ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21564/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

обов`язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді Гаврилюк П.Д.;

за участю представників:

позивача - Рейделя Р.В.,

відповідача - Немирської І.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Лиськов М.О.)

від 13.09.2017

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

від 11.04.2019,

у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка",

до публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк",

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2016 року ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення 1 690 431,14 грн, з яких пеня в сумі 303 781,79 грн, інфляційні втрати в сумі 1 272 402,87 грн, 3% річних в сумі 114 246,48 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.09.2017).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001.

Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" пеню в сумі 303 781,79 грн, інфляційні втрати в сумі 1 272 402,87 грн, 3% річних в сумі 114 246,48 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що відповідач провів розрахунки за договором № 777 від 01.10.2001 з порушенням погоджених сторонами строків, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 скасовано частково, відмовлено у стягненні 446 687,65 грн інфляційних втрат. Стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" 303 781,79 грн пені, 114 246,48 грн 3% річних, 825 715,22 грн інфляційних втрат.

Переглядаючи справу, апеляційний суд виявив неправильний розрахунок інфляційних втрат, стягнутих рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017.

ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Заперечує факти порушення строків проведення розрахунків за договором № 777 від 01.10.2001. Стверджує, що перевірений судами розрахунок пені не відповідає умовам договору та положенням чинного законодавства. Вказує на неправомірність задоволення вимог про стягнення пені за рахунком № 1915, виставленим ПАТ АБ "Укргазбанк" 09.11.2015, оскільки прострочення почалося 13.11.2015, тобто з пропуском річного строку позовної давності (при зверненні до суду 17.11.2016). Посилається на постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2016 у справі №922/1869/16, від 30.11.2011 у справі № 5005/4984/2011, від 07.12.2016 у справі № 914/806/16.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує, що відповідач у касаційній скарзі намагається протиправно поставити під сумнів розрахунки позовних вимог, які неодноразово були перевірені судами попередніх інстанцій. Матеріали справи містять належні докази несвоєчасної оплати наданих послуг за договором № 777 від 01.10.2001.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01.10.2001 між ПрАТ "Українська національна розрахункова картка" (компанія) та ВАТ АБ "Укргазбанк" (банк) було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777, відповідно до розділу 1 якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі - ПЦ), згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку № 1. Банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифікован у асоціації Europay International як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay International в межах наданих банком ПЦ функцій. Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ.

За умовами розділу 3 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначаються згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1. За узгодженням сторін ставки тарифів (комісії) і перелік послуг ПЦ можуть бути змінені і доповнені у міру розширення сфери дії ПС, впровадження нових платіжних інструментів і послуг. Всі зміни в переліку ПЦ, тарифах (комісіях) оформляються як додатки до цього договору.

Згідно з п. 4.2 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів після закінчення розрахункового періоду компанія проводить розрахунок вартості наданих послуг, оформляє акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують.

Відповідно до п. 4.5 договору, після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом трьох банківських днів.

Згідно з п. 6.2.1 договору у випадку невчасної оплати послуг ПЦ компанії, наданих компанією, банк сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми рахунку, що підлягає сплаті, за кожен прострочений робочий день, починаючи з наступного дня після дати сплати.

Сторонами укладалися додаткові угоди до договору, якими вносили до нього зміни.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги процесингового центру у період з жовтня 2013 року по вересень 2016 року, що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2013 на суму 1 388 636,49 грн, від 30.11.2013 на суму 1 456 560,76 грн, від 31.12.2013 на суму 1 635 322,33 грн, від 31.01.2014 на суму 1 320 829,18 грн, від 28.02.2014 на суму 1 385 901,26 грн, від 31.03.2014 на суму 1 568 714,32 грн, від 30.04.2014 на суму 1 486 803,79 грн, від 31.05.2014 на суму 1 530 806,26 грн, від 30.06.2014 на суму 1 436 688,75 грн, від 31.07.2014 на суму 1 446 863,66 грн, від 31.08.2014 на суму 1 404 724,93 грн, від 30.09.2014 на суму 1 401 912,32 грн, від 31.10.2014 на суму 1 472 205,62 грн, від 30.11.2014 на суму 1 446 143,61 грн, від 31.12.2014 на суму 1 612 351,56 грн, від 31.01.2015 на суму 1 451226,94 грн, від 28.02.2015 на суму 1 566 356,33 грн, від 31.03.2015 на суму 1 265 966,89 грн, від 30.04.2015 на суму 1 289 364,64 грн, від 31.05.2015 на суму 1 377 938, 58 грн, від 30.06.2015 на суму 1 550 940,47 грн, від 31.07.2015 на суму 1 591 632,62 грн, від 31.08.2015 на суму 1 580 545,29 грн, від 30.09.2015 на суму 1 675 144, 79 грн, від 31.10.2015 на суму 1 734 650,19 грн, від 30.11.2015 на суму 1 782 784, 17 грн, від 31.12.2015 на суму 2 121 027,45 грн, від 31.01.2016 на суму 1 756 154, 78 грн, від 29.02.2016 на суму 1 910 718,55 грн, від 31.03.2016 на суму 2 156 411,93 грн, від 30.04.2016 на суму 2 216 622,46 грн, від 31.05.2016 на суму 23 183 049,33 грн, від 30.06.2016 на суму 2 274 918,63 грн, від 31.07.2016 на суму 2 483 370,92 грн, від 31.08.2016 на суму 2 463 877,42 грн, від 30.09.2016 на суму 2 556 712, 29 грн.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки №2833 від 02.11.2013 на суму 1 388 636,49 грн, №3108 від 02.12.2013 на суму 1 456 560,76 грн, №35 від 02.01.2014 на суму 1 635 322,33 грн, №284 від 02.02.2014 на суму 1 320 829,18 грн, №545 від 02.03.2014 на суму 1 385 901,26 грн, №856 від 02.04.2014 на суму 1 568 714,32 грн, №1078 від 30.04.2014 на суму 1 486 803,79 грн, №1342 від 02.06.2014 на суму 1 530 806,26 грн, №1590 від 02.07.2014 на суму 1 436 688,75 грн, №1810 від 02.08.2014 на суму 1 446 863,66 грн, №2067 від 02.09.2014 на суму 1 404 724,93 грн, №2299 від 03.10.2014 на суму 1 401 912,32 грн, №2514 від 02.11.2014 на суму 1 472 205,62 грн, №2722 від 02.12.2014 на суму 1 446 143,61 грн, №53 від 03.01.2015 на суму 1 612 351,56 грн, №252 від 02.02.2015 на суму 1 451226,94 грн, №472 від 02.03.2015 на суму 1 566 356,33 грн, №693 від 10.04.2015 на суму 1 265 966, 89 грн, №901 від 12.05.2015 на суму 1 289 364,64 грн, №1061 від 02.06.2015 на суму 1 377 938,58 грн, №1294 від 10.07.2015 на суму 1 550 940, 47 грн, №1440 від 05.08.2015 на суму 1 591 632,62 грн, №1588 від 02.09.2015 на суму 1 580 545,29 грн, № 1749 від 02.10.2015 на суму 1 675 144, 79 грн, № 1915 від 06.11.2015 на суму 1 734 650,19 грн, № 2066 від 02.12.2015 на суму 1 782 784,17 грн, № 33 від 05.01.2016 на суму 2 121 027,45 грн, № 159 від 03.02.2016 на суму 1 756 154, 78 грн, № 297 від 09.03.2016 на суму 1 910 718,55 грн, № 427 від 06.04.2016 на суму 2 156 411,93 грн, № 539 від 04.05.2016 на суму 2 216 622,46 грн, № 656 від 07.06.2016 на суму 23 183 049,33 грн, № 760 від 14.07.2016 на суму 2 274 918,63 грн, № 848 від 03.08.2016 на суму 2 483 370,92 грн, № 934 від 02.09.2016 на суму 2 463 877,42 грн, № 1041 від 04.10.2016 на суму 2 556 712,29 грн.

Факт надання послуг за договором № 777 від 01.10.2001 у період з жовтня 2013 року по вересень 2016 року не заперечується сторонами та підтверджується, зокрема, вказаними підписаними сторонами актами виконаних робіт, вартість яких була оплачена відповідачем (банківські виписки, а.с. 143-202, т. 2).

Проте, відповідач надані позивачем послуги оплатив з порушенням встановлених умовами договору строків, у зв`язку з чим позивач на підставі п. 6.2.1 договору нарахував пеню у сумі 303 781,79 грн та, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних в сумі 114 246,48 грн та інфляційних втрат в сумі 1 272 402,87 грн.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

У ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих послуг за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування судами норм матеріального права в частині нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог, зокрема, в частині встановлення періоду нарахування, що підлягає стягненню. Обрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнуті рішеннями судів, з врахуванням змін внесених постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, відповідає вимогам наведених правових норм.

Доводи, викладені в касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк", таких висновків суду не спростовують та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2016 у справі №922/1869/16, від 30.11.2011 у справі № 5005/4984/2011, від 07.12.2016 у справі № 914/806/16, тому що такі аргументи не узгоджуються з положення ч. 4 ст. 236 ГПК України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Недоречними є і аргументи касаційної скарги про пропуск позовної давності для стягнення пені нарахованої внаслідок несвоєчасної оплати рахунку № 1915 від 06.11.2015, оскільки нарахування за вказаним рахунком проведені позивачем за період з 25.11.2015 до 14.12.2015, тобто в межах строку позовної давності в один рік, тому що позов справі поданий 24.11.2016.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі за № 910/21564/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач