ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3787/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс"

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Кухар Н.М.

від 26.12.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Плахов О.В.

від 04.03.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс"

про стягнення 1359500,00 грн

за участю представників:

позивача - не з`явився.

відповідача 1 - не з`явився.

відповідача 2 - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин справи.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/3787/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Позивач - ТОВ "Агро-Тріус" звернувся з позовом у даній справі, вимогами якого визначено стягнення з ТОВ "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошових коштів в розмірі 1359500,00 грн.

Підставою позовної вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн з посиланням на приписи ст.ст. 173, 175, 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 252, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов`язальне право, визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг від 20.12.2016, зокрема п. 2.1 договору, у зв`язку з чим відповідач мав понести відповідальність, передбачену п. 8.6 договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2017 порушено провадження у справі за вказаним позовом.

До Господарського суду Харківської області подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд прийняти збільшення позовних вимог, а саме: стягнути з ТОВ "Таврида-Плюс" майнову шкоду у розмірі 52379548,35 грн; стягнути солідарно з ТОВ "Таврида-Плюс" та ТОВ "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошові кошти у розмірі 1359500,00 грн.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Таврида-Плюс" майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн позивач посилався на те, що у період часу з 10 по 15 червня 2017 року невстановленими особами з числа службових осіб та працівників ТОВ "Таврида-Плюс", умисно, шляхом використання літаків АН-2 підприємства із застосуванням хімічної речовини було вчинено отруєння рисових культур на полях ТОВ "Агро-Тріус" № 1-6, розташованих на території с. Бабенківка Каланчацького району Херсонської області, в результаті чого відбулася загибель рисових культур та спричинено майнову шкоду ТОВ "Агро-Тріус" в особливо великих розмірах. Як на підставу вказаної позовної вимоги, позивач посилався на приписи ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2017 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про збільшення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" майнової шкоди у розмірі 52379548,35 грн. Одночасно вирішено питання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" до участі у справі у якості співвідповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2018 залучено в якості співвідповідача фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І .

До Господарського суду Харківської області подано клопотання (вх. №8928 від 04.04.2018) про повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2018 в позові відмовлено частково. Залишено позов без розгляду в частині стягнення на користь позивача: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" майнової шкоди у розмірі 52379548,35 грн, солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн, а також судових витрат. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 219607,50 гривень сплаченого за платіжним дорученням №690 від 13 листопада 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кивошеєва О . І. та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида - Плюс" про приєднання до апеляційної скарги задоволено частково. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2018 у справі №922/3787/17 скасовано. Справу направлено на розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (вх.№29205 від 09.10.2018) в частині роз`єднання позовних вимог. Роз`єднано позовні вимоги у справі № 922/3787/17, виділивши позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн в самостійне провадження. Визначено розгляд інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" здійснювати в межах провадження у справі № 922/3787/17. Визначено питання про передачу виділених позовних матеріалів за підсудністю розглянути в межах новоствореної справи. Справі присвоєно №922/2875/18.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2018 справу №922/2875/18 на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 ГПК України передано за підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою-повідомленням Господарського суду Харківської області від 15.11.2018 у справі №922/3787/17 підготовче засідання у справі відкладено на 03.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2018 занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №922/3787/17, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.12.2018 занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи №922/3787/17 відкладено на 20.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи №922/3787/17 відкладено на 26.12.2018 о 10:00.

Позивач у підготовче засідання 15.11.2018 та 03.12.2018 та судові засідання з розгляду справи по суті 10.12.2018, 20.12.2018 про причину неявки суд не повідомив.

У судове засідання, яке відбулося 26.12.2018, представники позивача та 1-го відповідача не з`явились, про причину неявки суд першої інстанції не повідомили, доказів отримання даними учасниками справи ухвали-повідомлення про відкладення розгляду справи на час даного судового засідання до суду не надходило.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник 2-го відповідача проти позову заперечував, просив визнати позивача належним чином повідомленим про час та місце судового засідання та залишити позов без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача в судове засідання без поважних причин.

Також представник 2-го відповідача просив суд першої інстанції задовольнити клопотання про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1074781,00 грн та на користь Фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 355000,00 грн, яке надійшло до суду першої інстанції 07.12.2018.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група Лігал Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення 1359500,00 грн залишено без розгляду. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. адвоката Корнелюка В.В. про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1074781,00 грн - відмовлено. У задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. адвоката Корнелюка В.В. про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 355000,00 грн - відмовлено.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що позивач без поважних причин не з`явився в судові засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ЦПК України.

Місцевий господарський суд, з огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" були роз`єднані та їх розгляд було продовжено окремо в межах проваджень у справах № 922/3787/17 та №922/2875/18, а також враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус", та розміру позовних вимог, дійшов висновку, що клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. адвоката Корнелюка В.В. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1074781,00 грн повинно розглядатись в межах провадження у справі №922/2875/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" майнової шкоди в сумі 52379548,35 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі №922/3787/17 залишено без змін.

Надаючи оцінку аргументам оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду в частині відмови ТОВ "Таврида-Плюс" у стягненні з ТОВ "Агро-Тріус" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1074781,00 грн, у відповідності до підпункту б пункту 2 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до приписів статті 269 цього кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В межах розгляду справи №922/3787/17 судом першої інстанції також не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 26.12.2018 в частині залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони.

Оскаржувана ухвала суду не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішення справи по суті.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням ТОВ "Таврида-Плюс" не підтверджені достатніми доказами.

Дослідивши наданий до матеріалів справи акт виконаних робіт від 31.07.2018 №77, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що вартість наданих ТОВ "Таврида-Плюс" послуг визначена, виходячи з розрахунку погодинної оплати послуг адвокатів під час розгляду справи №922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в самостійне провадження та не містить окремого визначення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу щодо позовних вимог, за наслідками розгляду яких постановлено оскаржувану ухвалу суду.

При цьому, наданий акт прийому передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, якими заявник обґрунтовує час, який витрачений адвокатами 2-го відповідача на відрядження до міста Харкова та витрати на відрядження.

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" 25.03.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2018 у справі №922/3787/17, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 про залишення позовної заяви без розгляду та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 в частині відмови TOB «Таврида-Плюс» у стягненні з TOB «Агро-Тріус» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1074781 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат у справі та стягнути з TOB «Агро-Тріус» на користь TOB «Таврида-Плюс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1074781 грн. Судові витрати покласти на позивача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат відповідача другого TOB «Таврида-Плюс» на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, яка розглядалася у справі за номером 922/3787/17 та у подальшому була відокремлена у справу під № 922/2875/18.

TOB «Таврида-Плюс» вважає ухвалу суду першої інстанції від 26.12.2018 та постанову суду апеляційної інстанції від 04.03.2019 необґрунтованими, оскільки заява позивача від 23.11.2017 слухалася цілий рік, після чого, на виконання постанови апеляційного суду Харківської області та клопотання TOB «Таврида-Плюс» була відокремлена в окрему справу під № 922/2875/18 та 30.11.2018 залишена без розгляду господарським судом Херсонської області.

Витрати на професійну правничу допомогу виникли у другого відповідача саме в межах справи №922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в окреме провадження у зв`язку з порушенням саме позивачем правил об`єднання позовних вимог, отже, ТОВ "Таврида-Плюс" має право на компенсацію витрат, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, в межах господарської справи №922/3787/17.

Також скаржник посилається на те, що вчинені позивачем відносно відповідачів дії щодо створення штучної підсудності з метою розгляду справи в м. Харків, відкликання довіреності на власного представника, накладення арешту у рамках справи на все майно TOB «Таврида-Плюс», блокування господарської діяльності другого відповідача у зв`язку із наявністю в ЄДРСР відомостей про розгляд цієї справи в суді, відкликання позову в суді першої інстанції та не явка тричі представника в судове засідання, є за своєю суттю зловживанням позивачем своїми процесуальними правами. І саме внаслідок вчинення позивачем зазначених дії TOB «Таврида-Плюс» понесло значні матеріальні витрати на правову допомогу, наявність та розмір яких підтверджується відповідними доказами, наданими до матеріалів справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволені касаційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з касаційної скарги скаржник оскаржує ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 про залишення позовної заяви без розгляду та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 в частині відмови TOB «Таврида-Плюс» у стягненні з TOB «Агро-Тріус» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1074781 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у другого відповідача саме в межах справи № 922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в окреме провадження у зв`язку з порушенням саме позивачем правил об`єднання позовних вимог, отже, ТОВ "Таврида-Плюс" має право на компенсацію витрат, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, в межах господарської справи №922/3787/17.

Згідно з ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Як зазначає скаржник - ТОВ "Таврида-Плюс", за наслідками постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат другого відповідача на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду заяви позивача від 23.11.2017, яка розглядалась у справі за номером 922/3787/17 та у подальшому була відокремлена у справу за № 922/2875/18.

На думку заявника, витрати на професійну правничу допомогу, що виникли у другого відповідача до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в окреме провадження, мають бути стягнуті з позивача в межах господарської справи №922/3787/17. Про необґрунтованість дій позивача, які завдали витрат ТОВ "Таврида-Плюс", свідчить створення позивачем штучної підсудності з метою розгляду справи саме в м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, намагання накласти арешт в межах справи на все майно ТОВ "Таврида-Плюс", блокування його господарської діяльності у зв`язку з наявністю відомостей про розгляд даної справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відкликання позову в суді першої інстанції, не явка тричі представника в судове засідання.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс", фізичної особи - підприємця Кривошеєва О.І. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн була виділена в окреме самостійне провадження (справа №922/2875/18).

Підставою для вчинення вказаних дій місцевим господарським судом визначено утруднення сумісного розгляду справи через різні підстави виникнення заявлених позивачем вимог, за кожною з якої сторонам необхідно провести різний комплекс дій щодо встановлення фактичних обставин справи, визначити та дослідити різне коло доказів для правильного вирішення спору.

Матеріали новоствореної справи №922/2875/18 містять копії всіх документів, що були долучені до справи №922/3787/17 до прийняття судом рішення про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно, обставини, пов`язані, зокрема, з подання заяви про збільшення позовних вимог, створення штучної підсудності у м. Харкові, відкликання довіреності на власного представника, відкликання позову в суді першої інстанції, як свідчення недобросовісності дій позивача, та наслідки вчинення відповідних дій стосуються розгляду окремої судової справи №922/2875/18 та можуть бути предметом розгляду у зазначеній справі з дотриманням усіх правил юрисдикції та підсудності "судом, встановленим законом".

Відповідно, судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн також мають бути розглянуті в межах судової справи №922/2875/18.

Станом на момент касаційного перегляду, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру справа №922/2875/18 перебуває на розгляді в Господарському суді Харківської області.

В свою чергу, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн судом було залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1ст. 226 ГПК України, з огляду на те, що позивач без поважних причин не з`явився в судові засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Водночас звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

В межах розгляду справи № 922/3787/17 судом першої інстанції не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 26.12.2018 в частині залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом щодо участі його представника в судовому засіданні, оскільки участь у судових засідання є правом, а не обов`язком сторони.

Ухвала суду першої інстанції не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, а також те, що неявка учасника справи перешкоджала вирішення справи по суті.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Таврида-Плюс" згідно з процесуальним обов`язком доказування не довело, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову та неявка у судове засідання мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Слід також зазначити, що судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням ТОВ "Таврида-Плюс" не підтверджені достатніми доказами.

Так, за ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Адвокатським об`єднанням "Дудченко, Корнелюк та Партнери" було укладено договір № 19/10/17 про надання правової допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1074781,00 грн заявником до матеріалів справи було надано наступні документи:

- копію додатку №2 від 01.12.2017 до договору;

- копію виписки банку від 27.07.2018 про зарахування коштів в сумі 1074781,00 грн від другого відповідача на рахунок адвокатського об`єднання;

- акт прийому-передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018;

- накази об`єднання про відрядження адвокатів на судові засідання до м. Харкова за 2017-2018 роки.

Згідно з п. 1 додатку № 2 від 01.12.2017 до вищевказаного договору за правову допомогу щодо підготовки до розгляду справи №922/3787/17, аналізу документів та вибір правової позиції, участь у судових засіданнях, щодо ведення вказаної справи, відповідно до умов договору №19/10/17 від 19.10.2017, клієнт зобов`язується після закінчення розгляду справи в апеляційній інстанції додатково, крім суми щомісячної оплати, зазначеної в додатку №1 до договору, виплатити одноразово Адвокатському об`єднанню "Дудченко, Корнелюк та Партнери" гонорар у розмірі 2% від суми позову, який складає: сума позову 53739048,35 грн, два відсотки від вказаної суми дорівнює 1074781,00 грн.

Договір № 19/10/17 про надання правової допомоги було укладено саме виходячи з розміру первісно об`єднаних позовних вимог, а саме: позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" на користь позивача майнової шкоди в розмірі 52379548,35 грн, а також позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова група Лігал Фінанс" грошових коштів у розмірі 1359500,00 грн.

В акті прийому передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 сторони визначили найменування послуг, які у сукупності склали 1074781,00 грн та сплачені другим відповідачем на рахунок Адвокатського об`єднання "Дудченко, Корнелюк та Партнери", що підтверджується випискою банку від 27.07.2018.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції вартість наданих ТОВ "Таврида-Плюс" послуг визначена, виходячи з розрахунку погодинної оплати послуг адвокатів під час розгляду справи № 922/3787/17 до моменту відокремлення заяви позивача про збільшення позовних вимог від 23.11.2017 в самостійне провадження та не містить окремого визначення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу щодо позовних вимог, за наслідками розгляду яких постановлено оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Наданий акт прийому передачі виконаних робіт № 77 від 31.07.2018 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, послуги щодо правового термінового аналізу документів під час вивчення ситуації (3 адвоката по 18 годин), що складає 81000,00 грн, участь у нарадах з клієнтом та його працівниками (3 адвоката по 12 годин), що дорівнює 54000,00 грн, підготовка заяв та клопотань (3 адвоката по 28 годин), що дорівнює 126000,00 грн, підготовка до судових засідань (3 адвоката по 14 годин), що дорівнює 63000,00 грн, підготовка відзиву на позов, додатків до відзиву на позов, додаткових пояснень, заперечень на клопотання (29 годин), що дорівнює 43500,00 грн, участь у судових засіданнях, підготовка заяви про приєднання до апеляційної скарги (8 годин), що дорівнює 12000,00 грн, відправка кореспонденції, що складає 2000,00 грн, з огляду на вказані вище обставини, не містить конкретизації щодо вимог, яких вони стосуються, в також посилань на документи у справі, якими підтверджується їх надання, що не надає змоги визначити обсяг виконаних адвокатами робіт під час розгляду позовних вимог з межах справи №922/3787/17.

Матеріали справи не містять доказів, якими заявник обґрунтовує час, який витрачений адвокатами 2-го відповідача на відрядження до міста Харкова та витрати на відрядження.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли цілком вірного висновку про те, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає .

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням норм процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Судові витрати.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2018 у справі №922/3787/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець