважаючи на пріоритет у застосуванні спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо інших законодавчих актів, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі статей 12, 16 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, цей спір не підлягає вирішенню в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатись у межах справи № 5011-46/19084-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс".

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за заявою публічного акціонерного товариства "Київенерго" порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 у справі 5011-46/19084-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 у справі 5011-46/19084-2012 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна та відкрито процедуру санації, план якої в подальшому затверджений ухвалою від 29.01.2014 у вказаній справі.

Згідно пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З наведеного вбачається, що для розгляду справи щодо боржника в даному конкретному випадку необхідно застосовувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013, оскільки він є спеціальним законом та є пріоритетним для застосування.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Провадження по справі № 5011-46/19084-2012 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012, а оскільки позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних, за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №9236012 від 01.01.2005, за період з 01.10.2014 по 01.12.2015, то така заборгованість є поточною.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Згідно статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 20.02.2018 постанова про визнання банкрутом приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" у справі № 5011-46/19084-2012 не виносилась.

Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника в загальному порядку.

З наведеного вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми процесуального права, а саме статей 12, 16, 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, оскільки в даному конкретному випадку підлягали застосуванню норми статей 1, 12, 22 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, оскільки він є спеціальним законом та є пріоритетним для застосування.

Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень знайшли своє підтвердження. Судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до постановлення ними неправильних рішень, а тому ухвалу суду першої інстанції від 28.08.2017 та постанову суду апеляційної інстанції від 05.10.2017 слід скасувати, а справу № 910/10889/17 слід направити до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/10889/17 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/10889/17 скасувати.

3. Справу № 910/10889/17 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко